Рішення

від 10.10.2019 по справі 756/1777/18

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

10.10.2019 Справа № 756/1777/18

Провадження №2/756/882/19

Унікальний № 756/1777/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2019 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:

головуючого судді Луценко О.М.,

за участю секретаря Пляса Б.Р.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ПП Сіріус до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації ,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року позивач звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації та з урахуванням збільшення позовних вимог просив суд визнати недостовірною інформацію, та такою, що завдає шкоду діловій репутації Приватному підприємству СІРІУС викладену ОСОБА_1 про Приватне Підприємство СІРІУС у закритих групах на фейсбуці ІНФОРМАЦІЯ_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 /, а саме: коментарі від ІНФОРМАЦІЯ_7 року - ІНФОРМАЦІЯ_8 та ІНФОРМАЦІЯ_9 ІНФОРМАЦІЯ_10/, а саме: коментарі від ІНФОРМАЦІЯ_11 року - ІНФОРМАЦІЯ_12 . Зобов`язати ОСОБА_1 спростувати та видалити негативну інформацію про Приватне Підприємство СІРІУС у закритих групах на фейсбуці: ІНФОРМАЦІЯ_5 ІНФОРМАЦІЯ_13/ , а саме: коментарі від ІНФОРМАЦІЯ_7 року - ІНФОРМАЦІЯ_14 та ІНФОРМАЦІЯ_9 ІНФОРМАЦІЯ_15 а саме: коментарі від ІНФОРМАЦІЯ_11 року - ІНФОРМАЦІЯ_12 . Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства СІРІУС (код СДРПОУ 38792572; вул. Одеська, 14, м. Київ, 03061) компенсацію за немайнову шкоду, завдану діловій репутації, в розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень 00 коп.

Свої позовні вимоги обґрунтовують тим, що Приватне підприємство Сіріус (далі - ПП Сіріус ) займається господарською діяльністю у сфері охоронних послуг. Починаючи з 2015 року, керівник і засновник групи компаній КОМСЕРВІС - ОСОБА_1 , розпочав умисно та відкрито дискредитацію групи компаній СІРІУС та особисто засновника - ОСОБА_2 . Єдиною метою дій ОСОБА_1 є умисне нанесення шкоди діловій репутації ПП Сіріус . Відповідач спочатку залишав негативні відгуки і образи про групу компаній СІРІУС та її засновника ОСОБА_2 в мережі інтернет шляхом замовлення написання статей на різні тематики відносно групи компаній СІРІУС, а згодом почав відверто критикувати та розповсюджувати негативну інформацію від свого імені.

Зокрема у соціальній мережі Facebook, а саме у групах ( ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_9 ), учасниками яких є керівники охоронних компаній:

ІНФОРМАЦІЯ_16/

ІНФОРМАЦІЯ_17/

Відповідач стверджував про те, що група компаній СТРІУС - це фінансова піраміда, яка не надає послуг своїм клієнтам. У соціальній мережі Facebook у групі ІНФОРМАЦІЯ_9 ІНФОРМАЦІЯ_18 ІНФОРМАЦІЯ_11 року від свого імені ОСОБА_1 зазначив ІНФОРМАЦІЯ_19 . Тим самим, ОСОБА_1 фактично зазначив про те, що охоронна ІНФОРМАЦІЯ_20, що не відповідає дійсності.

У соціальній мережі ГасеЬоок у групі ІНФОРМАЦІЯ_5: ІНФОРМАЦІЯ_21 Вищевказані висловлювання не відповідають дійсності, оскільки, претензій щодо якості наданих послуг компанії СІРІУС, від клієнтів не надходило, а спорів про виплату заробітної плати немає. По суті такі висловлення є звинуваченням Позивача у вчиненні протиправної, злочинної діяльності, недотримання ним загальновизнаних правил та принципів ведення господарської діяльності, прояв неетичної (неморальної) поведінки.

Вищевказана інформація, яка розміщена у соціальній мережі Facebook, за своєю формою та змістом носить образливий, зневажливий, негативно- звинувачуваний характер, тому, окрім іншого, принижує честь, гідність та ділову репутацію Позивача.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов повністю.

Представники Відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що позов є необґрунтованим та безпідставним.

Третя особа в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд постановити рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши пояснення учасників, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено в судовому засіданніПриватне підприємство Сіріус (далі - ПП Сіріус ) займається господарською діяльністю у сфері охоронних послуг.

Відповідач на сторінці у соціальній мережі Фейсбук , а саме у групах ( ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_9 ), учасниками яких є керівники охоронних компаній:

ІНФОРМАЦІЯ_2/

ІНФОРМАЦІЯ_22 /

стверджував про те, що група компаній СІРІУС це фінансова піраміда, яка не надає послуг своїм клієнтам.

У соціальній мережі facebooк у групі ІНФОРМАЦІЯ_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 від свого імені ОСОБА_1 зазначив ІНФОРМАЦІЯ_23 . Тим самим, ОСОБА_1 фактично зазначив про те, що охоронна ІНФОРМАЦІЯ_20.

У соціальній мережі facebooк у групі ІНФОРМАЦІЯ_24 ІНФОРМАЦІЯ_2 від свого імені ОСОБА_1 зазначив ІНФОРМАЦІЯ_25

На думку Позивача Відповідачем були поширені відомості, які є недостовірними, не відповідають дійсності, а відтак принижують честь і гідність, ганьблять ділову репутацію Позивача. Більш цього, поширена Відповідачем негативна недостовірна інформація порушує особисті немайнові права Позивача. Вищевказана інформація виражається у негативному упередженому ставленні до Позивача з боку інших осіб.

Крім того, подібними діями Відповідача охарактеризували Позивача, як організацію, що з легкістю порушує закон.

У зв`язку з цим, Позивач просив спростувати недостовірну інформацію, неправомірно поширену Відповідачем.

Ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Разом з тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення (ч.2 ст.275 ЦК України).

В той же час, ст.277 ЦК України передбачає спеціальний спосіб захисту особистих немайнових прав: спростування недостовірної інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

На підставі цього Позивач вимагав, щоб вищезазначена інформація була спростована. Відповідно статей 272, 275, 297,299, Цивільного кодексу України, статті 31 Закону України Про інформацію , Позивач має право на повагу до своєї честі, гідності та ділової репутації, які є недоторканими, і для захисту яких має право звернутись із позовом до суду. Згідно зі статтею 269 Цивільного кодексу України, Позивач не може бути позбавлений цих прав або відмовитися від них. Очевидно, що розповсюджена Відповідачем вищезазначена інформація про Позивача є негативною.

У частині 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. №1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи вказано: 9. Відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації… .

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.76-77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими способами як письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показанням свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Стаття 81 встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. У справах про дискримінацію Позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце.

Відповідно до п.4, 15 Постанови Пленуму Верховного суду України №1 від 27.02.2009р. Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, при розгляді справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи та юридичної особи суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин, як поширення інформації, тобто доведення її до відома кола осіб; поширена інформація стосується певної юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої що не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє немайнове право.

Згідно ст.18 даної Постанови передбачено, що на Позивача покладається обв`язок довести факт поширення інформації Відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право на свободу дотримання своїх поглядів, одержання і передання інформації та ідей без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України Про інформацію , ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Згідно положень частини другої статті 30 Закону України Про інформацію , оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до положень статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Під час розгляду справи, Судом було встановлено, що групи в соціальній мережі facebook групах ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_9 (ІНФОРМАЦІЯ_26 є групами людей по інтересам в галузі охоронної діяльності. Вказані групи не мають державного статусу, будь-які правові наслідки за висловлення своїх думок - відсутні.

Також, Позивачем не доведений факт наявності коментарів, які носять характер недостовірної інформації та розповсюджені Відповідачем. Тому, як наслідок не доведений факт настання збитків для Позивача внаслідок розповсюдження недостовірної інформації Відповідачем та причинно-наслідковий зв`язок між розповсюдженням недостовірної інформації та завданням шкоди.

Заявлений Позивачем розмір компенсації за спричинену моральну шкоду у розмірі 500 тис. грн є недоведеним та необґрунтованим.

Наданий Позивачем графік зміни надходжень від реагування на інші охоронні компанії з 2014 р. по 2017 р., відповідно до якого надходження ПП Сіріус значно знизилися не підтверджений належним чином, оскільки не надано жодного доказу щодо підтвердження розторгнення договірних відносин Позивача з його клієнтами через висловлювання в соціальних мережах.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів обставини, на які посилався, як на підставу своїх вимог, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 19, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ПП Сіріус до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Оболонський районний суд м. Києва. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Суддя: О.М. Луценко