Рішення

від 07.10.2019 по справі 922/2257/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2257/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

при секретарі судового засідання Чкан Д.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод гірничного машинобудування і сервісу" (Дніпропетровська обл., м. Павлоград) до Громадської організації "Народна єдність" (м. Харків) про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення 120000,00 грн, за участю представників:

позивача - адв. Степанюк О.А. (довіреність від 08.07.2019);

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод гірничного машинобудування і сервісу" (позивач) надало Господарському суду Харківської області позовну заяву, в якій просить:

1) визнати недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод гірничого машинобудування і сервісу" (код ЄДРПОУ: 23344334) інформацію, викладену Громадською організацією "Народна єдність" в заяві про злочин, адресованій Заступнику голови НПУ начальникові ДЗЕ Купринцю І.М., а саме: "напівфіктивне підприємство", "яке не має ні обладнання, ні виробничих приміщень, ні штату працівників, які могли б виконувати роботи з ремонту та технічного обслуговування машин і устаткування", "за ремонт гірничого обладнання, який ніхто не проводить, ДП "Артемсіль" перераховує мільйони гривень на рахунок підприємства Ртіщева, а той... решту переводить у готівку та роздає для укладення нових аналогічних контрактів";

2) зобов`язати Громадську організацію "Народна єдність" спростувати протягом семи календарних днів з дня набрання законної сили рішення суду - недостовірну інформацію про Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод гірничого машинобудування і сервісу" (код ЄДРПОУ: 23344334), викладену в заяві про злочин, адресованій Заступнику голови НПУ начальникові ДЗЕ Купринцю І.М., шляхом направлення листа на адресу Заступника голови НПУ начальника ДЗЕ Купринця І.М., в якому буде спростовуватись недостовірна інформація, а також буде наводитись без будь-яких скорочень резолютивна частина рішення суду, в тій частині, яка буде стосуватись заяви про злочин;

3) стягнути з Громадської організації "Народна єдність" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод гірничого машинобудування і сервісу" (код ЄДРПОУ: 23344334) упущену вигоду в розмірі 120000,00 грн в якості шкоди, завданої діловій репутації внаслідок поширення недостовірної інформації.

Також позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що заява відповідача, адресована заступнику голови НПУ начальника ДЗЕ Купринці І.М., містить недостовірну інформацію щодо підприємницької та професійної діяльності позивача, яка не відповідає дійсності, чим завдано шкоди діловій репутації позивача як юридичної особи та надійного постачальника послуг на ринку ремонту техніки, принизило його ділові якості та напрацювання, що призвело до матеріальних збитків у вигляді упущеної вигоди.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.07.2019 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

У цій ухвалі судом вирішено розглядати справу №922/2257/19 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 12.08.2019 об 11:00 год, про що повідомлено учасників справи.

09.08.2019 за вх.№19166 позивач надав супровідний лист від 09.08.2019 з документами, в якому просить залучити їх до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 12.08.2019 задоволено клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи документів, наданих супровідним листом від 09.08.2019.

09.08.2019 позивач надав клопотання про витребування доказів, а саме належної якості копію заяви про злочин у відповідача, який був безпосереднім заявником, посилаючись на те, що вказаний доказ має значення для розгляду справи, адже підтверджує поширення ГО "Народна єдність" інформації з приводу діяльності позивача, що не відповідає дійсності та завдає шкоди діловій репутації позивача.

Протокольною ухвалою суду від 12.08.2019 відхилено клопотання позивача про витребування доказів як необґрунтоване, а також надане з пропуском строку, зазначеного в частинах другій та третій статті 80 ГПК України, та без обґрунтування позивачем неможливості його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від нього.

12.08.2019 ухвалою Господарського суду Харківської області було повідомлено сторін про відкладення підготовчого засідання на 18.09.2019 об 11:00 год.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.09.2019 учасників справи повідомлено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 30.09.2019 об 11:00 год.

30.09.2019 в судовому засіданні була оголошена перерва до 07.10.2019 о 12:30 год.

07.10.2019 представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги.

Відповідач не надав суду відзив на позов та витребувані судом документи.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи за адресою, вказаною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на судовий захист своїх прав та інтересів.

Враховуючи те, що явка відповідача не була визнана обов`язковою, а також те, що неявка його представника не перешкоджає розгляду зазначеної справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

В обґрунтування своїх позовний вимог позивач посилається на заяву відповідача без дати та номеру, адресовану заступнику голови НПУ начальника ДЗЕ Купринця І.М.

Пунктом 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України передбачено, що позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Згідно з ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Однак, позивач додав до позову незасвідчену копію цієї заяви і не зазначив в позові причин, з яких заява про злочин не може бути подано, докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Оригінал цієї заяви не надав, посилаючись на відсутність її у позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 ГПК України, у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Ухвалою суду від 22.07.2019 про відкриття провадження у справі позивачу було встановлено строк на подання читаємої та належним чином засвідченої копії заяви відповідача про злочин до 12.08.2019.

Згідно з ч. 4 ст. 80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Позивач не надав належним чином засвідчену копію заяви відповідача, а надав лише її частину, яка не відповідає копії заяви, що додана ним до позовної заяви.

Відтак, додана до позову незасвідчена копія заяви відповідача та надана на вимогу суду засвідчена копія частини заяви не можуть бути прийняті судом як належний та допустимий доказ подання такої заяви відповідачем.

Одночасно позивач надав суду клопотання від 09.08.2019 про витребування доказів, в якому просив витребувати належної якості копію про злочин у відповідача, посилаючись на те, що діюче законодавство не передбачає процедури отримання третіми особами копій заяв про злочин у правоохоронних органах.

Розглянувши це клопотання про витребування доказів, суд відхилив його протокольною ухвалою від 12.08.2019, оскільки причини неможливості отримати цей доказ самостійно позивач не обґрунтував та не надав докази, які підтверджують, що він здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаного доказу у відповідача або у заступника голови НПУ начальника ДЗЕ Купринця І.М., чи у ДП "Артемсіль".

Відповідно до абз. 1 п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" у порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення, для яких законом установлено інший порядок оскарження. У такому ж порядку не можуть розглядатися наукові спори, тобто вимоги про спростування інформації наукового характеру.

Не підлягають розгляду судами позови про захист гідності, честі чи ділової репутації, приниження яких відбулося внаслідок давання показань свідками, а так само іншими особами, які брали участь у справі, відносно осіб, які брали участь у тій справі, якщо наведена в них інформація була доказом у справі та оцінювалась судом при ухваленні судового рішення, оскільки нормами процесуальних кодексів встановлено спеціальний порядок дослідження та оцінки таких доказів. Вказана вимога по суті означала б вимогу повторної судової оцінки наданих суду доказів у раніше розглянутій справі (абз. 4 п. 17 постанови Пленуму ВСУ №1 від 27.02.2009).

Якщо ж недостовірну інформацію було поширено в ході розгляду іншої справи зазначеними вище учасниками процесу відносно інших осіб, які не були учасниками процесу, то ці особи, якщо вони вважають, що така інформація порушує їх особисті немайнові права, вправі звернутися до суду за захистом своїх прав у порядку, передбаченому процесуальними кодексами (абз. 5 п. 17 постанови Пленуму ВСУ №1 від 27.02.2009).

Безумовно, відповідно до Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Однак такому праву відповідає також і обов`язок не поширювати про інших осіб недостовірну інформацію та таку, що ганьбить їх гідність, честь чи ділову репутацію.

Відповідно до частини 1 статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно з положеннями статті 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканість її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Як вказано у постанові Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Відповідно до статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, як способу захисту ділової репутації юридичної особи, є сукупність таких обставин:

- поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

- поширена інформація стосується певної юридичної особи, тобто позивача;

- поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

- поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

При цьому, повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням, якщо особа, яка повідомила таку інформацію, вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

У випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Отже, суд дійшов висновку, що має місто реалізація відповідачем свого конституційного права, а не поширення недостовірної інформації.

Крім того, виходячи з системного аналізу змісту заяви відповідача про злочин убачається, що інформація, яку позивач вважає негативною, стосується в більшій мірі ОСОБА_1 ніж позивача.

Інформація "напівфіктивне підприємство" має оціночне судження, оскільки таким чином відповідач надав свою оцінку підприємству. Інформація ж "яке не має ні обладнання, ні виробничих приміщень, ні штату працівників, які могли б виконувати роботи з ремонту та технічного обслуговування машин і устаткування", "за ремонт гірничого обладнання, який ніхто не проводить, ДП "Артемсіль" перераховує мільйони гривень на рахунок підприємства Ртіщева, а той... решту переводить у готівку та роздає для укладення нових аналогічних контрактів" взагалі стосується не позивача, а ДП "Артемсіль" та ОСОБА_1 і не спростована позивачем.

До того ж суд вважає, що інформація, викладена в заяві про злочин, може бути оскаржена або спростована лише в порядку, визначеному кримінальним процесуальним законом, оскільки господарські суди не наділені компетенцією розглядати та давати оцінку обставинам, які є доказами у кримінальній справі. Вказані дії суду призведуть до повторної судової оцінки наданих суду доказів у кримінальній справі.

При цьому, доводи позивача про те, що він був позбавлений можливості оскаржити заяву відповідача про злочин у кримінальному провадженні, суд оцінює критично, оскільки питання щодо можливості їх оскарження в кримінальному провадженні не віднесено до компетенції господарських судів та не є предметом розгляду у даній справі.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ч. 1 ст. 8 Конституції України).

Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права, як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто укладені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач не надав суду доказів внесення Національною поліцією заяви відповідача про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань, порушення компетентним органом кримінальної справи; доказів розгляду Національною поліцією заяви відповідача про злочин; доказів того, що відповідачем чи компетентним органом не вжито достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам; доказів завдання відповідачем шкоди позивачу внаслідок поширення недостовірної інформації; доказів понесення позивачем збитків (упущеної вигоди) у сумі 120000,00 грн; наявності прямого причинного зв`язку між викладеною відповідачем у заяві про злочин інформації та збитками (упущеною вигодою); доказів вжиття заходів до зменшення суми збитків.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними та не підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 40 Конституції України, ст. 91, 94, 277 ЦК України, ст. 2, 73, 74, 76 - 80, 86, 123, 129, 130, 165, 178, 202, 231 - 238, 240, 241 ГПК України,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційного скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Харківської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено "08" жовтня 2019 р.

Суддя В.І. Ольшанченко

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://court.gov.ua/.