Рішення

від 03.10.2019 по справі 191/1808/19

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 191/1808/19

Провадження № 2/191/437/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2019 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді - Твердохліб А.В.,

за участю секретаря - Яришевої Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове в загальному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Друга синельниківська державна нотаріальна контора про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

10.05.2019 року позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просять визнати недійсним свідоцтва про право на спадщину, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом. Свої вимоги обґрунтовували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , після її смерті відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Шевченківської с/ради Синельниківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер земельної ділянки 1224888500:01:002:0184. Спадкоємцями першої черги після померлої є її чоловік ОСОБА_3 , та її сини: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . Багато років позивачі користувались цією земельною ділянкою для власних потреб, за усною домовленістю з усією родиною, тому питання розподілу спадщини не стояло, але в березні 2019 року, відповідач ОСОБА_3 повідомив їх про те, що весь спадок він оформив на себе, тому користуватися земельною ділянкою позивачі більше не зможуть. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулись за відповідним запитом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно за відповідною інформаційною довідкою, та виявилось, що 29 березня 2019 року державним реєстратором Мельниковим О.Ж. було зареєстровано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, реєстровий № 2-1057, серія та номер ННТ 730172, виданого державним нотаріусом Другої синельниківської державної нотаріальної контори Мельниковим О.Ж. 29.03.2019 року, відповідно до якого ОСОБА_3 є власником зазначеної земельної ділянки. Зважаючи на те, що інші спадкоємці не були повідомлені про отримання спадщини нотаріусом у встановленому законом порядку, є підстави вважати, що відповідач повідомив нотаріусу неправдиву інформацію про відсутність спадкоємців першої черги.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримала, просила про їх задоволення.

Відповідач та її представник позовні вимоги не визнали, просили в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено судом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 (що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 ), яка на момент смерті постійно мешкала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Шевченківської с/ради Синельниківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер земельної ділянки 1224888500:01:002:0184.

З копії спадкової справи № 158/2018, заведеної після смерті ОСОБА_4 вбачається наступне: 11 вересня 2018 року до Другої синельниківської державної нотаріальної контори надійшла заява ОСОБА_3 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його матері, яка мешкала за адресою: АДРЕСА_1 , а чоловік померлої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 написав заяву про відмову від спадщини. Відповідно довідок: вих. № 69 від 06.06.2018 року та вих. № 127 від 19.09.2018 року, виданих Шевченківським старостинським округом № 9 померла заповіт не складала. Згідно довідки від 19.09.2018 року вих. № 128, виданої виконавчим комітетом Раївської сільської ради (Шевченківський старостинський округ № 9) Синельниківського району Дніпропетровської області ОСОБА_4 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , по день смерті разом з: ОСОБА_3 - чоловіком, ОСОБА_3 - сином, ОСОБА_5 - дружиною сина, ОСОБА_6 - онуком, ОСОБА_7 - онукою, ОСОБА_8 - онукою.

Зі спадкової справи видно, що у строк встановлений ст. 1270 ЦК України позивачі заяву про прийняття спадщини не подали. Жодних доказів на підтвердження постійного проживання позивачів разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини суду не надано.

Відповідно до положень Книги 6 глави 84 ЦК України, за загальним правилом про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Крім того порядок реалізації спадкоємцями свого права на прийняття спадщини та набуття права власності на спадкове майно передбачений наступними нормами ЦК України.

Так згідно, ст. 1261 Кодексу у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. (ст.1269 ЦК України).

Також законодавством передбачений шестимісячний строк для прийняття спадщини, який починається з часу відкриття спадщини (ст.1270 ЦК України).

Поряд з тим, згідно ст. 1272 ЦК України передбачено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення в постанові ВСУ від 6лютого 2013року в справі № 6-167цс12.

В судовому засіданні встановлено, що позивачі з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталися, з позовною заявою про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, під час розгляду якої суд повинен був встановити поважність пропуску зазначеного строку, також.

Згідно акту обстеження сім`ї від 25.06.2019 року, комісія в складі: старости - ОСОБА_13, соціального працівника - ОСОБА_9 , інспектора з міграційної роботи - ОСОБА_10 , встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але не проживає за місцем реєстрації з 2013 року.

В судовому засіданні свідки з боку відповідача: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , пояснили, що відповідач ОСОБА_3 постійно проживав з померлою ОСОБА_6 і батьком та доглядав їх, а позивачі: ОСОБА_1 був зареєстрований разом із спадкодавцем ОСОБА_6 , але проживав у м. Запоріжжя, та навідувався до батьків один - два рази на рік, ОСОБА_2 , хоч і проживав на сусідній вулиці, але до батьків навідувався рідко.

Свідок ОСОБА_3 , в судовому засіданні пояснив, що синам було відомо, коли вони будуть йти до нотаріуса, він повідомляв це всім на похоронах, також раніше, за пів року до смерті дружини, він їм всім повідомив, що хто до старості догляне, тому і майно буде, доглядав їх тільки відповідач - ОСОБА_3 Син ОСОБА_1 був зареєстрований за місцем проживання ОСОБА_6 , але фактично не проживав з ними. Син ОСОБА_2 взагалі зареєстрований та проживав на сусідній вулиці в с. Шевченківське.

Частиною 3 статті 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Судом встановлено, що позивачі фактично разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини не проживали та з заявою про визначення додаткового строку також не зверталися, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Крім того статтею 1301 ЦК України передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Отже, враховуючи викладене, суд не вбачає, що право позивачів на прийняття спадщини було порушено, а тому у задоволені вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст.158,263,265, 273,354, п-п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Друга синельниківська державна Нотаріальна контора про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів, а особами, які не були присутні під час проголошення рішення - протягом тридцяти днів з дня отримання повного тексту копії рішення суду.

Суддя: А. В. Твердохліб