Постанова

від 26.11.2019 по справі 922/2257/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2019 р. Справа № 922/2257/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Ільїн О.В. , суддя Россолов В.В.

при секретарі судового засідання Беккер Т.М.

за участю представників сторін:

позивача - Степанюк О.А. (посвідчення №000419 від 15.04.2015, ордер КС №389663 від 19.04.2019);

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод гірничного машинобудування і сервісу" (вх.№3321Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 07.10.2019 (суддя Ольшанченко В.І. повний текст рішення складено 08.10.2019) у справі №922/2257/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод гірничного машинобудування і сервісу", м. Павлоград

до Громадської організації "Народна єдність", м.Харків;

про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення 120 000,00 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод гірничного машинобудування і сервісу" звернулось до господарському суду Харківської області з позовом до Громадської організації "Народна єдність", в якому просить суд:

1) визнати недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод гірничого машинобудування і сервісу" (код ЄДРПОУ: 23344334) інформацію, викладену Громадською організацією "Народна єдність" в заяві про злочин, адресованій Заступнику голови НПУ начальникові ДЗЕ Купринцю І.М., а саме: "напівфіктивне підприємство", "яке не має ні обладнання, ні виробничих приміщень, ні штату працівників, які могли б виконувати роботи з ремонту та технічного обслуговування машин і устаткування", "за ремонт гірничого обладнання, який ніхто не проводить, ДП "Артемсіль" перераховує мільйони гривень на рахунок підприємства Ртіщева, а той... решту переводить у готівку та роздає для укладення нових аналогічних контрактів";

2) зобов`язати Громадську організацію "Народна єдність" спростувати протягом семи календарних днів з дня набрання законної сили рішення суду - недостовірну інформацію про Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод гірничого машинобудування і сервісу" (код ЄДРПОУ: 23344334), викладену в заяві про злочин, адресованій Заступнику голови НПУ начальникові ДЗЕ Купринцю І.М., шляхом направлення листа на адресу Заступника голови НПУ начальника ДЗЕ Купринця І.М., в якому буде спростовуватись недостовірна інформація, а також буде наводитись без будь-яких скорочень резолютивна частина рішення суду, в тій частині, яка буде стосуватись заяви про злочин;

3) стягнути з Громадської організації "Народна єдність" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод гірничого машинобудування і сервісу" (код ЄДРПОУ: 23344334) упущену вигоду в розмірі 120000,00 грн. в якості шкоди, завданої діловій репутації внаслідок поширення недостовірної інформації.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.10.2019 у справі №922/2257/19 в позові відмовлено повністю.

Позивач із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07.10.2019 у справі №922/2257/19 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача; розгляд справи здійснювати у присутності уповноваженого представника позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про порушенням судом норм процесуального права, зокрема принципу змагальності стосовно подання доказів. Вважає безпідставним твердження суду про те, що позивач повинен оскаржити інформацію, яка викладена в заяві про злочин, в порядку кримінального судочинства. Вказує, що суд не надав оцінки доказам, які були надані позивачем для спростування інформації, повідомленої в заяві відповідача, та прямо підтверджують її недостовірність.

31.10.2019 системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи №922/2257/19 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення господарського суду господарського суду Харківської області від 02.07.2019 у справі №922/2257/19. Встановлено строк відповідачу для подання відзиву на апеляційну скаргу (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали. Призначено справу до розгляду на 26.11.2019 об 11:00.

Відповідач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надав суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні 26.11.2019 представник позивача підтримує свою апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак, наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання не з`явився, свого повноважного представника не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю відповідача.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні уповноваженого представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що заява відповідача, адресована заступнику голови НПУ начальника ДЗЕ Купринці І.М., містить недостовірну інформацію щодо підприємницької та професійної діяльності позивача, яка не відповідає дійсності, чим завдано шкоди діловій репутації позивача як юридичної особи та надійного постачальника послуг на ринку ремонту техніки, принизило його ділові якості та напрацювання, що призвело до матеріальних збитків у вигляді упущеної вигоди.

Позивач зазначає, що в червні 2016 він отримав інформацію від свого контрагента ДП "Артемсіль" про те, що в правоохоронні органи, зокрема, Заступнику Національної поліції України, начальникові ДЗЕ, було направлено заяву Громадської організації "Народна єдність" за підписом голови цієї організації та скріпленою печаткою цієї юридичної особи.

Позивач вважає, що вказана заява містить недостовірну інформацію з приводу діяльності підприємства, що не відповідає дійсності та завдає діловій репутації позивача.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції послався на необґрунтованість та недоведеність позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

За змістом статті 277 ЦК України, фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України, інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

У відповідності до положень ст. 1 Закону України "Про інформацію", під інформацією розуміється будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, під документом - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом.

Згідно частини 2 наведеної статті визначено, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Статтею 34 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Разом з тим, ст. 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу України, юридична особа здатна мати такі ж права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно зі ст. 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Статтею 94 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 ЦК України.

Згідно із ч. 5 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Статтею 34 Господарського кодексу України визначено, що дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних із особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Разом з тим, юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: - поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; - поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; - поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; - поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Проте, повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням, якщо особа, яка повідомила таку інформацію, вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що в даному випадку спірна інформація, яка, на думку позивача, є недостовірною, була викладена відповідачем у своїй заяві, що спрямована на адресу заступника Голови Національної поліції України.

Тобто, Громадською організацією "Народна єдність", реалізуючи надані наведеними положеннями свої права та у визначеному ними порядку, було повідомлено особам, яких спірна інформація стосується, про існування, на думку відповідача, відповідних порушень.

Згідно із ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

У випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що має місто реалізація відповідачем свого конституційного права, а не поширення недостовірної інформації.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу апелянта, що наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов`язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.

У рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 вказано, що наявність у зверненнях до правоохоронного органу завідомо неправдивих відомостей тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що заява відповідача оприлюднена ним у засобах масової інформації, а відтак, відповідачем було надіслано заяву лише уповноваженим на її розгляд особам, а саме заступнику Голови Національної поліції України.

Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не надав жодних доказів завдання відповідачем шкоди позивачу внаслідок поширення недостовірної інформації; доказів понесення позивачем збитків (упущеної вигоди) у сумі 120000,00 грн.; наявності прямого причинного зв`язку між викладеною відповідачем у заяві про злочин інформації та збитками (упущеною вигодою); доказів вжиття заходів до зменшення суми збитків.

З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Стосовно доводів апелянта про порушення судом норм процесуального права щодо відхилення клопотання позивача про витребування доказів як необґрунтованого, а також такого, що надане з пропуском строку, зазначеного в частинах другій та третій статті 80 ГПК України, судова колегія зазначає про таке.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Харківської області від 22.07.2019 учасникам справи встановлено строк до 12.08.2019 на подання Господарському суду Харківської області заяв чи клопотань, пов`язаних з розглядом справи, а також доказів, які не були подані суду в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

09.08.2019 представником позивача подано клопотання про витребування доказів, в якій просить витребувати у відповідача належної якості копію заяви про злочин, яка є підставою позовних вимог, оскільки відповідач є безпосереднім заявником, а чинне законодавство не передбачає процедури отримання третіми особами копій заяв про злочин у правоохоронних органів. (а.с.89).

Відтак, вказане клопотання подано в строк, встановлений ухвалою господарського суду Харківської області від 22.07.2019. Крім того, суд приймає до уваги доводи позивача щодо відсутності об`єктивної можливості самостійно отримати цей доказ, оскільки автором заяви про злочин, поданої до правоохоронних органів є відповідач.

Однак, як вказує сам позивач, суд, начебто не прийнявши цей доказ, неодноразово посилається за текст вказаної заяви у своєму рішенні для обґрунтування підстав для відмови в позові.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку що судом надано оцінку даному доказу.

Проте, колегія суддів дійшла висновку, що вказане порушення не призвело до прийняття неправильного рішення.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені позивачем, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод гірничного машинобудування і сервісу" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 07.10.2019 у справі №922/2257/19 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України, через Східний апеляційний господарський суд або безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 02.12.2019.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Ільїн

Суддя В.В. Россолов