Рішення

від 02.10.2019 по справі 923/239/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2019 року Справа № 923/239/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В., при секретарі Горголь О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Підприємства споживчої кооперації "Голопристанський ринок" районної спілки споживчих товариств, м. Гола Пристань Херсонської області

до Фізичної особи-підприємця Кравченко Леонори Яківни, м. Гола Пристань Херсонської області

про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні майном та стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача : адвокат Плахотнюк С. О.;

від відповідача : ФОП Кравченко Л. Я., адвокат Бебік О.О.

29.03.2019 року до Господарського суду Херсонської області надійшла позовна заява від 28.03.2019 Підприємства споживчої кооперації "Голопристанський ринок" районної спілки споживчих товариств (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця Кравченко Леонори Яківни (далі - відповідач), в якій позивач просить зобов`язати Фізичну особу-підприємця Кравченко Леонору Яківну усунути перешкоди Підприємству споживчої кооперації "Голопристанський ринок" районної спілки споживчих товариств у користуванні торгівельним місцем № 131, розташованим на земельній ділянці площею 8,65 м2, на території ринку за адресою: вул. 1 Травня , 111, м.Гола Пристань шляхом демонтажу тимчасової металевої споруди (кіоску) та стягнення 18 684,00 грн неустойки.

Ухвалою суду від 02.04.2019 позовна заява була залишена без руху у зв`язку з відсутністю доказів направлення відповідачу примірнику позовної заяви. Цією ухвалою позивачу було встановлено строк для усунення вказаного недоліку - не більше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

09.04.2019 судом отримано лист позивача з доказами направлення копії позовної заяви відповідачу.

Ухвалою суду від 15.04.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 10.05.2019 позовну заяву залишено без руху з підстав, викладених в зазначеній ухвалі.

Ухвалою суду від 15.05.2019 у зв`язку з усуненням позивачем недоліків позовної заяви, судом продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 04.06.2019.

Ухвалою суду від 04.06.2019 судом задоволено клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання у справі призначено на 27.06.2019.

Ухвалою суду від 09.07.2019 підготовче судове засідання відкладено до 03.09.2019 та у зв`язку з відпусткою судді продовжено строк підготовчого провадження. Цією ж ухвалою судом прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 03.09.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 02.10.2019 р.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позові.

Відповідач проти позову заперечує. У відзиві (т.1 а.с.105107) відповідач стверджує, що позивач не є власником ринку за адресою вул.. 1 Травня, 111 у м.Гола Пристань , а є особою, яка орендує земельну ділянку площею 0,7345 га за адресою: м.Гола Пристань, вул.1Травня, 111 . В судовому засіданні 02.10.2019 р. відповідач стверджувала, що Договір про надання послуг для забезпечення здійснення торгівлі 01.04.2015 р. не підписувала, заперечує його укладення в цілому, на останній сторінці договору підписала тільки те, що з тарифами на послуги ринку ознайомлена.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, які прибули в судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

12.12.2006 між Голопристанською міською радою ("Орендодавець") та Підприємством споживчої кооперації "Голопристанський ринок" районної спілки споживчих товариств ("Орендар") укладено договір оренди землі б/н, відповідно до умов пункту 1 якого Орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (землі запасу житлової та громадської забудови під розміщення промислового та речового ринків для провадження підприємницької діяльності), яка знаходиться в місті Голій Пристані по вул. 1 Травня, 111 (а.с.11-13).

Зазначений договір 03.05.2007 зареєстровано у Голопристанському районному відділі Херсонської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру"за №4АА001965-040772100011.

В подальшому, Голопристанською міською радою було прийнято рішення №472 "Про поновлення договору оренди землі з юридичною особою - Підприємством споживчої кооперації "Голопристанський ринок" районної спілки споживчих товариств" від 26.05.2017, яким вирішено поновити укладений з позивачем договір оренди земельної ділянки житлової та громадської забудови площею 7345 кв.м за адресою: м . Гола Пристань , вул . 1 Травня, 111 . На виконання вищезазначеного рішення Голопристанської міської ради №472 від 26.05.2017 між останньою та підприємством споживчої кооперації "Голопристанський ринок" районної спілки споживчих товариств укладено додаткову угоду про поновлення договору оренди землі б/н від 01.06.2017 (а.с.14).

Відповідно до свідоцтва про право власності №34452147 від 03.03.2015, виданого Реєстраційною службою Голопристанського районного управління юстиції Херсонської області, об`єкти нерухомого майна, а саме: промисловий та речовий ринок, розташований за адресою: Херсонська область, м. Гола Пристань, вул. 1 Травня, 111 , належать позивачу на праві приватної власності (а.с.17).

За твердженням позивача, 01.04.2015 між Підприємством споживчої кооперації "Голопристанський ринок" районної спілки споживчих товариств ("Підприємство") та ФОП Кравченко Леонорою Яківною ("Підприємець") було укладено договір про надання послуг для забезпечення здійснення торгівлі №273 від 01.04.2015 (далі - договір № 273 від 01.04.2015), предметом якого є надання Підприємством у тимчасове платне користування Підприємцю для провадження торгівельної діяльності та/або надання послуг торгівельного місця №131 загальною площею 8,65 кв.м, розташованого на території ринку згідно з додатком №2 до цього договору (а.с.15, 16).

Під поняттям "торгівельне місце" у даному договорі розуміється торгівельна площа, зокрема, замощені чи заасфальтовані ділянки території ринку, встановлених згідно з планом території ринку розмірів для здійснення продажу товарів або надання послуг суб`єктами господарювання у павільйонах, з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках, інших малих архітектурних формах (пункт 1.2 договору № 273 від 01.04.2015).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.4 договору № 273 від 01.04.2015 плата за утримання торгового місця та його закріплення встановлюється розрахунковим шляхом та зазначена в додатку №1 до цього договору. Загальний розмір плати за закріплення торгового місця №131 за місяць становить 259,50 грн.

Згідно з пунктом 2.7 договору № 273 від 01.04.2015 надання можливості користуватися торгівельним місцем, що передбачене пунктом 1.1 цього договору, не тягне за собою виникнення у Підприємця права власності або права користування торгівельним місцем та земельною ділянкою, на якій воно розташоване.

За умовами пункту 3.4.7 договору № 273 від 01.04.2015 після закінчення строку користування торгівельними місцями, передбаченого цим договором, або у випадку дострокового припинення договору Підприємець зобов`язаний повністю звільнити торгівельне місце та виконати інші зобов`язання перед Підприємством, у тому числі грошові, протягом трьох календарних днів. У випадку невиконання Підприємцем даного пункту Підприємство має право самостійно звільнити торгівельне місце від контейнера, кіоску або іншого об`єкту, яким користувався Підприємець, шляхом демонтажу та вивезення на іншу ділянку ринку, або за межі ринку, про що комісією у складі трьох працівників Підприємства складається відповідний акт, а його копія надається Підприємцю. При цьому Підприємство не несе відповідальності за майно та збитки Підприємця.

В силу пункту 5.1 договору № 273 від 01.04.2015 цей договір укладається строком на один рік і набирає чинності з дня його підписання сторонами.

Відповідач факт укладення цього договору заперечує, посилаючись на те, що вона лише розписалася на останньому аркуші вказаного договору про ознайомлення з тарифами на послуги ринку.

Матеріалами справи підтверджується, що Додаток №1 до зазначеного договору, підписаний Підприємством споживчої кооперації "Голопристанський ринок" районної спілки споживчих товариств та ФОП Кравченко Л.Я. без зауважень. Суд звертає увагу позивача, що в розділі договору №273 від 01.04.2015 р. підприємець та в Додатку №1 до договору відсутня інформація щодо прізвища, ім`я та по-батькові підприємця.

У зв`язку із закінченням 01.04.2016 строку дії договору №273 від 01.04.2015 позивач листом від 22.06.2016 р. (а.с.20) запропонував відповідачу звільнити торговельне місце №131 та сплатити заборгованість, а також повідомив, що адміністрація ринку не має наміру укладати в подальшому будь-який договір з приводу користування торгівельного місця на території ринку. Суд звертає увагу позивача, що в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем вищевказаного листа.

Матеріалами справи підтверджується, що 01.06.2018 комісією у складі працівників Підприємства споживчої кооперації "Голопристанський ринок" районної спілки споживчих товариств складено акт про те, що з 2015 року та на час складання даного акту ФОП Кравченко Л.Я. проводить підприємницьку діяльність на Голопристанському ринку без оплати та без укладеного договору на здійснення торгівлі, без законних підстав займаючи торгівельне місце №131 (а.с.21).

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Суд констатує, що Договір №273 від 01.04.2015 ФОП Кравченко Л .Я . не підписаний, що виключає можливість виникнення із нього будь-яких зобов`язань.

Між тим, із матеріалів справи вбачається та не заперечується жодною із сторін, що ФОП Кравченко Л.Я . фактично займає торгівельне місце №131, розташоване на території ринку за адресою: м. Гола Пристань , вул . 1 Травня , 111.

Відповідно до частини першої статті 15 та частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Статтею 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачу в здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення з неправомірно займаних нежитлових приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника тощо). Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

Передбачений статтею 391 Цивільного кодексу України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном - підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.

Між сторонами по справі відсутні договірні орендні правовідносини, що свідчить про можливість застосування обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом усунення перешкод у здійсненні ним права користування (негаторний позов).

За таких обставин, враховуючи відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів пролонгації договірних відносин, що існували між сторонами до 01.04.2015, або доказів укладення нового договору на право користування торгівельним місцем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні торговельним місцем №131 шляхом демонтажу тимчасової металевої споруди, оскільки ФОП Кравченко Л.Я. продовжує користуватися торгівельним місцем №131, розташованим на земельній ділянці площею 8,65 кв.м на території ринку за адресою: м. Гола Пристань Херсонської області, вул. 1 Травня, 111 за відсутності належних правових підстав.

Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 10120,50 грн. та неустойки в сумі 20241,00 грн. з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 789 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, а за статтею 785 того ж Кодексу у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві відповідне майно. При цьому, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, стягнення заборгованості зі сплати орендної плати та неустойки у вигляді подвійної плати за користування майном у випадку неповернення майна з найму можливе лише у випадку існування самого договору найму у межах договірних відносин.

Враховуючи, що судом встановлена обставина відсутності договірних відносин між сторонами, у тому числі найму, - відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Серявін та інші проти України , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною першою статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку позовні вимоги задовольнити частково.

Позивачем надано до позову Договір про надання правової допомоги від 16.05.2019 року (т. 1 а.с.132-134), розрахункову квитанцію від 19.06.2019 р., відповідно до якої вартість послуг адвоката Плахотнюк С.О. складає 2500,00 грн.

Пунктом 3.1. Договору про надання правової допомоги від 16.05.2019 року передбачено, що гонорар адвоката складає 2500,00 грн. та сплачується клієнтом готівкою.

Згідно з положеннями пункту 4 статті 1, частини третьої статті 27 Закону договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до положень статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу ІІІ Книги п`ятої цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар (плата за договором), порядок обчислення якого (фіксований розмір чи погодинна оплата), підстави для зміни його розміру, порядок сплати, умови повернення тощо відповідно до статті 30 Закону визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статі 30 Закону врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд звертає увагу позивача, що ним не надано до матеріалів справи опису робіт (наданих послуг).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Стаття 9 Конституції України, ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 р. "Про міжнародні договори України", Закон України від 17 липня 1997 р. "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" досить чітко визначають, що: а) Конвенція та рішення Європейського суду є частиною національного законодавства України; б) якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору; в) Конвенція та рішення Європейського суду з прав людини є джерелами права України, які повинні враховуватися у всіх формах судочинства. Застосування судами положень Конвенції та/або конкретних правових позицій Європейського суду з прав людини ( надалі ЄСПЛ та Суд) не повинно мати абстрактний характер та повинно співставлятися з відповідними обставинами цивільної справи та національним законодавством.

Відповідно до статті 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, зі змінами, внесеними Протоколом № 11 (далі - Конвенція), питання тлумачення й застосування цієї Конвенції та протоколів до неї підпадають під юрисдикцію Європейського суду з прав людини. Обов`язковість цієї юрисдикції визнана Україною під час ратифікації Конвенції, що закріплено в Законі України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції". Крім того, Законом України від 22 лютого 2000 року № 1484-III "Про ратифікацію Протоколу № 6 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який стосується скасування смертної кари" було ратифіковано відповідний Протокол № 6 до Конвенції, який набрав чинності для України 01 травня 2000 року; Законом України від 09 лютого 2006 року № 3435-IV "Про ратифікацію Протоколів № 12 та № 14 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" було ратифіковано згадані Протоколи. При цьому Протокол № 14 змінює контрольну систему Конвенції і вносить до неї відповідні зміни і зазначені Протоколи набрали чинності для України 01 липня 2006 року та 01 червня 2010 року відповідно. Також згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди повинні застосовувати при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Враховуючи, що Україна визнає юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, то застосування судами цієї Конвенції має здійснюватись з обов`язковим урахуванням практики Європейського суду з прав людини не тільки щодо України, а й щодо інших держав.

Суд також звертає увагу позивача, що в наданих позивачем доказах на підтвердження витрат на послуги адвоката, а саме: в договорі про надання правової допомоги, розрахунковій квитанції не зазначено, що послуги надавались адвокатом саме по справі №923/239/19.

Враховуючи викладене, судові витрати на правову допомогу в частині гонорару адвоката в розмірі 2500,00 грн. не відшкодовуються.

Відповідно до ст..129 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Зобов`язати фізичну особу-підприємця Кравченко Леонору Яківну (РНОКПП НОМЕР_1 ) усунути перешкоди Підприємству споживчої кооперації Голопристанський ринок районної спілки споживчих товариств (код ЄДРПОУ 01563573) у користуванні торговельним місцем №131, розташованим на земельній ділянці площею 8,65 кв.м. на території ринку за адресою: вул.. 1 Травня, 111 , м.Гола Пристань шляхом демонтажу тимчасової металевої споруди (кіоску).

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кравченко Леонори Яківни (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Підприємства споживчої кооперації Голопристанський ринок районної спілки споживчих товариств (код ЄДРПОУ 01563573) судовий збір в сумі 1921,00 грн.

4.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).

Дата складання повного тексту рішення 10.10.2019 року.

Суддя В.В.Литвинова