Постанова

від 08.10.2019 по справі 766/19656/17

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 жовтня 2019 року м. Херсон

справа № 766/19656/17

провадження №22-ц/819/1323/19

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Склярської І.В.,

суддів: Пузанової Л.В.,

Чорної Т.Г.,

секретар Павловська Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Ус О.В. від 10 липня 2019 року в справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Система аптек Крок , Головне Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факів, що мають юридичне значення, а саме фактів, що її:

-прийнято на посаду фармацевта до Приватної комерційної фірми Медіа на підставі наказу №50 від 27.07.1995 року та звільнено на підставі наказу №70 від 15.09.1997 року;

-прийнято на посаду фармацевта до кооперативу Славутич філіалу фірми Днестр на підставі наказу №34 к від 16.09.1997 року та звільнено на підставі наказу №36-к від 17.02.1998 року;

-прийнято на посаду завідуючої аптечним пунктом у ТОВ Люкс на підставі наказу № 19 від 18.02.1998 року та звільнено на підставі наказу №106 від 26.04.2000 року;

-прийнято на посаду завідуючої аптечним пунктом у філії ЗАТ Херсонська фармацевтична фабрика на підставі наказу №1 від 26.04.2000 року та звільнено з посади на підставі наказу №17 від 31.05.2001 року;

-прийнято на посаду завідуючої аптечним пунктом у ЗАТ Херсонська фармацевтична фабрика на підставі наказу №21 від 31.05.2001 року та звільнено з посади на підставі наказу №6 від 11.03.2003 року.

Заяву обґрунтувала тим, що в період з 06.10.1994 року по 30.06.1995 року вона навчалась у Херсонському медичному училищі за спеціальністю Фармація , кваліфікація - фармацевт. В період з 27.07.1995 року по 15.09.1997 року вона працювала на посаді фармацевта у ПКФ Медіа . В період з 16.09.1997 року по 17.01.1998 року працювала на посаді фармацевта у кооперативі Славутич філіал фірми Днестр . В період з 18.02.1998 року по 26.04.2000 року працювала в ТОВ Люкс . В період з 27.04.2000 року по 31.05.2001 року працювала в філії ЗАТ Херсонська фармацевтична фабрика . В період з 31.05.2001 року по 11.04.2003 року перебувала на посаді завідуючої аптечним пунктом в філії ЗАТ Херсонська фармацевтична фабрика .

При внесенні першого запису про її трудовий стаж виявилась відсутність бланків трудових книжок, тому усі всі записи були внесені до вкладишу в трудову книжку, оригінал якого на сьогоднішній день знаходиться в особовій справі у ТОВ Система аптек Крок . Оскільки підприємства на яких вона працювала ліквідовані або їх статус виявити неможливо, вона не має можливості оформити трудову книжку встановленого зразка і внести в неї відомості про її роботу та навчання. З метою уникнення перешкод у реалізації права на соціальний захист та пенсійне забезпечення у майбутньому, заявник не має можливості в інший спосіб встановити факт перебування у трудових відносинах ніж звернутись до суду.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 10 липня 2019 року провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 10.07.2019 року, зазначаючи, що ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі скаржник наводить доводи, які нею викладенні в описовій частині позовної заяви.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області доводи скарги не визнало, ухвалу суду просить залишити без змін, вважаючи ухвалу законною, прийнятою у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, та апеляційну скаргу необґрунтованою.

Заслухавши доповідача, ОСОБА_1 та її адвоката, представника Головного Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч.1 п.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі. Якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд першої інстанції зазначив, що для підтвердження трудового стажу за відсутністю трудової книжки для призначення пенсії передбачений спеціальний Порядок, тобто позасудовий порядок, який дає змогу підтвердити трудовий стаж за відсутністю трудової книжки, вказана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. А можливе порушення прав заявника в майбутньому в разі відмови пенсійного органу врахувати трудовий стаж не може бути підставою для розгляду заяви про встановлення юридичного факту в суді без такої відмови, оскільки заявник має можливість вирішити питання в позасудовому порядку, та при наявності відмови пенсійного органу зарахувати трудовий стаж оскаржити в судовому порядку саме відмову відповідного органу в установленні такого факту.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У порядку окремого провадження суд розглядає справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначено у частині першій статті 315 ЦПК України.

Для розгляду справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо).

Перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення фактів роботи на відповідному підприємстві у певний період, заявник обґрунтовувала необхідність встановлення фактів з метою уникнення перешкод у реалізації прав на соціальний захист та пенсійне забезпечення у майбутньому.

Отже, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

При вирішенні питання про підвідомчість справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, необхідно враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено не судовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду. Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показів свідків.

Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи діючий порядок, в майбутньому отримавши відмову органу, який призначає пенсії, в разі незгоди з його рішенням на підставі статті 105 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та частини другої статті 124 Конституції України заявник має право звернутися за захистом свого права до суду, а не із заявою про встановлення факту існування трудових відносин, а зі скаргою на рішення органу Пенсійного фонду України за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, у випадку існування спору про право заява про встановлення факту на підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії, не може розглядатися у порядку цивільного судочинства.

Отже, оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням указаних норм матеріального та процесуального права.

Тому доводи заявника про зворотне є необґрунтованими.

Зважаючи на суть правовідносин, що виникли у зв`язку зі зверненням заявника до суду, суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, вважаючи, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За наслідками розгляду апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права. Отже, відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат апеляційний суд не здійснює.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 382 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 10 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий І.В.Склярська

Судді Л.В.Пузанова

Т.Г.Чорна

Повне судове рішення складено 10 жовтня 2019 року

Суддя І.В. Склярська