ПОСТАНОВА
Іменем України
01 жовтня 2019 року
м. Київ
справа №1940/1309/18
адміністративне провадження №К/9901/14984/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :
судді-доповідача - Усенко Є.А.,
суддів: Желтобрюх І.Л., Гусака М.Б.,
секретар судового засідання Кривда В.І.,
представники: позивача - Гаврищук В.В., Подковський А.О., відповідача - Рацин Р.Р.,
розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Кременчанка на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 (судді Ільчишин Н.В., Гуляк В.В., Коваль Р.Й.) у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Кременчанка до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В :
У липні 2017 року Товариство з додатковою відповідальністю Кременчанка (далі - ТзДВ Кременчанка , Товариство, позивач) звернулося з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільської області (далі - ГУ ДФС, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.06.2018 №0006051401, від 27.06.2018 №0006061401, від 02.07.2018 №0116471306 та від 02.07.2018 №0116501306, згідно з якими Товариству збільшено суми грошових зобов`язань з податку на прибуток на 628`821,25 грн, з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 575`741,50 грн, зменшено розмір від`ємного значення ПДВ на 333`333,00 грн, збільшено суми грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб на 36`373,78 грн та військового збору - 2517,08 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на безпідставність висновків контролюючого органу щодо встановлених за результатами перевірки порушень Товариством податкового законодавства. Позивач зазначає, що перевірка дотримання платником податків правил ведення податкового обліку має здійснюватися контролюючим органом на підставі первинних документів, тоді як висновки, викладені в акті перевірки ТзДВ Кременчанка , зроблені на підставі інформаційних базах даних ДФС України, призначення яких - службове використання органами ДФС; при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають безпосередньо відносини між учасниками цієї операції, за наслідками якої сформовані відповідні дані податкового обліку, а платник податків не може зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податкову вигоду за порушення контрагентом податкової дисципліни та правил господарської діяльності. Позивач вважає, що факт вчинення кримінального правопорушення може бути встановлений лише вироком суду, який набрав законної сили. Вказує, що реальність операцій Товариства з придбання товарів у ТОВ Мрія-К і ТОВ АгроБукФермер підтверджена належними первинними документами (видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, складськими квитанціями, платіжними документами), документами, що були складені під час операцій щодо подальшої реалізації ним придбаних товарів, статусом вказаних контрагентів податкової та господарської правосуб`єктності на момент вчинення операцій. Товариство посилається на те, що дотримання ним податкового законодавства за 2016 рік вже перевірялося контролюючим органом, про що складено акт від 10.04.2017 №1171/14-01/05516139); при цьому зауважень з боку контролюючого органу щодо відображення в податковому обліку господарських операцій з АгроБукФермер не було. Позивач вважає безпідставним донарахування йому сум податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та з військового збору, заперечуючи проти висновку контролюючого органу, викладеному в акті перевірки, про невиконання ним обов`язку податкового агента щодо утримання та перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, у вигляді вартості автомобільного палива, витраченого в процесі використання цими особами власних легкових і вантажних автомобілів у комерційних інтересах Товариства. Позивач стверджує, що грошові кошти, виплачені працівнику як відшкодування витрат, здійснених на забезпечення господарських потреб Товариства, не є доходом та не підлягає оподаткуванню, оскільки виплата коштів у цьому випадку не призводить до збільшення майнових активів особи.
Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням від 15.01.2019 адміністративний позов ТзДВ Кременчанка задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 27.06.2018 №0006051401, від 27.06.2018 №0006061401, від 02.07.2018 №0116471306 та від 02.07.2018 №0116501306.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення, з приводу правомірності яких виник спір, є протиправними, оскільки господарські операції між позивачем та його контрагентами (ТОВ Мрія-К , ТОВ АгроБукФермер ), за наслідками яких в бухгалтерському та податковому обліку Товариство збільшило витрати та податковий кредит, були реальними та призвели до фактичної зміни майнового стану Товариства. Суд дійшов висновку, що кошти, виплачені працівнику Товариства як відшкодування витрат, понесених у зв`язку з придбанням автомобільного палива для господарських цілей Товариства, хоча і не надавалися попередньо під звіт, не є доходом працівника, оскільки за їх рахунок не відбулось збільшення його майнових активів, а відтак не включаються до оподатковуваного доходу та не є базою нарахування військового збору.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 17.04.2019 рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.01.2019 скасував та ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи в задоволені позову, апеляційний суд виходив з таких підстав: 1) контролюючий орган довів, що операції з постачання товарів між позивачем та ТОВ Мрія-К ,ТОВ АгроБукФермер , є безтоварними. З посиланням на висновки Верховного Суду України, зроблені у постанові від 22.09.2015 у справі №810/5645/14 та у постанові від 29.03.2017 у справі №21-1615а16, суд апеляційної інстанції зазначив, що документи, виписані від імені контрагента платника податків особою, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності підприємства, зокрема у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними і не можуть посвідчувати факт придбання товарів, виконання робіт (послуг); 2) позивач не нарахував, не утримав та не перерахував до бюджету податок з доходів, виплачених працівникам як грошові кошти та як додаткове благо (вартість автомобільного палива), по відношенню до яких (доходів) він є податковим агентом. Апеляційний суд погодився з доводами відповідача, що з огляду на те, що договори оренди автомобілів Товариства з працівниками не були нотаріально посвідчені, як того вимагає стаття 766 Цивільного кодексу України, вартість автомобільного палива, списаного на підставі шляхових листів та товарно-транспортних накладних для цих автомобілів, не може вважатися витратами, пов`язаними з діяльністю Товариства.
У касаційній скарзі ТзДВ Кременчанка , посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції не спростував висновки суду першої інстанції, що оскаржувані Товариством податкові повідомлення-рішення неправомірні. Суд апеляційної інстанції, згідно з доводами Товариства, не взяв до уваги, що відповідач не здійснив належний аналіз господарських операцій ТОВ Мрія-К та ТОВ АгроБукФермер , у тому числі, у ланцюгу постачання товарів, кінцевим покупцем яких є Товариство, не провів зустрічні звірки та/або перевірки первинної документації усіх постачальників. Натомість, Товариство надало документи, які повністю підтверджують здійснення господарських операцій із цими контрагентами. Первинні документи, що супроводжують господарські операції, складені з дотриманням вимог чинного законодавства, господарські операції є реальними, що, зокрема, підтверджується відповідними змінами у його майновому стані. Крім того зазначає, що Товариство не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням іншими платниками податків - постачальниками товарів (послуг) - дотримання вимог податкового законодавства, а тому не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податкову вигоду за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів.
У судовому засіданні суду касаційної інстанції представники позивача підтримали касаційну скаргу, а представник відповідача заперечував проти задоволення касаційної скарги, вважаючи наведені в скарзі доводи необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи.
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ГУ ДФС проведено документальну планову виїзну перевірку ТзДВ Кременчанка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 11.06.2018 №1672/19-00-14-01/05516139. Згідно з висновками, викладеними в цьому акті, Товариство порушило, зокрема: норми підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПК), пункту 5, пункту 21 П(С)БО Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2017 рік на 503`057,00 грн; норми пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV, пунктів 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, внаслідок чого занижено ПДВ за липень, листопад 2017 року на 460`594,00 грн та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації з ПДВ) за грудень 2017 року на 333`333,00 грн; норми підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту г 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4 пункту 168.1 статті 168, підпункту а пункту 171.2 статті 171, підпункту а пункту 176.2 статті 176 ПК, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на 29`099,02 грн та військовий збір на 2013,66 грн.
Порушення норм податкового законодавства полягали у формуванні Товариством витрат та податкового кредиту за наслідками операцій з придбання товару (зерно ріпаку, сої) у ТОВ Мрія-К і ТОВ АгроБукФермер , які не мали реального змісту. Контролюючий орган дійшов висновку, що ТзДВ Кременчанка товар від вказаних постачальників не отримувало, а, будучи останнім у ланцюгу постачання, ввело в товарообіг (легалізувало) товар невідомого виробника з метою формування витрат та податкового кредиту. Як встановлено за результатами заходів податкового контролю, названі товариства - контрагенти позивача - матеріально-технічні та трудові ресурси для здійснення відповідної господарської діяльності не мали, їх діяльність мала ознаки фіктивного підприємництва, засновники та керівники цих товариств заперечували свою причетність до їх створення та до їх господарської діяльності. Щодо податку на доходи фізичних осіб та військового збору контролюючий орган дійшов висновку, що виплачені головному механіку ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 9334,34 грн за придбані для потреб Товариства за рахунок власних коштів паливно-мастильні матеріали (далі - ПММ) включаються загальномісячного (річного) оподаткованого доходу та оподатковуються на загальних підставах. Так само, згідно з висновком контролюючого органу, підлягає оподаткування як додаткове благо вартість автомобільного палива 152'327,10 грн, виданого Товариством своїм працівникам на підставі договорів оренди транспортних засобів, які не були нотаріально посвідчені. При виплаті цих доходів Товариство, як податковий агент, повинно було нарахувати, утримати та перерахувати до бюджету податок, що, однак, зроблено не було.
Відповідно до абзацу першого підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Підпунктом (а) пункту 198.1 статті 198 ПК встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК).
Згідно з абзацами першим, другим пункту 198.3 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 №996-XIV (у редакції, чинній станом на 2017 рік) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до пунктів 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248), витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Отже, у податковому обліку господарські операції та витрати за цими операціями, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит, крім іншого, має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.
Норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та право на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.
Водночас, сама наявність у платника податків первинних документів, які мають обов`язкові реквізити, визначені у законі, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування податкового кредиту. Обов`язковою умовою є достовірність цих документів. Якщо документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, вони не можуть бути підставою бухгалтерського та/чи податкового обліку, оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не може надавати встановлені законом податкові вигоди.
Верховний Суд України неодноразово висловлювався щодо такого правозастосування у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 22.11.2016 у справі №826/11397/14, від 24.05.2016 у справі №21-5332а15, від 14.06.2016 у справі №21-1318а16, від 22.11.2016 у справі №21-2430а16.
Висновки Верховного Суду України полягали у тому, що надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, крім випадків якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. У справі №826/11397/14 Верховний Суд України зазначив, що така обставина як наявність кримінального провадження, зареєстрованого за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, стосовно фіктивності підприємства - контрагента покупця, не могла бути не врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним. Тому, при розгляді конкретної справи такі доводи органу влади суди мають перевіряти.
У справах №21-5332а15, №21-1318а16, №21-2430а16 Верховний Суд України зазначив, що обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким директора підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України, підлягає врахуванню адміністративним судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин, передбачений статтею 205 Кримінального кодексу України, з нереабілітуючих підстав.
Як встановили суди попередніх інстанцій у цій справі, господарські взаємовідносини між ТзДВ Кременчанка та ТОВ Мрія-К склалися у межах договору поставки від 23.08.2017 №295/23-08, що був підписаний від імені ТОВ Мрія-К директором ОСОБА_2 . На підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ Мрія-К позивач надав видаткові та податкові накладні за серпень-вересень 2017 року, підписані ОСОБА_2 , платіжні доручення, складські квитанції, товарно-транспортні накладні, в яких вказаний вантажовідправник ТОВ Мрія-К в особі директора ОСОБА_2 .
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.03.2018 засновника ТОВ Мрія-К ОСОБА_3 (яка заперечувала свою причетність до створення та фінансово-господарської діяльності цього товариства, так само, як і знайомство з громадянкою ОСОБА_2 ) звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України, на підставі статті 49 цього Кодексу, а кримінальне провадження, внесене до ЄРДР №32018100110000010 від 30.01.2018, закрито з нереабілітуючих підстав.
Визнаючи юридичне значення за податковими накладними, видатковими накладними, виписаними ТОВ Мрія-К на поставку товарів на адресу позивача, суд першої інстанції виходив з того, що наявність у ТзДВ Кременчанка первинних документів (податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі, платіжні документи), виписаних від імені цього контрагента, та наявність у останнього податкової правосуб`єктності є достатньою підставою для декларування Товариством даних податкового обліку.
Однак, суд не звернув увагу, що вище перелічені документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, оскільки статус фіктивного підприємства ТОВ Мрія-К несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Натомість суд апеляційної інстанції при оцінці документів, виписаних від імені ТОВ Мрія-К , як недостовірних обґрунтовано взяв до уваги як факти, встановлені в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 05.03.2018, так і обставини, які свідчать про фіктивну діяльність з використанням цього підприємства, а саме: відсутність підприємства за місце знаходженням та приховування осіб, які діяли від його імені, від контролюючих органів; відсутність у підприємства матеріально-технічних та трудових ресурсів, об`єктивно необхідних для здійснення підприємницької діяльності; не звітування за податковими чи іншими публічними зобов`язаннями. Така оцінка доказів судом апеляційної інстанції відповідає правилам оцінки доказів, встановленим статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відтак, обставини щодо операцій з поставки ріпаку від ТОВ Мрія-К , за якими позивач задекларував податковий кредит у листопаді та грудні 2017 року в загальній сумі 558`952,00 грн та сформував фінансовий результат за 2017 рік, що був визнаний контролюючим органом заниженим на 2`794`763,00 грн, які (обставини) суд першої інстанції вважав встановленими, правильно визнані судом апеляційної інстанції недоведеними, що у свою чергу, свідчить про наявність у апеляційного суду підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог стосовно податкових повідомлень-рішень від 27.06.2018: №0006051401, від 27.06.2018 №0006061401 в частині суми грошового зобов`язання 282' 023,75 грн (в тому числі, 225' 619,00 грн - податкові зобов`язання, 56' 404,75 грн - штрафні (фінансові) санкції), №0006071401.
Висновок суду першої інстанції про правомірне декларування позивачем в податковому обліку за лютий, березень 2017 року податкового кредиту в загальній сумі 234' 974,50 грн за наслідками господарських операцій з придбання сої у ТОВ АгроБукФермер зроблений на підставі оцінки доказів: договору поставки сільськогосподарської продукції від 15.12.2016 та специфікації №1 до цього договору про поставку сої врожаю 2016 року в кількості 133,00 тон вартістю 1' 416' 450,00 грн (в тому числі ПДВ 234' 974,50 грн), видаткових та податкових накладних, платіжних доручень про сплату вартості товару, складської квитанції на зерно від 15.12.2016, товарно-транспортних накладних від 15.12.2016. Обставини щодо непричетності ОСОБА_4 до діяльності ТОВ АгроБукФермер , на які посилається відповідач, обґрунтовано не були взяті судом першої інстанцій до уваги. З письмових пояснень ОСОБА_4 першому заступнику начальника ГУ ДФС у Чернівецькій області, які відповідач надав суду, не можна встановити, в рамках якого провадження (кримінального, оперативно-розшукового, адміністративного) вони були надані. ОСОБА_4 не єдиним засновником зазначеної юридичною особи (другий засновник - ОСОБА_5 ), а його пояснення щодо діяльності ТОВ АгроБукФермер містять ознаки непослідовності.
Висновок суду першої інстанції, що відповідач не довів порушення позивачем встановленого правовими нормами порядку справляння податку на доходи фізичних осіб і військового збору при виплаті грошових коштів у сумі 9334,34 грн та при видачі автомобільного палива на суму 152'327,10 грн, відповідає обставинам справи щодо підстав отримання працівниками Товариства грошових коштів та палива. Так, в акті перевірки підтверджено, що виплата коштів в зазначеній сумі та видача пального пов`язані з витратами працівників в комерційних інтересах Товариства та фактично є відшкодуванням витрат, пов`язаних з діяльністю Товариства. Такі виплати не призвели до змін в майновому стані працівників, які їх отримали.
Відсутність нотаріального посвідчення договорів оренди транспортних засобів, хоча орендодавцем і були фізичні особи, не спростовує обставини щодо використання виданого для роботи автотранспортних засобів палива у межах господарської діяльності Товариства, що підтверджується відображеним в акті перевірки фактом списання пального вартістю 152' 327,10 грн на підставі товарно-транспортних накладних та шляхових листів.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення від 27.06.2018 №00006061401 на суму грошового зобов`язання з ПДВ 293`718,75 грн (в тому числі, 234`975,00 грн - за податковими зобов`язаннями; 58`743,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями) та податкових повідомлень - рішень від 02.07.2018 №№0116471306, 0116501306. Відповідач як суб`єкт владних повноважень, приймаючи ці податкові повідомлення-рішення, діяв без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, що призвело до безпідставного збільшення Товариству грошових зобов`язань.
Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статями 139, 250, 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Кременчанка задовольнити частково.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 скасувати в частині відмови в задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю Кременчанка про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 27.06.2018 №00006061401 на суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість 293`718,75 грн (в тому числі, 234`975,00 грн - за податковими зобов`язаннями; 58`743,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями) та податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Тернопільській області від 02.07.2018 №№0116471306, 0116501306. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.01.2019 про задоволення позову Товариства з додатковою відповідальністю Кременчанка в цій частині позовних вимог залишити в силі.
В іншій частині постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області на користь Товариства з додатковою відповідальністю Кременчанка понесені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 14`967,42 грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Є.А. Усенко
І.Л. Желтобрюх
М.Б. Гусак ,
Судді Верховного Суду
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 01.10.2019 |
Оприлюднено | 09.10.2019 |
Номер документу | 84805164 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Усенко Є.А.
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Ільчишин Надія Василівна
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Ільчишин Надія Василівна
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Ільчишин Надія Василівна
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Ільчишин Надія Василівна
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Ільчишин Надія Василівна
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Ільчишин Надія Василівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні