Постанова

від 25.09.2019 по справі 202/4081/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2953/19 Справа № 202/4081/17 Суддя у 1-й інстанції - Зосименко С. Г. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

Категорія 43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2019 року Дніпровський Апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О.

за участю секретаря - Лященко С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства Променерговузол до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування приміщенням, виселення та зняття з реєстраційного обліку,

за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Променерговузол , третя особа: виконавчий комітет Індустріальної районної у місті Дніпрі ради про надання жилого приміщення

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2018 року,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач по первісному позову ПрАТ Променерговузол , в особі генерального директора, звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою про визнання особи такою, що втратила право користування приміщенням, виселення та зняття з реєстраційного обліку, відповідно до якої просить визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право на користування трикімнатним приміщенням площею 54,90 кв.м. в будинку бригадирів літ. Е-1, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , на території ПрАТ Променерговузол , виселити ОСОБА_1 із зазначеного приміщення та зобов`язати останню знятись з реєстраційного обліку. Крім того, просив стягнути з відповідача понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 4800,00 грн. В обґрунтування позову посилався на те, що є власником об`єкту нерухомості будинок бригадирів літ. Е-1, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 а. 29 травня 2015 року між позивачем та ТОВ Відомості Придніпров`я було укладено договір майнового найму № 01-06/12, до переліку орендованого майна за яким увійшов й будинок бригадирів . 30 грудня 2016 року між ТОВ Відомості Придніпров`я та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір № 24-12/16 майнового піднайму, у відповідності до якого ТОВ Відомості Придніпров`я надало відповідачу у тимчасове платне користування окремо виділене трикімнатне приміщення в будинку бригадирів площею 54,90 кв.м. Термін найму - з 01.01.2017 року по 31.03.2017 року. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 зобов`язалась виписати себе та інших прописаних у приміщенні осіб, що проживають разом з нею, не пізніше одного календарного місяця з моменту припинення договору. Однак всупереч умовам договору майнового піднайму, ОСОБА_1 відмовилася продовжити термін дії договору № 24-12/16 або укласти інший договір відносно вказаного приміщення на новий термін. Дії спрямовані на зняття з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_2 , відповідач також до теперішнього часу не вчинила. Позивач вважає, що діями відповідача було порушено права підприємства, а тому звернулось до суду з захистом своїх порушених прав та інтересів (а.с.3-6).

13 листопада 2018 року ОСОБА_1 подала до суду зустрічну позовну заяву до Приватного акціонерного товариства Променерговузол , третя особа: виконавчий комітет Індустріальної районної у місті Дніпрі ради про надання жилого приміщення, яка прийнята та об`єднана в одне провадження з первісним позовом Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська на підставі ухвали від 13 листопада 2018 року.

В обґрунтування позову посилалась на те, що вона разом з чоловіком працювали на підприємстві більше 10 років кожний, їх було взято на квартирний облік та адміністрацією підприємства надано у тимчасове користування службове приміщення до моменту отримання квартири згідно черги. У спірному приміщенні позивач по зустрічному позову разом зі своєю сім`єю проживали з 2005 року. 23 грудня 2013 року між ПАТ Променерговузол та ОСОБА_1 укладено договір № 24-12/13 найму приміщення зі строком дії до 31 грудня 2014 року, який додатковою угодою № 2 від 01 грудня 2015 року було подовжено до 31 грудня 2016 року. 30 грудня 2016 року між ТОВ Відомості Придніпров`я та ОСОБА_1 був укладений договір № 24-12/16 майнового піднайму. Звернувшись до виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпрі ради позивачу по зустрічному позову стало відомо, що її сім`я перебуває на квартирному обліку у виконавчому комітеті з 2004 року, а не з 1994 року на підставі відомостей наданих підприємством, згідно яких ОСОБА_1 не перебувала у черзі на підприємстві для отримання жилого приміщення. Наведене зумовило ОСОБА_1 звернутись до суду із зустрічною позовною заявою та просити зобов`язати ПАТ Променерговузол надати їй та членам її родини інше житлове приміщення, що відповідає вимогах чинного законодавства, що регулюють житлові правовідносини та крім того, стягнути з відповідача по зустрічному позову понесені судові витрати, та у задоволенні первісного позову відмовити (а.с.76-87).

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2018 року позовні вимоги ПрАТ "Променерговузол" задоволені частково, а саме визнано ОСОБА_1 такою, що втратила право на користування трикімнатним приміщенням площею 54,90 кв.м. в "будинку бригадирів" літ.Е-1, розташованого за адресою АДРЕСА_2 . В іншій частині позову відмовлено.

У задоволенні зустрічного позов ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання щодо судових витрат (а.с.235-240).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, вважаючи його незаконним та необґрунтованим просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким зобов`язати ПрАТ "Променерговузол" надати їй житлове приміщення, а в частині визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням - відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, скасувавши рішення суду, виходячи з наступних підстав

Судом 1 інстанції встановлено, що ПрАТ Променерговузол є власником об`єкту нерухомості будинок бригадирів літ. Е-1, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 а. ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2 перебували у трудових відносинах з позивачем по первинному позову, на підставі чого рішенням № 31 спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету Дніпропетровського Променерговузла від 18 листопада 1994 року відповідача по первинному позову разом з чоловіком та трьома дітьми взято на квартирний облік робітників Променерговузла. ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік відповідача ОСОБА_2 помер, внаслідок чого 28 лютого 2005 року правлінням ВАТ Променерговузол було прийнято рішення про переведення черги на отримання житла з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 . Протоколом засідання правління від 03 січня 2007 року припинено ведення квартирного обліку та облікові справи передані за місцем проживання до виконкомів районних рад у зв`язку із тим, що ВАТ Променерговузол не здійснює будівництво житла. Рішенням виконавчого комітету Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради № 325 від 20 квітня 2007 року квартирний облік на підприємстві ВАТ Променерговузол ліквідовано. В даний час сім`я відповідача по первинному позову перебуває на квартирному обліку Індустріальної районної у м. Дніпрі раді. 23 грудня 2013 року між ПАТ Променерговузол та ОСОБА_1 укладено договір № 24-12/13 найму приміщення зі строком дії до 31 грудня 2014 року, який додатковою угодою № 2 від 01 грудня 2015 року було подовжено до 31 грудня 2016 року. 29 травня 2015 року між ПАТ Променерговузол та Товариством з обмеженою відповідальністю Відомості Придніпров`я було укладено договір майнового найму № 01-06/12, до переліку орендованого майна за яким увійшов й будинок бригадирів . 30 грудня 2016 року між ТОВ Відомості Придніпров`я та ОСОБА_1 був укладений договір № 24-12/16 майнового піднайму зі строком дії до 31 березня 2017 року. Відповідно до п.1.5.10 вказаного договору ОСОБА_1 зобов`язалась виписати себе та інших прописаних у приміщенні осіб, що проживають разом із нею, не пізніше одного календарного місяця з моменту припинення дії договору. По закінченню строку дії вказаного договору ОСОБА_1 було запропоновано переукласти договір піднайму, підписанням нового договору № 24-12/16 від 01 квітня 2017 року на новий строк на період з 01 квітня 2017 року по 01 липня 2017 року, від укладення якого остання відмовилась, що сама ОСОБА_1 підтвердила в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд 1 інстанції виходив з їх безпідставності та необґрунтованості, а задовольняючи вимоги ПрАТ Променерговузол , суд 1 інстанції вважав їх законними та обґрунтованими.

Так, задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ "Променерговузол" суд 1-ї інстанції виходив з того, що договір піднайму приміщення, яке розташоване за адресою АДРЕСА_2 літ.Е -1 , площею 54,90 кв.м. в будинку "бригадирів", який укладений між ТОВ "Відомості Придніпров`я" та ОСОБА_1 закінчився, а тому відповідач своїми діями перешкоджає позивачу у вільному користуванні та розпорядженні належним на праві власності приміщенням.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 суд 1-ї інстанції виходив з того, що приміщення, яке розташоване за адресою АДРЕСА_2 , літ.Е-1, площею 54,90 кв.м. в будинку "бригадирів" не має статусу службового житла, а тому відсутні підстави для надання їй іншого жилого приміщення.

Із вказаними висновками суду 1 інстанції щодо наявності підстав для задоволення вимог ПАТ "Променерговузол", колегія суддів не погоджується.

Так, відповідно до ч.1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідності до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч.3 ст.774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ч.1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

З матеріалів справи вбачається, що договір піднайму приміщення, який укладений між ТОВ "Вісті Придніпров`я" та ОСОБА_1 від 30.12.2016 року № 24-12/16 закінчив свою дію 31 березня 2017 року (том 1 а.с.19), а тому в розумінні ст. 758 ЦК України та на підставі п.1.5.10 вказаного договору ОСОБА_1 зобов`язана виписати себе та членів своєї сім`ї із займаного приміщення та повернути його наймодавцеві, чого, в порушення умов договору зроблено не було.

Вважаючи свої права порушеними, позивач ПАТ "Променерговузол", як власник спірного приміщення, звернувся з позовом до суду і, посилаючись на норми Цивільного Кодексу України, ставить питання про визнання особи такою, що втратила право користування приміщенням, але враховуючи природу спірних правовідносин, колегія вважає, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту, оскільки, як власник приміщення, він має право вимагати саме усунути перешкоди в користуванні власністю.

З урахуванням зазначено, колегія суддів вважає, що рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2018 року в частині позовних вимог Приватного акціонерного товариства Променерговузол до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування приміщенням, виселення та зняття з реєстраційного обліку слід скасувати, відмовивши Приватному акціонерному товариству Променерговузол у задоволенні позову, що не перешкоджає зверненню до суду з відповідним позовом.

Що стосується рішення суду в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позову, то колегія суддів вважає, що воно є обґрунтованим та ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Посилання ж апелянта на положення ст. 125 ЖК України та доводи про те, що її не може бути виселено із службового житла без надання іншого житлового приміщення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України 11.06.2014 р. № 6- рп/2014 право на житло здійснюється громадянами в порядку, визначеному Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами України. З метою забезпечення цього права в житловому законодавстві України передбачено надання службових жилих приміщень. Такі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього (ч. 1 ст. 118 Кодексу).

Відповідно до норм ст. 118 ЖКУ службові жилі приміщеним призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчою комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Статтею 122 ЖК України визначено, що на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане жиле приміщення.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Оскільки будь-які докази на підтвердження того, що відповідним органом місцевої ради приймалось рішення про включення трикімнатного приміщення площею 54,90 кв.м. в "будинку бригадирів" літ.Е-1, яке розташоване за адресою АДРЕСА_2 , до числа службового житла суду не надані, а матеріали справи містять підтвердження, що такий статус приміщенню не надавався і дане приміщення передано до статутного фонду ВАТ "Променерговузол" (том 1 а.с.7,9), суд приходить до висновку, що дане приміщення не відносить до числа службового житла, а тому посилання апелянта на те, що вказане приміщення є службовим житлом є безпідставними. Зокрема матеріали справи не містять й ордеру, який би свідчив про правомірність мешкання апелянта у спірному приміщенні, як у службовій квартирі.

Посилання апелянта на виписку з протоколу № 31 засідання профкому "Променерговузла" та посвідчення на право заняття службової житлової площі без номеру та дати, не свідчить про надання сім`ї ОСОБА_3 саме спірного приміщення, а також що йому було надано статус службового житлового приміщення.

В матеріалах справи наявне посвідчення на право заняття службової житлової площі, яке містить відомості про те, що ОСОБА_2 надана службова житлова площа, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_4 та розміром 19,0 кв.м.(том 1 а.с.107), що не є тотожнім спірному по справі приміщенню.

З виписки з протоколу №31 засідання профкому "Променерговузла" від 18 листопада 1994 року вбачається, що ОСОБА_2 (чоловік ОСОБА_1 ) мешкає у службовій трикімнатній квартирі у складі 5 чоловік. Жодних ідентифікуючих даних, які б свідчили в якому саме та за якою адресою знаходиться службове житло у вказаному протоколі відсутні.

Також не заслуговує на увагу посилання ОСОБА_1 на безпідставність відмови у задоволенні її вимоги про зобов`язання ПАТ "Променерговузол" надати їй житлове приміщення, що передбачено ч. 2 ст.114 ЖК України, оскільки спірне приміщення є власністю товариства та факт про статус цього приміщення як службового житла апелянтом не доведено.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення в цій частині без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 , не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2018 року в частині позовних вимог Приватного акціонерного товариства Променерговузол до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування приміщенням, виселення та зняття з реєстраційного обліку - скасувати , відмовивши Приватному акціонерному товариству Променерговузол у задоволенні позову.

В іншій частині рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: