Рішення

від 09.10.2019 по справі 211/2758/19

ДОВГИНЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 211/2758/19

Провадження № 2/211/1473/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09 жовтня 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання - Гулько А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною власністю подружжя,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 та просить суд виділити у власність їй 3/4 частини, а відповідачу 1/4 частину нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 квартири АДРЕСА_2 будинку АДРЕСА_3 , посилаючись на факт придбання спірного майна в період шлюбу за спільні сімейні кошти подружжя. В обґрунтування позову зазначила, що за час перебування в шлюбі з відповідачем в період з 03 лютого 2001 року по 09 липня 2018 року, придбала зазначене нерухоме майно. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей, які проживають з нею та перебувають на її повному утриманні: син досягши чотирнадцятирічного віку, самостійно визначив своє місце проживання з нею, місце проживання доньки визначено рішенням суду. Відповідач повністю не дбає про матеріальне забезпечення дітей, ухиляючись від їх виховання та утримання. Вважає, що такі обставини, як наявність заборгованості у відповідача по сплаті аліментів на утримання дітей, відсутність у відповідача взагалі інтересу до їх подальшої долі та його незацікавленості щодо нерухомого майна, є також істотними обставинами, тому просить відступити від рівності часток подружжя та задовольнити заявлені вимоги.

В ході розгляду справи позивач заявлені вимоги уточнила, в редакції позову від 25.09.2019 р. просить суд визнати квартиру в„– АДРЕСА_2, будинок АДРЕСА_6 спільною сумісною власністю подружжя, визнавши за нею право власності на 1/2 частки нерухомого майна.

Ухвалами суду від 27 травня 2019 року та 07 червня 2019 року позов залишено без руху.

Ухвалою суду від 08 липня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 05 серпня 2019 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті, встановлено загальний порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та загальний порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються.

В судове засідання сторони не з`явились, до суду надали заяви про розгляд справи у їх відсутність: представник позивача на уточненому позові наполягає, представник відповідача уточний позов визнає з підстав, викладених у відзиві на позов.

В обґрунтування відзиву зазначено, що позивач просить відступити від засад рівності часток з врахуванням перебування на її утриманні дітей на наявної заборгованості по аліментам на утриманні дітей. Ним не заперечується той факт, що в період перебування шлюбу з позивачкою ними було придбано зазначене нерухоме майно, тому воно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Разом з тим, позивач не проживає в квартирі в„– НОМЕР_3 з 14 жовтня 2018 року коли за власним бажанням сама, без їх дітей, виїхала. До квітня 2019 року їх малолітня донька ОСОБА_3 та неповнолітній син ОСОБА_4 жили разом з ним у цій квартирі та перебували повністю на його утриманню. При цьому жодних коштів позивачка на утримання їх спільних дітей не надавала. В цій же квартирі він фактично проживає разом із їх спільним сином, який знаходиться на його утриманні, при цьому знову ж таки жодних коштів на утримання дитини вона не надає, не приймає участі у його вихованні, що може підтвердити в судовому засіданні й сам син. Заборгованості по сплаті аліментів, стягнутих з нього судовим наказом, він не має, що підтверджується відповідною довідкою виконавчої служби. Тому твердження позивачки про наявність підстав для відступлення судом від засади рівності часток подружжя при вирішенні спору про поділ майна, не відповідають дійсності, тому вважає, що ніяких домовленостей щодо набутого майна між ними не існувало, шлюбний договір між ними не укладався, майно подружжя, а саме вище перелічені об`єкти нерухомості підлягають поділу в рівних частках по Ѕ частині за кожним.

Враховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України та надані учасниками справи заяви, суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутність на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Як встановлено судом, сторони з 03 лютого 2001 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 09 липня 2018 року між ними розірвано (а.с. 11-13 - копія рішення суду).

Від шлюбу вони мають дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 20 - копія свідоцтва), місце проживання останньої рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 березня 2019 року визначено з матір`ю (а.с. 16-19 - копія рішення).

В період шлюбу на підставі договору міни квартири від 09 грудня 2004 року, ОСОБА_2 придбано чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 23-26 - копії договору, витягів).

На підставі договору купівлі-продажу від 15 грудня 2009 року ОСОБА_2 придбано житловий будинок АДРЕСА_3 (а.с. 29-31 - копія договору, витягу).

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 26 червня 2008 року ОСОБА_1 придбано квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 36-40 - копії договору, витягів).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута на час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 24 травня 2017 року по справі № 6-843цс17.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).

Згідно із частинами першою та третьою статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї (стаття 70 СК України).

Взаємної згоди при реалізації права на поділ майна колишні дружина та чоловік не досягли, тому спір підлягає вирішенню судом за позовом одного з подружжя. Оскільки шлюбний контракт між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не укладено, доказів попередньої домовленості щодо визначення розміру часток майна дружини та чоловіка не надано, то слід виходити з принципу рівності часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що презюмується частиною першою статті 70 СК України.

Оскільки сторони не домовилися про порядок поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, спірне майно підлягає поділу судом.

Вирішуючи питання про розмір часток сторін в майні, суд виходить з того, що інше не визначено домовленістю між сторонами, а тому вважає їх рівними.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилаються сторони, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, оскільки цивільне судочинство згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами першою, другою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки відповідно до п.13 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI відповідач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій, він компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідно до положень статті 141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 60, 61,63, 70-73 СК України, ст.ст. 2,10, 12, 13, 81, 141, 158, 263, 265 ЦПК України,суд, -

ухвалив:

позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 88,4 кв. м., житловою площею 53,5 кв. м.; квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 43,30 кв. м., житловою площею 18,1 кв. м.; та житловий будинок під літ. А-1 (загальною площею 51,5 кв. м., житловою площею 31,0 кв. м.) з літньою кухнею Б, вбиральнею Д, І водоколонкою, ІІ басейном, ІІІ замощенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 - спільною сумісною власністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 , визначивши їх частки рівними, тобто по Ѕ частці за кожним.

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 88,4 кв.м., житловою площею 53,5 кв.м.; 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 43,30 кв.м., житловою площею 18,1 кв.м.; та 1/2 частину житлового будинку під літ. А-1 (загальною площею 51,5 кв.м., житловою площею 31,0 кв.м.) з літньою кухнею Б, вбиральнею Д, І водоколонкою, ІІ басейном, ІІІ замощенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 88,4 кв.м., житловою площею 53,5 кв.м.; 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 43,30 кв.м., житловою площею 18,1 кв.м.; та 1/2 частину житлового будинку під літ. А-1 (загальною площею 51,5 кв.м., житловою площею 31,0 кв.м.) з літньою кухнею Б, вбиральнею Д, І водоколонкою, ІІ басейном, ІІІ замощенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3

Компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави судовий збір в сумі 9 605 (дев`ять тисяч шістсот п`ять) гривень 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 09 жовтня 2019 р.

Суддя Д.М.Ніколенко