Рішення

від 26.09.2019 по справі 460/1375/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 вересня 2019 року м. Рівне №460/1375/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Трохимчук А.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник Столяр М.В., відповідача: представник не прибув.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІПКАРГО" доРівненської митниці ДФС визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗІПКАРГО" звернулося до суду з позовом до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації,митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204010/2018/00357, рішення про коригування митної вартості товарів від 12.12.2018 №UA204010/2018/000132/2.

Ухвалою суду від 12.06.2019 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.07.2019.

24.06.2019 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву Рівненської митниці ДФС (а.с.84-88).

04.07.2019 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 01.08.2019 у зв`язку з клопотанням відповідача.

Ухвалою від 01.08.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні на 26.09.2019.

В судове засідання 26.09.2019 сторона відповідача не прибула, хоча про день та час судового засідання повідомлялася під розписку, про поважні причин неприбуття не повідомляла.

З урахуванням вимог статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив про розгляд справи у відсутність сторони відповідача.

В судовому засіданні 26.09.2019 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно з позовною заявою та поясненнями представника позивача в судовому засіданні позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивач, за наявності усіх документів, звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення імпортованого товару. У поданій митній декларації митна вартість товару позивачем була визначена за ціною договору (основний метод). Проте, відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). Внаслідок цього було прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Відтак, застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості суттєво порушує права позивача. З огляду на це, просив позов задовольнити повністю.

Згідно з відзивом на позовну заяву, сторона відповідача позов не визнає. В обґрунтування заперечень покликається на те, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, встановлено, що у документах, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару не містяться всі дані відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, виявлені окремі розбіжності, що призвело до сумнівів у правильності визначення митної вартості товару. Тому, відповідно до вимог Митного кодексу України, посадовою особою відповідача було направлено позивачу електронну вимогу, щодо надання додаткових документів з метою підтвердження заявлених відомостей у митній декларації, на яку декларантом було надано відмову в наданні додаткових документів. Вважає оспорювані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення такими, що прийняті митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. З огляду на це, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши письмові заяви по суті справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

ТОВ "ЗІПКАРГО" є зареєстрованою юридичною особою, що провадить діяльність у сфері оптової торгівлі - деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний КВЕД 45.31) (а.с.68-76).

30.11.2018 між AKIN OTO TICARET VE SANAYI LIMITED SIRKETI та ТОВ "ЗІПКАРГО" укладено контракт №ZC-017-АО, відповідно до умов якого перший продає другому автозапчастини та комплектуючі до них. Покупець отримує товар партіями в кількості і за цінами згідно з специфікаціями та комерційними інвойсами, які складаються на кожну партію товару і є невід`ємною частиною контракту (а.с.18-19).

На виконання умов контракту та відповідно до специфікації №1 від 03.12.2018 ТОВ "ЗІПКАРГО" здійснено купівлю партії товару - комплекти гальмівних колодок (а.с.22).

12.12.2018 декларантом позивача оформлено та подано Рівненській митниці ДФС митну декларацію №UA204010/2018/030258 для митного оформлення в режимі імпорт комплектів гальмівних колодок на загальну суму 23856,50 доларів США, за методом визначення митної вартості - 1 (за ціною договору) (а.с.20-21).

Для митного оформлення відповідачу були подані, зокрема, такі документи: контракт №ZC-017-АО від 30.11.2018, додаток до контракту №ZC-017-АО від 30.11.2018 - специфікація №1 від 03.12.2018, інвойси (рахунок-проформа та рахунок-фактура) №А291489 від 05.12.2018 та від 03.12.2018, прас-лист від 01.11.2018, митну декларацію країни експорту №0106306, гарантійний сертифікат якості №0450721, пакувальний лист від 05.12.2018, книжку МДП ХЕ82447768, транспортну накладну №0092055, договір транспортно-експедиторських послуг №49/2018 від 20.06.2018, рахунок на оплату №716 від 12.12.2018, акт надання послуг №716 від 12.12.2018, платіжне доручення №МВП 24/04/2018 від 24.04.2018 та платіжне доручення в іноземній валюті (а.с.20-51).

За результатами аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення, відповідачем зроблено висновок, що такі документи не містять достатніх даних для підтвердження обраного декларантом методу визначення митної вартості. Враховуючи цю обставину, митний орган зобов`язав позивача надати додаткові документи: виписки з бухгалтерської документації продавця, які містять ін6формацію щодо числових значень складових вартості імпортованого товару на заявлених комерційних умовах поставки; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, що можливо поширити на заявлену партію товару на заявлених комерційних умовах для незалежного кола покупців; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; документи про вартість перевезення оцінюваного товару.

У відповідь на вказаний запит митниці позивачем повідомлено, що додаткові документи надаватися не будуть.

12.12.2018 Рівненською митницею ДФС прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204010/2018/000132/2 по митній декларації №UA204010/2018/030258, за яким митну вартість товару збільшено з 24317,65 доларів США до 35566,18 доларів США (а.с.64-65).

В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, у зв`язку з: відсутністю у поданих до митного оформлення документах належних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена (підлягає сплаті) за ці товари, зокрема: 1) в рахунку-фактурі про надання транспортних послуг від 12.12.2018 №716, постачальником послуг є ФОП ОСОБА_1 , перевізником товарів згідно з інформацією вказаної в CMR є ПП ОСОБА_2 . Однак в наданих документах до митного оформлення відсутні договори про перевезення між ФОП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 , що ставить під сумніви заявлені відомості щодо числового значення транспортних витрат. Також орган доходів та зборів володіє інформацією стосовно ідентичних/подібних товарів, оформлених цим же імпортером згідно з МД №UA204010/2018/021179 від 10.09.2018, за ціною, що є вищою за заявлену. Поряд з тим, вартість на подібні товари в ЄАІС ДФС також є вищою за вартість оцінюваних товарів за поданою партією; 2) відмовою у наданні усіх додаткових документів, витребуваних митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 Митного кодексу України та у відповідності до ч.5 ст.54 Митного кодексу України.

Саме ця інформація і зазначена, як інформація, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу.

З огляду на це відповідачем було скориговано митну вартість на підставі наявних у нього відомостей із застосуванням другорядного (резервного) методу. Митну вартість імпортованого товару №1 визначено на основі раніше визнаної органом доходів і зборів митної вартості ідентичного/подібного товару: товар №1 з розрахунку: 3,77 USD/кг (рівень митної вартості, МД №UA204010/2018/021179 від 10.09.2018). Числове значення митної вартості товару №1 становить 985651,4147 грн., або 35566,18 USD.

При цьому, у зазначеному рішенні митним органом вказано про неможливість застосування другорядних методів визначення митної вартості (статті 58-63 Митного кодексу України) у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 Митного кодексу України) та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості (статті 62, 63 Митного кодексу України).

Відповідно до цього, Рівненською митницею ДФС винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204010/2018/00357, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією №UA204010/2018/030258 від 12.12.2018 (а.с.66). Причиною відмови зазначено наступне: "Митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України. Для можливості проведення митного оформлення вказано на проведення декларування, здійснивши коригування митної вартості відповідно до Рішення про коригування митної вартості товарів № UA204010/2018/000132/2 від 12.12.2018.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами першою-другою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог частини п`ятої цієї статті, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

При цьому, відповідно до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною десятою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною одинадцятою статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Частиною дев`ятою статті 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частиною першою статті 57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

В силу вимог частин другої-третьої статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (частина четверта статті 57).

А в силу вимог частини другої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно ж до частини третьої цієї статті, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Таким чином, до виключних повноважень митного органу належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.

При цьому, обов`язок доведення митної вартості товару лежить на імпортерові, а митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:

- надані декларантом документи містять розбіжності,

- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,

- або наявні ознаки підробки.

Відповідно, наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, випробовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 08.09.2018 у справі №803/2129/15, від 14.08.2018 у справі №804/11337/15, від 07.08.2018 у справі №803/166/16, від 31.07.2018 у справі №803/2219/15, від 20.06.2018 у справі №804/15156/15, від 20.06.2018 у справі №815/4398/16, від 20.06.2018 у справі №826/1261/15, від 20.06.2018 у справі №803/406/16.

Судом встановлено, що підставою винесення рішення про коригування митної вартості товарів слугувало те, що в наданих до митного оформлення документах містяться суперечливі відомості, які підтверджують числове значення такої складової митної вартості товару, як транспортні витрати. Ці сумніви обґрунтовані відповідачем тією обставиною, що в рахунку-фактурі про надання транспортних послуг від 12.12.2018 №716, постачальником послуг є ФОП ОСОБА_3 Є.А., а перевізником згідно з інформацією вказаної в CMR є ПП ОСОБА_2 і при цьому у поданих документах відсутні договори про перевезення між ФОП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 .

Однак вказана позиція відповідача є такою, що не ґрунтується на нормах права.

Так, за правилами пункту 5 частиною десятої статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються складові митної вартості, як витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

За умовами договору на транспортно-експедиційні послуги від 20.06.2018, ТОВ "ЗІПКАРГО" замовило, а ФОП ОСОБА_1 надав послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також по організації таких перевезень. Факт надання таких послуг підтверджено як договором так і рахунком на оплату №716 від 12.12.2018, актом надання послуг №716 від 12.12.2018, а розрахунок підтверджено платіжним дорученням №244 від 14.01.2019 (а.с.36-43). При цьому, в акті і рахунку чітко вказано маршрут: м.Стамбул (Туреччина) - м.Чорноморськ, порт (Україна), м.Чорноморськ порт (Україна) - м.Рівне (Україна), автомобіль АВ9328ВС/АВ1873ХР та міжнародна товарно-транспортна накладна - CMR №0092055. Жодних розбіжностей вказані документи не містять і повністю узгоджуються з іншими, поданими до митного оформлення документами. Оскільки позивач оплатив вартість транспортування товарів саме ФОП ОСОБА_1 то й відповідна сума оплати підлягала додаванню до митної вартості, як його складова.

Слід зауважити, що між ТОВ "ЗІПКАРГО" та ФОП ОСОБА_1 було укладено не договір перевезення, а договір на транспортно-експедиційні послуги.

За правилами статті 292 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

В договорі №49/2018 на транспортно-експедиційні послуги від 20.06.2018, передбачено, що ФОП ОСОБА_1 надає, як послуги з перевезень вантажів автомобільним транспортом, так і послуги по організації таких перевезень. При цьому, він наділяється правом залучати третіх осіб для виконання заявок замовника. Залучення третіх осіб здійснюється у разі, коли виконавець не має можливості здійснити перевезення власним автотранспортом і в такому випадку виконавець від імені замовника укладає договори з такими виконавцями і оплачує їх послуги грошовими коштами, які надійшли від замовника (пункти 1.1. та 1.2. договору).

За наведеного, відповідач не мав жодних підстав для сумнівів і для витребовування у позивача такого додаткового документа, як договору про перевезення, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 .

З огляду на наведене, зауваження відповідача з приводу наявності у нього сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості та з приводу не підтвердження позивачем числового значення такої складової митної вартості, як витрати на транспортування, є необґрунтованими та надуманими.

Як зазначалося судом вище, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

Отже, з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, додавання вартості, резервний метод.

У постанові Верховного Суду від 05.02.2019 по справі №816/1199/15-а (касаційне провадження №К/9901/6035/18) наведена чітка правова позиція, що сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та не скасоване судом.

У рішенні про корегування митної вартості вказано, що орган доходів та зборів володіє є згідно з інформацією стосовно ідентичних/подібних товарів, оформлених цим же імпортером згідно з МД №UA204010/2018/021179 від 10.09.2018, за ціною, що є вищою за заявлену і, поряд з тим, вартість на подібні товари в ЄАІС ДФС також є вищою за вартість оцінюваних товарів за поданою партією.

Відповідачем не було надано суду жодного належного і допустимого доказу тому, що за даними ЄАІС ДФС вартість на подібні товари є значно вищою.

Що стосується митної декларації від 10.09.2018 №UA204010/2018/021179, то її було подано ТОВ "ЗІПКАРГО" до Рівненської митниці ДФС лише у зв`язку з тим, що органом митного контролю було сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204010/2018/00235 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 10.09.2019 №UA204010/2018/000088/2.

При цьому, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31.07.2019 у справі №460/639/19 визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 10.09.2018 №UA204010/2018/000088/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204010/2018/00235 (а.с.105-110).

За таких обставин, митна вартість товару, до якої відповідач прирівняв митну вартість за спірним рішенням, є такою вартістю, яка була відкорегована рішенням митниці, що було оспорено і скасовано в судовому порядку.

Отже, митна вартість товару, зазначена у митній декларації, на підставі яких відповідачем визначено митну вартість товару у спірних правовідносинах, є непідтвердженою.

За правилами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

А в силу вимог частини 2 цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що Рівненською митницею ДФС не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару у митній декларації №UA204010/2018/030258 від 12.12.2018, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено.

З огляду на наведене, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 12.12.2018 №UA204010/2018/000132/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204010/2018/00357 не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушують права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідних рішень суб`єкта владних повноважень.

За усього наведеного, позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

Враховуючи положення частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІПКАРГО" (вул.Курчатова, буд.53, м.Рівне, 33018, код ЄДРПОУ 41902959) до Рівненської митниці ДФС (вуд.Соборна, буд.104, м.Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 39420640) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 12.12.2018 №UA204010/2018/000132/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204010/2018/00357.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІПКАРГО" за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Рівненської митниці ДФС судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1921,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 07 жовтня 2019 року.

Суддя Друзенко Н.В.