Рішення

від 30.09.2019 по справі 913/198/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

30 вересня 2019 року Справа № 913/198/19

м. Харків Провадження №9/913/198/19

Господарський суд Луганської області у складі судді Фонової О.С., розглянувши матеріали справи в порядку загального позовного провадження за позовною заявою Керівника Старобільської місцевої прокуратури , м. Старобільськ Луганська область

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Луганській області , м. Сєвєродонецьк, Луганська область - позивач у справі

до відповідача - Селянського фермерського господарства Росток , с. Стельмахівка, Сватівського району Луганської області

про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Секретар судового засідання Бережна Л.В.

У засіданні брали участь:

від прокуратури: представник не прибув;

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

Обставини справи: Керівник Старобільської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до Селянського фермерського господарства Росток про витребування з незаконного володіння Селянського фермерського господарства Росток на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 32,5 га, розташованої на території Стельмахівської сільської ради Сватівського району Луганської області, яка була надана у постійне користування ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею від 05.02.1997 серії ЛГ №2131800002, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №2.

Ухвалою суду від 17.04.2019 відкрито провадження у справі № 913/198/19, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

10.05.2019 до відділу документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідач є законним користувачем спірної земельної ділянки, у зв`язку з тим, що у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулась фактична заміна власника земельної ділянки і обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли до СФГ Росток з дня його державної реєстрації. Крім того, зазначає відповідач, що земельна ділянка використовується за цільовим призначенням та відповідач сплачує всі необхідні податки, тому підстави припинення права користування земельною ділянкою відсутні.

28.05.2019 до відділу документального забезпечення суду від позивача надійшли письмові пояснення від 23.05.2019 №б/н, в яких останній підтримав позов прокуратури, просить задовольнити позовну заяву прокуратури повністю, розглянути справу без участі його представника.

04.06.2019 до відділу документального забезпечення суду від заявника надійшла відповідь на відзив від 31.05.2019 №06/104-152 вих-19, в якій останній вважає доводи представника відповідача необґрунтованими та безпідставними, тому позов просить задовольнити в повному обсязі з огляду на таке.

Прокурор вказав, що не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що позивач не є власником спірної земельної ділянки. Дійсно, земельні ділянки, які надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування. Проте, до повноважень Головного управління Держгеокадастру в Луганській області, як це визначено п.п.13 п.4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, входить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Луганської області.

Прокурор зазначив, що твердження відповідача про те, що він є законним користувачем спірної земельної ділянки, у зв`язку з тим, що у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулась фактична заміна власника земельної ділянки і обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли до СФГ РОСТОК з дня його державної реєстрації є помилковими та такими, що не відповідають чинному законодавству України.

Прокурор вказує, що особа, якій було надано право на постійне користування спірною земельною ділянкою померла. До складу спадщини право постійного користування земельною ділянкою не входить, тому відповідач без належних правових підстав користувався та користується на даний час спірною земельною ділянкою.

У відповідності до розпорядження керівника апарату Господарського суду Луганської області від 14.06.2019 №139-р щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2019 у зв`язку із тим, що суддя Ворожцов А.Г. з 04.06.2019 по 18.06.2019 перебуває у відпустці та із доповідною запискою від 13.06.2019 судді Смоли С.В. щодо перерозподілу справи № 913/198/19 у відповідності з положенням абз. 3 п.п.5.3Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Господарському суді Луганської області, справу № 913/198/19 передано на розгляд судді Фонової О.С.

Ухвалою суду від 14.06.2019 справу № 913/198/19 прийнято до розгляду в новому складі суду за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання відкладено на 01.07.2019.

Протокольною ухвалою від 15.07.2019 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав розгляд справи в підготовчому засіданні на 09.09.2019.

Ухвалою суду від 09.09.2019 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 30.09.2019.

Сторони не скористалися правом участі в судовому засіданні 30.09.2019, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши представників сторін, що прибули в судове засідання, суд встановив таке.

Стосовно правомірності звернення з даним позовом до суду керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, суд зазначає таке.

Згідно ч.4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Частиною 4 ст.23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

З огляду на викладене, зверненню прокурора з позовом до суду має передувати підтвердження підстав представництва інтересів держави в суді.

Прокурор обґрунтовуючи порушення інтересів держави посилається на таке.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

У відповідності до п.п. 3, 4 розділу 2 Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності з дня набрання чинності цим Законом (01.01.2013) землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій, всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах а і б пункту 4 цього розділу.

У державній власності залишаються усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті а пункту 3 цього розділу.

З огляду на те, що відповідно до інформації наданої відділом у Сватівському районі ГУ Держгеокадастру у Луганській області №489/111-18 від 08.06.2018 земельна ділянка знаходиться поза межами населеного пункту с. Стельмахівка Сватівського району Луганської області, то в силу підпункту г пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012 №5245-VI вона перебуває у державній власності.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній власності, спричиняє шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовом до суду в інтересах держави щодо витребування із незаконного володіння земельної ділянки.

Прокурор також в обґрунтування права на звернення до суду з даним позовом послався на рішення Європейського суду з прав людини у справі Трегубенко проти України від 02.11.2014, де суд категорично ствердив, що Правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес , при цьому не пославшись на конкретний пункт вказаного рішення.

Водночас, суд зазначає про некоректне посилання прокурора на практику Європейського суду з прав людини, оскільки в п.54 вказаного рішення Європейський суд з прав людини зазначив наступне: Уряд навів два виправдання втручання у майнові права

заявника: оскільки Уряд вважає, що таке втручання було спрямоване на правильне застосування законодавства, то Суд зауважує, що цей аргумент аналогічний тим, які були наведені Урядом згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції. Визнавши порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції, Суд робить висновок, що хоча правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес , але, виходячи із обставин цієї справи, цей інтерес мав на меті порушення основних принципів правової певності та доступу до суду.

Тому цей аргумент має бути відхилений .

Крім того, вказана справа Трегубенко проти України не є релевантною даній справі, тому посилання прокурора на практику Європейського суду з прав людини визнається судом безпідставним та відхиляється.

Однак, вищенаведене не нівелює інших доводів прокурора щодо підстав його представництва інтересів держави в суді.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на те, що Старобільською місцевою прокуратурою за результатами вивчення стану законності у сфері земельних відносин виявлено факт незаконного, без відповідної правової підстави використання селянським фермерським господарством Росток земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 32,5 га.

Прокурор також посилався на те, що уповноваженим державою здійснювати повноваження у спірних правовідносинах та наділеним законом правом на звернення до суду, є Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, однак уповноваженим органом протягом тривалого часу будь-які заходи на усунення вищенаведених порушень чинного законодавства під час розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення не вжито.

Прокурор зазначив, що місцева прокуратура неодноразово зверталась до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області щодо стану додержання вимог земельного законодавства під час використання зазначеної земельної ділянки Селянським фермерським господарством Росток , однак перевірки дотримання вимог земельного законодавства Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області не здійснювались, що підтверджується інформацією від 25.03.2019 №10-12-0.62-2474/2-19. Відсутність претензійно-позовної роботи з боку Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, на думку прокурора, свідчить про нездійснення уповноваженим державним органом покладеного на нього законом обов`язку із захисту державних інтересів у сфері раціонального використання земель.

У зв`язку з необхідністю захисту інтересів держави прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області.

Згідно із ст. 28 Закону України Про центральні органи виконавчої влади міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 6 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контроль) в агропромисловому комплексі, належать здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

Згідно п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ від 14.01.2015 №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Пунктом 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, затвердженого Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру 17.11.2016 за №308 (далі - Положення) передбачено, що Головне управління Держгеокадастру у Луганській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

У п.п. 31 п. 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14,01.2015 №15, зазначено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Підпунктом 13 пункту 4 Положення також передбачено повноваження Головного управління Держгеокадастру у Луганській області щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Луганської області.

Таким чином, органом уповноваженим державою здійснювати повноваження у спірних правовідносинах та наділеним законом правом на звернення до суду є Головне управління Держгеокадастру у Луганській області.

Враховуючи те, що Головне управління Держгеокадастру у Луганській області в межах наданих повноважень жодних дій щодо припинення незаконного використання Селянським фермерським господарством Росток спірної земельної ділянки державної власності та витребування земельної ділянки з незаконного володіння не вжито , суд дійшов висновку щодо бездіяльності уповноваженого органу та наявності у прокурора права на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області.

Так, Старобільською місцевою прокуратурою за результатами вивчення стану законності у сфері земельних відносин виявлено факт незаконного, без відповідної правової підстави, використання селянським фермерським господарством Росток земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 32,5 га.

Розпорядженням голови Сватівської райдержадміністрації від 24.12.1996 № 10/20 громадянину ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку площею 32,5 га, яка розташована на території Стельмахівської сільської ради Сватівського району Луганської області для ведення фермерського господарства.

На підставі вищевказаного розпорядження ОСОБА_1 отримав державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 32,5 га серії ЛГ №2131800002, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №2. ОСОБА_1 16.05.1997 зареєстрував селянське фермерське господарство Росток .

Відповідно копії актового запису про смерть від 19.03.2018 № 3, наданою Сватівським РВ ДРАЦ стану ГТУЮ у Луганській області, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. У зв`язку зі смертю ОСОБА_1 , право постійного користування вищевказаною земельною ділянкою припинилось.

Згідно з інформації суб`єкта оціночної діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 №17 від 22.03.2019 вбачається, що експертна грошова оцінка спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 32,5 га ріллі, з технічної точки зору складає 2124200,00 грн.

Селянське фермерське господарство Росток з часу смерті ОСОБА_1 продовжує використовувати надану йому у постійне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 32,5 га для вирощування сільськогосподарських культур, що підтверджується відомостями про наявність земельної ділянки у Селянського фермерського господарства Росток , податковими деклараціями, поданими цим фермерським господарством до уповноважених державних органів, а також інформацією органу місцевого самоврядування.

Посилаючись на незаконність користування Селянським фермерським господарством Росток спірною земельною ділянкою без відповідної правової підстави після смерті особи, якій було надано цю земельну ділянку у постійне користування, прокурором заявлено вимоги про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, що є предметом розгляду справи.

Позивач позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач з позовними вимогами не погодився в повному обсязі, з підстав викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши представників сторін, що прибули в судове засідання, суд дійшов висновку про таке.

Частиною 1 ст. 50 Земельного кодексу України (в редакції від 22.06.1993) визначено, що громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України Про селянське (фермерське) господарство №2009-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2009-XII) селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону №2009-XII членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об`єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.

У ст. 7 Земельного кодексу України (в редакції від 22.06.1993) встановлено, що користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону №2009-XII у постійне користування земля надається громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебувають у державній власності.

Відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону №2009-XII на ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

У ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України (в редакції від 22.06.1993) встановлено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Судом встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Сватівської райдержадміністрації Ради народних депутатів від 24.12.1996 №10/20 громадянину ОСОБА_1 було надано у постійне користування земельну ділянку площею 32,5 га, яка розташована на території Стельмахівської сільської ради для ведення фермерського господарства, що також підтверджується Державним актом на право постійного користування на землю серії ЛГ №2131800002 від 05.02.1997 зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №2.

З 29.07.2003 набрав чинності Закон України Про фермерське господарство від 19.06.2003 №973-IV, який визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про фермерське господарство відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Частиною 3 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство встановлено, що земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

В ч. 1 ст. 12 Закону України "Про фермерське господарство" визначено вичерпний перелік земель, які входять до складу земель фермерського господарства. Зокрема, землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

В даному випадку, спірна земельна ділянка надавалась у постійне користування ОСОБА_1 , як громадянину, а не Селянському (фермерському) господарству Росток як юридичній особі. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ця земельна ділянка не належала ОСОБА_1 , як члену вищевказаного фермерського господарства, на праві приватної власності, а відтак вона не входить до складу майна цього фермерського господарства.

У ст. 25 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність фізичної особи це здатність мати цивільні права та обов`язки, яка виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

Таким чином, зі смертю ОСОБА_1 припинилась його цивільна правоздатність. Відтак, право користування спірною земельною ділянкою фактично припинилось зі смертю відповідача.

З 01.01.2002 набрав чинності новий Земельний кодекс України, відповідно ч. 1 ст. 92 якого, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Зі змісту ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам чи юридичним особам приватного права не передбачена.

Згідно з ч. 2 ст. 31 Земельного кодексу України громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

У ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

У ч. 3. ст. 407 Цивільного кодексу України право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.

Також, за змістом ч. 3 ст. 102 1 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди), внесено до статутного капіталу, передано у заставу.

Таким чином, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Державний акт на право постійного користування на землю серії ЛГ №2131800002 від 05.02.1997, виданий на ім`я ОСОБА_1 , лише підтверджує його право як громадянина України на постійне користування земельною ділянкою для ведення юридичної особи.

Суд звертає увагу, що право постійного користування спірною земельною ділянкою сільськогосподарського призначення є виключним правом особи, якій це право було надано, а саме ОСОБА_1 , і не може бути передано будь-якій іншій особі. Однак, як вже було зазначено, 14.03.2018 ОСОБА_1 помер. Законодавством України, яке було чинним як на момент смерті ОСОБА_1 , так і на момент звернення керівника Старобільської місцевої прокуратури до суду з даним позовом, не передбачено автоматичного переходу права постійного користування земельною ділянкою після смерті належного землекористувача, а також набуття фермерським господарством права постійного користування землею державної та комунальної власності.

Як вбачається з матеріалів справи, Селянське (фермерське) господарство Росток , як юридична особа, не зверталось до уповноважених органів щодо переоформлення права на спірну земельну ділянку в порядку, передбаченому ст. 123 Земельного кодексу України, а відтак і не реєструвало у Державному реєстрі речових прав своє право користування спірною земельною ділянкою відповідно до вимог ст. 125 Земельного кодексу України.

Єдиним належним та допустимим доказом належності спірної земельної ділянки тій чи іншій особі, зокрема, Селянському (фермерському) господарству Росток , є наявність правовстановлюючих документів. Втім, документального підтвердження підстав користування спірною земельною ділянкою відповідно до вимог діючого законодавства України відповідачем не надано. За таких обставин, у Селянського (фермерського) господарства Росток відсутнє право користуватись земельною ділянкою, оскільки таке право припинилось у зв`язку зі смертю належного користувача.

Разом із тим, з часу смерті ОСОБА_1 Селянське (фермерське) господарство Росток продовжує без відповідних правових підстав використовувати вищевказану земельну ділянку для вирощування сільськогосподарських культур.

Відповідно до положень ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Згідно з ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити повністю та витребувати з незаконного володіння Селянського (фермерського) господарства Росток земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 32,5 га, розташовану на території Стельмахівської сільської ради Сватівського району Луганської області на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 31863,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись п.2 ч.1 ст.129, ст.ст. 232-233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Витребувати з незаконного володіння Селянського (фермерського) господарства Росток (село Стельмахівка Сватівського району Луганської області, 92623, ідентифікаційний код 24844903) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, проспект Центральний, будинок 17, корпус 2, ідентифікаційний код 39771244) земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 32,5 га, розташовану на території Стельмахівської сільської ради Сватівського району Луганської області, яка була надана у постійне користування ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею від 05.02.1997 серії ЛГ №2131800002, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №2.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства Росток , село Стельмахівка Сватівського району Луганської області, 92623, ідентифікаційний код 24844903, на користь прокуратури Луганської області, вул. Богдана Ліщини, буд. 27, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93408, ідентифікаційний код 02909921, на розрахунковий рахунок № 35211068000839 , банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 02909921, код класифікації видатків бюджету 2800, витрати зі сплати судового збору в сумі 31863,00 грн.

Видати наказ прокуратурі Луганської області після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Згідно пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення буде складений 09.10.2019.

Суддя О.С. Фонова