Постанова

від 03.10.2019 по справі 911/717/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2019 р. Справа№ 911/717/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Козир Т.П.

Кравчука Г.А.

за участю секретаря судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 03.10.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2019 (повний текст складено 14.06.2019)

у справі №911/717/19 (суддя Грабець С.Ю.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго"

про стягнення заборгованості у сумі 16620709,78 грн,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" про стягнення 610913,54 пені, 1921720,80 грн 3% річних, 147178075,44 інфляційних втрат, нарахованих згідно ст. 231 ГК України, ст. 549 ЦК України, ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки відповідачем в порушення взятих на себе зобов`язань в повному обсязі не погашено основний борг за природний газ, стягнутий за судовим рішенням у справі №911/1951/15.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.06.2019 у справі №911/717/19 (з урахуванням ухвали Господарського суду Київської області від 14.06.2019 про виправлення описки) позов задоволено частково. Стягнуто з Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 610913,54 грн. (шістсот десять тисяч дев`ятсот тринадцять грн. 54 коп.) пені; 1291720,80 грн. (один мільйон двісті дев`яносто одну тисячу сімсот двадцять грн. 80 коп.) трьох процентів річних; 13021031,65 грн. (тринадцять мільйонів двадцять одну тисячу тридцять одну грн. 65 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 223854,99 грн. (двісті двадцять три тисячі вісімсот п`ятдесят чотири грн. 99 коп.) витрат на сплату судового збору. Відмовлено в іншій частині позову.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з невиконанням відповідачем рішення суду, допущенням відповідачем прострочення виконання зобов`язання з оплати поставленого позивачем природного газу за договором про купівлю-продаж природного газу №2279/14-КП-19 від 28.01.2014, стягненню підлягає пеня в розмірі 610913,54 грн (з урахуванням періоду прострочки з 20.05.2014 по 14.08.2014 (від суми 5012381,66 грн становить 250893,74 грн; від суми 5050239,40 грн становить 360019,80 грн). Суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у загальному розмірі 13021031,65 грн (з урахуванням періоду прострочення з червня 2014 р. по січень 2019 р. (від суми 5012381,66 грн становить 6486021,87; від суми 5050239,40 грн становить 6535009,78 грн) та 3% річних у загальному розмірі 1291720,80 грн (з урахуванням періоду прострочення з 20.04.2014 по 28.02.2019 (від суми 502381,66 грн становить 6486021,87 грн; від суми 5050239,40 грн становить 6535009,78 грн)).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2019 у справі №911/717/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти рішення в цій частині про задоволення позовних вимог.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому відповідач зазначає, що судом при здійсненні перерахунку інфляційних втрат не враховано, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, відповідно, нарахування інфляційних втрат за визначений позивачем період обґрунтовано здійснено з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього періоду, а тому позиція про те, що інфляційні втрати необхідно нараховувати виключно на суму боргу не відповідає нормам чинного законодавства.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2019 у справі №911/717/19; призначено розгляд апеляційної скарги.

В судове засідання апеляційної інстанції представник відповідача не з`явився.

Оскільки явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників учасників справи про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2019 у справі №911/717/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти рішення в цій частині про задоволення позовних вимог.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відносини сторін врегульовані договором купівлі-продажу природного газу №2279/14-КП-19 від 28.01.2014, за умовами якого ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) зобов`язалось передати у власність Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (покупець) у 2013-2015 роках природний газ, а останній зобов`язався прийняти та оплатити вартість цього газу на умовах цього договору, при цьому газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ)

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Господарського суду Київської області від 06.07.2015 у справі №911/1951/15, яке набрало законної сили, позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" про стягнення 11070075,06 грн. задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 10062621,06 грн. основного боргу, 344421,54 грн. пені, 447351,27 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, 66121,62 грн. трьох процентів річних, 72092,67 грн. витрат на сплату судового збору.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Так, судом встановлено факт прострочення відповідачем виконання зобов`язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу природного газу №2279/14-КП-19 від 28.01.2014.

У зв`язку з тим, що відповідач повністю борг не оплатив, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі, просив суд стягнути з відповідача 610913,54 грн. пені (нарахованої за період з 20.05.2014 по 14.08.2014 від суми 5012381,66 грн; за період з 20.05.2014 по 14.09.2014 від суми 5050239,40 грн), три проценти річних у сумі 1291720,80 грн. (нарахованих за період з 20.05.2014 по 28.08.2014 від суми 5012381,66 грн; за період з 20.05.2014 по 28.08.2014 від суми 5050239,40 грн) та 14718075,44 грн. інфляційних втрат (нарахованих за період з травня 2014 по січень 2019 від суми 5323451,85 грн (заборгованість з урахуванням індексу інфляції за період з лютого 2014 р. по квітень 2014р.); за період з травня 2014 по січень 2019 від суми 5331669,04 грн (заборгованість з урахуванням індексу інфляції за період з березня 2014 р. по квітень 2014р.)).

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено , якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч.2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідна правова позиція щодо застосування ч.2 ст.625 ЦК України викладена також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Відповідач рішення суду не виконав, заборгованість перед позивачем повністю не оплатив, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку позивача, а також іншими документами.

Враховуючи те, що рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/1951/15 від 06.07.2015 було стягнуто з відповідача, зокрема, три проценти річних за період з 15.02.2014 по 19.05.2014 та за період з 15.03.2014 по 19.05.2014 від суми простроченої заборгованості за лютий 2014 року, судом першої інстанції правильно визначено період нарахування 3% річних з 20.05.2014 по 28.02.2019, здійснений судом розрахунок 3% річних, за яким три відсотки річних становлять 1443227,98 грн є арифметично вірним. Водночас, з урахуванням положень ч.2 ст.237 ГПК України, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що стягненню підлягає сума трьох відсотків річних визначена позивачем в розмірі 1291720,80 грн.

Судом першої інстанції правильно визначено період нарахування інфляційних втрат, які підлягають стягненню, а саме: з червня 2014 р. по січень 2019 р. Натомість, здійснюючи розрахунок інфляційних втрат, судом першої інстанції помилково не враховано, що заборгованість за природний газ станом на лютий - травень 2014 р. вже існувала, інфляційні втрати за лютий - травень 2014 р. нараховані на суму основного боргу і стягнуті за рішенням Господарського суду Київської області від 06.07.2015 у справі №911/1951/15, яке набрало законної сили, а тому нарахування інфляційних втрат за наступний період з червня 2014 по січень 2019 обґрунтовано здійснено позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього періоду, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Таким чином, за розрахунком суду апеляційної інстанції, стягненню підлягають інфляційні втрати в розмірі 13789191,57 грн за період з червня 2014 р. по січень 2019 р., з урахуванням розміру сукупного індексу інфляції за вказаний період - 2,294, а саме: від суми 5323451,85 грн - 6889278,70 грн; від суми від суми 5331669,04 грн - 6899912,87 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.1 договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2 договору купівлі-продажу природного газу №2279/14-КП-19 від 28.01.2014, зокрема, у разі невиконання відповідачем пункту 6.1 умов цього договору, він зобов`язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи те, що рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/1951/15 від 06.07.2015 було стягнуто з відповідача, зокрема, пеню за період з 15.02.2014 по 19.05.2014 від простроченої суми за січень 2014 р. - 5012381,66 грн та за період з 15.03.2014 по 19.05.2014 від суми простроченої заборгованості за лютий 2014 року - 5050239,40 грн, позивачем правильно визначено період нарахування пені з 20.05.2014 по 14.08.2014, нарахованої на суму 5012381,66 грн. та з 20.05.2014 по 14.09.2014, нарахованої на суму 5050239,40 грн; здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, а тому стягненню підлягає пеня в розмірі 610913,54 грн, а саме: від суми 5012381,66 грн - 250893,74 грн; від суми 5050239,40 грн - 360019,80 грн.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 610913,54 грн. пені; 1291720,80 грн. трьох процентів річних; 13789191,57 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В іншій частині позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2019 у справі №911/717/19 - скасуванню в частині відмови позовних вимог про стягнення 768159,92 грн суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, з прийняттям в цій часині нового рішення про задоволення вказаних позовних вимог. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281 - 283 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2019 у справі №911/717/19 скасувати в частині відмови позовних вимог про стягнення 768159,92 грн суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції. Прийняти в цій частині нове рішення, яким вказані позовні вимоги задовольнити.

В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2019 у справі №911/717/19 залишити без змін.

Резолютивну частину рішення суду викласти в наступній редакції:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (95026, Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, вулиця Гайдара, будинок 3 "А", ідентифікаційний код 03358593) на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) 610913,54 грн. (шістсот десять тисяч дев`ятсот тринадцять грн. 54 коп.) пені; 1291720,80 грн. (один мільйон двісті дев`яносто одну тисячу сімсот двадцять грн. 80 коп.) трьох процентів річних; 13789191,57 грн. (тринадцять мільйонів сімсот вісімдесят дев`ять тисяч сто дев`яносто одну грн. 57 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 235377,39 грн. (двісті тридцять п`ять тисяч триста сімдесят сім грн. 39 коп.) витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (95026, Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, вулиця Гайдара, будинок 3 "А", ідентифікаційний код 03358593) на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) 17283,60 грн. (сімнадцять тисяч двісті вісімдесят три гривні 60 коп.) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити суду першої інстанції видати відповідні накази з зазначенням необхідних реквізитів.

Матеріали справи №911/717/19 повернути Господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 09.10.2019.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Т.П. Козир

Г.А. Кравчук