Рішення

від 09.10.2019 по справі 922/2444/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2444/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

без виклику представників сторін

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2» , 02105, м. Київ, вул. Тампере, 13 Б, код ЄДРПОУ 04012721;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРХ ГРУП» , 61070, м. Харків, вул. Шишківська, 16, код ЄДРПОУ 39063890;

про стягнення заборгованості за договором № 20/1-Е про надання доступу до джерел енергопостачання від 20.02.2018 у розмірі 14958, 09 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Трест Київпідземшляхбуд-2» звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРХ ГРУП» про стягнення заборгованості за договором № 20/1-Е про надання доступу до джерел енергопостачання від 20.02.2018 у розмірі 14958, 09 грн., з яких: 11465, 62 грн. - основного боргу; 573, 30 грн. - інфляційних нарахувань; 227, 11 грн. - 3 % річних; 2692, 06 грн. - пені.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення п. 2.1, 2.2, 2.3 та 2.4 договору не здійснив оплату за надані послуги згідно актів компенсації послуг за надання доступу до джерел електропостачання за березень 2018, за квітень 2018, за травень 2018, за червень 2018, за липень 2018, за серпень 2018, за вересень 2018, за жовтень 2018 та за листопад 2018, у зв`язку з чим, у відповідача виник борг у розмірі 11465,62грн., на які позивачем нараховано пеню згідно умов договору у розмірі 2692,06грн., 573, 30 грн. - інфляційних нарахувань та 227, 11 грн. - 3 % річних. Крім цього, позивач просить покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921,00грн., а також витрати на професійну правову допомогу у розмірі 20000,00грн..

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.08.2019, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/2444/19. Розгляд справи № 922/2444/19 призначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачеві, згідно ст. 250, 251 ГПК України, встановити строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Водночас, відповідач своїм правом на захист не скористався, відзив на позов не надав. Разом з цим, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 07.08.2019, була направлена на адресу відповідача - 61070, м. Харків, вул. Шишківська, 16, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак вказана ухвала повернулась до суду 19.08.2019 без доказів вручення відповідачеві з відміткою пошти через не запит.

Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Так, процесуальні документи у цій справі (ухвала суду про відкриття провадження у справі) направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань. Однак не зважаючи на це, відповідач не отримав поштову кореспонденцію за юридичною адресою вказаною у державному реєстрі через не запит, останнього, у зв`язку з чим, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

20 лютого 2018 року між Приватним акціонерним товариством Трест Київпідземшляхбуд-2 (надалі - Позивач та/або Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю АРХ-ГРУП (надалі - Відповідач та/або Замовник) було укладено Договір №20/1 -Е про надання доступу до джерел електропостачання (надалі - Договір), предметом якого, відповідно до п. 1. Договору, є зобов`язання Виконавця надати доступ до джерел електропостачання за рахунок ліміту Виконавця, встановленого йому ПАТ Київенерго по договору №60319012, для забезпечення послугами Замовника нежилого приміщення №377 житлового будинку по вул. Є. Чавдар, 13 (ж/м Осокорки-Північні, 6 мкрн ) в необхідних обсягах заявлених Замовником, а Замовник зобов`язується компенсувати вартість наданих послуг по доступу до джерел електропостачання в розмірах, визначених двостороннім актом.

Згідно з п. 2.1. Договору, вартість послуг по наданню доступу до джерел електропостачання визначається відповідно до показників електролічильників Замовника, що встановлені на вказаному об`єкті, згідно діючих розцінок ПАТ Київенерго .

Також, Замовник додатково оплачує 1,96% від кількості отриманих послуг, як компенсацію за втрати в електромережі при її транспортуванні, а також оплачує за втрати холостого ходу в трансформаторі пропорційно отриманих послуг (п.2.2. Договору).

Відповідно до п.2.3. Договору, Замовник сплачує Виконавцю 3% від вартості наданих послуг за обслуговування електроустановок.

Виходячи з п. 2.4. Договору, розрахунки за надані послуги проводяться відповідно з Додатком №1 до даного Договору, що являється невід`ємною частиною Договору.

Згідно 5.2 договору даний Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Розрахунковий період за надані послуги починається першого числа кожного місяця та закінчується в останній день цього місяця (п.1 Додатку №1 до Договору). Замовник знімає показання розрахункових лічильників 20 числа кожного місяця та надає звіт з урахуванням фактичного та прогнозованого до кінця поточного розрахункового періоду обсягу споживання (п. 3 Додатку №1 до Договору). У разі неподання Замовником звіту про надання послуг в зазначений період та/або неможливості отримання Виконавцем даних про отримані послуги в зазначений термін визначення обсягу отриманих послуг за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання у попередньому розрахунковому періоді з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду (п.6 Додатку №1 до Договору).

Згідно п. 9 Додатку №1 до Договору Замовник до 25 числа поточного місяця сплачує авансований платіж на наступний за звітним місяць платежем 100% від вартості заявленого обсягу наданих послуг на наступний розрахунковий період. Крім того, Замовник до 25 числа поточного місяця 100% погашає заборгованість за поточний місяць (п. 10 Додатку №1 до Договору).

Таким чином, сторони обумовили, що оплата послуг наданих позивачу здійснюється на підставі акту, який складається виходячи з показників звіту, яким визначається обсяг фактично наданих послуг позивачем, при цьому оплата згідно акту здійснюється до 25 числа поточного місяця.

Проаналізувавши правовідносини між сторонами, які виникли з договору про надання телекомунікаційних послуг № 057101839/233 від 19.02.2013, суд дійшов висновку про те, що даний договір за своє правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Як вказує позивач, останній надавав відповідачу послуги з доступу до джерел електропостачання згідно актів: за березень 2018 від 31.03.2018 на суму 3642,53грн., за квітень 2018 від 30.04.2018 на суму 3872,54грн., за травень 2018 згідно акту від 31.05.2018 на суму 4514,04грн., за червень 2018 згідно акту від 30.06.2018 на суму 3858,40грн., за липень 2018 згідно акту від 31.07.2018 на суму 3644,99грн., за серпень 2018 згідно акту від 31.08.2018 на суму 4669,92грн., за вересень 2018 згідно акту від 30.09.2018 на суму 4587,46грн., за жовтень 2018 згідно акту від 31.10.2018 на суму 3421,97грн. та за листопад 2018 згідно акту від 30.11.2018 на суму 4507,26грн., таким чином, як стверджує позивач, останній надав відповідачу послуги на загальну суму 36718,12грн., при цьому, за твердженнями позивача, відповідач частково здійснював оплату за надані послуги у розмірі 25 252,50грн., у зв`язку з чим, сума боргу, яку просить стягнути позивач становить 11465,62грн. на яку позивачем нараховано 573, 30 грн. - інфляційних нарахувань; 227, 11 грн. - 3 % річних та 2692, 06 грн. - пені.

Відповідно до ч.3-4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст. 80 ГПК України, що кореспондується з ч. 2 ст. 164 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтями 76-79 визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як вбачається з позовної заяви, позивач обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на невиконання відповідачем п. 2.1, 2.2, 2.3 договору, при цьому, обґрунтовуючи розмір заборгованості, вказує на те, що останнім надано відповідачу послуги визначені п.1.1 договору згідно актів долучених до позовної заяви, які не оплачені відповідачем в порядку визначеному договором, а розмір заборгованості підтверджується актом звірки взаєморозрахунків ШБ-00000032 від 01.07.2019 та банківськими виписками долученими до матеріалів справи.

Як вбачається з актів за березень 2018 від 31.03.2018 на суму 3642,53грн., за квітень 2018 від 30.04.2018 на суму 3872,54грн., за травень 2018 від 31.05.2018 на суму 4514,04грн., за червень 2018 від 30.06.2018 на суму 3858,40грн., вказані акти підписані та скріпленні печатками відповідача та дійсно підтверджують обставини надання відповідачеві послуг визначених договором, однак, як вбачається з банківських виписок та визнається позивачем, відповідач здійснив оплату по вказаних актах за березень 2018 - 11.04.2018, за квітень 2018 - 03.05.2018, за травень 2018 - 13.06.2018, за червень 2018 - 10.07.2018.

Водночас, акти за липень 2018 від 31.07.2018 на суму 3644,99грн., за серпень 2018 від 31.08.2018 на суму 4669,92грн., за вересень 2018 від 30.09.2018 на суму 4587,46грн., за жовтень 2018 від 31.10.2018 на суму 3421,97грн. та за листопад 2018 30.11.2018 на суму 4507,26грн. підписані лише позивачем, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що вказані акти є неналежними та недопустимими доказами, оскільки такі підписані в односторонньому порядку та на їх підставі неможливо встановити обсягу та вартість послуг наданих позивачем. Крім цього, посилання позивача на акт звіряння ШБ-00000032 від 01.07.2019, в якості доказів, що підтверджують наявність заборгованості перед позивачем, також не приймаються судом до уваги, оскільки, вказаний акт є одностороннім не підписаний відповідачем, а тому не може вважатись належним та допустимим доказом, який підтверджує наявність та розмір заборгованості. Водночас, доводи позивача щодо оплати вартості наданих послуг у розмірі 1500,00грн. - 11.10.2018 та 3000,00грн. - 01.11.2018, що підтверджується банківською випискою наданою позивачем є надостатнім доказом для встановлення обставин щодо підтвердження наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 11 465,62грн..

Приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи, що докази, які надані позивачем в якості підтвердження надання послуг відповідачу є неналежними та недостатніми для встановлення обставин щодо надання позивачем послуг визначених умовами договору, суд дійшов висновку про неможливість встановлення розміру заборгованості за договором, у зв`язку з чим, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу є необґрунтованими та недоведеними, а тому зважаючи, що позивачем не доведено обставин щодо наявності простроченої заборгованості, суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, 3%річних та інфляційних, а відтак суд відмовляє в задоволенні позову повністю.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з позовної заяви, судові витрати позивача складаються з витрат зі сплати судового збору за подання позову у розмірі 1921,00грн. та витрат на професійну правову допомогу у розмірі 20000,00грн., приймаючи до уваги, що суд відмовив в позові повністю, судові витрати позивача відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 2, 42, 46, 123, 129, 237, 241, 251, 252, 253 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правову допомогу покласти на позивача - Приватне акціонерне товариство «Трест Київпідземшляхбуд-2» (02105, м. Київ, вул. Тампере, 13 Б, код ЄДРПОУ 04012721).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 09.10.2019.

Суддя Н.А. Новікова