Рішення

від 10.10.2019 по справі 360/3051/19

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

10 жовтня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3051/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.11.2018 № Ф-3886-50,

ВСТАНОВИВ:

12 липня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ДФС України у Полтавській області), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3886-50 від 23.11.2018 на суму 15819,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27 червня 2019 року позивачем отримана вимога Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 23 листопада 2018 року № Ф-3 886-50 в сумі 15819 (п`ятнадцять тисяч вісімсот дев`ятнадцять) гривень 54 коп. Позивач, з січня 2015 року по вересень 2018 року тимчасово мешкала у м. Полтаві за адресою: АДРЕСА_1 , хоча зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . У листопаді 2016 року у м. Полтава у відділі Державної реєстрації отримала свідоцтво про зайняття підприємницькою діяльністю. Після чого, у ГУ ДФС у Полтавській області була заповнена заява про застосування спрощеної система оподаткування. Підприємницькою діяльністю займалась фактично один місяць, а саме: грудень 2016 року, 31.12.2016 підприємницьку діяльність призупинила і по теперішній час нею не займається. 27 червня 2019 року її викликали до ГУ ДФС у Полтавській області і надали вимогу по сплату боргу (недоїмки) у сумі 15819,54 грн.

З посиланням на пункт 1-3 частини першої статті 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , позивач вважає, що перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, та не отримуючи дохід, не виникає обов`язку сплачувати внесок у мінімальному розмірі.

Таким чином, на думку позивача, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 23.11.2018 № Ф-3886-50 на суму 15819,54 грн є неправомірною та підлягає скасуванню.

Аналогічні пояснення надані представником позивача у пояснені на відзив вх.47049/2019 від 13.09.2019 (арк. спр. 58-59).

Ухвалою суду від 16.07.2018 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом п`яти календарних днів з дня отримання даної ухвали надати суду: заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із відповідними доказами в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку; належним чином засвідчені копії письмових доказів, доданих до позовної заяви, для приєднання до справи та вручення відповідачу (арк. спр. 14-15).

Ухвалою суду від 16.07.2018 продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви на три календарних дня з дня отримання даної ухвали суду. Запропоновано позивачу протягом трьох календарних дня з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду: належним чином засвідчені копії письмових доказів, доданих до позовної заяви, для приєднання до справи та вручення відповідачу; доказів, на підтвердження дати отримання - 27 червня 2019 року вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.11.2018 № Ф-3886-50 (арк. спр. 25).

Ухвалою суду від 14 серпня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, вирішення клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду буде здійснено на підставі зібраних доказів (арк. спр. 1-2).

Від представника відповідача 02.09.2019 за вх. № 452731/2019 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення вимог з огляду на наступне (арк. спр. 46-48).

Позивач перебуває на обліку в ДПІ у м. Полтаві з 02.12.2016. З 01.01.2017 на загальній системі оподаткування, обліку та звітності. Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням 17.07.2019. Зняття з обліку фізичної особи - підприємця в контролюючому органі здійснюється контролюючим органом у разі встановлення факту відсутності заборгованості перед Державним бюджетом України та місцевими бюджетами. Враховуючи наявність заборгованості по єдиному соціальному внеску згідно з даними ITC контролюючих органів на загальну суму 15819,54 грн позивач не був знятий з обліку. Станом на 23.11.2018 в ІК по єдиному внеску ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) рахується заборгованість в сумі 15819,54 грн по єдиному соціальному внеску. Станом на 23.08.2019 ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період 2016 - 2019 роки Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (додаток 5) до ДПІ у м. Полтаві не подавала. Враховуючи наявність заборгованості по єдиному соціальному внеску, на виконання вимог пункту 4 статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI зі змінами та доповненнями, згідно з пунктом 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 та на підставі даних ITC контролюючих органів, позивачу сформована вимога про сплату боргу (недоїмки з єдиного соціального внеску від 23.11.2018 за № Ф-3886-50. Вказана вимога направлена платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення та повернута поштою з відміткою за закінченням терміну зберігання . 23.05.2019 до Київського ВДВС міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області направлена заява про примусове виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 23.11.2018 № Ф-3886-50 з ОСОБА_1 в розмірі 15819,54 гривень.

ГУ ДФС у Полтавській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.11.2018 № Ф-3886-50 на суму 15819,54 грн, відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою суду від 10.10.2019 задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3886-50 від 23.11.2018 на суму 15819,54 грн, визнано поважними причини пропуску строку звернення (арк. спр. 64-65).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

За даними виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), позивача 02.12.2016 за №25880000000039150 зареєстровано як фізичну особу - підприємця, яка перебуває на обліку платник єдиного внеску у Державній податковій інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області з 02.12.2016 (арк. спр. 11).

Згідно з даними інтегрованої картки позивача за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 станом на 31.10.2018 за ОСОБА_1 обліковувалась недоїмка по сплаті єдиного внеску в сумі 15819,54 грн (арк. спр. 29).

У розрахунку по єдиному внеску ОСОБА_1 , зазначеному у відзиві на позовну заяву, за позивачем станом на 23.11.2018 рахувалася заборгованість по сплаті єдиного внеску, а саме: станом на 09.02.2018 у сумі 8448,00 грн (нарахування за 2017 рік); станом на 19.04.2018 у сумі 2457,18 грн (автоматичні нарахування як ФОП, платнику загальної системи) за 1 квартал 2018 року, заборгованість 10905,18 грн; станом на 19.07.2018 у сумі 2457,18 грн (автоматичні нарахування як ФОП, платнику загальної системи) за 2 квартал 2018 року, заборгованість 13362,36 грн; станом на 19.10.2018 у сумі 2457,18 грн (автоматичні нарахування як ФОП, платнику загальної системи) за 3 квартал 2018 року, заборгованість 15819,54 грн (арк. спр. 47).

ГУ ДФС у Полтавській області 23.11.2018 сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2718-17, в якій зазначено, що сума боргу позивача станом на 20.05.2019 становить 15819, 54 грн., у тому числі, недоїмка - 15819,54 грн (арк. спр. 7).

Оглядом копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 23.11.2018 № Ф-2718-17 повернута поштою з відміткою за закінченням терміну зберігання (арк. спр. 55).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Пунктом 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI визначено, що для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Судом встановлено, що згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, форма якої затверджено наказом Міністерства фінансів України 20.12.2011 №1675, ОСОБА_1 у пункті 5.4 (Відмова від спрощеної системи оподаткування) відмовилася від застосування спрощеної системи оподаткування з 31 грудня 2016 року, причиною відмови зазначивши: самостійна відмова у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів (арк. спр. 12).

Отже, з 01.01.2017 та протягом 2017-2018 років (період нарахування єдиного внеску у розмірі 15819,54 грн) фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебувала на загальній системі оподаткування, обліку та звітності, що також зазначається відповідачем у відзиві на позовну заяву.

З огляду на зазначене, твердження позивача стосовно перебування на спрощеній системі оподаткування є помилковими.

Відтак, обов`язок по сплаті єдиного внеску для позивача у вказаний період був передбачений саме пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI.

При цьому, суд зазначає, що приписи вказаної норми не виключають обов`язку фізичних осіб - підприємців на загальній системі оподаткування сплачувати єдиний внесок у разі коли останні не отримують доходи від здійснення підприємницької діяльності чи взагалі нею не займаються.

Навпаки, абзац 2 пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI чітко визначає, що у разі якщо платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Крім цього, слід зауважити, що Закон № 2464-VI передбачає обов`язок по сплаті єдиного внеску незалежно від отриманого доходу від здійснення підприємницької діяльності як для фізичних осіб - підприємців на загальній системі оподаткування, так і для фізичних осіб - підприємців на спрощеній системі оподаткування.

Отже, наявність у фізичної особи - підприємця платника податку обов`язку по сплаті єдиного внеску жодним чином не залежить від виду системи оподаткування, на якій перебуває така особа.

Позивач посилається на те, що підприємницькою діяльністю займалась один місяць грудень 2016 року, однак вказані обставини жодним чином не спростовують реєстрацію останнього у 2017-2018 роках як фізичної особи - підприємця, наявності обов`язку по сплаті єдиного внеску у вказаному періоді та, у зв`язку з невиконанням такого обов`язку, виникнення заборгованості по єдиному внеску в розмірі 15819,54 грн.

17.07.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 за її рішенням (арк. спр. 51).

Законом України № 755-IV від 15 травня 2003 року Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - Закон № 755-IV) врегульовано відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Частиною 4 статті 18 Закону №755 передбачена процедура державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою.

Так, для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця подається один з таких документів: 1) заява про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням; 2) ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв`язку з її смертю, визнанням її безвісно відсутньою або оголошенням померлою.

Фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина восьма статті 4 Закону № 755-IV).

Відповідно до підпункту 65.10.8 п. 65.10 ст. 65 Податкового кодексу України державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування санкцій за їх невиконання.

Отже, після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючому органі як фізична особа - платник податків.

З матеріалів справи вбачається, що за наявності заборгованості по єдиному соціальному внеску згідно даних ITC контролюючих органів на загальну суму 15819,54 грн, позивач не був знятий з обліку.

Згідно з пунктом 177.11 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи, стосовно яких проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням, подають податкову декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, у якій відображаються винятково доходи від провадження підприємницької діяльності, протягом 30 календарних днів з дня проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

Податкову декларацію за останній базовий податковий (звітний) період відповідно до вимог статті 177 Податкового кодексу України після проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням, до податкового органу позивач не подавав.

Відповідно до підпункту 6 частини першої статті 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 7 частини першої статті 13 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено, що органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Положеннями пунктів 1-4 частини 1 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Органи доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Форма вимоги про сплату боргу (недоїмки) для платника єдиного внеску - фізичної особи станом на 06.04.2016 була затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 20.04.2015 № 449 Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953, та набрав чинності з 29.05.2015 (далі - Інструкція № 499).

Порядок стягнення заборгованості з платників єдиного внеску, формування, оформлення та надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску передбачений розділом VI Інструкції №499 про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

А саме, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 23.11.2018 за № Ф-3886-50 сформована відповідачем на підставі даних ITC контролюючих органів, що узгоджується з вищенаведеними положеннями Інструкції № 499.

Згідно з пунктом 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449, у разі повернення поштового відправлення у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Пунктом 4 статті 25 Закону України № 2464-VІ встановлено, у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем після повернення поштового відправлення з вимогою у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання, 23.05.2019 вимога була направлена до Київського ВДВС м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області направлена заява про примусове виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування Ф-3886-50 від 23.11.2018 з ОСОБА_1 в розмірі 15819,54 грн (арк. спр. 53).

Частиною другої статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність та обґрунтованість прийнятої ним вимоги, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, відповідно до статті 139 КАС України судові витрати покладаються на позивача.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 802,80 грн, що підтверджено квитанцією про сплату судового збору (арк. спр. 3).

Як слідує зі змісту позовних вимог, позивачем у позовній заяві заявлено одну вимогу майнового характеру. Отже, при звернені до суду позивач повинна була сплатити судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Суд зазначає, що сплачений судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір .

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області (місце знаходження: 36000, м. Полтава, вул. Європейська, буд. 4, код за ЄДРПОУ 39463699) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.11.2018 №Ф-3886-50 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Захарова