Ухвала

від 09.10.2019 по справі 0540/6687/18-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

09 жовтня 2019 року справа №0540/6687/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Суддя-доповідач Першого апеляційного адміністративного суду Гаврищук Т.Г. розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року у справі №0540/6687/18-а (суддя І інстанції Олішевська В.В.) за позовом Приватного акціонерного товариства Спеціалізоване управління №112 Стальконструкція до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0003841415 від 16.05.2018 року про збільшення суми грошового зобов`язання за орендну плату з юридичних осіб на суму 108516,30 грн., з яких збільшено податкове зобов`язання на суму 86813,05 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 21703,25 грн., визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0003831415 від 16.05.2018/ року про збільшення суми грошового зобов`язання за земельний податок на суму 242590,90 грн., з яких збільшено податкове зобов`язання на суму 194072,72 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 48518,18 грн., -

ВСТАНОВИВ:

До Першого апеляційного адміністративного суду надійшла адміністративна справа №0540/6687/18-а з апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року.

Апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Відповідно до вимог п.1 ч. 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Однак, до апеляційної скарги не було додано документу про сплату судового збору.

За приписами пункту 3.2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору встановлюється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір (станом на день подання позовної заяви), за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою встановлюється ставка судового збору 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1762,00 грн) та не більше 350 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (616 700,00грн).

Частиною 1 статті 4 Закону України Про судовий збір від 08 липня 2011 року встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» з 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 1762,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся із позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0003841415 від 16.05.2018 року про збільшення суми грошового зобов`язання за орендну плату з юридичних осіб на суму 108516,30 грн., з яких збільшено податкове зобов`язання на суму 86813,05 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 21703,25 грн., визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0003831415 від 16.05.2018/ року про збільшення суми грошового зобов`язання за земельний податок на суму 242590,90 грн., з яких збільшено податкове зобов`язання на суму 194072,72 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 48518,18 грн.

Таким чином при поданні до адміністративного суду апеляційної скарги, апелянт повинен сплатити судовий збір в розмірі 7 899,91 грн. (351 107,20 грн *1,5%*150%).

Несплачену суму судового збору належить перераховувати за наступними реквізитами: отримувач - Краматор.УК/м.Краматорськ/22030101, код отримувача (ЄДРПОУ) 37944338, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банка (МФО) 899998, рахунок -UA808999980000034314206081008, призначення платежу - судовий збір.

Згідно з ч. 3 ст. 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За приписами ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційну скаргу на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року подано до суду першої інстанції 01 жовтня 2019 року. До апеляційної скарги додано клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яке обґрунтовано наступним.

Згідно кошторису ГУ ДФС у Донецькій області, кошти за кодом економічної класифікації видатків (КЕКВ) 2800 Інші поточні видатки , станом на момент первинного звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, були відсутні у достатній кількості, для сплати судового збору.

Розглянувши цю заяву (клопотання) суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява № 23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі « Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata (див. там же, п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. справу «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).

Таким чином, у справі, що розглядається, Суд має визначити, чи здійснювала особа повноваження порушити та провести екстраординарну процедуру перегляду судової постанови таким чином, щоб забезпечити, наскільки це можливо, справедливу рівновагу між інтересами відповідної особи та необхідністю підтримання ефективності системи судочинства (див., mutatis mutandis, справи «Нікітін проти Росії» (Nikitin v. Russia), заява № 50178/99, п. 57, ECHR 2004-VIII, та «Савінський проти України» (Savinskiy v. Ukraine), заява № 6965/02, п. 23, від 28 лютого 2006 року).

У справі Європейського суду з прав людини «Стаббігс та інші проти Великобританії» визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25.01.2000 Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 16 березня 2018 року в справі № 808/418/17.

Як зазначено в клопотанні про поновлення пропущеного процесуального строку, несвоєчасне апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції викликано неможливістю сплатити судовий збір. Надаючи оцінку цим доводам, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Так, вперше, апеляційна скарга була подана в межах процесуальних строків, проте ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2018 року залишена без руху у зв`язку із несплатою судового збору, ухвалою від 04 грудня 2018 року повернута з підстав не усунення у встановлений строк судом недоліків апеляційної скарги.

Головне Управління ДФС України в Донецькій області є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі» , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

Тобто, обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про неповажність наведених контролюючим органом причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, тому заява не підлягає задоволенню. Зазначені обставини тягнуть за собою залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення виявлених недоліків.

Разом з апеляційною скаргою апелянт подав клопотання про відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.

Ознайомившись із заявленим клопотанням Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Таким чином, відстрочення сплати судового збору є правом суду, а заява сторони розглядається виходячи з наведених в ній обставин, які підтверджені належними доказами.

З вищевикладеного вбачається, що єдиною підставою для відстрочення сплати судового збору є врахування майнового стану сторони, обґрунтування цих обставин, які свідчать про неможливість оплати судового збору, покладається на сторону, яка звертається з заявою.

Суд вважає, що апелянтом не доведено наявність обставин, які свідчать про неможливість сплати судового збору, а тому суд відмовляє в задоволені клопотання про відстрочення сплати судового збору.

За приписами ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За таких обставин, апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року у справі №0540/6687/18-а підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення вказаного недоліку шляхом надіслання на адресу Першого апеляційного адміністративного суду документу про сплату судового збору та заяви про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з посиланням на інші підстави та відповідні докази.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 169, 296, 298, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Головному управлінню Державної фіскальної служби у Донецькій області у задоволені клопотання про відстрочення сплати судового збору.

2. Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року у справі №0540/6687/18-а - залишити без руху.

3. Встановити Головному управлінню Державної фіскальної служби у Донецькій області строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з наступного дня після отримання копії цієї ухвали шляхом надіслання на адресу Першого апеляційного адміністративного суду документу про сплату судового збору та заяви про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з посиланням на інші підстави та відповідні докази.

4. Після усунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду.

5. Роз`яснити апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою буде відмовлено.

6. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

7. Ухвала складена та підписана « 09» жовтня 2019 року.

Суддя-доповідач: Гаврищук Т.Г.