Ухвала

від 10.10.2019 по справі 200/10621/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

10 жовтня 2019 р. Справа №200/10621/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Аканов О.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до уповноваженого особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства ВТБ БАНК Шевченка Олександра Володимировича (місцезнаходження: 04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, 17), третя особа на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю ЮНІКОС (місцезнаходження: 03187, м.Київ, проспект Глушкова, буд.9-є, кв.374, код ЄДРПОУ 33320202), третя особа на стороні відповідача акціонерне товариство ВТБ БАНК (місцезнаходження: 01004, м.Київ, бул.Тараса Шевченка/вул.Пушкінська, буд.8. кв.26, код ЄДРПОУ 14359319) про визнання незаконною бездіяльності уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ ВТБ БАНК Шевченко О.В., який безпідставно не включив до Реєстру відшкодувань вкладникам АТ ВТБ БАНК додаткові грошові зобов`язання для виплати вкладникові ОСОБА_1 , отримані ним по транзакції (операції) від 07.11.2018 року, внаслідок перерахування коштів в сумі 530 000 грн. ТОВ "ЮНІКОС"; зобов`язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ ВТБ БАНК Шевченка О.В. включити до реєстру відшкодувань вкладникам АТ ВТБ БАНК додаткові грошові зобов`язання для виплати вкладникові ОСОБА_1 ; зобов`язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ ВТБ БАНК Шевченка О.В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про вкладника ОСОБА_1 , як такого, який має право на відшкодування коштів за вкладами в банку за рахунок Фонду,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2019 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк 10 днів з дня отримання ухвали на усунення недоліків шляхом надання:

- засвідчених згідно вимог чинного законодавства п"ять копій доданих до позовної заяви документів, завірених відповідно до чинного законодавства;

- зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви;

- власного письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;

- п`яти примірників позовної заяви з визначенням змісту позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

- підтвердження підстав звільнення позивача від сплати судового збору та доказів на підтвердження такого звільнення, або сплатити судовий збір у розмірі 5300 грн.

Дану ухвалу суду виконано частково, не усунено недоліки позовної заяви в частині надання: підтвердження підстав звільнення позивача від сплати судового збору та доказів на підтвердження такого звільнення, або сплатити судовий збір у розмірі 5300 грн.

Але, позивач посилається на те, що він звільнений законом від сплати судового збору на підставі постанови від 15.05.2019 року у справі №817/649/16 Великої Палати Верховного Суду.

З таким висновком позивача суд не згоден, вважає, що позивач повинен був сплатити судовий збір за подання адміністративного позову до Донецького окружного адміністративного суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 3,5 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Статтею 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовані Законом України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI.

Відповідно до підпункту першого пункту третього частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI, розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано, зокрема, фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Закон України "Про захист прав споживачів" регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Як вбачається з положень статті 1 вищезазначеного Закону виробники і продавці товарів, виконавці робіт, надавачі послуг є суб`єктами господарювання.

У відповідності до частини першої статті 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (стаття 3 ГК України).

Відповідно до статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Частиною 5 статті 28 ЦПК України встановлено, що позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Правовий аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, що виникають у зв`язку з здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій (зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких суб`єктів), а юрисдикція місцевих загальних судів - на спори, що виникають, зокрема, із цивільних відносин (в тому числі щодо захисту прав споживачів).

В адміністративному позові позивачем зазначено, що він звільнений від сплати судового збору на підставі постанови від 15.05.2019 року у справі №817/649/16 Великої Палати Верховного Суду тобто згідно частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", згідно з якою споживач звільняється від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Частиною 1 пункту 17 ст. 2 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб передбачено, що уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Частиною 2 статті 3 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб встановлено, що фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб`єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

При цьому, як вбачається з позовної заяви, позивач оскаржує бездіяльність суб`єкта владних повноважень та просить суд зобов`язати вчинити певні дії - уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства ВТБ БАНК Шевченка Олександра Володимировича.

Належного обґрунтування того, що відповідач є суб`єктом господарювання та у спірних правовідносинах виступають як виробники чи продавці товарів, виконавці робіт чи надавачі послуг, а позивач - споживачем їх товарів, робіт чи послуг, що дало б можливість суду віднести спір у даній справі до категорії спорів, що стосуються захисту прав споживачів, в позовній заяві позивачем не наведено.

Крім того, як вбачається з матеріалів позовної заяви, інших належних доказів щодо неможливості сплати судового збору або звільнення від його сплати позивача до позовної заяви додано не було.

Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц, згідно з якою системний і комплексний аналіз статті 5 Закону України Про судовий збір та статті 22 Закону України Про захист прав споживачів дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб, як споживачі, які звернулися з позовними вимогами про захист порушених справ , у переліку осіб, що мають пільги щодо сплати судового збору, установленому в статті 5 Закону України Про судовий збір , не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів, а саме Законом України Про захист прав споживачів .

Разом з тим, у вищенаведеній постанові зазначено, що порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.

Крім того, Конституційний Суд України у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що відносини, які виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини, згідно з якою право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21 грудня 2010 року № 45783/05).

Згідно з пунктами 53, 54, 60 рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя ("KREUZ v. POLAND" № 28249/95).

Таким чином, оскільки уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства ВТБ БАНК Шевченко Олександр Володимирович є працівником Фонду, а Фонд є юридичною особою публічного права тобто відповідач у справі є суб`єктом владних повноважень, а тому публічні правовідносини між позивачем та відповідачем неможливо кваліфікувати як споживчі у розумінні Закону України Про захист прав споживачів .

А тому, позивачу необхідно було сплатити судовий збір за подання адміністративного позову до адміністративного суду для вирішення публічно - правового спору.

Відповідно до вимог статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишену без руху, у встановлений судом строк.

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, внаслідок чого позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Суд роз`яснює позивачу, що він не позбавлений права на повторне звернення до суду із даним позовом.

Керуючись пунктом 1 частини 4 статті 169, статтями 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до уповноваженого особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства ВТБ БАНК Шевченка Олександра Володимировича (місцезнаходження: 04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, 17), третя особа на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю ЮНІКОС (місцезнаходження: 03187, м.Київ, проспект Глушкова, буд.9-є, кв.374, код ЄДРПОУ 33320202), третя особа на стороні відповідача акціонерне товариство ВТБ БАНК (місцезнаходження: 01004, м.Київ, бул.Тараса Шевченка/вул.Пушкінська, буд.8. кв.26, код ЄДРПОУ 14359319) про визнання незаконною бездіяльності уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ ВТБ БАНК Шевченко О.В., який безпідставно не включив до Реєстру відшкодувань вкладникам АТ ВТБ БАНК додаткові грошові зобов`язання для виплати вкладникові ОСОБА_1 , отримані ним по транзакції (операції) від 07.11.2018 року, внаслідок перерахування коштів в сумі 530 000 грн. ТОВ "ЮНІКОС"; зобов`язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ ВТБ БАНК Шевченка О.В. включити до реєстру відшкодувань вкладникам АТ ВТБ БАНК додаткові грошові зобов`язання для виплати вкладникові ОСОБА_1 ; зобов`язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ ВТБ БАНК Шевченка О.В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про вкладника ОСОБА_1 , як такого, який має право на відшкодування коштів за вкладами в банку за рахунок Фонду - повернути разом з доданими до неї документами.

Роз`яснити позивачу його право на повторне звернення до суду із даним позовом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляду справи було здійснено в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Ухвала суду набирає законної сили у строк та в порядку передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.О. Аканов