Рішення

від 09.10.2019 по справі 922/1986/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1986/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Лепенець К.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантал 2016", (65044, м. Одеса, Французький бульвар, буд.27) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астан" (62472, Харківська область, Харківський район, вул. Дніпропетровська, буд.223, кімната 6-9) про стягнення коштів за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сантал 2016" звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астан", в якій просить суд стягнути з останнього 47 917,92грн., в тому числі 21 084,41грн. основного боргу, 3% річних в сумі 1 608,0грн., пеню в сумі 16 736,39грн., інфляційні нарахування в сумі 6 568,12 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,0грн.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань по договору відступлення права вимоги від 01.12.2016 року .

Як вказує позивач у позові, 01 грудня 2016 року між ТОВ АРОМА ІНТЕР ОЙЛ (Цедент), та ТОВ САНТАЛ 2016 (Цесіонарій та/або Позивач), було укладено Договір відступлення права вимоги.

Відповідно до умов Договору Цедент відступає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває права вимоги, належне Цедентові, і стає кредитором відповідно до Договору № ОЙЛ- 000045 від 19.05.2014 року, укладеного між Цедентом та ТОВ АСТАН (Боржник та/або Відповідач).

Сума боргу, що відступилась Цесіонарієві складає 21 084,41 грн.

01.12.2016 року ТОВ АРОМА ІНТЕР ОЙЛ (Цедент) та Відповідач уклали угоду про розірвання договору поставки № ОЙЛ-000045 від 19.05.2014 року.

Пунктом № 3 вказаної Угоди є те, що ТОВ АРОМА ІНТЕР ОЙЛ має право відступити ТОВ САНТАЛ 2016 право вимоги щодо сплати Відповідачем боргу за Договором поставки № ОЙЛ-000045 від 19.05.2014 року у розмірі 21 084,41 грн.

На виконання умов діючого законодавства, принципів ділового обороту та п. 2.2. договору відступлення права вимоги, ТОБ АРОМА ІНТЕР ОЙЛ надіслало Директору Відповідача Бруню О. М ОСОБА_1 Повідомлення про заміну кредитора у зобов`язаннях (від 01.12.2016 вих. № 7/ОЙЛ-45).

Станом на 17 червня 2019 року Відповідач заборгованість не погасив, вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом .

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1986/19; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін; підготовче засідання призначено на "10" липня 2019 р. о(об) 11:00 год.

10.07.2019 від позивача надійшло клопотання щодо відкладення розгляду справи (вх. №2144). Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.07.2019 задоволено вказане клопотання позивача та відкладено підготовче засідання на "20" серпня 2019 р. об 11:00 год.

19.07.2019 до канцелярії господарського суду Харківської області надійшов відзив на позовну заяву (вх. №17557), в якому відповідач позовні вимоги не визнає.

14.08.2019 до суду надійшло клопотання "ТОВ САНТАЛ 2016" про проведення судових засідань у режимі відеоконференції (вх.№2402), а також відповідь на відзив на позовну заяву, в яких позивач заперечує проти відзиву. Ухвалою господарського суду Харківської області від15.08.2019 в задоволенні клопотання про проведення судових засідань у режимі відеоконференції (вх.№2402) відмовлено.

04.09.2019 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантал 2016", через канцелярію суду (вх.№2529) надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача .

04.09.2019 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантал 2016",через канцелярію суду (вх.№2528) надійшли додаткові пояснення в підтвердження заявлених позовних вимог .

Ухвалою господарського суду від 04.09.2019 року, задоволено клопотання представника позивача (вх.№2529 від 04.09.2019 року) про розгляд справи за його відсутності. Закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на "17" вересня 2019 р. 12:00.

Ухвалою господарського суду від 17.09.2019 року, розгляд справи по суті відкладено до 09.101.2019 року.

Сторони у судове засідання 09.10.2019 р. явку своїх повноважних представників не забезпечили, що не перешкоджає розгляду справи по суті. При цьому явка сторін не була визнана обов`язковою.

В судовому засіданні, яке відбулося 03.09.2019, здійснено розгляд справи по суті.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .

Судовий процес, враховуючи неявку представників сторін та на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01 грудня 2016 року між ТОВ АРОМА ІНТЕР ОЙЛ (Цедент), та ТОВ САНТАЛ 2016 (Цесіонарій та/або Позивач), було укладено Договір відступлення права вимоги.

Відповідно до умов Договору Цедент відступає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває права вимоги, належне Цедентові, і стає кредитором відповідно до Договору № ОЙЛ- 000045 від 19.05.2014 року, укладеного між Цедентом та ТОВ АСТАН (Боржник та/або Відповідач).

Сума боргу, що відступилась Цесіонарієві складає 21 084,41 грн.

01.12.2016 року ТОВ АРОМА ІНТЕР ОЙЛ (Цедент) та Відповідач уклали угоду про розірвання договору поставки № ОЙЛ-000045 від 19.05.2014 року.

Пунктом № 3 вказаної Угоди є те, що ТОВ АРОМА ІНТЕР ОЙЛ має право відступити ТОВ САНТАЛ 2016 право вимоги щодо сплати Відповідачем боргу за Договором поставки № ОЙЛ-000045 від 19.05.2014 року у розмірі 21 084,41 грн.

На виконання умов діючого законодавства, принципів ділового обороту та п. 2.2. договору відступлення права вимоги, ТОБ АРОМА ІНТЕР ОЙЛ надіслало Директору Відповідача Бруню О. М ОСОБА_1 Повідомлення про заміну кредитора у зобов`язаннях (від 01.12.2016 вих. № 7/ОЙЛ-45).

Станом на 17 червня 2019 року Відповідач заборгованість не погасив, вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом .

Підтверджуючим документом існування заборгованості з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Астан" є, підписаний двома сторонами, Акт звірки взаєморозрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю "АРОМА ІНТЕР ОЙЛ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астан" , відповідно до якого станом на 30 листопада 2016 року заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Астан" складає 21 084,41 грн.

Відповідно до пункту 3.1. договору, право вимоги цесіонарія до боржника виникає з моменту підписання сторонами цього договору.

Згідно пункту 9 договору строк договору визначається часом, достатнім для належного виконання умов договору сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що станом на 17 червня 2019 року заборгованість відповідачем не погашено.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Згідно частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України). Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на день розгляду справи в суді, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов`язання за договором відступлення права вимоги на суму 21084,41грн., а позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Позивачем, у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання, було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 16736,39 грн. за період з 15.12.2017 по 17.06.2019 р., посилаючись на приписи частини 3 ст. 549 Цивільного кодексу України.

Згідно вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова ума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Форма правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання, встановлена статтею 547 ЦК України, частина 1 якої передбачає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Як зазначалось вище, позивач обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору відступлення права вимоги від 01 грудня 2016 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "АРОМА ІНТЕР ОЙЛ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "САНТАЛ 2016", на підставі якого у позивача виникло право вимоги виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № ОЙЛ-000045 від 19.05.2014 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "АРОМА ІНТЕР ОЙЛ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астан" .

Разом з тим, позивачем в порушення приписів ст. 74 ГПК України, до матеріалів справи не надано вищевказаного договору поставки, згідно з яким виникло первісне зобов`язання, а відтак суд позбавлений можливості встановити факт узгодження сторонами у договорі поставки такого виду забезпечення виконання зобов`язання, як пеня, тобто позивачем не надано до суду доказів дотримання вимог щодо вчинення правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання у письмовій формі.

Згідно ч. 2 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи, що позивачем не надано до матеріалів справи жодних доказів дотримання вимог щодо вчинення правочину про забезпечення виконання зобов`язання у вигляді пені у письмовій формі, а саме не надано до суду первісного договору поставки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 16736,39 грн. спростовуються матеріалами справи та задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1608,00 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 6 568,12 грн., суд зазначає наступне.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1608,0 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 6 568,12 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи в частині стягнення з відповідача основного боргу та нарахувань здійснених позивачем в порядку приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України і такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру позовних вимог. Згідно з приписами ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір вник внаслідок неправомірних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Зважаючи на те, що спір виник у зв`язку з невиконанням відповідачем у добровільному порядку своїх зобов`язань, позивачем доведено порушення умов договору з боку відповідача, а також враховуючи сплату позивачем за подання позову судового збору у мінімальному розмірі визначеному ЗУ "Про судовий збір", суд керуючись приписами ч. 9. ст. 129 ГПК України, вважає за можливе судовий збір у розмірі 1921 грн., сплачений позивачем, покласти на відповідача у повному обсязі та стягнути з останнього на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 165, 196, 201, 208-210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астан" (62472, Харківська область, Харківський район, вул. Дніпропетровська, буд.223, кімната 6-9, код 37948856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТАЛ 2016" (65044, м. Одеса, Французький Бульвар, буд. 27, ідент. код 40412066) -21 084,41грн. основного боргу, 3% річних в сумі 1 608,0грн., інфляційні нарахування в сумі 6 568,12 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,0грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині в позові відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "САНТАЛ 2016" (65044, м. Одеса, Французький Бульвар, буд. 27, ідент. код 40412066).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Астан" (62472, Харківська область, Харківський район, вул. Дніпропетровська, буд.223, кімната 6-9, код 37948856)

Повне рішення складено "09" жовтня 2019 р.

Суддя О.О. Присяжнюк