Постанова

від 09.10.2019 по справі 520/5427/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2019 р. Справа № 520/5427/19Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., м. Харків, по справі № 520/5427/19

за позовом ОСОБА_1

до Зміївського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Зміївського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (далі по тексту Зміївське об`єднане УПФУ, відповідач), в якій просив суд :

- визнати протиправним та скасувати рішення № 151975 від 10.05.2019 року Зміївського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії;

- зобов`язати Зміївське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області за бажанням позивача, починаючи з 25.04.2019 року, провести перерахунок та обчислення державної (основної) пенсії ОСОБА_1 з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до положення ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХП, як норми прямої дії, згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у Рішенні від 25.04.2019 року № 1 -р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), зважаючи на неконституційність раніше діючого обмеження, визначеного словосполученням «дійсної строкової», яке визнано неконституційним та втратило чинність з 25.04.2019 року, тобто виключено з редакції ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи», з подальшим перерахунком пенсії в разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати з 1 січня кожного відповідного наступного року з урахуванням бажання позиача щодо обчислення державної (основної) пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до положення ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ, як норми прямої дії, а не відповідно до інших норм цього Закону чи підзаконних актів, а також проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії та інших обмежень щодо виплати заборгованості.

В обґрунтування позову зазначив, що оскаржуване рішення № 151975 від 10.05.2019 року Зміївського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії є незаконним та таким, що порушує права позивача на пенсійне забезпечення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 по справі № 440/5427/19 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Зміївського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (63404, Харківська обл., м. Зміїв, вул. Гагаріна, буд. 15) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення № 151975 від 10.05.2019 року Зміївського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.

Зобов`язано Зміївське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області провести ОСОБА_1 перерахунок та обчислення державної (основної) пенсії у відповідності до положення ч. 3 ст. 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 25.04.2019 №1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), починаючи з 25.04.2019 року.

В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 по справі № 520/5427/19 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що пенсія позивачу повинна обчислюватися виходячи з 5-кратного розміру мінімальної заробітної плати саме на підставі ч.3 ст.59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи як норми прямої дії, а не постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 № 851.

Представник відповідача в надісланому до суду письмовому відзиві просив суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 по справі № 520/5427/19 скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову. Вказує, що рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(ІІ0/2019 не визначено порядку його виконання. Стверджує, що позивач має право на перерахунок пенсії лише з 01.07.2019, оскільки саме з цієї дати набрали чинності відповідні зміни до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2010 № 1210, внесені постановою КМУ № 543 від 26.06.2019. У зв`язку з чим вважає рішення Зміївського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області № 151975 від 10.05.2019 законним та обґрунтованим.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та віднесений до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія посвідчення серії НОМЕР_1 та вкладкою до нього № НОМЕР_2 .

Згідно з наявною в матеріалах справи копією посвідчення серія НОМЕР_3 позивач є інвалідом війни другої групи.

Відповідно до довідки МСЕК серія 12 ААА №466121 від 26.12.2016 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності безстроково. Причина інвалідності: захворювання, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Експертним висновком Харківської міжвідомчої експертної Ради від 19.10.1990 № 909, копія якого наявна в матеріалах справи, встановлено, що захворювання позивача, яке спричинило інвалідність пов`язано з дією на організм іонізуючих та інших шкідливих факторів при виконанні робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Згідно з наявною в матеріалах справи копією дублікату військового квитка серії НОМЕР_4 вказано, що в 1987 році позивач проходив спеціальні військові збори як військовозобов`язаний строком на 39 днів у складі в/ч НОМЕР_5 на ЧАЕС.

Відповідно до архівної довідки № 51/612 від 31 січня 1996 року виданої Центральним архівом Міністерства оборони України, копія якої наявна в матеріалах справи, позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при військовій частині НОМЕР_5 (с. Оране), прибув: наказ № 190 від 09 липня 1987 року, вибув: наказ № 228 від 16 серпня 1987 року, виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Роботи на полив території, яка прилягає до 3-го та 4-го енергоблоків в зоні № 3, Турбоцех, ВСРО, ДЕС-2, дні виїзду - 12-20, 22, 24-31, серпень: 1-9.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Зміївському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Харківської області та отримує пенсію відповідно до положень Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Рішенням Конституційного Суду України №1-р(II)/2019 від 25.04.2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення дійсної строкової, яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

02 травня 2019 року позивач звернувся до Зміївського об`єднаного УПФУ Харківської області із заявою про перерахунок пенсії, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у Рішенні від 25.04.2019 року № 1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19).

Рішенням Зміївського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 10.05.2019 року в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 відмовлено, з посиланням на те, що після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 року № 1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) на законодавчому рівні будь-яких змін до частини 3 статті 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи не внесено. Крім того, вказано, що оскільки ОСОБА_1 був призваний на військові збори та виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не в період проходження строкової служби, право на проведення перерахунку пенсії з 25.04.2019 р. відповідно до абзацу 3 статті 59 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 року № 1-р(ІІ)/2019 у справі 3-14/2019 (402/19, 1737/19) з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня відповідного року - відсутнє.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом про його оскарження та зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії з 5-кратного розміру мінімальної заробітної плати з 25.04.2019.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 25.04.2019 у позивача виникло право на перерахунок пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до положення ч. 3 ст. 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому оскаржуване рішення Зміївського об`єднаного УПФУ Харківської області № 151975 від 10.05.2019 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії є протиправним та підлягає скасуванню. При цьому, належним способом відновлення порушених прав позивача є зобов`язання відповідача провести перерахунок та обчислення державної (основної) пенсії ОСОБА_1 з 25.04.2019 виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до положення ч. 3 ст. 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Зміївського об`єднаного УПФУ Харківської області провести перерахунок та обчислення пенсії позивача, з подальшим перерахунком пенсії в разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати з 1 січня кожного відповідного наступного року у відповідності до положення ч. 3 ст. 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №796-ХІІ, як норми прямої дії, а не відповідно до інших норм цього Закону чи підзаконних актів, а також проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії та інших обмежень щодо виплати заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що такі позовні вимоги є передчасними, оскільки звернені на майбутнє, а права позивача в даній частині позовних вимог на час розгляду справи по суті не є порушеними.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.2 ст.5 КАС України).

Виходячи з аналізу наведених норм, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Колегія суддів зазначає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Предметом розгляду в даній справі є нездійснення пенсійним органом відповідного перерахунку пенсії позивача.

Станом на дату звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом та на дату розгляду справи судом першої інстанції перерахунок пенсії позивача здійснений не був, зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 5-кратного розміру мінімальної заробітної плати було покладено на Зміївське об`єднане УПФУ Харківської області лише оскаржуваним рішенням суду першої інстанції.

Отже, у суду були відсутні підстави вважати порушеними права позивача щодо належного здійснення цього перерахунку в подальшому, зокрема, щодо незбільшення відповідачем розрахункової величини для перерахунку зі щорічною зміною мінімальної заробітної плати.

Позовні вимоги в частині зобов`язання Зміївського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області провести перерахунок та обчислення державної (основної) пенсії ОСОБА_1 , з подальшим перерахунком пенсії в разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати з 1 січня кожного відповідного наступного року з урахуванням бажання ОСОБА_1 щодо обчислення державної (основної) пенсії ОСОБА_1 з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до положення ч. 3 ст. 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №796-ХІІ, як норми прямої дії, а не відповідно до інших норм цього Закону чи підзаконних актів, а також проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії та інших обмежень щодо виплати заборгованості, спрямовані на майбутнє, а тому колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення.

Як відзначив Конституційний Суд України в рішенні від 26.12.2011 N 20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

У іншому рішенні від 25.01.2012 № 3-рп/2012 Конституційний Суд України відзначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини за заявою ОСОБА_2 проти України №43331/12 від 03 червня 2014 року щодо частин скарг заявниці стосовно невиконання рішення суду від 19 січня 2010 року щодо нарахування та виплати заявниці пенсії у розмірі, встановленим статями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" після внесення у 2011 році змін до законодавства, Європейський суд з прав людини констатував, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов`язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 01 листопада 2011 року, коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявниці. Протягом зазначеного періоду заявниця отримувала пенсію згідно з рішенням суду від 19 січня 2010 року, і таким чином для скарги немає підстав.

Задоволення позовних вимог про зобов`язання перерахунку пенсії у певний спосіб, на як цього вимагає позивач, не враховує вищевикладених висновків Конституційного Суду та Європейського Суду з прав людини щодо можливості зміни державою регулювання соціального забезпечення у зв`язку зі зміною законодавства.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Зміївського об`єднаного УПФУ Харківської області провести перерахунок та обчислення державної (основної) пенсії ОСОБА_1 , з подальшим перерахунком пенсії в разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати з 1 січня кожного відповідного наступного року з урахуванням бажання позивача щодо обчислення державної (основної) пенсії ОСОБА_1 з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до положення ч. 3 ст. 59 Закону №796-ХІІ, як норми прямої дії, а не відповідно до інших норм цього Закону чи підзаконних актів, а також проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії та інших обмежень щодо виплати заборгованості.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, з огляду на протиправність оскаржуваного рішення належним способом відновлення порушених прав позивача є зобов`язання Зміївського об`єднаного УПФУ Харківської області провести перерахунок та обчислення державної (основної) пенсії ОСОБА_1 з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до положення ч. 3 ст. 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №796-ХІІ.

Відповідно дост. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду в цій частині не спростовують.

Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 по справі № 520/5427/19 в частині відмови в задоволенні позову - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова Судді(підпис) (підпис) С.П. Жигилій І.С. Чалий