Рішення

від 16.09.2019 по справі 826/10499/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 вересня 2019 року 10:12 № 826/10499/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., за участю секретаря судових засідань Семеняки А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Єврокон Україна" (01013, м.Київ, вулиця Будіндустрії, 5) доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м.Київ, вулиця Шолуденка, 33/19) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , за участю представників сторін:

представника позивача: Кукса Н.І.,

представника відповідача: Гайдая В.М.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Єврокон Україна (надалі - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач), в якому просило суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №0006091404 та №0006061404 від 12 травня 2016 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Єврофасп на підставі договорів підряду є припущеннями, що не мають підтвердження належними доказами. Також, позивач стверджував, що в акті перевірки відсутні будь-які посилання на рішення господарських судів, що набрали законної сили, якими б господарські зобов`язання позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Єврофасп на вимогу контролюючого органу були визнані недійсними повністю або частково.

Крім того, позивач надавав відповідачу первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Єврофасп , які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх на підставі правочинів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання робіт в господарській діяльності, шляхом реалізації виконаних робіт іншому суб`єкту господарювання - Товариству з обмеженою відповідальністю Діамант Центр . При цьому, виконання договірних зобов`язань підтверджується належним чином оформленими бухгалтерськими та податковими документами.

Позиція представника податкового органу зводиться до того, що аналізом інформації баз ДФС встановлено відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Компанія Єврофасп будь-яких основних фондів та виробничих потужностей, що ставить під сумнів можливість ведення фінансово-господарської діяльності на підприємстві. Номенклатура та обсяг наданих Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна Компанія Єврофасп послуг свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності без трудових ресурсів.

На думку контролюючого органу, позивачем не надано доказів на підтвердження передачі Товариству з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Єврофасп будівельних матеріалів, доказів розмежування робіт, виконаних позивачем як генпідрядником та робіт, виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Єврофасп як субпідрядником.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року, позов задоволено - визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 12 травня 2016 року №0006091404, №0006061404.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що правовідносини між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, підтверджені належними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, при цьому відповідачем не надано доказів, що підтверджують порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Постановою Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд з огляду на те, що враховуючи специфіку та особливості спірних операцій (підрядні роботи по кладці зовнішніх та внутрішніх стін на об`єкті будівництва, влаштуванню монолітного каркасу паркінгу), під час судового розгляду справи залишилися недослідженими і нез`ясованими обставини щодо наявності у ТОВ Будівельна компанія Єврофасп власних або орендованих машин, механізмів, устаткування, обладнання, інструменту, наявності у нього трудових ресурсів, які зазвичай необхідні для виконання таких робіт, враховуючи їх характер та обумовлені обсяги. В матеріалах справи такі відомості відсутні.

Тобто при вирішенні даного спору суди обмежилися перевіркою формального дотримання платником податкового законодавства без надання будь-якої правової оцінки доводам відповідача про відсутність у контрагента позивача об`єктивної можливості виконати підрядні роботи у задекларованих обсягах в силу браку необхідних ресурсів.

Також, у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року вказано, що судами не перевірено обставин фактичної оплати позивачем обумовлених угодами із ТОВ Будівельна компанія Єврофасп робіт й, відповідно, не встановлено наявності чи відсутності відповідних передумов, які у відповідності до положень Податкового кодексу України дають підстави для формування податкових вигод.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2019 року адміністративну справу №826/10499/16 прийнято до провадження.

В ході нового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити, на виконання вимог постанови Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року надав докази.

Представник відповідача проти адміністративного позову заперечував та зазначив про відсутність підстав для його задоволення.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

У період з 13 квітня 2016 року по 19 квітня 2016 року Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі направлення від 12 квітня 2016 року №203/26-15-14-04-05, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 12 квітня 2016 року №2168, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Єврокон Україна (код ЄДРПОУ 32302931) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Єврофасп (код ЄДРПОУ 39477387) за період з 01 жовтня 2015 року по 31 жовтня 2015 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 26 квітня 2016 року №72/26-15-14-04-05/32302931.

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Єврокон Україна :

- пункту 44.2 статті 44 та статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що призвело до завищення від`ємного значенні об`єкта оподаткування з податку на прибуток за 2015 рік на загальну суму 1 014 000,00 грн.;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за жовтень 2015 року, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 202 800,00 грн.

Вказані висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що з`ясовано документальне оформлення господарських операцій товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Єврофасп за відсутності факту їх реального здійснення неможливе виконання операції з постачання послуг наявним трудовим ресурсом, а послуги потребують особистої участі персоналу, наявності спеціальних знань (фаху) працівників, їх виконання є не співвідносним з наявним трудовим ресурсом. Тобто, висновки контролюючого органу зводяться до відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Єврофасп адміністративно-господарської можливості для виконання господарських зобов`язань з укладених угод та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, а отже і відсутність наміру реального створення правових наслідків, а також відсутність ділової мети у здійсненні спірних операцій.

На підставі вказаних висновків акта перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві 12 травня 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0006091404, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Єврокон Україна зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 014 000,00 грн.

Також, 12 травня 2016 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0006061404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 304 200,00 грн., з яких 202 800,00 грн. за податковими зобов`язаннями, 101 400,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Вимогами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Наявними матеріалами підтверджується, що в перевіряємому періоді позивач здійснював господарську діяльність на підставі укладених із Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна Компанія Єврофасп договорів на виконання підрядних робіт.

Так, 15 серпня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Єврокон Україна (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Єврофасп (підрядник) укладено договір №1509-14/46 на виконання підрядних робіт, пунктом 1.1 якого визначено, що підрядник приймає на себе зобов`язання своїми та залученими силами виконати будівельно-монтажні роботи на об`єкті Товариства з обмеженою відповідальністю Єврокон Україна , викладених у додатку №1 даного договору, а замовник зобов`язується оплатити та прийняти роботи, виконані підрядником.

Підрядник зобов`язується виконати роботи у строк з 16 вересня 2015 року по 30 жовтня 2015 року. При цьому, датою закінчення вважається дата їх прийняття замовником, а роботи вважаються виконаними у повному об`ємі з моменту підписання сторонами акта виконаних робіт (пункти 2.1-2.2 договору).

Пунктом 3.1 договору визначено, що вартість робіт по даному договору складає 606 666,67 грн. без ПДВ, загальна вартість робіт становить 728 000,00 грн.

Розрахунок по договору здійснюється замовником в безготівковій формі в національній валюті України - гривні шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника. Розрахунок здійснюється після закінчення робіт на основі акта виконаних робіт протягом 5 робочих днів після підписання такого акта сторонами.

Крім того, 28 серпня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Єврокон Україна (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Єврофасп (підрядник) укладено договір №15-2809 на виконання підрядних робіт, вимогами якого визначено, що підрядник приймає на себе зобов`язання своїми та залученими силами виконати будівельно-монтажні роботи на об`єкті Товариства з обмеженою відповідальністю Єврокон Україна , викладених у додатку №1 даного договору, а замовник зобов`язується оплатити та прийняти роботи, виконані підрядником.

Підрядник зобов`язується виконати роботи у строк з 29 вересня 2015 року по 30 жовтня 2015 року. При цьому, датою закінчення вважається дата їх прийняття замовником, а роботи вважаються виконаними у повному об`ємі з моменту підписання сторонами акта виконаних робіт (пункти 2.1-2.2 договору).

Вартість робіт згідно даного договору складає 488 800,00 грн. (з ПДВ).

На підтвердження виконання умов наведених вище договорів позивачем надано до суду копію акту виконаних робіт №1 від 30 жовтня 2015 року на суму 728 000,00 грн. та копію акту виконаних робіт №1 від 30 жовтня 2015 року на суму 488 800,00 грн., а також відповідні довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2015 року, які підписані та скріплені печатками сторін.

Крім того, наявними матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Єврофасп виписала на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Єврокон Україна податкові накладні №№3006 та №3005 від 30 жовтня 2015 року, які відображені позивачем в реєстрах отриманих податкових накладних та включені до Єдиного реєстру податкових накладних.

Також, судом при розгляді та вирішенні даної справи враховано, що на час укладання та виконання зазначених правочинів Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна Компанія Єврофасп було зареєстроване як юридична особа та було платником податку на додану вартість.

При цьому, на момент укладення договорів підряду Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна Компанія Єврофасп мало відповідну ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, видану Державною архітектурно-будівельною інспекцією України серії АЕ №639156 від 04 березня 2015 року.

Суд звертає увагу, що акт перевірки не містить відомостей про те, що свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Компанія Єврофасп скасовані чи визнані недійсними на підставі рішення суду на момент укладення чи виконання договорів.

Позиція податкового органу, викладена в акті перевірки, зводиться до того, що у Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Компанія Єврофасп відсутня адміністративно-господарська можливість для виконання господарських зобов`язань з укладених угод та відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов`язань, а отже і відсутній намір реального створення правових наслідків, а відтак - відсутність ділової мети у здійсненні спірних операцій.

Суд враховує, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07 квітня 2014 року у справі №К/800/36098/13.

У відповідності до статті 627 Цивільного кодексу України та відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

При цьому, сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, на думку суду, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах від 30 січня 2018 №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.

Водночас, суд враховує, що представником позивача на виконання вимог постанови Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року надано до суду докази того, що на виконання умов договорів підряду контрагент позивача виконував виключно роботи, а позивач забезпечував його будівельними матеріалами та технікою, що підтверджується картками рахунку №631, протоколами погодження цін та будівельною документацією.

Також, актом звіряння взаємних розрахунків за 2015 рік між Товариством з обмеженою відповідальністю Єврокон Україна та Товариством з обмеженою відповідальністю Діамант-Центр підтверджується факт здійснення оплати робіт, які були предметом договору №02.14.046 від 08 вересня 2014 року та з метою виконання умов якого і були укладені позивачем договори підряду із контрагентами.

Судом також взято до уваги, що на виконання умов договору №02.14.046 генерального підряду на виконання будівельних робіт від 08 вересня 2014 року, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю Єврокон Україна був генеральним підрядником на об`єкті будівництва - Будівництво багатоповерхового житлового комплексу з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом на бульварі Івана Лепсе, 6 (літера Ж) у Солом`янському районі міста Києва, позивачем до виконання робіт залучались і інші субпідрядні організації, які разом із контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Єврофасп виконували роботи на будівельному обладнанні та матеріалах, якими забезпечував позивач.

Наведене підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договору №2015/АБК-8 про виготовлення та поставку товарів від 19 лютого 2015 року, договору №02.14.46.003 від 17 жовтня 2014 року, договором поставки №АБ-0482/14 від 26 серпня 2014 року, договору поставки №2г0205 від 24 лютого 2015 року, договору №01/15 купівлі-продажу з відстроченням платежу від 15 січня 2015 року, договору поставки №28/7-П/01/2015 від 28 січня 2015 року, договору оренди обладнання №СБ00058 від 12 березня 2015 року, договору №05ОТ/03-15 на оренду техніки від 03 березня 2015 року, договору №00000215/2 оренди (найму) механізмів від 05 січня 2015 року, договору оренди транспортного засобу №01/04-2015/13/45+14/46 від 14 квітня 2015 року.

Крім того, на думку суду, контролюючим органом проігноровано умови договорів підряду, відповідно до яких підрядник приймає на себе зобов`язання своїми та залученими силами виконати будівельно-монтажні роботи. Тобто, умовами договорів передбачено можливість залучення контрагентом позивача третіх осіб з метою належного та своєчасного виконання договірних зобов`язань.

Водночас, жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагента матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з зазначеним вище контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентами первинними документами, зокрема, актами виконаних робіт, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, наявність підстав для їх задоволення та, як наслідок, необхідність скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень як протиправних.

Згідно з вимогами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Закону, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем покладений на нього обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не виконано.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77,139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Єврокон Україна задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №0006091404 та №0006061404 від 12 травня 2016 року.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук