Постанова

від 08.01.2020 по справі 922/2444/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2020 р. Справа № 922/2444/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Сіверін В.І. , суддя Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2", м. Київ (вх.№3370Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2019 у справі № 922/2444/19 (повний текст якого складено та підписано 09.10.2019 суддею Новіковою Н.А. у приміщенні господарського суду Харківської області)

за позовом приватного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2", м. Київ;

до товариства з обмеженою відповідальністю "АРХ ГРУП", 61070, м. Харків;

про стягнення заборгованості за договором № 20/1-Е "Про надання доступу до джерел енергопостачання від 20.02.2018 у розмірі 14958, 09 грн."

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство "Трест Київпідземшляхбуд-2", м. Київ, звернулося до господарського суду Харківської області позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АРХ ГРУП" про стягнення заборгованості за договором № 20/1-Е про надання доступу до джерел енергопостачання від 20.02.2018 у розмірі 14958, 09 грн., з яких: 11465, 62 грн. - основного боргу; 573, 30 грн. - інфляційних нарахувань; 227, 11 грн. - 3 % річних; 2692, 06 грн. - пені.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач в порушення п. 2.1, 2.2, 2.3 та 2.4 договору не здійснив оплату за надані послуги згідно актів компенсації послуг за надання доступу до джерел електропостачання за березень 2018, за квітень 2018, за травень 2018, за червень 2018, за липень 2018, за серпень 2018, за вересень 2018, за жовтень 2018 та за листопад 2018, у зв`язку з чим, у відповідача виник борг у розмірі 11465,62грн., на які позивачем нараховано пеню згідно умов договору у розмірі 2692,06грн., 573, 30 грн. - інфляційних нарахувань та 227, 11 грн. - 3 % річних. Крім цього, позивач просив покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921,00грн., а також витрати на професійну правову допомогу у розмірі 20000,00грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.10.2019 у справі № 922/2444/19 в позові відмовлено повністю. Судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правову допомогу покладено на позивача - приватне акціонерне товариство "Трест Київпідземшляхбуд-2" (02105, м. Київ, вул. Тампере, 13 Б, код ЄДРПОУ 04012721).

Приватне акціонерне товариство "Трест Київпідземшляхбуд-2", м. Київ із зазначеним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2019 у справі № 922/2444/19 та ухвалити нове, яким позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2" до товариства з обмеженою відповідальністю "АРХ ГРУП" задовольнити, здійснити розподіл судових витрат та покласти судові витрати на відповідача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що, на його думку, оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки його прийнято з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, недоведеністю обставин, які мають значення для справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що оплата послуг відповідачем здійснюється лише на підставі акту, який складається на підставі показників звіту, яким визначається обсяг фактично наданих послуг. Оплата послуг здійснюється авансовим платежем та у разі неподання показів лічильників, розраховується за середньодобовим обсягом споживання у попередньому розрахунковому періоді. Акти було складено, однак, не всі підписані з боку відповідача. В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що акти, які були підписані лише позивачем не є належними та допустимими доказами, оскільки підписані в односторонньому порядку і на їх підставі неможливо встановити обсяг та вартість послуг, наданих позивачем. Такого ж висновку суд першої інстанції дійшов і щодо акту звірки. За переконаннями апелянта, судом першої інстанції не було взято до уваги те, що відповідно до п.5.2 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань . Оскільки договір не було припинено та/або розірвано, і з боку відповідача на адресу позивача повідомлень щодо припинення постачання електроенергії не надходило, то сторони мають виконувати свої зобов`язання, передбачені договором, зокрема, щодо оплати. Таким чином, скаржник наполягає, що непідписання актів відповідачем не припиняють між контрагентами правовідносин, які випливають з умов договору №20/1-Е про надання доступу до джерел енергопостачання від 20.02.2018. Також, апелянт зазначає, що з урахуванням умов договору, наявність заборгованості за поставлену електричну енергію, позивачем на суму цієї заборгованості було здійснено нарахування 3% річних та інфляційних витрат відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, а також, пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочки, відповідно п.1.4 договору.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 02.12.2019.

В свою чергу, в матеріалах справи міститься повідомленням Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 про те, що у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді-доповідача Слободіна М.М., який визначений протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2019 для розгляду справи №922/2444/19, та відсутністю правових підстав, визначених частиною 9 статті 32 ГПК України, для передачі справи для повторного автоматизованого розподілу, розгляд справи, призначений на 02.12.2019 на 10:30 год., призначено на іншу дату - 16.12.2019 об 11:30 год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 оголошено про перерву у розгляді справи до 08.01.2020.

В судове засідання 08.01.2020 представники сторін не з`явились, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про що відмітка канцелярії Східного апеляційного господарського суду на зворотній стороні ухвали.

Щодо повідомлення відповідача колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що ухвала Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2019, яка була направлена на адресу: вул. Шишківська, 16, м. Харків, що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як місцезнаходження юридичної особи, була повернута до суду органами зв`язку з позначкою "за закінченням встановленого строку зберігання".

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", за закінченням встановленого строку зберігання , відсутність адресата і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

З урахуванням викладеного та як вбачається з матеріалів справи, судом апеляційної інстанції було вжито необхідних заходів щодо належного повідомлення відповідача про наступне судове засідання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 07.06.2018 у справі № 910/17797/17.

Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження; в силу чого процесуальна бездіяльність відповідача не повинна ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Розумність строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі G. B. проти Франції ), тощо. Отже, поняття розумний строк є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу позивача за відсутності представників сторін, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи сторони, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

20 лютого 2018 року між приватним акціонерним товариством "Трест Київпідземшляхбуд-2" (надалі - позивач та/або виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "АРХ-ГРУП" (надалі - відповідач та/або замовник) було укладено договір №20/1-Е про надання доступу до джерел електропостачання (надалі - договір), предметом якого, відповідно до п. 1. договору, є зобов`язання виконавця надати доступ до джерел електропостачання за рахунок ліміту виконавця, встановленого йому ПАТ "Київенерго" по договору № 60319012, для забезпечення послугами замовника нежилого приміщення №377 житлового будинку по вул. Є. Чавдар, 13 (ж/м "Осокорки-Північні, 6 мкрн") в необхідних обсягах заявлених замовником, а замовник зобов`язується компенсувати вартість наданих послуг по доступу до джерел електропостачання в розмірах, визначених двостороннім актом.

Згідно з п. 2.1. договору, вартість послуг по наданню доступу до джерел електропостачання визначається відповідно до показників електролічильників замовника, що встановлені на вказаному об`єкті, згідно діючих розцінок ПАТ "Київенерго".

Також, замовник додатково оплачує 1,96% від кількості отриманих послуг, як компенсацію за втрати в електромережі при її транспортуванні, а також оплачує за втрати холостого ходу в трансформаторі пропорційно отриманих послуг (п.2.2. договору).

Відповідно до п.2.3. договору, замовник сплачує виконавцю 3% від вартості наданих послуг за обслуговування електроустановок.

Виходячи з п. 2.4. договору, розрахунки за надані послуги проводяться відповідно з додатком №1 до даного договору, що являється невід`ємною частиною договору.

Згідно 5.2 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Розрахунковий період за надані послуги починається першого числа кожного місяця та закінчується в останній день цього місяця (п.1 додатку №1 до договору). Замовник знімає показання розрахункових лічильників 20 числа кожного місяця та надає звіт з урахуванням фактичного та прогнозованого до кінця поточного розрахункового періоду обсягу споживання (п. 2 додатку №1 до договору). У разі неподання замовником звіту про надання послуг в зазначений період та/або неможливості отримання виконавцем даних про отримані послуги в зазначений термін визначення обсягу отриманих послуг за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання у попередньому розрахунковому періоді з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду (п.6 додатку №1 до договору).

Згідно п. 9 додатку №1 до договору замовник до 25 числа поточного місяця сплачує авансований платіж на наступний за звітним місяць платежем 100% від вартості заявленого обсягу наданих послуг на наступний розрахунковий період. Крім того, замовник до 25 числа поточного місяця 100% погашає заборгованість за поточний місяць (п. 10 додатку №1 до договору).

Таким чином, сторони обумовили, що оплата послуг наданих позивачу здійснюється на підставі акту, який складається виходячи з показників звіту, яким визначається обсяг фактично наданих послуг позивачем, при цьому оплата згідно акту здійснюється до 25 числа поточного місяця.

Проаналізувавши правовідносини між сторонами, які виникли з договору №20/1-Е від 20.02.2018 про надання доступу до джерел електропостачання, колегія суддів дійшла висновку про те, що даний договір за своє правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Як вказує позивач, останній надавав відповідачу послуги з доступу до джерел електропостачання згідно актів: за березень 2018 від 31.03.2018 на суму 3642,53грн., за квітень 2018 від 30.04.2018 на суму 3872,54грн., за травень 2018 згідно акту від 31.05.2018 на суму 4514,04грн., за червень 2018 згідно акту від 30.06.2018 на суму 3858,40грн., за липень 2018 згідно акту від 31.07.2018 на суму 3644,99грн., за серпень 2018 згідно акту від 31.08.2018 на суму 4669,92грн., за вересень 2018 згідно акту від 30.09.2018 на суму 4587,46грн., за жовтень 2018 згідно акту від 31.10.2018 на суму 3421,97грн. та за листопад 2018 згідно акту від 30.11.2018 на суму 4507,26грн., таким чином, як стверджує позивач, останній надав відповідачу послуги на загальну суму 36718,12грн., при цьому, за твердженнями позивача, відповідач частково здійснював оплату за надані послуги у розмірі 25 252,50грн., у зв`язку з чим, сума боргу, яку просить стягнути позивач становить 11465,62грн. на яку позивачем нараховано 573, 30 грн. - інфляційних нарахувань; 227, 11 грн. - 3 % річних та 2692, 06 грн. - пені.

Відповідно до ч.3-4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст. 80 ГПК України, що кореспондується з ч. 2 ст. 164 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтями 76-79 визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як вбачається з позовної заяви, позивач обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на невиконання відповідачем п. 2.1, 2.2, 2.3 договору, при цьому, обґрунтовуючи розмір заборгованості, вказує на те, що останнім надано відповідачу послуги визначені п.1.1 договору згідно актів, долучених до позовної заяви, які не оплачені відповідачем в порядку визначеному договором, а розмір заборгованості підтверджується актом звірки взаєморозрахунків ШБ-00000032 від 01.07.2019 та банківськими виписками, долученими до матеріалів справи.

Як вбачається з актів за березень 2018 від 31.03.2018 на суму 3642,53грн., за квітень 2018 від 30.04.2018 на суму 3872,54грн., за травень 2018 від 31.05.2018 на суму 4514,04грн., за червень 2018 від 30.06.2018 на суму 3858,40грн., вказані акти підписані та скріпленні печатками відповідача та дійсно підтверджують обставини надання відповідачеві послуг визначених договором, однак, як вбачається з банківських виписок та визнається позивачем, відповідач здійснив оплату по вказаних актах за березень 2018 - 11.04.2018, за квітень 2018 - 03.05.2018, за травень 2018 - 13.06.2018, за червень 2018 - 10.07.2018.

Водночас, акти за липень 2018 від 31.07.2018 на суму 3644,99грн., за серпень 2018 від 31.08.2018 на суму 4669,92грн., за вересень 2018 від 30.09.2018 на суму 4587,46грн., за жовтень 2018 від 31.10.2018 на суму 3421,97грн. та за листопад 2018 30.11.2018 на суму 4507,26грн. підписані лише позивачем, у зв`язку з чим, колегія суддів дійшла висновку, що вказані акти є неналежними та недопустимими доказами, оскільки підписані в односторонньому порядку та на їх підставі неможливо встановити обсяг та вартість послуг, наданих позивачем. Крім цього, посилання позивача на акт звіряння ШБ-00000032 від 01.07.2019, в якості доказів, що підтверджують наявність заборгованості перед позивачем, також не приймаються колегією суддів, оскільки, вказаний акт є одностороннім, непідписаним відповідачем, а тому не може вважатись належним та допустимим доказом, який підтверджує наявність та розмір заборгованості. Водночас, доводи позивача щодо оплати вартості наданих послуг у розмірі 1500,00грн. - 11.10.2018 та 3000,00грн. - 01.11.2018, що підтверджується банківською випискою, наданою позивачем є недостатнім доказом для встановлення обставин щодо підтвердження наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 11 465,62грн..

Приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи, що докази, які надані позивачем в якості підтвердження надання послуг відповідачу є неналежними та недостатніми для встановлення обставин щодо надання позивачем послуг визначених умовами договору, колегія суддів дійшла висновку про неможливість встановлення розміру заборгованості за договором, у зв`язку з чим, вважає, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу є необґрунтованими та недоведеними, а тому зважаючи, що позивачем не доведено обставин щодо наявності простроченої заборгованості, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, 3%річних та інфляційних, оскільки вони є похідними від суми основного боргу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки місцевого господарського суду, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2", м. Київ на рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2019 у справі № 922/2444/19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2019 у справі № 922/2444/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний тест постанови апеляційного суду складено 13.01.2020.

Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя В.І. Сіверін

Суддя О.І. Терещенко