Постанова

від 15.01.2020 по справі 357/3329/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/824/2151/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа №357/3329/17

15 січня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Левенця Б.Б.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника скаржника ОСОБА_1 адвоката Кравцова Сергія Олександровича на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2019 року, постановлену під головуванням судді Ярмоли О.Я., про відмову поновити пропущений процесуальний строк та повернення скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Міжрайонного відділу по Основ`янському та Слобідському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Біляєва Бориса Євгеновича, -

в с т а н о в и в:

01 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області зі скаргою на дії державного виконавця Міжрайонного відділу по Основ`янському та Слобідському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Біляєва Бориса Євгеновича.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2019 року скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Міжрайонного відділу по Основ`янському та Слобідському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Біляєва Бориса Євгеновича - залишено без руху.

03 вересня 2019 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про поновлення строку на звернення до суду зі скаргою. Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Міжрайонного відділу по Основ`янському та Слобідському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Біляєва Бориса Євгеновича визнано неподаною та повернуто.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 05 листопада 2019 року представник скаржника ОСОБА_1 адвокат Кравцов Сергій Олександрович подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2019 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що на момент звернення до суду із скаргою на дії державного виконавця, ОСОБА_1 не отримував рішення Апеляційного суду Київської області та не повідомлявся належним чином про розгляд справи судом апеляційної інстанції. Таким чином, не будучи обізнаним про наявність судового рішення, він не міг припустити, що може бути відкрито виконавче провадження про стягнення з нього коштів. Лише 26.02.2019 року ОСОБА_1 дізнався про відкрите виконавче провадження, проте ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження він не мав змоги, оскільки в період з 02.03.2019 року по 13.06.2019 року перебував у відрядженні. Одразу після повернення з відрядження до міста Харкова, 13.06.2019 року ОСОБА_1 звернувся за правничою допомогою до адвоката. Враховуючи викладене, вважав, що встановлений процесуальним законом строк на подання скарги на дії державного виконавця пропущений ОСОБА_1 з поважних причин, проте суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доказам, які підтверджують дані обставини.

Відзиву на апеляційну скаргу подано не було.

Скаржник ОСОБА_1 та Державний виконавець Міжрайонного відділу по Основ`янському та Слобідському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Біляєв Борис Євгенович в судове засідання не з`явилися, про день та час слухання справи судом повідомлялися у встановленому законом порядку, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області зі скаргою на дії державного виконавця Міжрайонного відділу по Основ`янському та Слобідському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Біляєва Бориса Євгеновича. На обгрунтування доводів скарги посилається на незаконність дій державного виконавця при прийнятті постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 357/3329/17 від 07.02.2018 року, постанов державного виконавця про опис та арешт майна боржника від 23.08.2018 року, постанов про призначення суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні з приводу визначення реальної ринкової вартості майна від 23.08.2018 року.

Також просив суд поновити йому строк на оскарження дій державного виконавця Міжрайонного відділу по Основ`янському та Слобідському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Біляєва Бориса Євгеновича посилаючись на те, що 26.02.2019 року він дізнався про наявність вказаного виконавчого провадження та 13.06.2019 року звернувся за правовою допомогою до адвоката з метою подання скарги на дії державного виконавця, оскільки в період з 02.03.2019 року по 13.06.2019 року перебував у відрядженні. Вважав, що встановлений процесуальним законом строк на подання скарги ним пропущений з поважних причин.

Залишаючи скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Міжрайонного відділу по Основ`янському та Слобідському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Біляєва Бориса Євгеновича без руху, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не зазначено докази, що підтверджують кожну обставину, в тому числі щодо причин пропуску строку звернення до суду з даною скаргою. Зокрема, зазначив, що заявником не додані до скарги оскаржувані постанови про відкриття виконавчого провадження, про опис та арешт майна боржника, про призначення суб`єкта оціночної діяльності; невідомий номер виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №357/3329/17, дата постанови про відкриття цього виконавчого провадження. Крім того, заявником не надано доказів поважності причин пропуску ним строку звернення до суду з даною скаргою, не надано доказів перебування у відрядженні чи наявність інших обставин, що були перешкодою для отримання інформації з приводу виконання рішення суду, не зазначено про наявність перешкод для отримання правничої допомоги в інший період.

Вказану ухвалу про залишення скарги без руху представником скаржника було отримано 24 липня 2019 року. 30 липня 2019 року представник ОСОБА_1 адвокат Кравцов Сергій Олександрович надіслав на адресу суду першої інстанції клопотання про усунення недоліків скарги, зазначив у клопотанні номер виконавчого провадження та надав копії оскаржуваних постанов. Крім того, в даному клопотанні представник посилався на поважність причин пропуску ОСОБА_1 строку подання скарги на дії державного виконавця, які наведені в скарзі, та додатково зазначив, що на підтвердження вказаних обставин до скарги було додано належним чином засвідчені копії договору надання послуг №02/2019 та акту приймання передачі наданих послуг.

Відмовляючи в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця та, визнаючи її неподаною і повертаючи скаржнику, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надав належних доказів на підтвердження поважності причини пропуску ним строку звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця. Зазначав, що дізнавшись про відкриття виконавчого провадження 26.02.2019 року, ОСОБА_1 не вчиняв активних дій для оскарження дій державного виконавця в межах встановленого законом строку, подавши скаргу на дії державного виконавця лише 01.07.2019 року. Доводи скаржника про те, що лише після отримання 13.06.2019 року правової допомоги він дізнався про порушення його прав державним виконавцем та звернувся зі скаргою до суду, не є поважною причиною для поновлення процесуального строку на подання скарги, за відсутності доказів вчинення інших активних дій зі здійснення свого права скаржником в межах відповідного процесуального строку.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та вимогам цивільного процесуального законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

При цьому, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 оскаржує постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 07.02.2018 року, постанови про опис та арешт майна боржника від 23.08.2018 року, постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні з приводу визначення реальної ринкової вартості майна від 23.08.2018 року

Скаргу на дії державного виконавця Міжрайонного відділу по Основ`янському та Слобідському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Біляєва Бориса Євгеновича ОСОБА_1 подано 01 липня 2019 року, що підтверджується пошуком ПАТ Укрпошта за трек-номером 6105242444807, тобто з пропуском строку, встановленого ст.449 ЦПК України.

При цьому, ОСОБА_1 в скарзі просив поновити пропущений процесуальний строк на подачу скарги з посиланням на те, що 26.02.2019 року він дізнався про наявність виконавчого провадження, проте, не маючи відповідних знань лише 13.06.2019 року звернувся за правовою допомогою доадвоката, оскільки в період з 02.03.2019 року по 13.06.2019 року перебував у відрядженні.

Таким чином скаржником особисто зазначається в скарзі, що про наявність відкритого виконавчого провадження йому стало відомо ще 26.02.2019 року.

Обгрунтовуючи поважність причин пропуску ним встановленого ст. 449 ЦПК України 10-ти денного строку на подання скарги на дії державного виконавця, ОСОБА_1 посилався на те, що в період з 02.03.2019 року по 13.06.2019 року він перебував у відрядженні, а тому в цей період мав певні перешкоди для подання скарги.

Проте, ні в скарзі, ні в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не зазначає, яким чином факт перебування у відрядженні перешкоджав йому у здійсненні протягом вказаного періоду активних дій з метою подання скарги.

Не надано ОСОБА_1 і доказів на підтвердження того, що в період коли він дізнався про відкриття виконавчого провадження ( 26.02.2019 року) і до початку його відрядження ( 02.03.2019 року) він не мав можливості отримати правову допомогу та подати скаргу.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що скаржник не був позбавлений права і можливості реалізувати своє процесуальне право на отримання правової допомоги в період з 26 лютого 2019 року по 02.03.2019 року з метою дотримання строку подання скарги на дії державного виконавця, визначеного ст. 449 ЦПК України.

Крім того, до скарги на дії державного виконавця представником ОСОБА_1 адвокатом Кравцовим С.О. додано копію ордеру серії ПТ №126836 на надання правової допомоги з якого вбачається, що між ОСОБА_1 та адвокатом Кравцовим Сергієм Олександровичем було укладено договір про надання правової допомоги №б/н від 19.06.2019 року, чим спростовуються доводи скаржника про те, що відразу після повернення з відрядження він звернувся за правовою допомогою до адвоката, оскільки договір про надання правової допомоги укладено лише 19.06.2019 року, тоді як скаржник вказує, що він повернувся з відрядження 13.06.2019 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що вказані скаржником обставин свідчать про відсутність поважних причин пропуску ним визначеного ст. 449 ЦПК України процесуального строку на подання скарги, а доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують.

Доводи апеляційної скарги про те, що на момент звернення до суду із скаргою на дії державного виконавця, ОСОБА_1 не отримував рішення Апеляційного суду Київської області та не повідомлявся належним чином про розгляд справи судом апеляційної інстанції, та, не будучи обізнаним про наявність судового рішення, він не міг припустити, що може бути відкрито виконавче провадження про стягнення з нього коштів, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ОСОБА_1 було подано касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Київської області від 02 листопада 2017 року.

Залишаючи без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Київської області від 02 листопада 2017 року та в подальшому, відмовляючи у відкритті касаційного провадження Верховний Суд встановив, що відповідно до оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, тому саме він зобов`язаний був слідкувати за рухом справи. Крім того, рішення Апеляційного суду Київської області від 02 листопада 2017 року оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 24 листопада 2017 року.

Відповідно до вимог статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Отже, подавши апеляційну скаргу на рішення Апеляційного суду Київської області від 02 листопада 2017 року, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості дізнатись в суді апеляційної інстанції про подальший розгляд його апеляційної скарги та своєчасно ознайомлюватись з відповідними судовими рішеннями суду апеляційної інстанції в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Колегією суддів враховується, що в рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".

Як вірно зауважено судом першої інстанції, практика Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12 липня 2007 року).

Отже встановлення та дотримання правил судової процедури, до якої відносяться строки вчинення процесуальних дій, не можуть вважатися порушеннями чи то перепонами у праві на справедливий суд.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2019 року постановлена з дотриманням балансу суспільного та приватного інтересів, оскільки держава в особі судових органів повинна забезпечити заінтересованим особам право на використання наявних засобів правового захисту, заінтересовані особи повинні розраховувати на те, що процесуальні норми судочинства будуть застосовані, а неналежне використання своїх прав однією із сторін у судовому процесі не стане перешкодою для іншої сторони в реалізації її права на виконання судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2019 року постановлено з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника скаржника ОСОБА_1 адвоката Кравцова Сергія Олександровича залишити без задоволення.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, в частині повернення позовної заяви може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 16 січня 2020 року.

Головуючий: Судді: