Постанова

від 02.10.2019 по справі 909/269/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2019 р. Справа №909/269/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

суддів Бонк Т.Б.

Зварич О.В.

за участю секретаря судового засідання Кіри О.С.

розглянув апеляційну скаргу ТОВ Євро Капітал Буд №4/19 від 01.07.2019 (вх. № 01-05/2554/19 від 08.07.2019)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.05.2019 (суддя Фанда О. М., повний текст складено 28.05.2019)

у справі № 909/269/19

за позовом: АТ Оріана , м. Калуш, Івано-Франківська область

до відповідача: ТОВ Євро Капітал Буд , смт. Войнилів, Калуський район, Івано-Франківська область

про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості у розмірі 13 384,01 грн

за участю представників:

від позивача: Гринів Ю.В. - представник (довіреність №1103 від 02.10.2019);

від відповідача: Мельник Р.Я. - адвокат (довіреність від 17.09.2019р.).

1.Розгляд справи.

Відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України не заявлялось.

Судове засідання фіксувалось технічними засобами згідно ст. 222 ГПК України.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2019 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді доповідача) Дубник О.П., суддів Зварич О.В. та Бонк Т.Б.

Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 18.09.2019.

2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Клопотань процесуального характеру не заявлено.

3. Короткий зміст позовних вимог.

16.05.2019 Акціонерне товариство "Оріана" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ТОВ "Євро Капітал Буд" про розірвання договору оренди №341-юр-411 від 01.07.2016 року, укладеного між сторонами, та стягнення з відповідача коштів в сумі 13 384 грн 01к., з яких: 12 053грн 88к. - заборгованість за оренду майна, 962грн 04к. - пеня, 66грн 93к. - 3% річних та 301грн 16к. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині сплати орендної плати заборгованість по якій на час подання позову складала три місяці підряд (січень-березень 2019), відповідно до умов п.3.6 договору відповідачу нараховано пеню та на підставі ст.625 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) визначено до сплати три відсотки річних та інфляційні втрати відповідно до розрахунку, наведеного в позовній заяві (а.с. 4-10).

4.Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

4.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.05.2019 позов задоволено. Розірвано договір оренди №341-юр-411 від 01.07.2016 року, укладений між АТ "Оріана" та ТОВ "Євро Капітал Буд". Стягнуто з ТОВ "Євро Капітал Буд" на користь АТ "Оріана" кошти в сумі 13 384,01 грн, з яких: 12 053,88 грн - заборгованість за оренду майна, 962,04 грн - пеня, 66,93 грн - 3% річних та 301,16 грн - інфляційні втрати та 1921 грн - судового збору.

4.2 Судове рішення у справі мотивоване ст.ст. 11, 15, 16, 526, 546, 548, 549, 610, 611, 612, 625, 626, 629, 759, 762 ЦК України, ст. 175, 179, 193, 230-232, 283, Господарського кодексу України (надалі ГК України), і зроблено висновок, що відповідач договірні зобов`язання в частині своєчасного здійснення платежів з орендної плати за користування орендованим майном виконував неналежним чином, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 12053 грн. 88к. за січень-березень 2019. Копія акту приймання-передачі об`єкта оренди від 01.07.2016 підтверджує виконання позивачем своїх зобов`язань щодо передачі в оренду предмета договору. Крім того, суд, здійснивши перевірку нарахування пені в розмірі 962 грн 04 к. відповідно до умов договору, 3% річних у сумі 66 грн 93к. та інфляційних втрат у сумі 301 грн 16к., дійшов висновку про обґрунтованість їх нарахування та такими, що підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції розглянув справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами з тих причин, що відповідач не забезпечив участі повноваженого представника в судове засідання, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується матеріалами справи. Зокрема, ухвали по справі направлялись відповідачу на адресу місцезнаходження, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, суд зазначив, що відповідачу було відомо про розгляд справи щодо нього, про що свідчить наявне в матеріалах справи клопотання про відкладення розгляд справи (вх.№19276/18 від 10.12.2018).

5. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

5.1. ТОВ Євро Капітал Буд не погоджується з рішенням суду, вважає, що внаслідок неповного з`ясування судом обставин, які мають значення справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, та вважаєё що судом порушені норми процесуального праваё зокрема в частині належного повідомлення його як учасника справи про судовий розгляд справи.

Стверджує, що, не підозрюючи про наявність судового спору, ТОВ Євро Капітал Буд здійснило сплату орендної плати 20 та 21 травня 2029 року готівковими коштами, що підтверджено квитанціями до прибуткового касового ордеру №109 та №110. Зазначає, що посадові особи АТ Оріана , які отримували кошти в оплату оренди, не повідомили ні 20.05.2019, ні 21.05.2019 про наявність судового спору та призначення справи до розгляду на 21.05.2019, тому вважає, що станом на 21.05.2019 був відсутній предмет спору, що є підставою для закриття провадження у справі. Апелянт, зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, оскільки застосовано закон (ст.ст. 610, 611, 612, 629 ЦК України), який не підлягає застосуванню. Апелянт вважає, що суд повинен був застосувати спеціальні норми ГК України. Стверджує, що жодної з перерахованих підстав для розірвання договору оренди №341-юр-411 від 01.07.2016 року, укладеного між АТ "Оріана" та ТОВ "Євро Капітал Буд", у ч. 1, 2 ст. 188, 291 ГК України та ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна , ст.ст. 783, 784 ЦК України, станом на дату прийняття оскаржуваного рішення не існувало і надалі не існує. Також стверджує, що у порушення норм ст.19 ГПК України та п.9.2. договору, судом не з`ясовано було, що заходи досудового врегулювання спору, зокрема, щодо розірвання договору оренди №341-юр-411 від 01.07.2016 року сторонами не вживалися, хоча є обов`язковими згідно із ст. 188 ГК України. Вважає недоречним та необґрунтованим посилання суду на клопотання про відкладення розгляд справи від 10.12.2018, оскільки в часі не могло бути подано до відкриття провадження у справі - 05.04.2019, також ТОВ "Євро Капітал Буд" заперечує, що взагалі не подавалося клопотання до суду.

До апеляційної скарги додає квитанції про сплату орендної плати готівковими коштами до прибуткового касового ордеру №109 від 20 травня 2029 року на суму 10 000 грн. та №110 від 21 травня 2029 року на суму 10 000 грн.

5.2. Позивач не використав свого права на подання відзиву на апеляційну скаргу.

6. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

Як встановлено судами і ці обставини не заперечуються сторонами: 01 липня 2016 року між Відкритим акціонерним товариством "Оріана" (правонаступником якого внаслідок зміни організаційно-правової форми є Акціонерне товариство "Оріана") (по договору - орендодавець/по справі - позивач) та Фізичною особою-підприємцем Нагловським П.М. (по договору - орендар) укладено договір оренди №341-юр-411 (а.с. 41-44).

Судом першої інстанції встановлено та копією акту приймання-передачі об`єкта оренди від 01.07.2016 підтверджується виконання позивачем своїх зобов`язань щодо передачі в оренду предмета договору(додаток №1 до договору оренди) (а.с. 45).

31 серпня 2016 року між ВАТ "Оріана", ФОП Нагловським П.М. та ТОВ "Євро Капітал Буд" укладено угоду про внесення змін в договір оренди №341-юр-411 від 01.07.2016 року. Згідно п.1 вказаної угоди проведено заміну орендаря у договорі - ФОП Нагловського П.М. замінено на ТОВ "Євро капітал буд" (а.с. 46). Відповідно до п.4 цієї угоди всі інші умови договору оренди залишаються без змін.

Згідно з умовами договору оренди (п.1.1) орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове платне користування нежитлове приміщення інвентарний номер 23912: гараж на 6 (шість) автомашин (5 гаражів) загальною площею 175,9 м.кв. (літера Б) та будівлю прохідної , площею 22,8 м.кв. (літера Д), що знаходяться за адресою: вул. Чорновола, 68, м. Калуш, Івано-Франківська область.

Відповідно до п. 2.3 договору договір є укладеним з моменту передання об`єкта оренди орендарю, що підтверджує відповідний акт приймання-передачі, який є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п.3.1 договору розмір орендної плати за місяць становив 2800 грн 00к. з ПДВ. За кожен наступний місяць розмір орендної плати визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Окрім орендної плати, відповідач зобов`язався до кінця поточного місяця проводити відшкодування земельного податку за земельну ділянку, на якій розташовано об`єкт оренди в розмірі наведеному в розрахунку, що є додатком до договору (п.3.2.).

Розмір відшкодування земельного податку в 2018 році згідно додатку до договору оренди №341-юр-411 від 01.07.18 склав 286 грн 90к. з ПДВ в місяць, а в 2019 році - 860 грн 16к. з ПДВ в місяць.

Відповідно до п.3.3 договору оренди відповідач зобов`язався сплачувати орендну плату до кінця поточного місяця.

За несвоєчасне внесення платежів орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (п.3.6).

Термін оренди один рік.

Сторони передбачили, що договір вважається продовженим на такий самий термін і на тих же умовах, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір припинити дію цього договору за один місяць до закінчення терміну його дії (п.8.1). Матеріали справи не містять доказів щодо направлення заяв сторонами про намір припинити дію договору.

Однак, у порушення умов договору відповідачем несвоєчасно вносилися орендні платежі і починаючи з 01.09.2018 року виникла заборгованість, яка станом на 20.03.2019 року склала 12 053 грн 88к., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

7. Норми права та мотиви, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови, висновки суду.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні визначення містить норма ст.759 ЦК України, яка зокрема зазначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини з приводу оренди майна, правове регулювання яких здійснюється наведеними вище нормами матеріального права і в даному випадку не підпадають під регулювання Закону України "Про оренду державного та комунального майна", як вважає апелянт, в силу приписів ст.1 цього закону та ст.5, відповідно до якої оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди.

Як передбачено ст. 526 ЦК України, ст.ст. 179, 193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У силу дії ст.193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на день винесення судом оскаржуваного рішення відповідач договірні зобов`язання в частині здійснення платежів з орендної плати за користування орендованим майном виконував неналежним чином внаслідок чого виникла заборгованість, яка відповідно до поданого позивачем розрахунку складає 12053 грн. 88к. за січень-березень 2019 року. (а.с.63).

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до 2 ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання є пенею.

Відповідні положення містяться в ст.ст. 230-232 ГК України. В ч. 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку на підставі п. 3.6 договору, відповідачу нараховано пеню в розмірі 962 грн 04 к. за період з 01.10.2018 по 01.03.2019.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до поданого розрахунку 3% річних в сумі 66 грн 93к. нараховано за період з 01.10.2018 по 20.03.2019, інфляційні втрати - 301 грн 16к. за період з жовтня 2018 по березень 2019.

Судом першої інстанції вірно встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання. За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову в частині стягнення пені, річних та інфляційних.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договором.

Підпунктом 3 пункту 9.1 договору оренди визначено, що дострокове розірвання його можливе у разі не здійснення орендарем місячної орендної плати. Судами встановлено несплату орендної плати за три місяці.

Щодо покликань апелянта на незастосування судом першої інстанції ст.188 ГК України слід зазначити наступне:

у постановах Верховного Суду України від 01.12.2009 у справі № 50/101-08, від 17.06.2008 у справі № 8/32пд, від 28.11.2011 у справі № 43/308-10, від 08.05.2012 у справі № 5021/966/2011 було викладено правову позицію, що недотримання вимог частини 2 статті 188 ГК України щодо обов`язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну чи розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову до відповідача про зміну або розірвання оспорюваного договору, а також, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Такий правовий висновок підтверджено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17. Велика Палата зазначила, що норма ст. 188 ГК України є матеріально-правовою, а не процесуальною. Тому передбачена нею процедура не відноситься до випадків обов`язкового досудового врегулювання спору.

Те, що сторона спору не скористалася процедурою його позасудового врегулювання, не позбавляє її права реалізувати своє суб`єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Щодо тверджень апелянта щодо неповідомлення його про розгляд справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:

як вірно зазначено місцевим господарським судом, скаржником не спростовано факт наявності заборгованості по орендній платі в сумі 12053 грн. 88к. за січень-березень 2019 року на день винесення судом рішення. Крім того, не наведено жодних обставин, обґрунтувань чи припущень стосовно того, що існувала можливість утруднення чи неможливість подання або отримання доказів згодом, чи поважних причин неподання доказів у першій інстанції, якими він має на меті спростовувати позовні вимоги. Зокрема, це стосується долучених до апеляційної скарги квитанцій про сплату орендної плати готівковими коштами до прибуткового касового ордеру №109 від 20 травня 2029 року на суму 10 000 грн. та №110 від 21 травня 2029 року на суму 10 000 грн.

Відповідач не забезпечив участі повноваженого представника в судове засідання першої інстанції, відзиву на позов не подав. Усі процесуальні документи та оскаржуване рішення направлялись відповідачу на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Капітал Буд", яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: код ЄДРПОУ 41965537, є - вул. Шевченка, 118, смт. Войнилів, Калуський район, Івано-Франківська область, 77312. (а.с. 73). Однак, поштові конверти повернулися на адресу суду із зазначенням на довідках поштового відділення зв`язку "Івано-Франківськ ТОВ "Євро Капітал Буд".(а.с. 70-72, 81-83, 91-93, 108-110). Колегія суддів констатує, що адреса зазначена ТОВ "Євро Капітал Буд" у поданій ним апеляційній скарзі ТОВ "Євро Капітал Буд" відповідає адресі, зазначеній у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Капітал Буд" у процесі припинення не перебуває.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом на належну поштову адресу, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Водночас, суд зазначає, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин (названу правову позицію висловлено в численних постановах Верховного Суду, у тому числі від 28.01.2019 у справі № 915/1015/16 та від 12 березня 2019 року у справі № 923/1432/15). В даному випадку суд апеляційної інстанції поновив апелянту строк на оскарження судового рішення.

Учасники справи в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомленим про розгляд справи місцевим господарським судом .

У силу ч. 8 ст. 80 ГПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. З огляду на викладене, колегія суддів не приймає додані до апеляційної скарги нові докази як доказ належного виконання орендарем зобов' язань щодо сплати орендної сплати за спірний період. Крім того, в квитанціях до прибуткового касового ордеру №109 від 20 травня 2029 року на суму 10 000 грн. та №110 від 21 травня 2029 року на суму 10 000 грн на зазначено, за який період сплачується орендна плата як і не значиться договір як підстава таких платежів. Проплата цих платежів, як слушно зауважив позивач, не впливає на розмір нарахованих пені, інфляційних та річних, оскільки нарахування останніх не охоплюються травнем 2019 року.

Також, у спростування доводів апеляційної скарги щодо закриття провадження у справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне: ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" надає право стягувачу, зокрема, відмовитись від примусового виконання судового рішення або сторонам виконавчого провадження укласти мирову угоду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст. 277 ГПК України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги, таких підстав апеляційним судом не встановлено.

Отже, рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

8. Судові витрати.

Відповідно до ч.2 ст.4 ЗУ "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до п.1, 2 ч.2 ст.4 ЗУ Про судовий збір ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви: майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЗУ Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2019 рік" з 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1921 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було заявлено до суду дві позовні вимоги: про розірвання договору оренди (немайнового характеру) та про стягнення заборгованості у розмірі 13 384,01 грн. (майнового характеру),

З врахуванням наведених законодавчих положень та предмета позову, судовий збір за подання позовної заяви повинен становити 3842,00 (1 921 х2) грн., а за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.05.2019 у справі №909/269/19 підлягає сплаті 5763,00 грн. судового збору. Власне з цих підстав суд апеляційної інстанції залишав без руху апеляційну скаргу з метою сплати апелянтом належного розміру судового збору.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на апелянта. Також суд першої інстанції не позбавлений можливості винести додаткове рішення про стягнення з відповідача в доход державного бюджету судового збору за розгляд іншої позовної вимоги в порядку ст.244 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 275, 276, 281, 282, Західний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.05.2019 року у цій справі без змін.

2. Судові витрати за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на ТОВ Євро Капітал Буд .

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови складено 09.10.2019р.

Головуючий суддя Дубник О.П.

Суддя Бонк Т.Б.

Суддя Зварич О.В.