Постанова

від 14.01.2020 по справі 911/717/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 911/717/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Кролевець О. А., Студенець В. І.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,

представників учасників справи:

позивача - Лисенко В.О.,

відповідача - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Київської області

у складі судді Грабець С. Ю.

від 12.06.2019 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Коробенко Г. П., Козир Т. П., Кравчук Г. А.

від 03.10.2019

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго"

про стягнення заборгованості в сумі 16 620 709,78 грн,

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 10.01.2020 № 29.3-02/29 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 911/717/19 у зв`язку із відпусткою судді Вронської Г.О.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 10.01.2020 для розгляду справи № 911/717/19 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н.М., судді: Кролевець О.А., Студенець В.І .

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" про стягнення пені у розмірі 610 913,54 грн, 3% річних у розмірі 1 291 720,80 грн, інфляційних втрат у розмірі 14 718 075,44 грн.

Позивач обґрунтував позовні вимоги тим, що відповідачем в порушення взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу №2279/14-КП-19 від 28.01.2014 не погашено основний борг за поставлений природний газ, який стягнутий за судовим рішенням у справі № 911/1951/15.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

28.01.2014 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Орендним підприємством "Кримтеплокомуненерго" був укладений договір купівлі - продажу природного газу № 2279/14-КП-19, згідно з умовами якого позивач зобов`язувався передати у власність відповідача природний газ, а відповідач зобов`язувався прийняти та оплатити його на умовах визначених договором.

Відповідач газ, поставлений позивачем, не оплатив.

У зв`язку із цим, 05.05.2015 позивач звернувся до Господарського суду Київської області, із позовом про стягнення з відповідача 10 062 621,06 грн основного боргу, 348 005,49 грн пені, 66 948,68 грн 3% річних, 592 499,83 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.07.2015 у справі № 911/1951/15 стягнуто з Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 10 062 621,06 грн основного боргу, 344 421,54 грн пені, 447 351,27 грн інфляційних втрат та 66 121,62 грн 3% річних. В іншій частині у позові відмовлено.

З огляду на те, що відповідач повністю борг не оплатив, позивач звернувся до суду із позовом у даній справі, та просив стягнути з відповідача 610 913,54 грн. пені (нарахованої за період з 20.05.2014 по 14.08.2014 від суми 5 012 381,66 грн; за період з 20.05.2014 по 14.09.2014 від суми 5 050 239,40 грн), 3% річних у сумі 1 291 720,80 грн (нарахованих за період з 20.05.2014 по 28.08.2014 від суми 5 012 381,66 грн; за період з 20.05.2014 по 28.08.2014 від суми 5 050 239,40 грн) та 14 718 075,44 грн інфляційних втрат (нарахованих за період з травня 2014 року по січень 2019 року від суми 5 323 451,85 грн (заборгованість з урахуванням індексу інфляції за період з лютого 2014 року по квітень 2014 року); за період з травня 2014 року по січень 2019 року від суми 5 331 669,04 грн (заборгованість з урахуванням індексу інфляції за період з березня 2014 року по квітень 2014 року)).

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.06.2019 стягнуто з Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 610 913,54 грн пені; 1 291 720,80 грн 3% річних; 13 021 031,65 грн інфляційних втрат. Відмовлено у позові в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 1 697 043, 79 грн (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 14.06.2019).

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- відповідач рішення Господарського суду Київської області від 06.07.2015 у справі № 911/1951/15 не виконав, заборгованість перед позивачем повністю не оплатив;

- вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 610 913,54 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню;

- за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 1 443 227,98 грн, однак оскільки позивачем сума 3% річних визначена в розмірі 1 291 720,80 грн., то стягненню підлягає саме ця сума;

- за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 13 021 031,65 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2019 у справі №911/717/19 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 768 159,92 грн суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції. Прийнято в цій частині нове рішення, яким вказані позовні вимоги задоволено. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2019 у справі №911/717/19 залишено без змін. Резолютивну частину рішення суду викладено в наступній редакції: "Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 610 913,54 грн пені; 1 291 720,80 грн 3% річних; 13 789 191,57 грн суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 235 377,39 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви. В іншій частині позову відмовити.".

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- враховуючи те, що рішенням Господарського суду Київської області від 06.07.2015 у справі № 911/1951/15 було стягнуто з відповідача, зокрема, пеню за період з 15.02.2014 по 19.05.2014 від простроченої суми за січень 2014 року - 5012381,66 грн та за період з 15.03.2014 по 19.05.2014 від суми простроченої заборгованості за лютий 2014 року - 5050239,40 грн, позивачем правильно визначено період нарахування пені з 20.05.2014 по 14.08.2014, нарахованої на суму 5 012 381,66 грн та з 20.05.2014 по 14.09.2014, нарахованої на суму 5 050 239,40 грн; здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, а тому стягненню підлягає пеня в розмірі 610 913,54 грн, а саме: від суми 5 012 381,66 грн - 250 893,74 грн; від суми 5 050 239,40 грн - 360 019,80 грн;

- враховуючи те, що рішенням Господарського суду Київської області від 06.07.2015 у справі № 911/1951/15 було стягнуто з відповідача, зокрема, 3% річних за період з 15.02.2014 по 19.05.2014 та за період з 15.03.2014 по 19.05.2014 від суми простроченої заборгованості за лютий 2014 року, судом першої інстанції правильно визначено період нарахування 3% річних з 20.05.2014 по 28.02.2019, здійснений судом розрахунок 3% річних, за яким 3% річних становлять 1 443 227,98 грн є арифметично вірним. Водночас, з урахуванням положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що стягненню підлягає сума 3% річних визначена позивачем в розмірі 1 291 720,80 грн;

- судом першої інстанції правильно визначено період нарахування інфляційних втрат, які підлягають стягненню, а саме: з червня 2014 року по січень 2019 року. Натомість, здійснюючи розрахунок інфляційних втрат, судом першої інстанції помилково не враховано, що заборгованість за природний газ станом на лютий - травень 2014 року вже існувала, інфляційні втрати за лютий - травень 2014 року нараховані на суму основного боргу і стягнуті за рішенням Господарського суду Київської області від 06.07.2015 у справі №911/1951/15, яке набрало законної сили, а тому нарахування інфляційних втрат за наступний період з червня 2014 року по січень 2019 року обґрунтовано здійснено позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього періоду, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання;

- за розрахунком суду апеляційної інстанції, стягненню підлягають інфляційні втрати в розмірі 13 789 191,57 грн за період з червня 2014 року по січень 2019 року, з урахуванням розміру сукупного індексу інфляції за вказаний період - 2,294, а саме: від суми 5 323 451,85 грн - 6 889 278,70 грн; від суми 5 331 669,04 грн - 6 899 912,87 грн.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 у даній справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 928 883, 87 грн, та прийняти нове рішення, яким позов у цій частині задовольнити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

- оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат ухвалені з порушенням статей 549-552, 599 Цивільного кодексу України, статей 193, 218, 231, 233 Господарського кодексу України, статей 7, 74, 77, 86, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України;

- судом першої інстанції не враховано, що заборгованість за природний газ станом на лютий-квітень вже існувала, а інфляційні втрати за лютий - квітень 2014 року нараховані на суму основного боргу і стягнуті за рішенням Господарського суду Київської області від 06.07.2015 у справі № 911/1951/15, а тому нарахування інфляційних втрат за наступний період обґрунтовано здійснено позивачем;

- висновок суду апеляційної інстанції про те, що інфляційні втрати за період з лютого по травень 2014 року стягнуті за рішенням Господарського суду Київської області від 06.07.2015 у справі № 911/1951/15 є помилковим та спростовується самим рішенням.

6. Доводи інших учасників справи

Орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" відзив на касаційну скаргу не надало, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Позивачем оскаржується рішення Господарського суду Господарського суду Київської області від 12.06.2019 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 928 883, 87 грн.

Відтак, суд касаційної інстанції переглядає оскаржувані судові рішення у справі саме в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат.

8. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Київської області від 06.07.2015 у справі № 911/1951/15, яке набрало законної сили, стягнуто з Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 10 062 621,06 грн основного боргу, 344 421,54 грн пені, 447 351,27 грн інфляційних втрат та 66 121,62 грн 3% річних.

Згідно із частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач рішення Господарського суду Київської області від 06.07.2015 у справі № 911/1951/15 не виконав, заборгованість перед позивачем повністю не оплатив.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України.

Так за частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України).

Відтак, враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Позивач звертаючись із даним позовом просив стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з травня 2014 року по січень 2019 року у розмірі 14 718 075,44 грн, та надав відповідний розрахунок сум, що стягуються.

Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок інфляційних втрат), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18).

Суд першої інстанції здійснивши власний перерахунок заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат дійшов висновку, що за період з травня 2014 року по січень 2019 року з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 13 021 031,65 грн, тобто у меншому розмірі ніж заявлено позивачем. При цьому, місцевий господарський суд розрахував індекс інфляції з червня 2014 року по січень 2019 року.

Водночас, у рішенні суду першої інстанції відсутні мотиви відхилення доводів позивача про наявність у нього підстав для нарахування інфляційних втрат з травня 2014 року (з урахуванням індексу інфляції за травень 2014 року) та не зазначено, які розрахунки інфляційних втрат за заявлений період є невірними/помилковими.

Апеляційний господарський суд переглядаючи рішення суду першої інстанції зазначив, що здійснюючи розрахунок інфляційних втрат, судом першої інстанції помилково не враховано, що заборгованість за природний газ станом на лютий - травень 2014 року вже існувала, інфляційні втрати за лютий - травень 2014 року нараховані на суму основного боргу і стягнуті за рішенням Господарського суду Київської області від 06.07.2015 у справі № 911/1951/15, яке набрало законної сили. У зв`язку із чим, судом апеляційної інстанції було здійснено власний перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та розраховано їх за період з червня 2014 року по січень 2019 року.

Однак, як вбачається з рішення Господарського суду Київської області від 06.07.2015 у справі № 911/1951/15, судом було стягнуто з Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" інфляційні втрати за період з лютого по квітень 2014 року включно, що свідчить про передчасність висновку суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для стягнення інфляційних втрат починаючи з червня 2014 року.

Таким чином, як суд першої інстанції так і суд апеляційної інстанції не дослідили та не надали належної правової оцінки поданим стороною доказам (у цьому випадку - зробленому позивачем розрахунку інфляційних втрат за період з травня 2014 року по січень 2019 року).

Водночас, допущені судом першої інстанції процесуальні порушення, що полягають у відсутності мотивів відхилення доводів позивача про наявність у нього підстав для нарахування інфляційних втрат з травня 2014 року (з урахуванням індексу інфляції за травень 2014 року) та не зазначенні того, які розрахунки інфляційних втрат за заявлений період є невірними/помилковими, які суд апеляційної інстанції не виправив, унеможливили встановлення фактичних обставин, з`ясування яких є істотним для прийняття правильного рішення у цій справі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухвалити нове рішення, а тому справу в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи викладене, оскільки рішення судів попередніх інстанцій постановлені з порушенням норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" слід задовольнити частково, оскаржувані судові рішення в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В частині позовних вимог про стягнення пені та 3% річних рішення судів попередніх інстанцій не оскаржувалися, а тому судом касаційної інстанції не переглядалися.

10. Судові витрати

З огляду на висновок Верховного Суду про часткове задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Скасувати рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 911/717/19 в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, а справу в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді О.А. Кролевець

В.І. Студенець