Постанова

від 30.09.2019 по справі 607/25741/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/25741/18Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М. Провадження № 22-ц/817/741/19 Доповідач - Щавурська Н.Б. Категорія - 310020000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2019 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Щавурська Н.Б.

суддів - Сташків Б. І., Хома М. В.,

секретаря - Сович Н.А.

сторін - позивача ОСОБА_1 і його представника

адвоката Вальчук М.М., відповідача

ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 травня 2019 року, постановлене суддею Вийванком О.М., у цивільній справі № 607/25741/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, звільнення від сплати заборгованості з аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, що стягуються з нього за рішенням суду на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/3 до 1/7 частини усіх видів заробітку щомісячно та про звільнення його від сплати заборгованості по аліментах у сумі 26 973, 25 грн., що утворилася в зв`язку з неможливістю сплати таких у визначеному рішенням суду розмірі в зв`язку зі звільненням з роботи.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що працюючи на посаді помічника оператора в ТОВ "Укр-Пертоль" ним вчасно сплачувались аліменти з заробітної плати й боргу не існувало. Однак, після звільнення з роботи, він не взмозі був сплачувати аліменти щомісячно в розмірі, визначеному рішенням суду, який державним виконавцем обчислювався, виходячи з середньомісячного заробітку місцевості, що складав 2 350, 66 грн. щомісячно, в зв`язку з чим й утворилася заборгованість, яка на час пред`явлення ним позову складала 26 973, 25 грн. Враховуючи те, що він ніде не працює, здійснює догляд за хворою матір`ю похилого віку й заборгованість зі сплати аліментів утворилася не з його вини вважає наявні передбачені ч. 2 ст. 197 СК України підстави для звільнення його від сплати заборгованоті , що утворилася, а також передбачені ст. 192 СК України підстави для зменшення розміру аліментів, що стягуються з нього на утримання неповнолітнього сина з 1/2 до 1/7 частини від усіх видів заробітку щомісячно.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 травня 2019 року позов задоволено частково. Змінено розмір стягнення аліментів, визначений рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 08 грудня 2015 року у цивільній справі № 607/16836/15 і стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідною віку, з врахуванням індексації, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду, вважаючи його незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на неврахування судом тієї обставини, що аліменти відраховуються з нього від середньої заробітної плати працівника по місцевості, яка у травні 2019 року складала 10 316 грн., й 1/4 частина від вказаної суми складає 2 579 грн., що в 2 рази перевищує мінімальний розмір аліментів для дитини відповідного віку (мінімальний розмір аліментів для дитини з 6 до 18 років складає на сьогоднішній день 1 013,50 грн.), в той час як він не працює в зв`язку з тим, що змушений доглядати хвору мати-пенсіонерку й не в змозі платити аліменти в такому розмірі.

На думку апелянта, стягнення з нього з нього аліментів на утримання неповнолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/7 усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з врахуванням індексації не буде суперечити інтересам дитини.

Також звертає увагу на неврахування судом і відсутності його вини у заборгованості, що виникла, оскільки з червня 2016 року по липень 2017 року за час роботи в ТОВ "Укр-Петроль" аліменти визначені судовим рішенням сплачувались вчасно й на момент звільнення боргу по аліментах не було, а після звільнення державним виконавцем аліменти вираховувалися, виходячи з середньомісячного заробітку на місцевості, які він не взмозі був сплачувати, хоча продовжував платити мінімальний розмір аліментів для дитини відповідного віку.

Відзив від ОСОБА_2 на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходив.

У судовому засіданні представник позивач ОСОБА_1 і його представник адвокат Вальчук М.М. апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на доводи, викладені в ній.

Відповідач ОСОБА_2 апеляційної скарги не визнала, вважаючи рішення суду законним і обґрунтованим, таким, що скасуванню не підлягає. При цьому додатково пояснила, що не зважаючи на те, що мати позивача дійсно мала інсульт, однак дана хвороба жодним чином не може вплинути на сплату ОСОБА_1 аліментів, оскільки вона мала місце п`ять років тому й до сьогоднішнього дня мати позивача самостійно щонеділі відвідує церкву, в зв`язку з чим у відповідача не було необхідності звільнятися з роботи. Крім відповідача, в його матері є ще двоє синів, які взмозі допомагати їй, якщо така необхідність є, в той час як на її утриманні, окрім неповнолітнього сина, також є непрацездатна мати-пенсіонерка.

Заслухавши пояснення сторін і їх представників, перевіривши законність оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано 23 січня 2008 року.

Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 в сторін народився син ОСОБА_3 .

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 листопада 2015 року з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/2 частини усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи із 20.10.2015 року та до досягнення дитиною повноліття (а.с. 7).

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 08.12.2015 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 листопада 2015 року змінено - зменшено розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 1/3 частини усіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи із 20.10.2015 року до досягнення дитиною повноліття (а.с. 10).

З червня 2016 року ОСОБА_1 працював у ТОВ "Укр-Петроль" помічником оператора, а 10 липня 2017 року був звільнений з роботи за згодою сторін (а.с. 11).

Як вбачається зі змісту довідки, виданої Мар`янівською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області від 05.12.2018 року № 274 позивач ОСОБА_1 проживає в с. Мар`янівка Тернопільського району Тернопільської області зі своєю матір`ю ОСОБА_6 (пенсіонеркою), 1942 р.н., та здійснює за нею догляд (а.с. 13-14).

До жовтня 2017 року заборгованість по аліментах у ОСОБА_1 була відсутня, така утворилася після його звільнення з ТОВ "Укр-Петроль" у зв`язку з тим, що державним виконавцем відповідно до вимог закону аліменти вираховувалися, виходячи з середньомісячного заробітку на місцевості, а ОСОБА_1 такі сплачувалися частково в сумі 800 грн. щомісячно й 1000 грн. за листопад 2018 року (а.с. 15-20).

Крім цього, з пояснень позивача у ході апеляційного розгляду справи, встановлено, що його мати з приводу наявних хвороб у медичні установи не зверталася.

Відомості, які б свідчили, що мати позивача визнана в порядку, затвердженому МОЗ, такою, що потребує постійної сторонньої допомоги, в матеріалах справи відсутні, як і відсутні відомості про те, що позивач ОСОБА_1 знаходиться в органах соціального захисту населення на обліку громадян, які перебувають у складній життєвій ситуації в зв`язку з безробіттям і зареєстрований в центрі зайнятості.

Крім цього, як підтвердив сам позивач в ході розгляду справи апеляційним судом, у нього є двоє повнолітніх братів, один з яких працює за кордоном.

Статтею 180 Сімейного кодексу України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У відповідності до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до вимог ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого і нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У відповідності до Закону України Про Державний бюджет на 2019 рік прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 01 січня 2019 пo 30 червня становить - 2027 грн., з 01 липня пo 30 листопада - 2118 грн., з 01 грудня - 2 218 грн.

Згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Задовольняючи позов частково й зменшуючи розмір аліментів, що стягуються з відповідача в користь позивача на утримання повнолітнього сина з 1/3 до 1/4 частини усіх видів заробітку відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з врахуванням індексації щомісячно, суд виходив з того, що змінилося (погіршилося) матеріальне становище відповідача - на час звернення з позовом він звільнився з роботи, на утриманні має непрацездатну матір-пенсіонерку.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується повністю, оскільки він зроблений з урахуванням положень ст. 192 СК України та відповідає наявним у справі доказам.

Погоджується колегія суддів і з висновком суду першої інстанції в частині розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача, як такий, що визначений з урахуванням вимог ст.182 СК України, ст. 8 ЗУ "Про охорону дитинства".

При цьому доводи апеляційної скарги в частині неврахування судом при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів тієї обставини, що після звільнення такий розмір обчислюється, виходячи з середнього заробітку по місцевості, який складає 10 316 грн., й 1/4 частина від вказаної суми складає 2579 грн., що в 2 рази перевищує мінімальний розмір аліментів для дитини відповідного віку (такий на сьогоднішній день становить 1 013,50 грн.) колегія суддів вважає безпідставними з урахуванням того, що сам по собі факт встановлення державою мінімального розміру аліментів для дитини відповідного віку не свідчить що такий розмір аліментів (чи навіть у два рази більший з урахуванням принципу рівності участі батьків в утриманні дитини) забезпечить дитині рівень життя, необхідний конкретно для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, в той час як основна відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя дитини покладена саме на батьків. Тому, з урахуванням тієї обставини, що відповідач є здоровим і працездатним, доказів наявності в нього об`єктивних причин для звільнення з роботи чи неможливості влаштування після звільнення на іншу роботу суду не надав, як і не надав доказів, що належить до категорії соціально незахищених громадян, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про зменшення розміру стягуваних з позивача аліментів з 1/3 до 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісячно, а не до 1/7, як було заявлено у позові.

Крім цього, відповідно до ст.197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 своєї постанови від 15 травня 2006 року № 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів , суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених статтею 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині звільнення від сплати заборгованості по аліментах, суд виходив з того, що обставин, що мають істотне значення у розумінні ч. 2 ст. 197 СК України та які можуть бути підставою для звільнення його від такої заборгованості, позивачем не наведено.

З даними висновками колегія суддів погоджується повністю, оскільки факт звільнення з роботи позивача за власним бажанням (а не з підстав, що об`єктивно від нього не залежали) в сукупності з відсутністю в матеріалах справи будь-яких належних і допустимих доказів, які б свідчили про те, що звільнення за власним бажанням мало місце саме з підстав необхідності в постійному догляді за хворою матір`ю-пенсіонеркою та в сукупності з обізнаністю позивача щодо наявного в нього обов`язку зі сплати аліментів та не здійснення будь-яких заходів для влаштування на іншу роботу (за умови, якщо попередня йому не підходила) не давали суду підстав зробити висновок про відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості з аліментів. Сама по собі обставина, що відповідач продовжував сплачувати аліменти після звільнення в сумі 800 грн. щомісячно в сукупністю з незнанням ним законів про необхідність сплати таких після звільнення, виходячи з середньомісячного заробітку по місцевості не можуть, на думку колегії суддів, вважатися тими обставинами, що свідчать про відсутність вини ОСОБА_1 у виникненні заборгованості з аліментів.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини, а враховуючи, що факт звільнення позивача з роботи (об`єктивної необхідності в якому не було) став підставою для часткової зміни розміру аліментів, що стягувалися з нього порівняно з тим, коли він працював, то несплата таких після звільнення у повному розмірі свідчить про свідоме невиконання ним передбаченого законом обов`язку з утримання сина.

У відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України підставою для залишення судового рішення без змін, а скарги без задоволення є ухвалення судового рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення суду в даній справі відповідає вимогам матеріального і процесуально права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів вважає, що таке скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 35 ч. 1; 259 ч.ч. 1, 2, 6, 8; 374 ч. 1 п. 1; 375 ч. 1; 381 ч.ч. 1, 3; 382 ч.ч. 1, 2; 384 ч. 1; 390 ч. 1 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 травня 2019 року - залишити без змін.

Судові витрати покласти на сторони в межах, ними понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції в особі Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 04.10.2019 року.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи