Рішення

від 10.10.2019 по справі 420/3369/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3369/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Вовченко O.A.,

секретар судового засідання Іщенко С.О.,

за участю:

представника позивача - Подорожнього А.С. (згідно ордеру),

представника відповідачів - Пояркової К.М. (за довіреністю),

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 05 червня 2019 року надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області та Державної фіскальної служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі накладних або відмову в такій реєстрації 1002559/2475310471 від 27.11.2018 року;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №110 від 12.11.2018 року.

07 червня 2019 року ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 12.11.2018 року було виписано податкову накладну №110 на загальну суму 12900,00 грн. по взаємовідносинах з ПП СТЕП (код ЄДРПОУ 23989120). 20.11.2018 року дану податкову накладну було направлено до Державної фіскальної служби для реєстрації та отримано квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної. Позивачем було направлено документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій за податковою накладною, однак, контролюючим органом не було надано належної оцінки наданим документам і 27.11.2018 року комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації було прийнято рішення №1002559/2475310471 про відмову у реєстрації податкової накладної №110 від 12.11.2018 року. Контролюючий орган у вказаній квитанції зазначив, що податкова накладна відповідає вимогам пп.1.6 п.1 Критеріїв, при цьому, не вказані конкретні підстави та не зазначивши із всього переліку даного підпункту конкретні ознаки ризиковості платника податків. Крім того, у квитанції відсутній розрахований показник ризиковості за кожним критерієм, якому відповідає платник податку, що суперечить положенням п.13 Порядку №117. В рішенні комісії не було вказано, які саме документи не було надано платником податків. Критерії ризиковості платника податку не були зареєстровані у Міністерстві юстиції, а відтак вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

26 червня 2019 року до суду за вх.№ЕП/4692/19 (а.с.66-69) та 12.09.2019 року за вх.№.ЕП/6587/19 (а.с.83-86) від представника відповідачів надійшли ідентичні по змісту відзиви на позов, у яких посилаючись на Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 21 грудня 2016 року № 1797-VIIІ, Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році від 07.12.2017 року № 2245-VIIІ, Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), Постанову Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 117 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної і розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , наказ Державної фіскальної служби України від 16.03.2018 року № 137 Про затвердження Порядку роботи Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації зазначає, що серед переліку документів поданих позивачем до повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування реєстрацію яких зупинено №2 від 20.11.2018, наявні: виписки по рахунку; видаткова накладна № 918 від 01.11.2018; рахунок на оплату № 845 від 01.11.2018; договір поставки № 41 від 01.02.2016; видаткова накладна № 2348 від 15.11.18; довіреність №284 від 13.11.18; виписка по рахунку від 01.11.18; договір оренди майна №3 від 01.11.14; договір оренди майна №4 від 01.11.14; договір поставки № 02 від 03.11.2014. Згідно з п.п. 2.3, 2.4 розділу 2 Договору поставки №41 від 01.02.2016 - передбачена наявність накладних, сертифікатів якості та якість переданого товару і упаковки, повинно відповідати ГОСТам - не надано позивачем до повідомлення. Крім того, договорами оренди майна № 3, №4 від 01.11.14 передбачена наявність акту приймання - передачі майна в оренди - відсутні. Договір поставки №02 від 03.11.14 взагалі не надано позивачем у неналежній формі, тобто не підписаний сторонами.

Враховуючи викладене представник відповідачів просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідачів у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечувала.

Дослідивши матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги та докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних підстав.

ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця з 27 липня 1997 року та з 01 серпня 1997 року взятий на податковий облік. Згідно інформації з реєстру платників ПДВ з 15 жовтня 1997 року є платником податку на додану вартість.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами економічної діяльності позивача за КВЕД є: 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2016 року ФОП ОСОБА_1 (постачальник) та ПП СТЕП (покупець) уклали договір поставки №41 (а.с.18-19), за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити його на умовах цього договору (п.1.1).

На підтвердження реальності умов вказаного договору позивач надав до суду:

- виписку по рахунку від 12.11.2018 року (а.с.20-22);

- видаткову накладну №2348 від 15.11.2018 року (а.с.35) на товар сіль кухонна ДСТУ 3583:2015 кам`яна сорт 1 помел 3 у поліпропіленових мішках по 50 кг., загальною кількістю 5000 кг., вартістю 12900,00 грн. (з яких ПДВ - 2150,00 грн.);

- довіреність №284 від 13.11.2018 року (а.с.36) на отримання від ФОП ОСОБА_1 цінностей за рахунком №2188 від 12.11.2018 року.

Окрім цього позивачем на підтвердження реальності вищевказаного договору до суду надано наступні документи:

- договір поставки №38 від 01.06.2018 року (а.с.25-26), укладений між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та ПП С.О. ОСОБА_2 О. (постачальник), за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити його на умовах цього договору (п.1.1);

- видаткову накладну №918 від 01.11.2018 року (а.с.27) на товар сіль кухонна ДСТУ 3583:2015 кам`яна сорт 1 помел 3 у поліпропіленових мішках по 50 кг., загальною кількістю 67,75 т.;

- виписку по рахунку від 01.11.2018 року (а.с.28-30).

12 листопада 2018 року позивачем на адресу ПП СТЕП за фактом настання першої події оплати товару виписана податкова накладна №110 (а.с.15) та направлена на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем отримано квитанцію (а.с.16) з єдиного вікна приймання звітності ДФС України, у якій підприємству було повідомлено, що відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 24.11.2018 №29 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної і розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

20 листопада 2018 року позивачем направлено до ДФС повідомлення №2 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено (а.с.17, 70), а саме щодо податкової накладної №110 від 12.11.2018 року. До вказаного повідомлення додано документи:

- виписку по рахунку від 12.11.2018 року (а.с.20-22, 71);

- видаткову накладну №918 від 01.11.2018 року (а.с.27, 72);

- договір поставки №41 від 01.02.2016 року (а.с.18-19, 73);

- видаткову накладну №2348 від 15.11.2018 року (а.с.45, 74);

- довіреність №284 від 13.11.2018 року (а.с.46, 75);

- виписку по рахунку від 01.11.2018 року (а.с.28-30, 76).

- договір оренди майна №3 від 01.11.2014 року (а.с. 77), укладений між ТОВ УКРАГРО-БУД (орендодавець) та ФОП Бабій О.М. (орендар), згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлову будівлю складу №8 та навіс, власником якого є орендодавець;

- договір оренди майна №4 від 20.11.2018 року (а.с. 78), укладений між ПП ДЕПАРТАМЕНТ ЮРИДИЧНОЇ ПІДТРИМКИ (орендодавець) та ФОП Бабій О.М. (орендар), згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлову будівлю складу, власником якого є орендодавець;

- договір поставки №02 від 03 листопада 2014 року (а.с. 79), укладений між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та ПП С.О.Л.О. (постачальник), за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця сіль виробництва ДП АРТЕМСІЛЬ , а покупець зобов`язується прийняти поставлений у його власність товар і вчасно сплатити його (п.1.1).

Комісією Головного управління ДФС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації 27 листопада 2018 року прийнято рішення №1002559/2475310474 (а.с.23-24) про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН №110 від 12.11.2018 року з підстав ненадання платником податку копій документів:

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити).

Не погодившись з вищевказаним рішенням комісії Головного управління ДФС в Одеській області про відмову в реєстрації податкової накладної №110 від 12.11.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час складання та зупинення реєстрації ПН) датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час складання та зупинення реєстрації ПН) податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

На виконання вказаних вище норм законодавства позивачем сформовано податкову накладну № 110 від 12.11.2018 року та надіслано її до ЄРПН, проте, реєстрація цієї податкової накладної була зупинена.

Згідно п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент формування податкової накладної) реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

21 лютого 2018 року постановою Кабінету Міністрів України №117 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , яка набрала чинності 22.03.2018 року затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п.п.5, 6, 10 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (тут і далі - у редакції, чинній на момент формування податкової накладної) податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку. У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. Критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Як вбачається з квитанції від 20.11.2018 року, якою зупинено реєстрацію податкової накладної позивача №110 від 12.11.2018 року, таке зупинення здійснено через відповідність вказаної податкової накладної вимогам пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку.

На час виникнення та розвитку спірних у цій справі правовідносин критерії ризиковості здійснення операцій були визначені листом Державної фіскальної служби України №959/99-99-07-18 від 21 березня 2018 року за погодженням з Міністерством фінансів України від 22 березня 2018 року. Критерії погоджено за умови, що вони будуть переглянуті протягом місяця.

Листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

Вказана позиція узгоджується з висловленою Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 квітня 2019 року по справі №822/1878/18.

Відповідно до пп.1.6 п. критеріїв ризиковості платників податку, визначених листом Державної фіскальної служби України №959/99-99-07-18 від 21 березня 2018 року, комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим); дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс); наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Таким чином, у п.1.6 критеріїв визначено декілька підстав, за відповідності яким податкову накладну суб`єкта господарювання може бути зупинено.

Суд зазначає, що у квитанції ДФС від 20.11.2018 року, якою зупинено реєстрацію податкової накладної ФОП Бабія О.М. №110 від 12.11.2018 року відсутнє зазначення конкретного критерію (чи критеріїв) визначених пп.1.6 п. критеріїв ризиковості платника податку, що позбавило позивача можливості надати контролюючому органу всі документи, необхідні для реєстрації податкової накладної.

Відповідно до п.14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлено, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку (п.16 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних).

Як вбачається з рішення №1002559/2475310474 від 27 листопада 2018 року, підставами його прийняття є зокрема ненадання позивачем копій документів:

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити).

Згідно п.21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Щодо посилання комісії Головного управління ДФС в Одеській області на ненадання позивачем договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції суд зазначає, що позивачем разом з повідомленням від 20.11.2018 року було подано довіреність№284 від 13.11.2018 року, яка видана ПП СТЕП менеджеру ОСОБА_3 на отримання товару згідно договору №43 від 41 від 01.02.2016 року.

Суд вважає неправомірним посилання комісією Головного управління ДФС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації на ненадання позивачем первинних документів, оскільки позивачем до комісії разом з поясненнями від 20.11.2018 року було подано копії договорів поставки та оренди, видаткових накладних, виписок по рахунках.

Окрім цього суд зазначає, що в шаблоні рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у графі первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні міститься приписка у скобках документи, які не надано підкреслити , однак комісією Головного управління ДФС в Одеській області цього не зроблено.

З рішення №1002559/2475310474 від 27 листопада 2018 року вбачається, що у розділі Прийнято рішення про після пункту Ненадання платником податку копій документів міститься також графа додаткова інформація , яка у цьому рішенні не заповнена.

Отже, оскаржуване рішення не містить конкретної інформації про причини та підстави для його прийняття, а саме інформації про те, яких саме первинних документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію вказаної податкової накладної.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідачів у відзиві на позов на ненадання позивачем сертифікатів якості, актів приймання-передачі майна в оренду та що договір №02 від 03.11.2014 року не підписаний сторонами, оскільки вказані недоліки не зазначені в оскаржуваному рішенні1002559/2475310474 від 27 листопада 2018 року.

Згідно ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Окрім цього представником відповідачів до суду не надано доказів на підтвердження того, що договір №02 від 03.11.2014 року не підписаний сторонами. З наданого до суду роздрукованого знімку екрану програмного забезпечення Автоматичної системи із Журналом розгляду повідомлень щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК неможливо встановити вказаний недолік.

Щодо аналізу господарських операцій між позивачем та його контрагентами, то в даній справі суд не надає оцінку реальності їх здійснення, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Таким чином, оскаржуване рішення комісії Головного управління ДФС в Одеській області є необґрунтованим, не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, що породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень, та відповідно вимога позивача визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління ДФС в Одеській області №1002559/2475310471 від 27.11.2018 року підлягає задоволенню.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що первісна вимога позивача про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 110 від 12.11.2018 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може, в тому числі, прийняти постанову про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Приписами КАС України, передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Згідно п.20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 341), у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

З огляду на висновок суду щодо протиправності рішення комісії Головного управління ДФС в Одеській області №1002559/2475310471 від 27.11.2018 року, а також те, що вказаним рішенням порушено право позивача на отримання податкового кредиту, суд вважає за необхідне задовольнити вказану вимогу позивача та зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №110 від 12.11.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд зазначає, що у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд зазначає, що предметом розгляду даної справи є правомірність винесення рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління ДФС в Одеській області №1002559/2475310471 від 27.11.2018 року. Тобто позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру та похідну до неї позовну вимогу (зобов`язання зареєструвати податкову накладну №110 від 12.11.2018 року), судовий збір за яку не сплачується.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн. згідно платіжного доручення №2618 від 21 травня 2019 року (а.с.4).

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення солідарно з Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Одеській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1921,00 грн., сплачений згідно платіжного доручення №2618 від 21 травня 2019 року.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Судом встановлено, що 04 червня 2019 року адвокатом Пожорожнім ОСОБА_4 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 Олега Михайловича (клієнт) укладено договір №05/06 про надання правової допомоги, за умовами якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (п.1.1). Вартість наданих юридичних послуг адвокат визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги, та виставляє клієнту відповідний рахунок (п.4.1). Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку від адвоката (п.4.2).

На підтвердження наявності витрат на правничу допомогу з боку позивача надано до суду:

- ордер серії ОД №448923, виписаний Подорожнім А ОСОБА_6 на представництво інтересів ФОП ОСОБА_1 у суді;

- акт №6 надання послуг до договору про надання правової допомоги №05/06 від 04.06.2019 року, з якого вбачається перелік наданих адвокатом позивачу правничих послуг, а саме на консультацію клієнта витрачено 2 години а на підготовку позовної заяви та подача до суду - 3 години. Вартість однієї години 500 грн., загальна вартість послуг - 2500 грн.;

- рахунок-фактуру №6 від 15.07.2019 року на загальну суму 2500,00 грн.

Відповідачем до суду надано клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (вх.№ЕП/6638/19), у якому просить суд врахувати, що розмір гонорару адвоката з урахуванням категорії справи та витраченого часу адвокатом є завищеним та не відповідає ринковим цінам, просить суд зменшити такі витрати до 1 мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2019 року.

Дослідивши вищезазначені докази, враховуючи ненадання позивачем та його представником докази фактичної сплати витрат на професійну правничу допомогу чи доказів неотримання позивачем вищевказаного рахунку-фактури, приймаючи до уваги категорію справи, її складність, суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та про доцільність стягнення солідарно з Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Одеській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 1921,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.7, 9, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1002559/2475310471 від 27.11.2018 року.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №110 від 12.11.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Стягнути солідарно з Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Одеській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1921,00 грн., сплачений згідно платіжного доручення №2618 від 21 травня 2019 року та 1921,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - фізична особа-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ).

Відповідачі:

- Державна фіскальна служба України (Львівська площа, 8, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197);

- Головне управління ДФС в Одеській області (вул.Семінарська, 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646).

Повний текст рішення складено та підписано 10.10.2019 року.

Суддя О.А. Вовченко

.