Рішення

від 19.09.2019 по справі 640/8090/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 вересня 2019 року № 640/8090/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., при секретарі судових засідань Перегудової Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Телеканал Мега до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.02.2019 року №0066140301, №0067140301, №0068140301 та рішення №0002884208,

за участю:

представника позивача: Горєлова О.М., Мелимука В.В.,

представника відповідача: Щуренко Ю.С.,

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Телеканал Мега (далі - позивач; ТОВ Телеканал Мега ) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач; податковий орган), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.02.2019 №0066140301, №0067140301, №0068140301 та рішення №0002884208.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення та рішення не ґрунтуються на фактичних обставинах господарської діяльності позивача. Відповідачем не надано належних доказів щодо підтвердження наявності будь-якого порушення з боку позивача та не спростовано надані первинні документи.

Ухвалою суду від 16.05.2019 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

Ухвалою суду від 28.05.2019 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду на 27.06.2019. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позов та всі докази на їх підтвердження, які наявні у відповідача.

У письмовому відзиві на адміністративний позов відповідач зазначив про те, що приймаючи спірні рішення, останній діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

У подальшому розгляд даної справи неодноразово відкладався за клопотаннями сторін, з метою витребування та дослідження доказів.

19.09.2019 в судове засідання з`явились представник позивача, представник відповідача. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав та мотивів, викладених в позовній заяві, просив суд задовольнити позов в повному обсязі. Представник відповідача заперечив проти позову та просив відмовити в повному обсязі.

19.09.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Обставини, встановлені судом:

Посадовими особами контролюючого органу у період з 21.12.2018 по 08.01.2019 проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 15.01.2019, валютного - за період з 01.01.2015 по 15.01.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 по 31.12.2018, про що складено акт від 22.01.2019 №19/1-26-15-14-03-01-20043821.

Перевіркою позивача встановлено наступні порушення:

1) підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку И Зобов`язання , пункту 5, пункту 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 187 017 686,00 грн, у т.ч. по періодах: за три квартали 2018 року - 187 017 686,00 грн;

2) підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , пункту 5, пункту 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 7 484 426,00 грн, у т.ч. по періодах: за три квартали 2018 року -7 484 426,00 грн;

3) пункту 126.1 статті 126, пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, в частині несвоєчасної сплати суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість відповідно податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2017 року №9068868646 від 19.04.2017;

3) пункту 201.10 статті 201, пункту 120 1 .1 статті 120 1 Податкового кодексу України, у зв`язку з порушенням термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 31.12.2017 по 31.08.2018;

4) підпункту 168.1.1, підпункту 168.1.2, підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України щодо не сплати до бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати до бюджету за жовтень - листопад 2018 року у розмірі 6356,32 грн, у т. ч. за жовтень - 2246,93 грн, за листопад - 4109,39 грн;

5) пункту 1 частини другої статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №2464-VI від 08.07.2010 із змінами і доповненнями, щодо несвоєчасної сплати єдиного соціального внеску за лютий 2018 року;

6) пункту 286.2, абзацу другого пункту 286.4 статті 286 Податкового кодексу України, в частині визначення податкових зобов`язань за 2015 та 2016 роки без урахування зміни бази оподаткування, у тому числі термін давності застосування яких обмежено пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України. У зв`язку з відсутністю відомостей про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2015, 2016 роки питання повноти нарахування орендної плати за землю за вказані періоди перевіркою не охоплено.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення та рішення від 19.02.2019:

№0066140301, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 187 017 686,00 грн;

№0067140301, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 9 283 130,00 грн., з яких 7 426 504,00 грн за основним платежем та 1 856 626,00 грн штрафні (фінансові) санкції;

№0068140301, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10%, що становить 7 951,78 грн за відсутність реєстрації протягом граничного строку податкових накладних, зазначених статтею 201, та згідно зі статтею 120 1 Податкового кодексу України;

№0002884208, яким нараховано штраф за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 6 359,45 грн, з яких 6 056,62 грн штраф та 302,83 пеня;

Позивач, не погоджуючись із зазначеними донарахуваннями та зменшенням від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток, 04.03.2019 звернувся до ДФС України зі Скаргою (вих. №01/04-03) на вказані податкові повідомлення- рішення та рішення.

Розглянувши скаргу позивача, ДФС України 03.04.2019 прийняла рішення про результати розгляду скарги №15723/6/99-11-05-02-25, яким рішення ГУ ДФС у м. Києві від 19.02.2019 №0002884208 залишила без змін, а скаргу позивача у цій частині - без задоволення.

Також ДФС України прийняла рішення про результати розгляду скарги від 26.04.2019 №19945/6/99-99-11-04-02-25, яким залишила без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 19.02.2019 №0066140301, №0067140301, №0068140301, а скаргу позиача без задоволення.

Позивач вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення та рішення ГУ ДФС у м. Києві від 19.02.2019 незаконними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування:

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом статті 1 ПК України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Судом встановлено, що позивач пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб`єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ЄДРПОУ 20043891 та перебуває на обліку як платник податків, зборів (обов`язкових платежів) в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Фактичною підставою для прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 19.02.2019 №0066140301 та №0067140301, слугували висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, про не включення позивачем до складу інших доходів, отриману фінансову допомогу у розмірі 228 276 043,69 грн., що призвело до заниження задекларованих у рядку 01 декларації Дохід від будь якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за три квартали 2018 року в сумі 228 276 043,69 грн.

На думку відповідача, вказані кошти є отриманою позивачем від ТОВ Компанія з управління активами Промислові інвестиції безповоротною фінансовою допомогою.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що за період з 01.01.2015 по 30.09.2018 позивачем задекларовано у рядку 01 декларації Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків) визначений за правилами бухгалтерського обліку в сумі 269 729 344,00 грн.

Перевіркою повноти визначення задекларованих позивачем показників у рядку 01 Декларації Дохід від будь якої діяльності (за вирахуванням податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за період з 01.01.2015 по 30.09.2018 встановлено його заниження всього у сумі 228 276 043,69 грн. ( у тому числі за три квартали 2018 року у сумі 228 276 043, 69 грн).

Згідно даних бухгалтерського обліку, а саме: оборотно-сальдових відомостей по рахунку №685 Розрахунки з іншими кредиторами , станом на 30.09.2018 обліковується кредиторська заборгованість у сумі 228 276 043,69 грн з ТОВ Компанія з управління активами Промислові інвестиції .

Відповідно до кредитного договору №2/1/2-1/2013/980-К/5 від 30.01.2013 позивачу (Позичальник) надано ПАТ Комерційний банк Надра (Банк) кредитну лінію з вільним режимом кредитування.

Відповідно до умов договору Банк надає кредитні кошти Позичальнику в межах відновлювальної Кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Строк користування Кредитною лінією - з 30 січня 2013 року по 29 січня 2015 року (включно).

Відсоткова ставка за користування кредитними коштами в межах Кредитної лінії складає 11% річних по строковій заборгованості. У забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором Позичальник зобов`язався надати Банку в заставу майнові права за договором банківського вкладу ТОВ Лідергаз (код ЄДРПОУ 36885099 (Заставодавець) у сумі не менше 242 630 000,00 грн.

Відповідно до Додаткового договору від 29.01.2015 №18 до Кредитного договору від 30.01.2013 №2/1/2-1/2013/980-К/5, ТОВ Будброк (код ЄДРПОУ 33996974) за рахунок власних коштів, тобто без звернення стягнення на предмет застави, який забезпечений виконанням зобов`язань, вважається належним виконавцем зобов`язань за Кредитним договором з 29.01.2015.

Відповідно до Угоди про визнання (погашення) боргу від 30.01.2015, укладеної TOB Телеканал МЕГА (Боржник) з TOB Будброк (Кредитор), Кредитор виконав обов`язок боргу перед ПАТ КБ Надра , а саме: погасив всю існуючу заборгованість, передбачену Договором про надання відновлювальної кредитної лінії з вільним режимом кредитування у сумі 228 276 043.69 грн, з яких 222 232 552,88 грн - сума заборгованості по кредиту та 6 043 490,81 грн - сума заборгованості по відсотках, що підтверджується Довідкою Банку від 29.01.2015 та, відповідно, випискою Банку по рахункам Боржника про погашення заборгованості за Кредитним договором як належне виконання зобов`язання згідно з частиною першою статті 528 Цивільного кодексу України.

Боржник зобов`язався сплатити Кредитору зазначений борг у строк до 31.12.2016 (включно).

Згідно Договору уступки права вимоги від 02.02.2015 №02/02/2-15, укладеного між ТOB Будброк (Первісний кредитор) та TOB Компанія з управління активами Промислові інвестиції , що діє в інтересах та за рахунок Пайового венчурного інвестиційного фонду Третій венчурний фонд-промислові інвестиції недиверсифікованого виду закритого типу Товариства обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Промислові інвестиції (Новий кредитор), Первісний Кредитор уступає, а Новий Кредитор зобов`язується сплатити і приймає право грошової вимоги у сумі 228 276 043,69 грн у строк з 05.02.2015.

Між позивачем та TOB Компанія з управління активами Промислові інвестиції , що діє в інтересах та за рахунок Пайового венчурного інвестиційного фонду Третій венчурний фонд-промислові інвестиції недиверсифікованого виду закритого типу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Промислові інвестиції укладено договір про порядок погашення боргу від 22.12.2016.

За змістом вказаного Договору про порядок погашення боргу сторонами визначено розмір зобов`язань товариства, які виникли внаслідок виконання TOB Будброк зобов`язань позивача за кредитним договором №2/1/1-1/2013/980-К/5 від 30.01.2013.

При цьому, пунктом 3 Договору про погашення боргу, сторонами визначений строк виконання зобов`язань та передбачено право Товариства виконати зобов`язання частинами.

Відповідно до умов Договору про порядок погашення боргу від 22.12.2016 позивач зобов`язався сплатити TOB Компанія з управління активами Промислові інвестиції борг у сумі 228 276 043,69 грн не пізніше 30.06.2018.

Фактично товариством сплачено на користь кредитора 15 000,00 грн. Заборгованість станом на 30.06.2018 склала 228 261 043,69 грн.

Відповідач вважає зазначену операцію безповоротною фінансовою допомогою, оскільки згідно вимог договору від 02.02.2015 №02/02-15 на заборгованість у розмірі 228 276 043,69 грн. не передбачено нарахування відсотків, а ТОВ Буброк та ТОВ Компанія з управління активами Промислові інвестиції не є фінансовими установами та не отримували ліцензії на право надання фінансових посередницьких послуг.

Крім того, зазначає, що згідно наданого під час проведення перевірки зведеного акта інвентаризації майна від 30.11.2018 вбачається, що у позивача недостатньо активів для погашення зазначеної кредиторської заборгованості.

Так, згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пункт 135.2 статті 135 ПК України встановлює, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів 135.5.4 та 135.5.5 пункту 135 статті 135 ПК України інші доходи, зокрема, включають:

суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

За визначенням підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статі 14 ПК України фінансовою допомогою є фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Поворотна ж фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Вказана норма не містить застережень щодо можливості розширеного її тлумачення.

Безповоротна фінансова допомога в розумінні підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України, це серед іншого, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Під час перевірки було надано передбачені законодавством первинні та розрахункові документи на підтвердження операції по погашенню боргу, що знайшло своє відображення і в акті перевірки. Жодних зауважень до документів із сторони перевіряючих не надано.

Згідно з частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частинами першою та другою статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

У відповідності до вимог статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписами частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 213 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2018 відкрито провадження у справі №910/11932/18 про визнання банкрутом позивача, що також свідчить про неможливість повернення боргу.

Також слід зазначити, що будь-яка заборгованість позичальника за кредитом, що перевищує визначену на відповідну дату суму кредиту вважається простроченою заборгованістю.

Згідно приписів частини першої статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (частина перша статті 260 ЦК України).

За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Натомість, відповідач всупереч вимогам частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України безпідставно тлумачить договір про порядок погашення боргу від 22.12.2016 як безповоротну фінансову допомогу.

Враховуючи викладене, спірні податкові повідомлення-рішення від 19.02.2019 №0066140301 та №0067140301 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 19.02.2019 №0068140301 слід зазначити наступне.

За висновками акту перевірки позивач в порушення вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України несвоєчасно зареєстрував в ЄРПН податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних за період з 31.12.2017 по 31.08.2018.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Кодексу, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з підпунктом 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України Єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Відповідно до абзацу чотирнадцятого пункту 201.10 статті 201 Кодексу, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Разом з тим, згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п`ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відповідно до п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, з 1 лютого 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

Аналізуючи зазначені норми, суд зазначає, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний реєструвати податкові накладі та/або розрахунки коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних не пізніше п`ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Водночас, відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених ст. 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 201.10 статті 201 Кодексу, підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Отже, покупець товарів/послуг може отримати зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні/розрахунки коригування від продавця до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені для відображення податкового кредиту в податковій декларації місяця, в якому такі податкові накладні складені.

Судом встановлено, що позивач отримує доходи від розміщення реклами в ефірі загальнонаціонального телевізійного каналу Мега . Доходи від реклами є такими, що оподатковуються податком на додану вартість на загальних підставках за основною ставкою 20 %. Однак позивач також отримує доходи від надання третім особам прав користування аудіовізуальними творами у вигляді роялті.

Судом встановлено, що позивач, отримавши 15-го календарного дня (включно, тобто, фактично вже на ранок 16 числа) місяця, наступного за звітним, дані з Єдиного реєстру податкових накладних щодо податкового кредиту за звітний місяць, обробляв отриману інформацію, складав зведену податкову накладну і до моменту настання терміну подання Декларації з ПДВ реєстрував таку зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З акту перевірки вбачається (стор. 16, 17), що термін затримки реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі складав від одного до чотирьох днів (до терміну подання Декларації за звітний місяць).

Відповідно до пункту 11 Наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної у разі нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України платник податку складає окремі зведені податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, які призначаються для їх використання / починають використовуватися:

1) в операціях, що не є об`єктом оподаткування;

2) в операціях, звільнених від оподаткування;

3) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

4) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Такі зведені податкові накладні складаються не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду.

У разі складання зведеної податкової накладної у графі Зведена податкова накладна зазначається код ознаки:

1 - у разі нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України;

2 - у разі нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України;

3 - у разі складання зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 15 цього Порядку;

4 - у разі складання зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 19 цього Порядку.

У зведених податкових накладних, у яких зазначено код ознаки 1 або 2, у графі Отримувач (покупець) платник податку зазначає власне найменування (П.І.Б.), у рядку Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця) проставляється умовний ІПН 600000000000 , рядок Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта не заповнюється, а у верхній лівій частині зазначається відповідний тип причини відповідно до пункту 8 цього Порядку (04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання; 08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість; 09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість; 13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності).

Відповідно до пункту 199.1 статті 199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Суд зазначає, що положеннями пункту 120 1 .1 статті 120 1 ПК України передбачена відповідальність за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації ПН/РКПН в ЄРПН.

Тобто, нормами ПК України, зокрема, пункту 120 1 .1 статті 120 1 ПК України, не передбачена відповідальність за порушення граничних строків реєстрації зведеної податкової накладної, так як граничні строки для реєстрації зведених податкових накладних статті 201 ПК України не встановлені, а такі строки визначені пунктом 199.1 статті 199 ПК України.

Суд погоджується з позивачем, що відповідач залишив поза увагою той факт, що спірні податкові накладні є зведеними, а також відповідач жодним чином не обґрунтував, на яких підставах він дійшов висновку, що пункт 120 1 .1 статті 120 1 ПК України встановлює відповідальність за порушення строків реєстрації зведеної податкової накладної, які встановлені статтею 199 ПК України, а не статтею 201 ПК України.

Отже, відповідач протиправно застосовав до позивача фінансові санкції, за порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201, пункту 120 1 .1 ст.120 1 ПК України у зв`язку з порушенням термінів реєстрації податкових накладних, а відтак спірне податкове повідомлення-рішення №0068140301 від 19.02.2019 підлягає скасуванню.

Суд, визначаючись щодо правомірності рішення від 19.02.2019 №0002884208, зазначає наступне.

Спірним рішенням до позивача застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску за лютий 2018 року у сумі 30 283,11 грн (граничний термін сплати - 20.03.2018).

Так, за висновками відповідача, згідно картки особового рахунку 7101000 ІС Податковий блок станом на 31.12.2018 за позивачем обліковується заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску у розмірі 7 901,20 грн, у тому числі за жовтень 2018 року - 2 878,61 грн (граничний термін сплати 20.11.2018), за листопад 2018 року - 5 022,59 грн (граничний термін сплати 20.12.2018).

З матеріалів справи вбачається, та не заперечується відповідачем, що між позивачем (Довіритель) та TOB ПАТІССОН (Повірений) укладено договір доручення №29/01-2018 від 29.01.2018, згідно з умовами якого Довіритель доручає Повіреному, а Повірений зобов`язується вчинити від імені, в інтересах та за рахунок Довірителя певні юридичні дії, зокрема: здійснення розрахунків з бюджетом (сплата за Довірителя податків, зборів та інших обов`язкових платежів), тощо.

На підставі Додаткової угоди № 2 від 27 лютого 2018 року до Договору доручення №29/01- 2018 від 29.01.2018 TOB ПАТІССОН 28.02.2018 від імені і за рахунок позивача здійснив сплату єдиного соціального внеску за TOB ТЕЛЕКАНАЛ МЕГА платіжним дорученням №83 від 28 лютого 2018 року в розмірі 41 882,41 грн. У призначенні платежу в платіжному дорученні вказано, що платіж здійснюється на користь TOB ТЕЛЕКАНАЛ МЕГА .

Тобто, в даному випадку TOB ПАТІССОН , перераховуючи єдиний соціальний внесок, діяв як Повірений від імені Товариства, а не як самостійний платник.

Листами від 29.03.2018 за вих.№01/29-03 та №1-03 позивач звернувся до контролюючого органу з проханням зарахувати сплачені TOB ПАТІССОН 28.02.2018 кошти у розмірі 41 882,41 грн. на рахунок позивача як сплату внесків з єдиного соціального внеску.

Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон №2464), є спеціальним, який покладає на позивача, як платника єдиного соціального внеску, безумовний, пріоритетний (частина дванадцята статті 9) обов`язок зі сплати єдиного соціального внеску шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів (частина п`ята статті 9).

Відповідно до частини п`ятої статті 9 Закону №2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Тобто, вказана норма Закону №2464 не визначає, що сплата єдиного внеску віднесено до виключної компетенції страхувальника (у даному випадку - позивача), та не містить прямої заборони на виконання зазначеного обов`язку іншою особою.

Відповідно до частин першої та третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237). Представництво виникає на підставі зокрема договору (частина третя статті 237).

Частиною першою статті 1000 ЦК України встановлено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Відповідно до статті 1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Тобто, основним змістом договору доручення є зобов`язання повіреного вчинити певні юридичні дії від імені та за рахунок довірителя.

Виходячи із аналізу саме положень цивільного законодавства в результаті реалізації між позивачем та Повіреним своїх взаємовідносин за договорами доручення, не відбулось передачі третім особам обов`язку платника (позивача) по сплаті єдиного внеску.

Судом встановлено, що станом на 28 лютого 2018 року існували обставини, які унеможливлювали виконання позивачем обов`язку із сплати єдиного соціального внеску (арешт коштів позивача, що підтверджується постановою від 24.01.2018 ВП № 55582248) шляхом перерахування відповідних коштів з рахунку позивача на рахунок органу доходів і зборів.

Враховуючи викладене, позивач виконав свої зобов`язання зі сплати єдиного внеску шляхом вчинення дій від його імені Повіреним на підставі договору доручення.

Відповідна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.01.2017 у справі №817/85/16 (№К/800/18754/16), у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.12.2018 у справі № 805/1429/17-а

Отже позивачем своєчасно та в повному обсязі перераховано до бюджету суму єдиного соціального внеску, з огляду на що спірне рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд, аналізуючи дії та рішення суб`єкта владних повноважень в розрізі положень статті 2 КАС України дійшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення прийняті на підставі, у межах та у спосіб визначений законодавством, а також з врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивач надав належні та допустимі докази в обґрунтування заявлених ним позовних вимог, у той час як відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що згідно платіжного доручення №105 від 08.05.2019 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 19210,00 грн., який підлягає відшкодуванню на його користь.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕЛЕКАНАЛ МЕТА в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві від 19.02.2018 року №0066140301, №0067140301, №0068140301.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві від 19.02.2018 року №0002884208.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕЛЕКАНАЛ МЕГА (01054, м.Київ, вул.Дмитрівська, 30, код ЄДРПОУ 20043891) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в м.Києві (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 33/19, код 39439980) понесені ним судові витрати у розмірі 19210 грн 00 коп (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕЛЕКАНАЛ МЕГА (01054, м.Київ, вул.Дмитрівська, 30, код ЄДРПОУ 20043891)

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у м.Києві (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980)

Повний текст рішення виготовлено та підписано 07.10.2019 року.

Суддя В.І. Келеберда