Постанова

від 11.02.2020 по справі 520/6037/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 р.Справа № 520/6037/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці Державної фіскальної служби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Зоркіна Ю.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 09.10.19 року по справі № 520/6037/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТО КОЛЕС"

до Харківської митниці Державної фіскальної служби

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "СТО КОЛЕС" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці Державної фіскальної служби, в якому просив суд:

- скасувати рішення Харківської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості № ІМ 40 DE UA807000/2019/002087/2;

- скасувати картку відмови Харківської митниці Державної фіскальної служби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA807170/2019/01008 від 15.05.2019.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено.

Скасовано рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA807000/2019/002087/2 від 15.05.2019

Скасовано картку відмови Харківської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA807170/2019/01008 від 15.05.2019.

Стягнуто на користь ТОВ "Сто колес" за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці ДФС судовий збір у розмірі 5346 грн. 64 коп.

Стягнуто на користь ТОВ "Сто колес" за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці ДФС судові витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, підготовкою справи до розгляду, а саме: витрати на переклад в сумі 942 грн. 00 коп.

Стягнуто на користь ТОВ "Сто колес" за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці ДФС витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.00 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем Харківською митницею ДФС подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 та у задоволенні позову ТОВ "СТО КОЛЕС" відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що рішення про коригування митної вартості №UA807000/2019/002087/2 від 15.05.2019 та картка відмови Харківської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA807170/2019/01008 винесено на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МКУ та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, а тому обставини їх скасування відсутні.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу позивач зазначає, що наведені доводи в апеляційній скарзі є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі, оскільки у позивача були відсутні обмеження на застосування основного методу визначення митної вартості товару, відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 58 Митного Кодексу. Крім того, позивачем до митного органу надано всі основні та додаткові документи, передбачені законом, а відомості щодо митної вартості, задекларовані позивачем, визначені на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддавались обчисленню. Також, рішення про коригування митної вартості не відповідає вимогам обґрунтованості, оскільки відповідачем не зазначено обґрунтовані причини неможливості застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору, а при застосуванні резервного методу митної вартості, не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 13 березня 2019 року між позивачем та компанією "GUANGZHOU NIAN VING IMPORT AND EXPORT CO., LTD." укладено контракт №2019GZNY-072, відповідно до якого продавець зобов`язувався виготовити та передати у власність покупцю, а покупець зобов`язувався сплатити та прийняти товар на умовах в асортименті, кількості та за ціною, вказаною в інвойсі, який є невід`ємною частиною вказаного контракту. Відповідно до п.2.2. контракту ціна на товар встановлюється в доларах США на кожну партію товару та вказується в специфікації до даного контракту. Згідно з п.3.2 контракту, покупець зобов`язується перевести 100 відсотків передоплати загальної суми специфікації банківським переводом на рахунок продавця протягом 360 днів з моменту підписання контракту.

Пунктом 4.1 контракту визначено, що поставка виконується на умовах CFR порт Одеса, Україна. FOB порт Nansha, Китай у відповідності з Інкотермс 2010 чи обговорюється в інвойсі на кожну вивантажувальну партію товару.

На виконання умов укладеного контракту, позивачем ввезено на митну територію України товар з подальшим митним оформленням.

Так, згідно з комерційного інвойсу №2019GZNY-072 від 13.03.2019 року, на умовах FOB (Nansha, Китай) на адресу позивача поставлено товар: колеса для тачки індустріальні чорні гумові литі поворотні, 75 мм (INDUSTRIAL BLACK RUBBER CASTER SWIVEL 75MM) - 1800 шт. за ціною 0,493 доларів США за 1 шт., загальною вартістю 887,40 доларів США; колеса для тачки індустріальні чорні гумові литі фіксовані, 75 мм (INDUSTRIAL BLACK RUBBER CASTER FIXED 75 MM) - 900 шт. за ціною 0,41 доларів США за 1 шт., загальною вартістю 369,00 доларів США; колеса для тачки індустріальні чорні гумові литі з гальмами, 75 мм (INDUSTRIAL BLACK RUBBER CASTER WITH BRAKE 75 MM) - 1500 шт. за ціною 0,713 доларів США за 1шт.. загальною вартістю 1069,50 доларів США; колеса для тачки одиничні, 75 мм (SINGLE W HEEL 75 ММ) -900 шт. за ціною 0,186 доларів США за 1 шт., загальною вартістю 167,40 доларів США; колеса для тачки чорні литі полівінілхлоридні поворотні, 50 мм (BLACK PVC CASTER SWIVEL 50 MM) - 1500 шт. за ціною 0,337 доларів США за 1 шт., загальною вартістю 505,50 доларів США; колеса для тачки чорні литі полівінілхлоридні фіксовані, 50 мм (ВLАСК РVС CASTER FIXED 50 мм - 1000 шт. за ціною 0/3 доларів США за 1 шт., загальною вартістю 300,00 доларів США.

Також позивачем укладено контракт купівлі-продажу товару №2019GZNY-072-1, за яким складено комерційний інвойс 2019 GZNY - 072-1 від 13.03.2019 року на загальну суму 21158,20 доларів США.

Зобов`язання з оплати товару позивач виконав у повному обсязі на загальну суму 24457,00 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями № 48JBKLJO від 22.05.2019 року. У вказаному платіжному дорученні сплачено також товар за комерційним інвойсом №2019 GZNY -072 від 13.03.2019 року на суму 3298,80 доларів США.

15.05.2019 року позивачем до митного поста "Харків - центральний" Харківської митниці ДФС подана митна декларація IМ 40 ДЕ № UA807170/2019/027293, в якій заявлена митна вартість товару, визначена із застосуванням основного методу, за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) згідно з ч.2 ст.57, ст.58 Митного кодексу України, вказавши в декларації ціну товару, зазначену в інвойсі №2019 GZNY-072 від 13.03.2019 року з додаванням витрат на транспортування, а саме: ціна товару 80306,09 грн.; витрати на транспортування 3401,17 грн.; митна вартість 89707,26 грн.

Разом з митною декларацією позивачем для підтвердження митної вартості товару подано пакет документів, необхідних згідно чинного законодавства України, для прийняття рішення про митне оформлення товару: декларація митної вартості №ІМ 40 ДЕ UAА807170/2019/027293 від 15.05.2019 року; зовнішньоекономічний контрактр № 2019 GZNY-072 від 13.03.2019року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 13.03.2018 року; рахунок-фактура (інвойс) № 2019 GZNY-072 від 13.03.2019 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 263 від 15.05.2019 року; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 13.03.2019 року; комерційна пропозиція б/н від 21.11.2018 року; лист про взаємозалежність № 10052019 від 10.05.2019 року; сертифікат ССРІТ № 194400В0/00641 1 від 22.04.2019 року; лист №15052019 від 15.05.2019 року; копія митної декларації країни-відправлення №516620190669066428 від 23.03.2019 року; пакувальний лист б/н від 13.03.2019 року; коносамент №WST1903008А від 25.03.2019 року; автотранспортна накладна №3092 від 08.05.2019 року; декларація про походження товару №2019 GZNY - 072 від 13.03.2019; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №14.05.2019 від 14.05.2019 року; договір про надання послуг митного брокера № 190219 від 19.02.2019; договір транспортного експедирування №0901/2018 від 09.01.2018; лист-підтвердження № 151 від 06.05.2019 року.

15.05.2019 підприємство отримало повідомлення відповідача стосовно необхідності подання додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, внаслідок спрацювання АСАУР.

Листом №15052019 від 15.05.2019 року позивач повідомив митний орган, що одночасно з митною декларацією UA807170/2019/027293 від 15.05.2019 року, декларантом подані усі необхідні та наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості; інших документів в наявності немає.

За результатами розгляду наданих документів відповідачем відмовлено у прийнятті митної декларації №UA807170/2019/027293 від 15.05.2019 року та застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів, у зв`язку з чим було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA807170/2019/01008 та прийнято рішення про коригування митної вартості №UA807000/2019/002087/02 від 15.05.2019 року, відповідно до якого остаточна митна вартість товару склала 8729.00 доларів США загальною вагою нетто 2150 кг із розрахунку 4,0600 дол. США/кг.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія судів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з урахуванням наступного.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до гл. 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Такими документами є:1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказана норма закону кореспондує з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Зазначене вище також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, вказане узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Згідно з ч. 4 та ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За результатами аналізу положень ч. 3 ст. 53, ч. ч. 1, 2, 4 - 6 ст. 54, ст. 58 МК України встановлено, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

При цьому митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 МК України.

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. При проведенні консультації, повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи, митним органом не обґрунтовано вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною другою статті 57 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до частини першої статті 58 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Колегія суддів зазначає, що в силу частини другої статті 55 МК України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24 травня 2012 року "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на те, що використані декларантом відомості не є об`єктивними та достатньо підтвердженими документально, суперечить наведеним вимогам законодавства.

Відповідач зазначає, що підприємством не підтверджено вартості транспортних послуг у складовій митної вартості, оскільки надані коносамент WST1903008A від 25.03.2019, довідка про транспортні витрати № 2 від 14.01.2019 , автотранспортна накладна № 3092, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 15.05.2019 № 263 не підтверджують вартісних показників послуг з перевезення, тоді як договір про надання транспортно-експедиційних послуг декларантом наданий не був.

Так, колегією суддів встановлено, що між позивачем та ТОВ "Прайм Стар Шіппінг" укладено договір транспортного експедитування № 0901/2018 від 09.01.2018, відповідно до якого експедитор зобов`язується за плату і за рахунок клієнта, надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпечення перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки товару.

Відповідно до ВМД, з урахуванням положень Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України за № 651 від 30.05.2012, вказаний документ містить позначку "m4301", що вказує на те, що зазначений документ є в наявності у контролюючого органу.

Стосовно розбіжностей у вазі поставленого товару, колегія суддів зазначає, що за договором №2019GZNY-072 від 13.03.2019 на територію України поставлено дві партії товару за специфікаціями №1 та №2 до контракту.

Відповідно до специфікації №2 до контракту №2019GZNY-072 від 13.03.2019 та комерційного інвойсу №2019GZNY-072-l від 13.03.2019 року, на адресу позивача поставлено товар, а саме індустріальні колеса, загальна вартість яких склала 21158,20 дол. США.

До вказаної поставки товару надано пакувальний лист №2019GZNY-072-l, в якому зазначено, що загальна вага нетто товару склала 20343 кг., а вага брутто 21255 кг., що також підтверджується коносаментом №WST1903008В, де зазначена вага брутто 21255 кг.

Вказаний товар до території України, а саме до порту Чорноморськ, доставлений окремо від товару за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA807170/2019/027293, що підтверджується окремою довідкою про транспорті витрати №14.05.2019А від 14.05.2019 року.

Проте, на територію м. Харкова завезені за вказаними ВМД товари, доставлені одним транспортом, про що складено автотранспортну накладну №3092 від 08.05.2019 року, де зазначена сукупна вага за двома поставками за договором M2019GZNY-072, а саме 2255 кг за специфікацією №1 до договору №2019GZNY-072 від 13.03.2019 року та 21255 кг за специфікацією №2 до договору №2019GZNY-072 від 13.03.2019 року, що у сукупності складає 23510 кг.

Колегія суддів зазначає, що заявлена митна вартість товару обрахована не за ваговим показником, а за кожну окрему одиницю товару.

Щодо недотримання строку оплати поставленого товару, як передумови коригування митної вартості, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.3.2 договору №2019GZNY-072 від 13.03.2019 року зазначається, що покупець зобов`язується перевести 100 відсотків передоплати загальної суми специфікації банківським переводом на рахунок продавця протягом 360 днів з моменту підписання контракту.

Слід зазначити, що 02.05.2019 року між сторонами вказаного договору складено додаткову угоду №1 до договору №2019GZNY-072 від 13.03.2019, в якій зазначається, що п.п. 3.1 та 3.2 договору змінено на 3.1 згідно якого оплата виконується в доларах США та 3.2 покупець зобов`язаний перевести 100% оплати загальної суми специфікації банківським переводом на рахунок продавця протягом 360 днів з моменту підписання контракту.

Щодо використання інформації автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, колегія суддів зазначає, що наявність інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не створює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.

Таким чином, слід зазначити, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС інформація про вантажну митну декларацію, на яку відповідач посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

При цьому, з аналізу ст.ст. 53, 54 МК України встановлено, що митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження мають здійснюватися ними у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.

Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16, від 03.04.2018 по справі № 826/8797/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо ненадання підприємством усіх документів на підтвердження митної вартості товару колегія суддів зазначає, що надання позивачем додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарі, адже з положень пункту 2 частини 6 статті 54, частини 2 статті 256 МК України слідує, що виконання вимог органу доходів і зборів щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.

З переліку витребуваних відповідачем документів не можливо встановити, недоліки яких з наданих декларантом документів не дозволили погодитися із заявленою ним митною вартістю та яким чином ці недоліки можливо усунути.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування» . Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, « Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Отже, зазначення відповідачем одночасно усіх можливих причин, що передбачені частиною 6 статті 54 МК України, не можна вважати належним обґрунтуванням коригування митної вартості товарів та подальшої відмови у митному оформленні товарів.

Колегія суддів зазначає, що факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відповідна правова позиція викладена Верховним судом України у постанові від 12.04.2018 року по справі 820/2014/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст.ст.7, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процессуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 року по справі № 520/6037/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді (підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова В.В. Старостін Повний текст постанови складено 17.02.2020 року