Постанова

від 26.09.2019 по справі 485/112/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 485/112/17

провадження № 61-33740 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду : Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - ОСОБА_2 ;

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Колосс ;

представники відповідача: Д?яченко Наталія Павлівна, Мироненко Катерина Борисівна ;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Колосс на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 21 квітня 2017 року у складі судді Квєтки І. А. та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 12 червня 2017 року у складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Галущенка О. І., Серебрякової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Колосс (далі - ТОВ Колосс ) про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним .

Позовна заява мотивована тим, що він є власником земельної ділянки площею 5,09 га, розташованої на території Новотимофіївської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області. На вказану земельну ділянку він укладав договір оренди землі з товариством з обмеженою відповідальністю Серпень . У 2016 році він дізнався про існування нового договору оренди від 10 липня 2013 року строком на 16 років, який він, начебто, переоформив з ТОВ Колосс , що було засноване попереднім орендарем.

Посилався на те, що вказаний договір оренди землі з ТОВ Колосс він не підписував, договір не відповідає його внутрішній волі.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд визнати договір оренди землі від 10 липня 2013 року, укладений з відповідачем від його імені та зареєстрований 21 січня 2014 року у Державній реєстраційній службі Снігурівського районного управління юстиції Миколаївської області, недійсним; стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 21 квітня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 10 липня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Колосс , зареєстрований Снігурівським районним управлінням юстиції Миколаївської області 21 січня 2014 року.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи від 18 квітня 2017 року № 108, виконаної Миколаївським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, призначеної судом за клопотанням позивача, підпис у графі Орендодавець в розділі Підписи сторін в договорі оренди землі від 10 липня 2013 року, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ Колосс в особі директора Дермельова С. П. , виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Тому вимоги позивача про визнання спірного договору оренди землі недійсним є обґрунтованими, оскільки відсутнє його волевиявлення на укладення вказаного договору оренди землі.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 12 червня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ Колосс відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що позивач не підписував оспорюваний договір оренди земельної ділянки, тобто його волевиявлення на укладення договору відсутнє, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи від 18 квітня 2017 року № 108, проведеної Миколаївським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, згідно з яким підпис в графі Орендодавець в розділі Підписи сторін договору оренди землі, укладеному між сторонами, виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У липні 2017 року ТОВ Колосс подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просило оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про відмову у позові ОСОБА_1

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач отримував орендну плату, писав заяву від 07 грудня 2015 року, в якій просив перерахувати йому орендну плату на платіжну картку, поставив свій підпис в акті приймання-передачі, що, на думку заявника, свідчить про наявність його волевиявлення на укладення договору.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 серпня 2017 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 485 /112/17 з Снігурівського районного суду Миколаївської області .

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка загальною площею 5,09 га, кадастровий номер 4825783400:11:000:0047, яка розташована на території Новотимофіївської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії IV-МК № 036132, виданим Новотимофіївською сільською радою Снігурівського району Миколаївської області 05 березня 2001 року, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1446 (а.с. 4).

У 2008 році між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем приватним підприємством Серпень-2003 в особі Дермельова С. П. укладався договір оренди вище вказаної земельної ділянки строком на 5 років.

Згідно з договором оренди землі від 10 липня 2013 року ОСОБА_1 передав спірну земельну ділянку в оренду ТОВ Колосс строком на 16 років (а.с. 48-49). Вказаний договір оренди землі 21 січня 2014 року було зареєстровано реєстраційною службою Снігурівського районного управління юстиції Миколаївської області, про що надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с. 9-10).

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначав, що про наявність спірного договору оренди землі він дізнався у 2016 році, а до цього часу вважав, що земельна ділянка продовжує перебувати в оренді у товариства з обмеженою відповідальністю Серпень-2003 , від якого він й отримував орендну плату за 2014-2015 роки.

Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи від 18 квітня 2017 року № 108, проведеної Миколаївським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, призначеної судом за клопотанням позивача, підпис у графі Орендодавець у розділі Підписи сторін в договорі оренди землі від 10 липня 2013 року, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ Колосс в особі директора Дермельова С. П. , виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Відповідно до статті 17 Закону України Про оренду землі об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Вирішуючи спір, суди, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, врахувавши наведені вище норми матеріального права , встановивши, що спірний договір оренди, укладений від імені позивача, підписано не ОСОБА_1 , а іншою особою, що підтверджено висновком судово-почеркознавчої експертизи від 18 квітня 2017 року № 108, дійшли правильного висновку про задоволення позову ОСОБА_1

Посилання касаційної скарги на те, що позивач отримував орендну плату, поставив свій підпис в акті приймання-передачі, що свідчить про наявність його волевиявлення на укладення договору, є необґрунтованими, оскільки не підтверджують дійсність самого договору, який позивач не підписував, а, відтак, і не виражав свою волю на його укладення. Крім того, відповідачем не доведено, що виплати орендної плати позивачу здійснювалися саме за договором оренди від 10 липня 2013 року.

З урахуванням наведеного доводи касаційної скарги є безпідставними й на законність оскаржуваних судових рішень не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Колосс залишити без задоволення.

Рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 21 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 12 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович