Постанова

від 03.10.2019 по справі 911/137/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2019 р. Справа№ 911/137/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Козир Т.П.

за участю секретаря судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 03.10.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області

на рішення Господарського суду Київської області від 13.05.2019 (повне рішення складено 15.05.2019)

у справі №911/137/19 (суддя Лутак Т.В.)

за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фамій"

про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Київської області звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації про витребування на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Фамій" земельної ділянки площею 0,7445 га з кадастровим номером 3223155400:03:033:0073, вартістю 19501,50 грн., що розташована по вулиці Старокиївська в селищі міського типу Козин Обухівського району Київської області.

В обґрунтування позовних вимог, прокурор посилається на те, що спірна земельна ділянка незаконно вибула з державної власності, оскільки державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 №212782, виданий ТОВ "Колумб" визнано недійсним, тому договір купівлі-продажу земельної ділянки №532 від 19.12.2006, укладений між ТОВ "Колумб" та ТОВ "Фамій", є нікчемним, у зв`язку з чим земельна ділянка підлягає витребуванню із чужого незаконного володіння відповідача на користь держави в особі позивача на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.05.2019 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, оскільки придбав її у третьої особи на підставі чинного договору у передбачений законом спосіб, при цьому не допускав будь-якої неправомірної поведінки, а тому витребування спірної земельної ділянки у відповідача на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації порушить принципи правової визначеності, пропорційності, справедливої рівності та розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, перший заступник прокурора Київської області подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.05.2019 у справі №911/137/19 та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, аналогічні тим, які викладено в позовній заяві.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2019 поновлено першому заступнику прокурора Київської області пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 13.05.2019 у справі №911/137/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 у справі №911/137/19; призначено розгляд апеляційної скарги.

В судове засідання апеляційної інстанції представники позивача, відповідача не з`явились.

Оскільки явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників учасників справи про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників позивача, відповідача.

В судовому засіданні представник прокуратури підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.05.2019 у справі №911/137/19 та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Рішенням господарського суду Київської області від 15.04.2008 у справі №9/424-07 задоволено частково позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації та Козинської селищної ради Обухівського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колумб" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фамій" про визнання за державою права власності на земельну ділянку площею 0,7445 га, кадастровий номер 3223155400:03:033:0073, місцезнаходження якої вул. Старокиївська, смт. Козин Обухівського району Київської області, а також про визнання недійсним, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Колумб", державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №212782 від 17.07.2002 на спірну земельну ділянку, договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 19.12.2006, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Колумб" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Фамій", державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №678951, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Фамій". Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 №212782, зареєстрований за №7115 від 17.07.2002, на земельну ділянку площею 0,7445 га, кадастровий номер 3223155400:03:033:0073, місцезнаходження якої вул. Старокиївська, смт. Козин Обухівського району Київської області, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Колумб"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колумб" на користь Державного бюджету України 85,00 грн. державного мита та 59, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Господарським судом Київської області у справі №9/424-07 встановлено, що у 2002 році було оформлено державний акт на право приватної власності ТОВ "Колумб" на землю серії Р1 №212782 на земельну ділянку площею 0,7445 га по вул. Старокиївська, смт. Козин Обухівського району Київської області з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Державний акт, відповідно до зробленого в ньому запису, зареєстровано 17.07.2002 у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю Козинської селищної ради за №7115. Спірній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3223155400:03:033:0073.

19.12.2006 між ТОВ "Колумб" та ТОВ "Фамій" укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Щур О.І. (номер в реєстрі вчинення нотаріальних дій 10533), зареєстрований в Козинській селищній раді 19.12.2006 за №532. За вищевказаним договором право власності на земельну ділянку перейшло до ТОВ "Фамій".

На підставі вказаного договору та технічної документації із землеустрою щодо складання (переоформлення) документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, ТОВ "Фамій" видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД 678951, зареєстрований 22.01.2007 за №1500.

Суд дійшов висновку, що на підставі наданих суду прокурором і сторонами документів та пояснень представників прокурора і сторін неможливо встановити обставини оформлення державного акту серії Р1 №212782, які мають значення для справи, у зв`язку з тим, що у Київському обласному управлінні земельних ресурсів, Управлінні земельних ресурсів у Обухівському районі, Обухівському районному відділі Київської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , у Козинській селищній раді відсутні передбачені законодавством документи, на підставі яких можна було встановити оформлення вищезазначеного акту.

Крім того, судом встановлено, що в порушення вимог ст. 132 Земельного кодексу України, ст. 55 Закону України Про нотаріат договір купівлі-продажу земельної ділянки від 10.07.2002, на підставі якого ТОВ "Колумб" набуло право власності на спірну земельну ділянку, не посвідчувався нотаріусами державних нотаріальних контор або приватними нотаріусами за місцезнаходженням спірної земельної ділянки в Обухівському районі Київської області.

З урахуванням наведеного, з посиланням на ст. 220 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що державний акт на право приватної власності на землю від 17.07.2002 серії Р1 №212782 було оформлено без достатніх підстав і цей державний акт належить визнати недійсним.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20.12.2018 за №150341314 право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 3223155400:03:033:0073 не зареєстроване.

Водночас, відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на вищевказану земельну ділянку її власником є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фамій" (код 31303494). Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських і споруд (присадибна ділянка).

Таким чином, власником спірної земельної ділянки із кадастровим номером 3223155400:03:033:0073 на даний час є ТОВ "Фамій".

Відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Виходячи зі змісту пунктів 1.1, 1.2, 1.3 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.12.2006, укладеного між ТОВ "Колумб" та ТОВ "Фамій", товариство "Колумб" передало у власність ТОВ "Фамій" земельну ділянку площею 0,7445 га по вул. Старокиївська , смт. Козин Обухівського району Київської області , кадастровий номер 3223155400:03:033:0073, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Земельна ділянка, яка є предметом даного договору, належить ТОВ "Колумб", як продавцю, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії Р1 №212782, виданого на підставі договору купівлі-продажу від 10.07.2002 за №4584, зареєстрованого 17.07.2002 у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №7115.

Однак, як встановлено судовим рішенням, ТОВ "Колумб" не набувало права власності на спірну земельну ділянку та не було її власником на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.12.2006 № 532 (номер в реєстрі вчинення нотаріальних дій 10533), а відповідно і не мало права щодо розпорядження нею.

Таким чином, спірна земельна ділянка не вибувала з державної власності у встановлений законом спосіб і рішень органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади, які наділені компетенцією розпоряджатись такими землями, не приймалось. Державний акт на право власності на земельну ділянку серії Р1 №212782, на підставі якого ТОВ "Колумб" оформлено право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 3223155400:03:033:0073, останньому в установленому чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством порядку не видався та його державну реєстрацію не проведено. Отже, право власності на спірну земельну ділянку ТОВ "Колумб" у встановленому законом порядку не набувало.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Статтею 59 Земельного кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів).

Цією ж статтею установлено вичерпний перелік видів функціонального використання земель водного фонду, для яких їх можуть передавати в користування громадян органи місцевого самоврядування та виконавчої влади.

Зокрема, землі водного фонду можуть передаватись в користування лише для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Враховуючи викладене, чинним законодавством передбачено лише один випадок, коли землі водного фонду можуть передаватись у приватну власність.

Слід зазначити, що можливість передачі у приватну власність земель водного фонду для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд законом взагалі не передбачена.

Статтею 60 Земельного кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється розорювання земель, садівництво та городництво.

Таким чином, при наданні у власність чи користування земельних ділянок навколо водних об`єктів необхідно ураховувати положення щодо меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг шляхом урахування при розгляді матеріалів про надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення меж, з урахуванням конкретної ситуації.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №372/2180/15-ц, від 22.04.2015 у справі №6-52цс15.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що земля, віднесена за договором купівлі-продажу до земель для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), відноситься до земель водного фонду та є складовою частиною Канівського водосховища. Фактично відбулась незаконна зміна цільового призначення землі, що призвело до передачі у власність земельної ділянки площею 0,7445 га.

Зокрема, відповідно до інформації Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем Київгеоінформатика від 17.12.2018 за №01-01/296 та доданих до неї картографічних матеріалів встановлено, що земельна ділянка із номером 3223155400:03:033:0073 повністю накладається на землі водного фонду, а саме на водне плесо та 100 метрову прибережну захисну смугу Канівського водосховища (р. Дніпро).

За інформацією Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського від 07.08.2018 за №17-08.1/1601 водні об`єкти, що розташовані в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району поряд зі спірною земельною ділянкою є заплавними озерами (озера-стариці) природного походження та штучно створений водоскидний канал, є складовими частинами акваторії Канівського водосховища річки Дніпро), яка в свою чергу відноситься до великих річок (загальна площа водозбору 504000 км2). Прибережна захисна смуга біля вищевказаних заплавних озер та водоскидного каналу, як складової Дніпра, становить 100 метрів.

Колегією суддів встановлено, що у 1995 році Інститутом землеустрою Української Академії Аграрних наук розроблено проект формування території та встановлення меж Козинської селищної ради народних депутатів (смт. Козин Обухівського району), за яким загальна площа смт. Козин становила 426,3 га.

21.12.2001 Обухівською районною радою прийнято рішення № 206.16.XXIII Про зміну меж селища Козин , яким затверджено нову площу та межі смт. Козин - 3071 га.

Рішеннями Київської обласної ради XXIV скликання від 18.09.2003 № 117-09-XXIV та від 27.05.2004 №183-14-XXIV Про встановлення меж населених пунктів Київської області затверджено нові межі смт. Козин - площею 3943,7 га та 3808,3 га відповідно.

На підставі протесту прокуратури Київської області від 26.10.2005 Київською обласною радою скасовано вказані вище рішення Про встановлення меж населених пунктів Київської області у зв`язку з чим на момент прийняття рішенням Козинської селищної ради від 16.12.2008 №24 діяли межі і площа смт. Козин, затверджені рішенням Обухівської районної ради від 21.12.2001 №206.16.ХХІІІ.

Водночас, згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Київській області (лист від 30.11.2017 №21-10-0.11-18188/2-17) документація із землеустрою щодо встановлення (зміни) меж смт. Козин Обухівського району, що затверджена рішенням Обухівської районної ради від 21.12.2001 №206.16.ХХІІІ Про зміну меж селища Козин , до вказаного Управління та його територіальних органів не передавалась, в місцевому фонді документації із землеустрою не обліковується, а відомості про межі адміністративно-територіальної одиниці смт. Козин до Національної кадастрової системи Державного земельного кадастру не внесено.

Відповідно до ст. 373 Цивільного кодексу України право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

У зв`язку із цим, необхідно розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Таким чином, відповідно до ст.ст. 330, 388 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку, яку було відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Окрім того, не відбулося примусове вилучення майна у дійсного власника із подальшим продажем, а також не ухвалювались рішення щодо припинення права власності на підставі ст. 346 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду України від 11.02.2015 у справі №6-1цс15 та від 16.04.2014 у справі №6-146цс13 та від 16.12.2015 у справі №6-2510ц 15.

У даному випадку, вірним способом захисту порушеного права є пред`явлення до суду віндикаційного позову в порядку, визначеному ст.ст. 387, 388 Цивільного кодексу України до ТОВ "Фамій".

Крім того, позовна заява про витребування земельної ділянки водного фонду із приватної власності у державну власність, безумовно становить суспільний інтерес.

Піддаючи аналізу пропорційність втручання з дотриманням основоположних принципів ст. 1 Першого протоколу Конвенції у справі Хамер проти Бельгії Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 27.11.07 вперше зазначив, що навколишнє середовище, не будучи безпосередньо зазначеним у Конвенції, тим не менш являє собою цінність, в збереженні якої зацікавлені як суспільство, так і публічна влада і економічні імперативи та навіть деякі основні права, включаючи право власності, не повинні превалювати над екологічними міркуваннями, особливо якщо держава прийняла законодавство з цього питання.

Крім того, Європейський суд з прав людини розглядаючи справу № 34044/02 Депаль проти Франції (рішення від 29.03.10) підтвердив, що політика облаштування території і охорона навколишнього природного середовища, де переважаюче місце займає загальносуспільний інтерес, надає державі більш широку свободу дій, а ніж при врегулюванні приватних правовідносин (п.п. 83-84). У зв`язку з цим право вирішувати, які саме заходи необхідно вживати для захисту земель, належить, в першу чергу, національній владі (п.п. 87, 92, 93).

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

За таких обставин суспільним , публічним інтересом звернення прокуратури до суду з вимогою витребування спірних земельних ділянок з володіння відповідачів є задоволення насамперед суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель водного фонду та безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок із державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, земель водного фонду, як національного багатства України та як джерела задоволення потреб суспільства в водних ресурсах. Суспільний , публічний інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю та водні ресурси, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі, що незаконно вибули з такої власності.

Виходячи зі змісту статей 4, 5 Земельного кодексу України, завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст.ст. 3, 4 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: поверхневі води; природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки);штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.

До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що водні об`єкти та землі водного фонду є національним багатством держави і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства у водних ресурсах.

Усі водні об`єкти та землі водного фонду на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони протікають, та незалежно від права власності на них, становлять єдиний водний фонд та землі водного фонду України і перебувають під охороною держави. Водні об`єкти та землі водного фонду, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на землі водного фонду здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідач в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих, характерних для земель водного фонду (ст. ст. 1, 3, 4 Водного кодексу України) природних ознак спірної земельної ділянки знав або, проявивши розумну обачність, міг знати про те, що землі водного фонду вибули з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить їх добросовісність під час набуття земельних ділянок у власність під обґрунтований сумнів.

Крім того, витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідачів на користь держави відповідає критерію законності: витребування з її власності земельної ділянки здійснюється на підставі норм статті 153 Земельного кодексу України, статті 388 Цивільного кодексу України в зв`язку з порушенням органом державної влади вимог Водного кодексу України та Земельного кодексу України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними.

З огляду на викладене, враховуючи те, що звернення прокурора до суду у даних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значущого питання про повернення державі незаконно наданих в користування земельних ділянок водного фонду, а тому позов першого заступника прокурора Київської області по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу, баланс державних (суспільних) і приватних інтересів не порушується та відсутній факт надмірного втручання держави у спірні правовідносини, а прокурором обрано вірний спосіб захисту інтересів територіальної громади, зазначений в позові.

Відповідно до інформації Козинської селищної ради, яка міститься в листі від 16.01.2018 №45, будь-якою інформацією щодо закріплення меж території межовими знаками селищна рада не володіє, так само інформація щодо технічної документації із землеустрою щодо встановлення і зміни меж селища Козин та рішення ради, яким така документація затверджена, в Козинській селищній раді відсутня.

Таким чином, з урахуванням правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №911/4654/15 та в постанові Верховного Суду України від 27.09.2017 у справі №6-2686цс16, межі смт. Козин Обухівського району, затверджені рішенням Обухівської районної ради від 21.12.2001 №206.16.XXIII Про зміну меж селища Козин , вважаються не встановленими, а тому власником є Київська обласна державна адміністрація.

У даному позові від імені держави в якості позивача визначено Київську обласну державну адміністрацію як орган в особі держави, поза волею якого спірна земля вибула з її власності, що суперечить загальним принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Проте, Київською обласною державною адміністрацією по теперішній час жодних заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави у сфері земельних відносин та повернення незаконно набутої у власність земельної ділянки не вжито, у зв`язку із чим вказане порушення чинного законодавства на даний час залишається не усунутим.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою,поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи із змісту рішення Конституційного Суду України у справі від 08.04.1999 № 1-1/99 поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст.ст. 6, 7, 13 та ст. 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Однак, враховуючи, що Київською обласною державною адміністрацією заходи щодо звернення до суду із позовною заявою про витребування спірної земельної ділянки із чужого незаконного володіння на користь держави не вживались, що свідчить про нездійснення захисту інтересів держави цим органом, що у відповідності до вимог ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру надає право прокурору здійснювати представництво інтересів держави в суді.

Таким чином, перший заступник прокурора Київської області звертається з даним позовом до суду на захист інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах в порядку ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру у зв`язку з нездійсненням Київською обласною державною адміністрацією захисту інтересів держави в суді, як суб`єктом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Також, Київській обласній державній адміністрації, яка відповідно до закону є розпорядником спірної земельної ділянки, про факт порушення інтересів держави внаслідок укладення подальшого договору купівлі-продажу раніше відомо не було, оскільки він укладався без її участі. Не залучалась Київська обласна державна адміністрація й до участі у справі №9/423-07 господарським судом Київської області.

Таким чином вимоги прокурора є похідними від вимог державного органу, який є позивачем, а тому перебіг строку починається з часу, коли про порушення державних інтересів дізнався або міг дізнатися орган, уповноважений на здійснення відповідних функцій, а не прокурор.

Відповідна правова позиція викладена також в постановах Верховного Суду від 30.05.3018 у справі 368/1158/16-ц, від 15.05.2018 у справі №372/2180/15-ц та Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі №6-2510ц15.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації про витребування на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Фамій" земельної ділянки площею 0,7445 га з кадастровим номером 3223155400:03:033:0073, що розташована по вулиці Старокиївська в селищі міського типу Козин Обухівського району Київської області є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 13.05.2019 у справі №911/137/19 - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281 - 283 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задовольнити.

Рішення Господарського суду Київської області від 13.05.2019 у справі №911/137/19 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Фамій" земельну ділянку площею 0,7445 га з кадастровим номером 3223155400:03:033:0073, вартістю 19501,50 грн, що розташована по вулиці Старокиївська в селищі міського типу Козин Обухівського району Київської області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фамій" на користь Прокуратури Київської області 1762 грн (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні) витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 2643 грн (дві тисячі шістсот сорок три гривні) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити суду першої інстанції видати відповідні накази з зазначенням необхідних реквізитів.

Матеріали справи №911/137/19 повернути Господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 08.10.2019.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

Т.П. Козир