Рішення

від 25.09.2019 по справі 520/6037/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 вересня 2019 р. № 520/6037/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання Пройдак С.М.

у присутності

представника позивача Єрьоменко А.В.

представника відповідача Богодущенко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "СТО КОЛЕС" (Салтівське шосе, буд. 43,м. Харків,61038, код ЄДРПОУ41010041) до Харківська митниця Державної фіскальної служби (вул. Короленка, буд. 16-б,м. Харків,61003, код ЄДРПОУ39534151) про скасування рішення,-

встановив:

Позовні вимоги заявлені до Харківської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості № ІМ 40 DE UA807000/2019/002087/2, картки відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA807170/2019/01008 від 15.05.2019

Ухвалою суду від 24.06.2019 року адміністративний позов залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків. 02.07.2019 року на виконання ухвали суду, позивачем подано квитанцію про сплату судового збору, у розмірі, визначеному діючим законодавством за розгляд вказаної категорії справ та 03.07.2019 відкрито провадження .

В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав та просив суд задовольнити позовні вимоги, пославшись на те, що відповідачем при винесенні оскаржуваних рішень діяв у невідповідності до вимог чинного законодавства та, що рішення винесено без урахування усіх обставин у справі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд залишити позов без задоволення з підстав , викладених у відзиві на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

13 березня 2019 року між позивачем та компанією GUANGZHOU NIAN VING IMPORT AND EXPORT CO., LTD. укладено контракт №2019GZNY-072 , відповідно до якого продавець зобов`язувався виготовити та передати у власність покупцю, а покупець зобов`язувався сплатити та прийняти товар на умовах в асортименті, кількості та за ціною, вказаною в інвойсі, який є невід`ємною частиною вказаного контракту. Відповідно до п.2.2. контракту ціна на товар встановлюється в доларах США на кожну партію товару та вказується в специфікації до даного контракту. Згідно з п.3.2 контракту, покупець зобов`язується перевести 100 відсотків передоплати загальної суми специфікації банківським переводом на рахунок продавця протягом 360 днів з моменту підписання контракту.

Пунктом 4.1 контракту визначено, що поставка виконується на умовах CFR порт Одеса, Україна. FOB порт Nansha, Китай у відповідності з Інкотермс 2010 чи обговорюється в інвойсі на кожну вивантажувальну партію товару.

На виконання умов укладеного контракту, позивачем ввезено на митну територію України товар з подальшим митним оформленням.

Так, згідно з комерційного інвойсу №2019GZNY-072 від 13.03.2019 року, на умовах FOB (Nansha, Китай) на адресу позивача було поставлено товар: колеса для тачки індустріальні чорні гумові литі поворотні, 75 мм (INDUSTRIAL BLACK RUBBER CASTER SWIVEL 75MM) - 1800 шт. за ціною 0,493 доларів США за 1 шт., загальною вартістю 887.40 доларів США; колеса для тачки індустріальні чорні гумові литі фіксовані, 75 мм (INDUSTRIAL BLACK RUBBER CASTER FIXED 75 MM) - 900 шт. за ціною 0.41 доларів США за 1 шт., загальною вартістю 369.00 доларів США; колеса для тачки індустріальні чорні гумові литі з гальмами, 75 мм (INDUSTRIAL BLACK RUBBER CASTER WITH BRAKE 75 MM) - 1500 шт. за ціною 0.713 доларів США за 1шт.. загальною вартістю 1069.50 доларів США; колеса для гачки одиничні, 75 мм (SINGLE W HEEL 75 ММ) -900 шт. за ціною 0.186 доларів США за 1 шт., загальною вартістю 167.40 доларів США; колеса для тачки чорні литі полівінілхлоридні поворотні, 50 мм (BLACK PVC CASTER SWIVEL 50 MM) - 1500 шт. за ціною 0.337 доларів США за 1 шт., загальною вартістю 505.50 доларів США; колеса для тачки чорні литі полівінілхлоридні фіксовані, 50 мм (ВLАСК РVС CASTER FIXED 50 мм - 1000 шт. за ціною 0/3 доларів США за 1 шт., загальною вартістю 300,00 доларів США.

Також позивачем укладено контракт купівлі-продажу товару №2019GZNY-072-1, за яким було складено комерційний інвойс 2019 GZNY - 072-1 від 13.03.2019 року на загальну суму 21158.20 доларів США.

Зобов`язання з оплати товару позивач виконав у повному обсязі на загальну суму 24457.00 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями № 48JBKLJO від 22.05.2019 року. У вказаному платіжному дорученні сплачено також товар за комерційним інвойсом №2019 GZNY -072 від 13.03.2019 року на суму 3298,80 доларів США.

15.05.2019 року позивачем до митного поста Харків - центральний Харківської митниці ДФС подана митна декларація IМ 40 ДЕ № UA807170/2019/027293, в якій заявлена митна вартість товару, визначена із застосуванням основного методу, за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) згідно з ч.2 ст.57, ст.58 Митного кодексу України, вказавши в декларації ціну товару, зазначену в інвойсі №2019 GZNY -072 від 13.03.2019 року з додаванням витрат на транспортування, а саме: ціна товару 80306.09 грн.; витрати на транспортування 3401.17 грн.; митна вартість 89707.262 грн.

Разом з митною декларацією позивачем для підтвердження митної вартості товару подано пакет документів, необхідних згідно чинного законодавства України, для прийняття рішення про митне оформлення товару : декларація митної вартості №ІМ 40 ДЕ UAА807170/2019/027293 від 15.05.2019 року; зовнішньоекономічний коyтракn № 2019 GZNY -072 від 13.03. 2019 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 13.03.2018 року; рахунок-фактура (інвойс) № 2019 GZNY -072 від 13.03.2019 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №263 від 15.05.2019 року; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 13.03.2019 року; комерційна пропозиція б/н від 21.11.2018 року; лист про взаємозалежність № 10052019 від 10.05.2019 року; сертифікат ССРІТ № 194400В0/00641 1 від 22.04.2019 року; лист №15052019 від 15.05.2019 року; копія митної декларації країни-відправлення №516620190669066428 від 23.03.2019 року; пакувальний лист б/н від 13.03.2019 року; коносамент №WST1903008А від 25.03.2019 року; автотранспортна накладна №3092 від 08.05.2019 року; декларація про походження товару №2019 GZNY - 072 від 13.03.2019; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №14.05.2019 від 14.05.2019 року; договір про надання послуг митного брокера № 190219 від 19.02.2019; договір транспортного експедирування №0901/2018 від 09.01.2018; лист-підтвердження № 151 від 06.05.2019 року.

15.05.2019 підприємство отримало повідомлення відповідача стосовно необхідності подання додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, внаслідок спрацювання АСАУР.

Листом №15052019 від 15.05.2019 року позивач повідомив митний орган, що одночасно з митною декларацією UA807170/2019/027293 від 15.05.2019 року, декларантом подані усі необхідні та наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості; інших документів в наявності немає.

За результатами розгляду наданих документів відповідачем відмовлено у прийнятті митної декларації №UA807170/2019/027293 від 15.05.2019 року та застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів, у зв`язку з чим було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA807170/2019/01008 та прийнято рішення про коригування митної вартості №UA807000/2019/002087/02 від 15.05.2019 року, відповідно до якого остаточна митна вартість товару склала 8729.00 доларів США загальною вагою нетто 2150 кг із розрахунку 4.0600 дол. США/кг.

Надаючи правову оцінку рішенню суб`єкта владних повноважень в межах спірних правовідносин, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до гл. 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Такими документами є:1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказана норма закону кореспондує з положеннями ч.3 ст.318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Зазначене вище також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, вказане узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Згідно з ч. 4 та ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За результатами аналізу положень ч. 3 ст. 53, ч. ч. 1, 2, 4 - 6 ст. 54, ст. 58 МК України вбачається, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

При цьому митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 МК України.

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. При проведенні консультації, повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи, митним органом не обґрунтовано вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною другою статті 57 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до частини першої статті 58 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Суд зазначає, що в силу частини другої статті 55 МК України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на те, що використані декларантом відомості не є об`єктивними та достатньо підтвердженими документально, суперечить наведеним вимогам законодавства.

В судовому засіданні як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог представник відповідача послалася на те, що підприємством не підтверджено вартості транспортних послуг у складовій митної вартості, оскільки надані коносамент WST1903008A від 25.03.2019, довідка про транспортні витрати № 2 від 14.01.2019 , автотранспортна накладна № 3092, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 15.05.2019 № 263 не підтверджують вартісних показників послуг з перевезення, тоді як договір про надання транспортно-експедиційних послуг декларантом наданий не був.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ТОВ Прайм Стар Шіппінг укладено договір транспортного експедитування № 0901/2018 від 09.01.2018, відповідно до якого експедитор зобов`язується за плату і за рахунок клієнта, надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпечення перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки товару (а.с.189-195)

Відповідно до ВМД, з урахуванням положень Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України за № 651 від 30.05.2012, вказаний документ містить позначку m4301 , що вказує на те, що зазначений документ є в наявності у контролюючого органу.

Суд критично ставиться до скріншоту сторінки перегляд ВМД UA807170/2019/027293 , як доказу відсутності договору транспортного експедитування, оскільки вказаний документ належним чином не завірений та відповідно не дозволяє визначити повний перелік наявних в базі даних сканів документів(а.с.122).

Стосовно розбіжностей у вазі поставленого товару, судовим розглядом встановлено, що за договором №2019GZNY-072 від 13.03.2019 на територію України поставлено дві партії товару за специфікаціями №1 та №2 до контракту.

Відповідно до специфікації №2 до контракту №2019GZNY-072 від 13.03.2019 та комерційного інвойсу №2019GZNY-072-l від 13.03.2019 року, на адресу позивача поставлено товар, а саме індустріальні колеса, загальна вартість яких склала 21158.20 дол. США.

До вказаної поставки товару надано пакувальний лист №2019GZNY-072-l, в якому зазначено, що загальна вага нетто товару склала 20343.0 кг., а вага брутто 21255.0 кг., що також підтверджується коносаментом №WST1903008В, де зазначена вага брутто 21255.00 кг.

Вказаний товар до території України, а саме до порту Черноморськ, доставлений окремо від товару за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA807170/2019/027293, що підтверджується окремою довідкою про транспорті витрати №14.05.2019А від 14.05.2019 року.

Проте, на територію м. Харкова завезені за вказаними ВМД товари, доставлені одним транспортом, про що складено автотранспортну накладну №3092 від 08.05.2019 року, де зазначена сукупна вага за двома поставка за договором M2019GZNY-072, а саме 2255.00 кг за специфікацією №1 до договору №2019GZNY-072 від 13.03.2019 року та 21255.0 кг. за специфікацією №2 до договору №2019GZNY-072 від 13.03.2019 року, що у сукупності складає 23510.00 кг.

Суд також звертає увагу на те, що заявлена митна вартість товару обрахована на за ваговим показником, а за кожну окрему одиницю товару.

Щодо недотримання строку оплати поставленого товару, як передумови коригування митної вартості, то суд зазначає, що судовим розглядом встановлено, що відповідно до п.3.2 договору №2019GZNY-072 від 13.03.2019 року зазначається, що покупець зобов`язується перевести 100 відсотків передоплати загальної суми специфікації банківським переводом на рахунок продавця протягом 360 днів з моменту підписання контракту.

Слід зазначити, що 02.05.2019 року між сторонами вказаного договору складено додаткову угоду №1 до договору №2019GZNY-072 від 13.03.2019, в якій зазначається, що п.п. 3.1 та 3.2 договору змінено на 3.1 згідно якого оплата виконується в доларах США та 3.2 покупець зобов`язаний перевести 100% оплати загальної суми специфікації банківським переводом на рахунок продавця протягом 360 днів з моменту підписання контракту.

Щодо використання інформації автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, суд зазначає, що наявність інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не створює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.

Таким чином, слід зазначити, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС інформація про вантажну митну декларацію, на яку відповідач посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

При цьому суд зазначає, що з аналізу ст.ст. 53, 54 МК України вбачається, що митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження мають здійснюватися ними у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.

Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16, від 03.04.2018 по справі № 826/8797/16, які відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковими для суду при вирішенні даної справи.

Щодо ненадання підприємством усіх документів на підтвердження митної вартості товару суд зазначає, що надання позивачем додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарі, адже з положень пункту 2 частини 6 статті 54, частини 2 статті 256 МК України слідує, що виконання вимог органу доходів і зборів щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.

З переліку витребуваних відповідачем документів не можливо встановити, недоліки яких з наданих декларантом документів не дозволили погодитися із заявленою ним митною вартістю та яким чином ці недоліки можливо усунути. Відтак спотвореним було отримання позивачем вичерпної інформації щодо додаткових документів, надання яких забезпечить митне оформлення товару за визначеною у декларації вартістю.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування» . Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, « Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Отже, зазначення відповідачем одночасно усіх можливих причин, що передбачені частиною 6 статті 54 МК України, не можна вважати належним обґрунтуванням коригування митної вартості товарів та подальшої відмови у митному оформленні товарів.

Суд зазначає, що факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відповідна правова позиція викладена Верховним судом України у постановах №21-262а12 від 11.09.2012 року та №21-91а12 від 29.05.2012 року, постанові ВС від 12.04.2018 року по справі 820/2014/17

Відповідно до ст.ст.7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що відповідачем в судовому засіданні не доведено правомірності прийняття оскаржуваних рішень, а, отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 19000.00 грн. та витрат на переклад документів з англійської мови у розмірі 942.00 грн.

Представник відповідача проти задоволення вказаного клопотання заперечував.

Суд зазначає, що право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права (Рішення, Конституційний Суд, від 30.09.2009, № 23-рп/2009 "У справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу). Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 № 1401-VIII Конституцію України доповнено, зокрема, статтею 131 2 та підпунктом 11 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення". Відповідно до статті 131 2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Частиною 1 ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3). Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зокрема, згідно ч.3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі « East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).

Згідно пунктів 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 р. за №5076-VI (далі по тексту - Закон №5076-VI) до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону №5076-VI, ст. 28 Правил адвокатської етики, схвалених Національною асоціацією адвокатів України 09.06.2017 р. (далі - Правила адвокатської етики), формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. ч.2, 5, 6 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зауважує, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, висловленою в постанові від 23.04.2019 р. по справі №826/9047/16.

Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» , від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» , від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» , від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та його представником укладено договір про надання правової допомоги від 24.05.2019 б/н та додатковий договір від 24.09.2019.

Представник позивача є фахівцем у галузі права, що підтверджується відповідним свідоцтвом про право зайняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до рахунку на оплату по замовленню від 22.07.2019 № 242770,рахунку на оплату АП-00002/Ф від 24.05.2019, платіжного доручення № 52 від 24.05.2019 позивачем сплачено своєму представнику 19 тис. грн. за надання правової допомоги, пов`язаної із розглядом вказаної справи, а саме: правовий аналіз спірних правовідносин- 1500 грн., формування та узгодження позиції по справі згідно правового аналізу ситуації - 500 грн., підготовка та складання адміністративного позову 2000 грн., складання уточненого адміністративного позову 500 грн., підготовка та складання процесуальних документів 3000 грн., збір доказів по справі 1500 грн., представництво та захист інтересів в суді 10000 грн.

Проте, долученими до матеріалів справи документами, протоколами судових засідань підтверджено, що загальний час витрачений представником на участь у судових засідання не дорівнює 10 годинам, які вказані в детальному описі наданих послуг, окремими послугами зазначено правовий аналіз спірних правовідносин та формування та узгодження позиції по справі згідно правового аналізу ситуації, тоді як, на думку суду, є складовими підготовки та складання адміністративного позову суд зазначає, отже сума вказаного позивачем розміру судових витрат підлягає частковому задоволенню у розмір 10 тис. грн.

Судом встановлено, що представником позивача надано суду належним чином оформлені та засвідчені переклади комерційних листів, комерційного рахунку, пакувального листа, коносаменту, комерційного рахунку (а.с.137-143, т.1).

На підтвердження здійснення оплати за переклад текстів документів рахунок на оплату по замовленню № 242770 від 22.07.2019, проміжну виписку банку (а.с.156-157, т.1)

Таким чином, позивач документально підтвердив здійснені ним витрати, пов`язані із залученням перекладача в сумі 942,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6-9, 139, 242- 246, 295 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA807000/2019/002087/2 від 15.05.2019

Скасувати картку відмови Харківської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA807170/2019/01008 від 15.05.2019

Стягнути на користь ТОВ "Сто колес" (код ЄДРПОУ 41010041) за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39534151) судовий збір у розмірі 5346 (п`ять тисяч триста сорок шість) грн. 64 коп.

Стягнути на користь ТОВ "Сто колес" (код ЄДРПОУ 41010041) за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39534151) судові витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, підготовкою справи до розгляду, а саме: витрати на переклад в сумі 942 (дев`ятсот сорок дві) грн. 00 коп.

Стягнути на користь ТОВ "Сто колес" (код ЄДРПОУ 41010041) за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39534151) витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тис.) грн.00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі рішення виготовлено 09.10.2019

Суддя Зоркіна Ю.В.