Ухвала

від 10.10.2019 по справі 357/3329/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

10 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 357/3329/17

провадження № 61-15807ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кравцова Сергія Олександровича на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2017 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 02 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 15 лютого 2016 року у розмірі 16 2456 416 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 15 лютого 2016 року у розмірі 200 000 грн.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 02 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики від 15 лютого 2016 року у розмірі 16 256 416 грн. В іншій частині позову відмовлено.

19 серпня 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кравцов С. О. із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся з касаційною скаргою разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження зазначених судових рішень.

Посилається на те, що указаний строк ним пропущений з поважних причин, оскільки копію рішення суду апеляційної інстанції отримав лише 19 липня 2019 року.

Окрім того, як підставу для поновлення строку на касаційне оскарження вказаного судового рішення зазначає, що не був повідомлений про розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2019 року касаційну скаргу залишено без руху із зазначенням, що наведені в клопотанні підстави поновлення процесуального строку не можна вважати поважними, оскільки заявник: не надав жодних доказів на підтвердження факту невиконання апеляційним судом положень статті 272 ЦПК України щодо направлення сторонам копії судового рішення та неповідомлення про розгляд справи в суді апеляційної інстанції; зобов`язаний слідкувати за рухом справи; рішення апеляційного суду було оприлюднене у Єдиному державному реєстрі судових рішень, заявник скористався своїм правом участі у розгляді справи через адвоката.

Як убачається з матеріалів касаційного провадження копію ухвали Верховного Суду від 30 серпня 2019 року надіслано заявнику на вказану в касаційній скарзі адресу засобами поштового зв`язку та вручено 12 вересня 2019 року. Строк виконання ухвали сплив 22 вересня 2019 року.

Відповідно до пункту 14 частини першої розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу набирають законної сили та можуть бути оскаржені у касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 325 ЦПК України 2004 року касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) суду апеляційного суду.

Оскільки повний текст рішення Апеляційного суду Київської області від 02 листопада 2017 року складено 02 листопада 2017 року, то двадцятиденний строк для подання касаційної скарги сплив 22 листопада 2017 року.

Заявник звернувся із касаційною скаргою 19 серпня 2019 року.

За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Ураховуючи, що із касаційною скаргою представник ОСОБА_1 - адвокат Кравцов С. О. звернувся у серпні 2019 року, тобто на момент вчинення ним такої процесуальної, чинним є ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, ЦПК України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів .

За змістом частини третьої статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Поважними причинами пропуску строку є ті обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод

(далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Відповідно до частини першої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. вирішена справа ), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ( що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності ).

У рішенні від 19 лютого 2009 року у справі Христов проти України , заява № 24465/04, ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (РішенняЄСПЛ від 28 листопада 1999 року у справі Брумареску проти Румунії (Brumarescu v. Romania), п. 61) . Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі; повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи (Рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі Рябих проти Росії (Ryabykh v. Russia), пункт 52 ).

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі Олександр Шевченко проти України , та Трух проти України (ухвала) від 14 жовтня 2003 року).

Заявником не доведено порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо неповідомлення про розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Статтею 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Поновлення процесуального строку, пропущеного у зв`язку зі спливом тривалого періоду (понад 1 рік), та за підстав, які не можуть бути визнані переконливими, свідчитиме про порушення судом принципу юридичної визначеності, ураховуючи, шо саме ОСОБА_1 подавав апеляційну скаргу.

У справах Осман проти Сполученого королівства та Креуз проти Польщі ЄСПЛ роз`яснив, що реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Станом на 10 жовтня 2019 року заявник вказані в ухвалі Верховного Суду від 30 серпня 2019 року недоліки не усунув, що перешкоджає суду вирішити питання про відкриття касаційного провадження.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції.

Ураховуючи, що касаційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення та відсутні підстави вважати, що заявник був позбавлений можливості скористатися своїм процесуальним правом щодо подачі касаційної скарги у передбачений законодавством строк, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтями 3, 44, 260, частиною третьою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кравцова Сергія Олександровича на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2017 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 02 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Яремко