Постанова

від 08.10.2019 по справі 580/1687/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1687/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Файдюка В.В.

За участю секретаря: Гайворонського В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Облагрохім-2000" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року, суддя Руденко А.В., у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Облагрохім-2000" до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради про визнання протиправними дій щодо відмови у наданні містобудівних умов та обмежень та зобов`язання надати містобудівні умови та обмеження,-

У С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Облагрохім-2000" звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради в якому просило:

- визнати протиправними дії Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, що полягають у наданні відповіді у формі листа від 05.04.2019 року №24722-арх щодо відмови Приватному підприємству "Облагрохім - 2000" у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по проспекту Хіміків, 84 у м. Черкаси для будівництва центру по обслуговуванню автомобілів;

- зобов`язати Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради надати Приватному підприємству "Облагрохім - 2000" містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по проспекту Хіміків, 84 у м. Черкаси для будівництва центру по обслуговуванню автомобілів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору оренди землі від 13.04.2010 року, укладеного з Черкаською міською радою (Орендодавець), позивач користується земельною ділянкою, що за цільовим призначенням відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться по проспекту Хіміків, 84. Згідно з пп. "б" п. 30 вказаного Договору Орендар має право: за погодженням з Орендодавцем зводити на орендованій земельній ділянці будівлі виробничого і невиробничого призначення (постійні або тимчасові).

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з`явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 13 квітня 2010 року між Черкаською міською радою (Орендодавець) та Приватним підприємством "Облагрохім - 2000" (Орендар) був укладений договір оренди землі, що зареєстрований в Черкаському міськрайонному відділі Черкаської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 листопада 2010 року за №041080100091 (далі- Договір).

Згідно з п. 1 Договору на підставі рішення Черкаської міської ради від 29.12.2009 року № 5-414, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, що за цільовим призначенням відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться по проспекті Хіміків, 84.

В оренду передається земельна ділянка площею 6616 кв. м. під стоянку власної сільськогосподарської техніки, механізмів та транспорту (п. 2 Договору). На земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна (п. 3 Договору).

Відповідно до п. 8 Договору останній укладено на 49 років (з дати прийняття рішення Черкаської міської ради від 29.12.2009 року №5-414).

Згідно з пп. "б" п. 30 Договору Орендар має право: за погодженням з Орендодавцем зводити на орендованій земельній ділянці будівлі виробничого і невиробничого призначення (постійні або тимчасові).

27 березня 2019 року позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради із заявою про видачу містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки за адресою: м. Черкаси, проспект Хіміків , 84.

На адміністративну справу від 27.03.2019 року №24722-арх щодо надання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки по проспекту Хіміків, 84, для будівництва центру обслуговування автомобілів відповідач повідомив позивача, що відповідно до наданих передпроектних пропозицій наміри забудови не відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а саме: об`єкт будівництва потрапляє в зону С-6п - зона зелених насаджень в санітарно-захисних зонах, згідно з планом зонування території міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 04.12.2014 року №2-513.

На підставі п. 4 ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у клопотанні відмовлено (лист відповідача від 05.04.2019 року №24722-арх).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначає Закон України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 року № 3038-VI.

Відповідно до п. п. 2, 8, 9 ч. 1 статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією; план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону №3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Частина 1 статті 17 Закону №3038-VI визначає, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Частиною 1 статті 18 вказаного Закону визначено, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Відповідно до ч. 1 статті 25 Закону №3038-VI режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.

Отже, генеральний план населеного пункту та план зонування території населеного пункту є містобудівною документацією.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 4 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Частина 5 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначає, що проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Згідно ч. 3 статті 29 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; 4) витяг із Державного земельного кадастру.

Підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання (ч.4 статті 29 Закону).

Зазначені норми права вказують на те, що за результатами розгляду заяви про надання містобудівних умов та обмежень спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури наділений повноваженнями прийняти одне з двох рішень: про надання містобудівних умов та обмежень або про відмову у їх наданні. Єдиною підставою для прийняття рішення про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень є невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Як убачається із матеріалів справи, договір оренди земельної ділянки по проспекту Хіміків, 84 в м. Черкаси був укладений між позивачем і Черкаською міською радою 13.04.2010 року.

Разом з тим, рішенням Черкаської міської ради від 29.12.2011 року № 3-505 був затверджений Генеральний план міста Черкаси.

Рішенням Черкаської міської ради від 04.12.2014 року № 2-513 затверджено План зонування території міста Черкаси.

Позивач має намір отримати містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки та безпосередньо здійснити забудову земельної ділянки, яка відповідно до плану зонування території міста Черкаси потрапляє в зону С-6п - зона зелених насаджень в санітарно-захисних зонах.

Відповідно до Пояснювальної записки до Плану зонування території міста Черкаси, санітарно-захисна зона - це територія навколо потенційно небезпечного підприємства, в межах якої заборонено проживання населення та ведення господарської діяльності, розміри якої встановлюються проектною документацією відповідно до державних нормативних документів.

Зона зелених насаджень в санітарно-захисних зонах С-6 (С-6п) формується в межах територій, на яких за містобудівною документацією передбачається організація санітарно захисних зон. До зони входять озеленені території (зелені насадження спеціального призначення) з метою організації СЗЗ та покращення екологічної ситуації, створення "захисних бар`єрів" сельбищних територій від виробничих та комунальних об`єктів. Території зелених насаджень спеціального призначення формуються навколо промислових підприємств, кладовищ, магістральних інженерних комунікацій тощо.

Переважні види використання таких санітарно-захисних зон: 1. водні поверхні; 2. квітники, газони; 3. пішохідні доріжки; 4. багаторічні зелені насадження.

Супутні види використання: 1. транспортні комунікації; 2. споруди інженерної інфраструктури; 3. малі архітектурні форми декоративно-технологічного призначення.

Допустимі види використання (потребують спеціального дозволу або погодження): 1.стоянки автотранспортних засобів; 2. пожежні депо; 3. науково-дослідні лабораторії; 4.підприємства громадського харчування; 5. лазні; 6. адміністративні споруди.

Таким чином, відповідно до Пояснювальної записки, зазначаються всі можливі та допустимі види використання таких санітарно-захисних смуг, проте забудова позивача щодо будівництва центру по обслуговуванню автомобілів не входить до переліку можливих та допустимих видів використання санітарно-захисних зон.

За вказаних обставин наміри забудови земельної ділянки по проспекту Хіміків, 84 в м. Черкаси, а саме: для будівництва центру по обслуговуванню автомобілів, не відповідають Генеральному плану міста Черкаси, затвердженому рішенням Черкаської міської ради від 29.12.2011 року № 3-505, та Плану зонування території міста Черкаси, затвердженому рішенням Черкаської міської ради від 04.12.2014 № 2-513.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, договір оренди земельної ділянки по проспекту Хіміків, 84 в м. Черкаси був укладений між позивачем і Черкаською міською радою 13.04.2010 року, тобто до затвердження Генерального плану міста Черкаси рішенням Черкаської міської ради від 29.12.2011 року № 3-505 та Плану зонування території міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 04.12.2014 року № 2-513.

Відповідно до ч. 2 статті 17 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

При цьому, ч. 2 статті 24 Закону №3038-VI встановлено, що зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій.

Відповідно до ч. 5 статті 25 Закону №3038-VI встановлення режиму забудови територій, визначених для містобудівних потреб, не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, зміни адміністративно-територіальних меж до моменту вилучення (викупу) земельних ділянок.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що перебування земельної ділянки по проспекті Хіміків, 84 в місті Черкаси в межах санітарно-захисної зони унеможливлює подальшу забудову спірної земельної ділянки з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 114 Земельного кодексу України санітарно-захисні зони створюються навколо об`єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об`єктів від територій житлової забудови.

У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об`єктів, об`єктів соціальної інфраструктури та інших об`єктів, пов`язаних з постійним перебуванням людей.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка була надана позивачу в оренду з цільовим призначенням під стоянку власної сільськогосподарської техніки, механізмів та транспорту (п. 2 договору оренди), і таке цільове призначення відповідає допустимим видам використання, які потребують спеціального дозволу або погодження, що передбачені Пояснювальною запискою до Плану зонування території міста Черкаси.

Отже, при затвердженні Генерального плану міста Черкаси та Плану зонування території міста Черкаси Черкаською міською радою були враховані приватні інтереси позивача, які виникли на підставі договору оренди земельної ділянки від 13.04.2010 року.

Щодо посилання апелянта на договір оренди землі від 13.04.2010 року, який дає право забудови земельної ділянки, колегія суддів вважає їх безпідставними з огляну на наступне.

Відповідно до ст. 415 Цивільного кодексу України землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленому договором та зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про оренду землі" Орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються.

З витягу з Державного земельного кадастру №НВ-7106882192018 від 14.03.2018 року вбачається, що цільове призначення земельної ділянки, кадастровий номер 7110136400:05:007:0014, за адресою: м. Черкаси, проспект Хіміків, 84, площею 0,6616 га - 12.04 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства; категорія земель - земля промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оброни та іншого призначення.

Відповідно до п. 30 Договору оренди землі від 13.04.2010 року, укладеного між позивачем та Черкаською міською радою, Орендар має право: за погодженням з Орендодавцем зводити на орендованій земельній ділянці будівлі виробничого і невиробничого призначення (постійні або тимчасові).

Згідно з пп. "г" п. 28 вказаного Договору Орендодавець має право вимагати від Орендаря: припинення або розірвання договору в разі порушення земельного законодавства та умов договору, допущених орендарем, виникнення необхідності відведення земельної ділянки для інших цілей згідно з генеральним планом розвитку міста, у випадку несплати (несвоєчасної сплати) орендних платежів.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право позивача на забудову земельної ділянки не є абсолютним, така забудова може бути здійснена лише за погодженням з Орендодавцем та за умови дотримання режиму санітарно-захисної зони, а у мови договору оренди землі та відомості Державного земельного кадастру не надають позивачу беззаперечного права забудови орендованої земельної ділянки та повністю узгоджуються з іншою містобудівною документацією (зокрема, Планом зонування території міста Черкаси).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки наміри забудови земельної ділянки по проспекту Хіміків, 84, в м. Черкаси не відповідають містобудівній документації.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Облагрохім-2000" залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Файдюк В.В.

Повний текст виготовлено: 08 жовтня 2019 року.