Рішення

від 09.10.2019 по справі 160/5230/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 року Справа №160/5230/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Турової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вояж Транс" - адвоката Пархоменко Юлії Сергіївни про розподіл між сторонами судових витрат в адміністративній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вояж Транс" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в :

06.06.2019р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Вояж Транс" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби, в якій позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ГУ ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, від 11.12.2018 року №1020165/42378174 про відмову у реєстрації податкової накладної №52 від 15.11.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №52 від 15.11.2018 року, складену Товариством з обмеженою відповідальністю "Вояж Транс", в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2019р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вояж Транс" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено у повному обсязі, визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, від 11.12.2018 року №1020165/42378174 про відмову у реєстрації податкової накладної №52 від 15.11.2018 року, виписаної Товариством з обмеженою відповідальністю "Вояж Транс", в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язано Державну фіскальну службу України (код ЄДРПОУ 39292197, місцезнаходження: пл. Львівська, 8, м. Київ, 04053) зареєструвати податкову накладну №52 від 15 листопада 2018 року, складену Товариством з обмеженою відповідальністю "Вояж Транс" (код ЄДРПОУ 42378174, місцезнаходження: вул. Б.Хмельницького, 14А, м. Дніпро, 49051), в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Крім того, вказаним рішенням суду в порядку розподілу судових витрат стягнуто з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49000) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вояж Транс" (код ЄДРПОУ 42378174, місцезнаходження: вул. Б.Хмельницького, 14А, м. Дніпро, 49051) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 960,50 грн. (дев`ятсот шістдесят гривен 50 копійок), а також стягнуто з Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, місцезнаходження: пл. Львівська, 8, м. Київ, 04053) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вояж Транс" (код ЄДРПОУ 42378174, місцезнаходження: вул. Б.Хмельницького,14А, м. Дніпро, 49051) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 960,50 грн. (дев`ятсот шістдесят гривен 50 копійок).

Розподіл витрат на правничу допомогу при ухваленні рішення не здійснювався, оскільки у позовній заяві позивачем було лише викладено заяву про намір надання доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу для їх подальшого розподілу, проте самих доказів на підтвердження таких витрат надано не було.

23.08.2019р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вояж Транс" - адвоката Пархоменко Юлії Сергіївни про розподіл між сторонами судових витрат, в якій представником позивача вже наведено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та розрахунок розміру витрат на правничу допомогу, а також надано докази на підтвердження викладених доводів.

У вказаній заяві представник позивача просить суд ухвалити додаткове рішення у справі №160/5230/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вояж Транс" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, яким стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5150,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2019р. заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вояж Транс" про розподіл судових витрат призначено до розгляду у судовому засіданні на 09.10.2019р. о 10:30год.

Представники сторін про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, проте у судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили.

Зважаючи на приписи ч.3 ст.252 КАС України заяву представника позивача розглянуто в порядку письмового провадження.

Вирішуючи заяву представника позивача про розподіл між сторонами судових витрат, суд зважає на таке.

Частиною 1 статті 143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Приписами частини 3 статті 143 КАС України передбачено, що у разі якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч.5 ст.143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що у справі, що розглядається, має місце випадок, передбачений ч.3 ст.143 КАС України, відповідно за результатами розгляду заяви представника позивача суд має вирішити чи наявні у даному випадку підстави для ухвалення додаткового рішення.

Так, ч.1 ст.252 КАС України встановлено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 2 статті 252 КАС України передбачено, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Згідно з ч.3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч.4 ст.252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

За змістом приписів ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Судом встановлено, що позивачем лише частково підтверджено розмір понесених ним витрат на правничу допомогу.

Як зазначалося вище, у заяві про розподіл судових витрат представник позивача просить суд ухвалити додаткове рішення у справі №160/5230/19, яким стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5150,00грн.

На підтвердження цих витрат представником позивача надано договір про надання правової допомоги №25/04/2019/01 від 25 квітня 2019 року, додаткову угоду №1 від 25.04.2019р. до договору про надання правової допомоги №25/04/2019/01 від 25 квітня 2019 року, рахунок №13 від 25.04.2019 року на суму 3150,00 грн., меморіальний ордер №J050236HSQ від 02 травня 2019 року про сплату послуг за надання правової допомоги у розмірі 3150,00 грн., рахунок №17 від 09.07.2019 року на суму 2000,00 грн., меморіальний ордер №93fc1433f1 від 10 липня 2019 року про сплату послуг за надання правової допомоги, акт виконаних робіт від 21.08.2019р. згідно з договором про надання правової допомоги №25/04/2019/01 від 25 квітня 2019 року.

Так, з додаткової угоди №1 від 25.04.2019р. до договору про надання правової допомоги №25/04/2019/01 від 25 квітня 2019 року слідує, що адвокатська винагорода за цим договором розраховується наступним чином:

- вартість складання та подання адвокатом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративної позовної заяви, вказаної у п.1.1 цієї додаткової угоди, становить 3150,00грн.;

- вартість участі адвоката в одному судовому засіданні з розгляду справи, вказаної у п.1.1 цієї додаткової угоди, яка знаходиться в провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду, становить 2000,00грн.

При цьому з акту виконаних робіт від 21.08.2019р. згідно з договором про надання правової допомоги №25/04/2019/01 від 25 квітня 2019 року встановлено, що клієнтом прийнято до виконання та оплачено наступні послуги адвоката:

- складання адміністративної позовної заяви - 3150,00грн.;

- участь у судовому засіданні з розгляду справи №160/5230/19 - 09.07.2019р. - 2000,00грн.

Водночас, з матеріалів справи №160/5230/19 встановлено, що 09.07.2019р. питання про закриття підготовчого провадження у цій справі та призначення її до розгляду по суті здійснювалося у письмовому провадженні без участі представників сторін, як і подальший розгляд справи по суті, отже, фактично справу повністю розглянуто в порядку письмового провадження.

Таким чином, участь представника позивача у судовому засіданні 09.07.2019р. матеріалами справи №160/5230/19 не підтверджено, тому і понесені за це позивачем витрати відшкодуванню не підлягають.

Водночас, витрати позивача на правничу допомогу, що полягала у складанні адміністративної позовної заяви на суму 3150,00грн. є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами, зокрема, договором про надання правової допомоги №25/04/2019/01 від 25 квітня 2019 року, додатковою угодою №1 від 25.04.2019р. до цього договору, рахунком №13 від 25.04.2019 року на суму 3150,00 грн., меморіальним ордером №J050236HSQ від 02 травня 2019 року про сплату послуг за надання правової допомоги у розмірі 3150,00 грн. та актом виконаних робіт від 21.08.2019р. згідно з договором про надання правової допомоги №25/04/2019/01 від 25 квітня 2019 року.

Отже, витрати позивача на правничу допомогу у сумі 3150,00грн. підтверджується належними та допустимими в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України доказами. Крім того, такий розмір є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Суд звертає увагу на те, що наведені вище положення законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому відповідачами не надано жодних заперечень проти зазначеного позивачем розміру витрат на оплату правничої допомоги та не наведено обґрунтування з наданням відповідних доказів на підтвердження доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами.

За таких обставин, з огляду на доведеність позивачем фактичного розміру понесених витрат на правничу допомогу у сумі 3150,00грн., суд доходить висновку про часткове задоволення заяви представника позивача про розподіл між сторонами судових витрат та про наявність підстав для постановлення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи, шляхом стягнення з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та Державної фіскальної служби України за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вояж Транс" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3150,00грн.

Керуючись ст.ст.132, 134, 139, 143, 252 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вояж Транс" - адвоката Пархоменко Юлії Сергіївни про розподіл між сторонами судових витрат в адміністративній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вояж Транс" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у справі №160/5230/19 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вояж Транс" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії наступного змісту.

Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49000) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вояж Транс" (код ЄДРПОУ 42378174, місцезнаходження: вул. Б.Хмельницького, 14А, м. Дніпро, 49051) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1575,00грн. (одна тисяча п`ятсот сімдесят п`ять гривен 00 копійок).

Стягнути з Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, місцезнаходження: пл. Львівська, 8, м. Київ, 04053) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вояж Транс" (код ЄДРПОУ 42378174, місцезнаходження: вул. Б.Хмельницького,14А, м. Дніпро, 49051) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1575,00грн. (одна тисяча п`ятсот сімдесят п`ять гривен 00 копійок).

В решті вимог заяви - відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України .

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України .

Повний текст додаткового рішення виготовлено 09.10.2019р.

Суддя О.М. Турова