Постанова

від 10.02.2020 по справі 460/1375/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 460/1375/19 пров. № 857/11974/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Запотічний І.І.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

за участю:

представник позивача Столяр М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Рівненської митниці ДФС на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року (головуючий суддя Друзенко Н.В., м.Рівне, проголошено 09:11:04) у справі № 460/1375/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЗІПКАРГО до Рівненської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості, -

В С Т А Н О В И В:

11.06.2019 року позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204010/2018/00357, рішення про коригування митної вартості товарів від 12.12.2018 №UA204010/2018/000132/2.

Позов обґрунтовує тим, що у поданій митній декларації митна вартість товару позивачем була визначена за ціною договору (основний метод). Проте, відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). Внаслідок цього було прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Відтак, застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості суттєво порушує права позивача.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року адміністративним позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 12.12.2018 №UA204010/2018/000132/2. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204010/2018/00357.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, встановлено, що у документах, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару не містяться всі дані відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, виявлені окремі розбіжності, що призвело до сумнівів у правильності визначення митної вартості товару. Тому, відповідно до вимог Митного кодексу України, посадовою особою відповідача було направлено позивачу електронну вимогу, щодо надання додаткових документів з метою підтвердження заявлених відомостей у митній декларації, на яку декларантом було надано відмову в наданні додаткових документів. Вважає оспорювані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення такими, що прийняті митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Відповідача участь повноважного представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча про дату час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом.

Представник позивача в судовому засіданні заперечує доводи апеляційної скарги. Вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

ТОВ "ЗІПКАРГО" є зареєстрованою юридичною особою, що провадить діяльність у сфері оптової торгівлі - деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний КВЕД 45.31)

30.11.2018 між AKIN OTO TICARET VE SANAYI LIMITED SIRKETI та ТОВ "ЗІПКАРГО" укладено контракт №ZC-017-АО, відповідно до умов якого перший продає другому автозапчастини та комплектуючі до них. Покупець отримує товар партіями в кількості і за цінами згідно з специфікаціями та комерційними інвойсами, які складаються на кожну партію товару і є невід`ємною частиною контракту.

На виконання умов контракту та відповідно до специфікації №1 від 03.12.2018 ТОВ "ЗІПКАРГО" здійснено купівлю партії товару - комплекти гальмівних колодок.

12.12.2018 декларантом позивача оформлено та подано Рівненській митниці ДФС митну декларацію №UA204010/2018/030258 для митного оформлення в режимі імпорт комплектів гальмівних колодок на загальну суму 23856,50 доларів США, за методом визначення митної вартості - 1 (за ціною договору).

Для митного оформлення відповідачу були подані, зокрема, такі документи: контракт №ZC-017-АО від 30.11.2018, додаток до контракту №ZC-017-АО від 30.11.2018 - специфікація №1 від 03.12.2018, інвойси (рахунок-проформа та рахунок-фактура) №А291489 від 05.12.2018 та від 03.12.2018, прас-лист від 01.11.2018, митну декларацію країни експорту №0106306, гарантійний сертифікат якості №0450721, пакувальний лист від 05.12.2018, книжку МДП ХЕ82447768, транспортну накладну №0092055, договір транспортно-експедиторських послуг №49/2018 від 20.06.2018, рахунок на оплату №716 від 12.12.2018, акт надання послуг №716 від 12.12.2018, платіжне доручення №МВП 24/04/2018 від 24.04.2018 та платіжне доручення в іноземній валюті.

За результатами аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення, відповідачем зроблено висновок, що такі документи не містять достатніх даних для підтвердження обраного декларантом методу визначення митної вартості. Враховуючи цю обставину, митний орган зобов`язав позивача надати додаткові документи: виписки з бухгалтерської документації продавця, які містять ін6формацію щодо числових значень складових вартості імпортованого товару на заявлених комерційних умовах поставки; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, що можливо поширити на заявлену партію товару на заявлених комерційних умовах для незалежного кола покупців; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; документи про вартість перевезення оцінюваного товару.

У відповідь на вказаний запит митниці позивачем повідомлено, що додаткові документи надаватися не будуть.

12.12.2018 Рівненською митницею ДФС прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204010/2018/000132/2 по митній декларації №UA204010/2018/030258, за яким митну вартість товару збільшено з 24317,65 доларів США до 35566,18 доларів США. В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, у зв`язку з: відсутністю у поданих до митного оформлення документах належних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена (підлягає сплаті) за ці товари, зокрема: 1) в рахунку-фактурі про надання транспортних послуг від 12.12.2018 №716, постачальником послуг є ФОП ОСОБА_1 , перевізником товарів згідно з інформацією вказаної в CMR є ПП ОСОБА_2 . Однак в наданих документах до митного оформлення відсутні договори про перевезення між ФОП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 , що ставить під сумніви заявлені відомості щодо числового значення транспортних витрат. Також орган доходів та зборів володіє інформацією стосовно ідентичних/подібних товарів, оформлених цим же імпортером згідно з МД №UA204010/2018/021179 від 10.09.2018, за ціною, що є вищою за заявлену. Поряд з тим, вартість на подібні товари в ЄАІС ДФС також є вищою за вартість оцінюваних товарів за поданою партією; 2) відмовою у наданні усіх додаткових документів, витребуваних митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 Митного кодексу України та у відповідності до ч.5 ст.54 Митного кодексу України.

Саме ця інформація і зазначена, як інформація, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу.

Відповідачем було скориговано митну вартість на підставі наявних у нього відомостей із застосуванням другорядного (резервного) методу. Митну вартість імпортованого товару №1 визначено на основі раніше визнаної органом доходів і зборів митної вартості ідентичного/подібного товару: товар №1 з розрахунку: 3,77 USD/кг (рівень митної вартості, МД №UA204010/2018/021179 від 10.09.2018). Числове значення митної вартості товару №1 становить 985651,4147 грн., або 35566,18 USD. При цьому, у зазначеному рішенні митним органом вказано про неможливість застосування другорядних методів визначення митної вартості (статті 58-63 Митного кодексу України) у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 Митного кодексу України) та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості (статті 62, 63 Митного кодексу України).

Відповідно до цього, Рівненською митницею ДФС винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204010/2018/00357, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією №UA204010/2018/030258 від 12.12.2018. Причиною відмови зазначено наступне: "Митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України. Для можливості проведення митного оформлення вказано на проведення декларування, здійснивши коригування митної вартості відповідно до Рішення про коригування митної вартості товарів № UA204010/2018/000132/2 від 12.12.2018.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що подані до митного оформлення документи є достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару, а відповідач належними та допустимими доказами не довів неправильність заявленої митної вартості.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з частиною першою статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з частиною другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відтак, з аналізу зазначеної норми слідує, що лише виявлення одного або декількох з вищезазначених фактів є підставою для витребування додаткових документів.

При цьому, відповідно до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Відповідно до частини одинадцятою статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Частиною дев`ятою статті 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частиною першою статті 57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

В силу вимог частин другої-третьої статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 57 застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією.

В силу вимог частини другої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно ж до частини третьої цієї статті, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що до виключних повноважень митного органу належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості. При цьому, обов`язок доведення митної вартості товару лежить на імпортерові, а митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли надані декларантом документи містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари або наявні ознаки підробки. Відповідно, наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, випробовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 08.09.2018 у справі №803/2129/15, від 14.08.2018 у справі №804/11337/15, від 07.08.2018 у справі №803/166/16, від 31.07.2018 у справі №803/2219/15, від 20.06.2018 у справі №804/15156/15, від 20.06.2018 у справі №815/4398/16, від 20.06.2018 у справі №826/1261/15, від 20.06.2018 у справі №803/406/16.

Підставою винесення рішення про коригування митної вартості товарів слугувало те, що в наданих до митного оформлення документах містяться суперечливі відомості, які підтверджують числове значення такої складової митної вартості товару, як транспортні витрати. Ці сумніви обґрунтовані відповідачем тією обставиною, що в рахунку-фактурі про надання транспортних послуг від 12.12.2018 №716, постачальником послуг є ФОП ОСОБА_1 , а перевізником згідно з інформацією вказаної в CMR є ПП ОСОБА_2 і при цьому у поданих документах відсутні договори про перевезення між ФОП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 .

Однак вказана позиція митного органу є помилковою з огляду на наступне.

За правилами пункту 5 частиною десятої статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються складові митної вартості, як витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

За умовами договору на транспортно-експедиційні послуги від 20.06.2018, ТОВ "ЗІПКАРГО" замовило, а ФОП ОСОБА_1 надав послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також по організації таких перевезень. Факт надання таких послуг підтверджено як договором так і рахунком на оплату №716 від 12.12.2018, актом надання послуг №716 від 12.12.2018, а розрахунок підтверджено платіжним дорученням №244 від 14.01.2019 (а.с.36-43). При цьому, в акті і рахунку чітко вказано маршрут: м.Стамбул (Туреччина) - м.Чорноморськ, порт (Україна), м.Чорноморськ порт (Україна) - м.Рівне (Україна), автомобіль АВ9328ВС/ НОМЕР_1 та міжнародна товарно-транспортна накладна - CMR №0092055. Жодних розбіжностей вказані документи не містять і повністю узгоджуються з іншими, поданими до митного оформлення документами. Оскільки позивач оплатив вартість транспортування товарів саме ФОП ОСОБА_1 то й відповідна сума оплати підлягала додаванню до митної вартості, як його складова. Слід зауважити, що між ТОВ "ЗІПКАРГО" та ФОП ОСОБА_1 було укладено не договір перевезення, а договір на транспортно-експедиційні послуги.

Відповідно до статті 292 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

В договорі №49/2018 на транспортно-експедиційні послуги від 20.06.2018, передбачено, що ФОП ОСОБА_1 надає, як послуги з перевезень вантажів автомобільним транспортом, так і послуги по організації таких перевезень. При цьому, він наділяється правом залучати третіх осіб для виконання заявок замовника. Залучення третіх осіб здійснюється у разі, коли виконавець не має можливості здійснити перевезення власним автотранспортом і в такому випадку виконавець від імені замовника укладає договори з такими виконавцями і оплачує їх послуги грошовими коштами, які надійшли від замовника (пункти 1.1. та 1.2. договору).

Підсумовуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач не мав жодних підстав для сумнівів і для витребовування у позивача такого додаткового документа, як договору про перевезення, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 .

Разом з тим, зауваження відповідача з приводу наявності у нього сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості та з приводу не підтвердження позивачем числового значення такої складової митної вартості, як витрати на транспортування, є необґрунтованими та надуманими.

З системного аналізу наведених вище норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, додавання вартості, резервний метод.

У постанові Верховного Суду від 05.02.2019 по справі №816/1199/15-а (касаційне провадження №К/9901/6035/18) наведена чітка правова позиція, що сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та не скасоване судом.

У рішенні про коригування митної вартості вказано, що орган доходів та зборів володіє згідно з інформацією стосовно ідентичних/подібних товарів, оформлених цим же імпортером згідно з МД №UA204010/2018/021179 від 10.09.2018, за ціною, що є вищою за заявлену і, поряд з тим, вартість на подібні товари в ЄАІС ДФС також є вищою за вартість оцінюваних товарів за поданою партією. Відповідачем не було надано жодного належного і допустимого доказу тому, що за даними ЄАІС ДФС вартість на подібні товари є значно вищою.

Що стосується митної декларації від 10.09.2018 №UA204010/2018/021179, то її було подано ТОВ "ЗІПКАРГО" до Рівненської митниці ДФС лише у зв`язку з тим, що органом митного контролю було сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204010/2018/00235 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 10.09.2019 №UA204010/2018/000088/2. При цьому, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31.07.2019 у справі №460/639/19 визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 10.09.2018 №UA204010/2018/000088/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204010/2018/00235. Отже, митна вартість товару, зазначена у митній декларації, на підставі яких відповідачем визначено митну вартість товару у спірних правовідносинах, є непідтвердженою.

Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач діяв не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.242, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Рівненської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року у справі № 460/1375/19 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 12 лютого 2020 року.