Постанова

від 07.10.2019 по справі 915/457/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2019 року м. ОдесаСправа № 915/457/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Разюк Г.П.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агроторгівельна фірма Трихатське-Агро

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.05.2019, ухвалене суддею Олейняш Е.М. у м. Миколаєві, повний текст якого складено 15.05.2019

у справі №915/457/19

за позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик (Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Славкіна М.А.)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Агроторгівельна фірма Трихатське-Агро

про: стягнення коштів в розмірі 13 155, 86 грн.

В С Т А Н О В И В:

В березні 2019 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Хрещатик звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агроторгівельна фірма Трихатське-Агро про стягнення заборгованості за розрахунково-касові послуги в розмірі 13 155, 86 грн., з яких 9 177,50 грн. - сплати за надані послуги за період з 14.04.2016 по 03.06.2016; 3 193, 67 грн. - інфляційні витрати від прострочення сплати боргу; 784, 69 грн. - 3 % річних за несвоєчасне погашення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору № НОМЕР_1 банківського рахунку юридичної особи від 14.06.2013 в частині проведення розрахунків за надані послуги, що, в свою чергу, стало також підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10.05.2019 позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик (Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Славкіна М.А.) задоволено: з Товариства з обмеженою відповідальністю Агроторгівельна фірма Трихатське-Агро на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик стягнуто 9 177, 50 грн. - сплати за надані послуги за період з 14.04.2016 по 03.06.2016; 3 193,67 грн. - інфляційні витрати від прострочення сплати боргу; 784, 69 грн. - 3 % річних за несвоєчасне погашення заборгованості; 1 921, 00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем не спростовано факту наявності заборгованості за договором. Посилання відповідача про необізнаність щодо застосованих тарифів розрахунково-касового обслуговування клієнта відхилені судом, оскільки не знайшли свого підтвердження, виходячи з умов договору, які були погоджені сторонами. Водночас, відповідачем не було надано зустрічного розрахунку, з якого б вбачались неправомірні, на його думку, нарахування банком. Крім цього, місцевий господарський суд зазначив про помилкове застосування відповідачем положень ст.ст. 901-903 Цивільного кодексу України до даних правовідносин, а тому визнав стягнення основної заборгованості обґрунтованим.

Не погодившись з означеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Агроторгівельна фірма Трихатське-Агро звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.05.2019 у справі № 915/457/19 скасувати повністю і ухвалити нове рішення, яким відмовити Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Хрещатик Славкіній М.А. у задоволенні позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю Агроторгівельна фірма Трихатське-Агро про стягнення заборгованості за договором № НОМЕР_1 банківського рахунку юридичної особи від 14.06.2013 в загальній сумі 13 155, 86 грн., яка складається з: сплати за надані послуги за період з 14.04.2016 по 03.06.2016 в сумі 9 177, 50 грн.; інфляційні витрати від прострочення сплати боргу в сумі 3 193, 67 грн.; 3 % річних за несвоєчасне погашення боргу в сумі 784, 69 грн. та судових витрат - повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на те, що банк починаючи з 22.02.2016 по 04.04.2016 не скористався наданим йому правом на договірне списання коштів з рахунку клієнта, хоча по рахунку № НОМЕР_1 здійснювались операції та надавались послуги; залишок коштів станом на 01.04.2016 по рахунку становив 2 904, 41 грн., а станом на 04.04.2016 - 37 854, 41 грн.; послуги банком надавались у період з 22.02.2016 по 04.04.2016, тому оплата за Договором має здійснюватись виключно за фактично надані послуги, тобто за період до 05.04.2016; позивачем відповідно до п 8.1 Договору не повідомлялось про внесення змін та/або доповнень до діючих Тарифів ПАТ КБ ХРЕЩАТИК ; фактично позивачем стягується заборгованість за двома рахунками № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , проте договір за останнім, позивачем до матеріалів позовної заяви не залучено; лист №9-1/1700 від 31.03.2017 з вимогою усунути порушення умов договору, не був отриманий відповідачем, а докази щодо його відправлення на адресу останнього в матеріалах справи відсутні.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого витягом з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 11.06.2019 для розгляду заяви визначено судову колегію у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2019 та від 08.07.2019 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, іншим учасникам справи згідно з нормами статті 263 Господарського процесуального кодексу України встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами його направлення учасникам справи) до 01.07.2019 та роз`яснено про їх право у вказаний строк подати до суду разом з відзивом на апеляційну скаргу або окремо будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи; постановлено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Агроторгівельна фірма Трихатське - Агро на рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.05.2019 у справі №915/457/19 здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку з перебуванням судді Принцевської Н.М. у відпустці, розпорядженням керівника апарату суду №528 від 06.08.2019 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №915/457/19. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2019 для розгляду справи №915/457/19 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Богацька Н.С., судді Діброва Г.І., Разюк Г.П.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2019 справу № 915/457/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агротогівельна фірма Трихатське-Агро на рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.05.2019 прийнято колегією суддів у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів: Діброви Г.І., Разюк Г.П.

У встановлений судом апеляційної інстанції строк позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне.

14.06.2013 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Хрещатик (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Трихатське-Агро (клієнт) було укладено договір № НОМЕР_1 банківського рахунку юридичної особи.

Відповідно до розділу І Договору, банк відкриває клієнту поточний(і) рахунок(ки) відповідно до Інструкції Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах , затвердженої Постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) № 492 від 12.11.2003 р. та здійснює його розрахунково-касове обслуговування, згідно з нормативно-правовими актами НБУ, чинним законодавством України, внутрішніми правилами та процедурами банку.

Згідно з розділом ІІ Договору, банк зобов`язується: належним чином виконувати комплексне обслуговування Клієнта відповідно до умов цього Договору та Тарифів ПАТ КБ ХРЕЩАТИК у відповідності до тарифного пакету АКЦІЯ Тарифний план Стандартний в НВ ; помісячно в останній робочий день місяця нараховувати відсотки по залишках коштів на поточному рахунку Клієнта у розмірі відповідно до Процентної політики ПАТ КБ ХРЕЩАТИК та сплачувати їх на поточний рахунок не пізніше 5 (п`ятого) числа наступного місяця. Для нарахування відсотків по залишках коштів банк використовує метод факт/факт (фактична кількість днів у місяці та році). Нарахування і сплату відсотків за поточний місяць банк не здійснює, якщо клієнт в цьому місяці подав заяву про закриття рахунку.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору, клієнт зобов`язується сплачувати своєчасно плату за розрахунково-касове обслуговування по кожному рахунку відповідно до Тарифів ПАТ КБ ХРЕЩАТИК .

Згідно з п. 2.3.5 Договору, банк має право здійснювати примусове списання коштів з рахунку клієнта у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також списувати з рахунку клієнта плату за виконані банком операції та надані послуги відповідно до тарифів банку та на підставі розпорядження на договірне списання коштів (додаток за формою 1) у порядку, встановленому цим договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2.4.2 Договору клієнт доручає банку на підставі Розпорядження на договірне списання коштів (додаток за формою 1) самостійно списувати з його рахунку меморіальним ордером вартість наданих банком розрахунково-касових послуг у відповідності до тарифів банку згідно з тарифним пакетом АКЦІЯ Тарифний план Стандартний в НВ у терміни, зазначені у п.п. 2.2.6 та 2.2.7.

Згідно з п. 2.2.6 Договору клієнт зобов`язується своєчасно, не пізніше 7 (сьомого) робочого дня після виконання банком операцій чи надання послуг, за яку тарифами банку передбачається щоденна сплата комісії, забезпечувати наявність необхідних коштів на рахунку для її стягнення відповідно до розпорядження на договірне списання коштів (додаток за формою 1).

Відповідно до п. 2.2.7 Договору, клієнт зобов`язується своєчасно, не пізніше 7 (сьомого) робочого дня місяця, наступного за звітним, забезпечувати наявність необхідних коштів на рахунку для стягнення абонентної плати відповідно до тарифного пакету розпорядження на договірне списання коштів (додаток за формою 1).

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2013.

Відповідно до п. 9.2 Договору, якщо за 30 (тридцять) днів до закінчення терміну дії договору із сторін письмово не заявить про його припинення, договір вважається продовженим на діючих умовах на невизначений строк. Кожна зі сторін договору продовженого на невизначений строк може відмовитися в будь-який час, письмово попередивши про це іншу сторону за 30 (тридцять) днів.

Згідно з п. 10.1 Договору, рахунок клієнта може бути закрито за власним бажанням клієнта або у випадках передбачених чинним законодавством України та нормативно-правовими актами НБУ.

Пунктом 10.4 Договору передбачено, що всі додатки та оформлені й підписані примірники додаткових угод до цього Договору є невід`ємними частинами.

Між сторонами було укладено додаткову угоду № 01 до договору банківського рахунку юридичної особи № НОМЕР_1 , відповідно до якої сторони дійшли згоди, що на період дії договору банківського рахунку юридичної особи клієнт здає в банк виручку (готівку) в такі строки: щоденно.

Договір та додаткову угоду підписано та скріплено печатками сторін.

В матеріалах справи також міститься лист Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик №9-1/1700 від 31.03.2017 з вимогою в семиденний строк з моменту направлення даної листа усунути порушення умов договору та погасити прострочену заборгованість.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 05.04.2016 №234 Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 463 від 05.04.2016 року про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ ХРЕЩАТИК строком на один місяць з 05.04.2016 до 04.05.2016, та призначення уповноваженої особи Фонду на здійснення повноважень тимчасового адміністратора Банку. Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 560 від 21.04.2016 продовжено строки тимчасової адміністрації в Банку до 04.06.2016 включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України № 46-рш від 02.06.2016 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик , виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 913 від 03.06.2016 Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ ХРЕЩАТИК та делегування повноважень ліквідатора банку .

Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Банку та на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 994 від 05.04.2018 було призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ ХРЕЩАТИК Славкіну Марину Анатоліївну.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1452 від 24.05.2018 продовжено строк здійснення процедури ліквідації Банка та повноваження ліквідатора Банка Славкіної Марини Анатоліївни на 2 роки по 05.06.2020 року включно.

Сутність розглядуваного спору, зважаючи на предмет і підстави позову, фактичні обставини, які формують зміст спірних правовідносин та їх нормативно-правове регулювання, полягає у примусовому стягненні з відповідача заборгованості за розрахунково-касові послуги банку згідно з договором банківського рахунку юридичної особи № НОМЕР_1 від 14.06.2013.

Оцінюючи представлені сторонами докази на предмет їх належності та допустимості, а отже і спроможності підтверджувати певні факти, у світлі доводів заявника апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язанням, у відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором банківського рахунку та підпадає під правове регулювання параграфу 1 глави 72 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

В силу загальних положень ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка

Положеннями ч. 4 ст. 1068 Цивільного кодексу України встановлено, що клієнт зобов`язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Згідно з п. 2.2.1 Договору клієнт прийняв на себе зобов`язання сплачувати своєчасно плату за розрахунково-касове обслуговування по кожному рахунку відповідно до Тарифів ПАТ КБ ХРЕЩАТИК .

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п. 1.1 Договору банк відкрив Товариству з обмеженою відповідальністю Агроторгівельна фірма Трихатське-Агро поточний рахунок № НОМЕР_1 , за яким здійснювались операції та надавались послуги з розрахунково-касового обслуговування, що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку за період з 22.02.2016 по 31.05.2016 (а.с. 18-24).

За поданим позивачем розрахунком заборгованості (а.с. 16) позивачем нараховано: 14.04.2016: 8 919, 00 грн. - комісію в розмірі 0,3 % за касове обслуговування (видача готівки у сумі 2 973 000, 00 грн. з поточн. рах.) ТОВ АТФ Трихатське-Агро , зг. тар. дог. № НОМЕР_3 від 14.06.2013, без ПДВ; 12.05.2016: 1, 75 грн. - комісію за п/дор. (1 шт.) в системі Клієнт-банк (опер.час) ТОВ АТФ Трихатське-Агро ( НОМЕР_1 ) зг. тар. дог. № НОМЕР_1 від 14.06.2013, без ПДВ;

13.05.2016: 30, 00 грн. - абонплату за розрахункове обслуговування (КБ) ТОВ АТФ Трихатське-Агро (НОМЕР_1), зг. тар. дог. № НОМЕР_1 від 14.06.2013, без ПДВ;

13.05.2016: 50, 00 грн. - абонплату за обслуг. додатк. роб. місця в системі Клієнт-банк ТОВ АТФ Трихатське-Агро ( НОМЕР_1 ), зг. тар. дог. № НОМЕР_1 від 14.06.2013, без ПДВ;

13.05.2016: 50, 00 грн. - абонплату за обслуговування системи Клієнт-банк ТОВ АТФ Трихатське-Агро ( НОМЕР_1 ), зг. тар. дог. № НОМЕР_1 від 14.06.2013, без ПДВ;

03.06.2016: 50, 00 грн. - абонплату за обслуговування системи Клієнт-банк ТОВ АТФ Трихатське-Агро ( НОМЕР_1 ), зг. тар. дог. № НОМЕР_1 від 14.06.2013, без ПДВ;

03.06.2016: 50, 00 грн. - абонплату за обслуг. додатк. роб. місця в системі Клієнт-банк ТОВ АТФ Трихатське-Агро ( НОМЕР_1 ), зг. тар. дог. № НОМЕР_1 від 14.06.2013 без ПДВ.

Всього згідно договору банківського рахунку юридичної особи № НОМЕР_1 від 14.06.2013 позивачем надано послуг з розрахунково-касового обслуговування за рахунком № НОМЕР_1 на суму 9 150, 75 грн.

Судова колегія зазначає, що згідно наявної в матеріалах справи виписки по рахунку за період з 22.02.2016 по 31.05.2016 підтверджується факт надання банком послуг відповідачу, однак станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати заборгованості в розмірі 9 150, 75 грн., як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.

Судовою колегією не приймаються до уваги посилання апелянта на той факт, що йому не було повідомлено тарифів банку, оскільки умовами договору сторони погодили розрахунково-касове обслуговування клієнта відповідно до тарифів банку, зокрема, конкретного тарифного пакету банку АКЦІЯ Тарифний план Стандартний в НВ , на який міститься посилання в розділах ІІ, ІV підписаного сторонами договору.

Крім того, відповідачем не надано жодних доказів на спростування правильності застосування банком тарифів, в заявленому до стягнення розмірі, та контррозрахунку (у випадку необхідності), які б свідчили з якими саме нарахуваннями (комісії, абонплати) він не погоджується, так само як і не надано доказів вжиття заходів отримання інформації по вказаних тарифах.

Судовою колегією також розглянуто та відхилено доводи апелянта стосовно не проведення банком договірного списання з рахунку клієнта. Наразі, згідно з п. 4 ч. 5 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , якою передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється: зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Таким чином, під час тимчасової адміністрації не здійснюється припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання).

Разом з тим, запровадження тимчасової адміністрації в банку не є підставою для припинення договірних зобов`язань сторін, у зв`язку з чим доводи апелянта щодо неправомірного нарахування плати за послуги після 05.04.2016 судовою колегією також відхиляються.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що позовна вимога в частині стягнення заборгованості в розмірі 9 150, 75 грн. за отримані послуги за період з 14.04.2016 по 03.06.2016 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Що стосується решти заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за надані послуги з розрахунково-касового обслуговування в сумі 26,75грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно поданого позивачем розрахунку заборгованості, останнім також заявлено до стягнення комісію в розмірі 1, 75 грн. за п/дор (1 шт.) в системі Клієнт-банк (опер.час) ТОВ АТФ Трихатське-Агро ( НОМЕР_2 ) зг. тар. дог. № НОМЕР_4 від 02.07.2013, без ПДВ - зі строком виникнення зобов`язання 12.05.2016 та абонплату за розрахункове обслуговування ТОВ Трихатське-Агро ( НОМЕР_2 ), зг. тар. дог. № НОМЕР_2 від 02.07.2013, без ПДВ - зі строком виникнення зобов`язання 13.05.2016.

До матеріалів справи позивачем додано виписку по особовому рахунку за період з 01.04.2016 по 30.04.2016 (а.с.17). Вказана виписка сформована по рахунку № НОМЕР_2 ; цільові кошти на вимогу ТОВ АТФ Трихатське-Агро ; дата проводки 05.04.2016.

Згідно з вимогами п. 4, 5 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;, а згідно з ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України на позивача покладено обов`язок долучити до матеріалів позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Наведений обов`язок позивача кореспондує з приписами ст. ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, саме на позивачеві лежить обов`язок надання суду документального підтвердження позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Разом з тим, відповідного договору № НОМЕР_4 від 02.07.2013, за яким відповідачу нарахована комісія та абонплата в розмірі 26, 75 грн., позивачем до матеріалів справи не надано.

Колегія суддів приймає до уваги, що в силу закріпленого ст. 14 Господарського процесуального кодексу України принципу диспозитивності господарського судочинства суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, які кореспондуються із способами цивільного захисту, зазначеними у ст. 16 Цивільного кодексу України, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Звертаючись до суду позивач в якості підстав виникнення між сторонами взаємних прав та обов`язків, визначав договір банківського рахунку юридичної особи № НОМЕР_1 від 14.06.2013, обставини виникнення/існування (виконання)/припинення зобов`язальних правовідносин сторін за договором НОМЕР_5 від 02.07.2013 в якості підстав заявленого позову не визначались.

Наведене зумовлює висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Що стосується вимог про стягнення з відповідача нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ст. 216 Господарського кодексу України).

В свою чергу, відповідно до ст. ст. 611, 625 Цивільного кодексу України наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати заборгованості з нарахованими впродовж періоду прострочення на неї 3% річних, інфляційних втрат.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.07.2018 у справі №905/978/17, від 11.05.2018 у справі №922/3087/17 та від 26.04.2018 у справі №910/11857/17).

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

На підставі вказаних положень позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 784, 69 грн. за період з 14.04.2016 по 19.02.2019, а також інфляційні витрати в сумі 3 193, 67 грн. за період з квітня 2016 року по січень 2019 року.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції належний до стягнення розмір основого боргу, з якого обчислюються визначені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України заходи відповідальності, становить 9 150, 75 грн.

Здійснивши за допомогою програмних засобів Інформаційно-правової системи Ліга-Закон перерахунок 3% річних та інфляційних витрат в межах визначеного позивачем періоду розрахунку та враховуючи момент виникнення права вимоги, належний до стягнення розмір інфляційних витрат складає 3 493, 05 грн. (за квітень 2016 року на суму 8 919, 00 грн. - 312, 16 грн. (8 919, 00 грн. *103,5 /100) - 8 919, 00 грн.); за травень 2016 року на суму 9 050, 75 грн. - 9, 05 грн. (9 050, 75 грн. *100,1 /100) - 9 050, 75 грн.); за період з червня 2016 року по січень 2019 року на суму 9 150, 75 грн. - 3 171, 84 грн. (9 150, 75 грн. *134,70 /100) - 9 150, 75 грн.); 3% річних - 782, 44 грн. (на суму 8 919, 00 грн. за період з 14.04.2016 по 11.05.2016 - 20, 47 грн. (8 919, 00 грн. *3% /100% *28днів /366днів); на суму 8 920, 75 грн. за період з 12.05.2016 по 12.05.2016 - 0, 73 грн. (8 920, 75 грн. *3% /100% *1 день /366днів); на суму 9 050, 75 грн. за період з 13.05.2016 по 02.06.2016 - 15, 58 грн. (9 050, 75 грн. *3% /100% *21 день /366 днів); на суму 9 150, 75 грн. за період з 03.06.2016 по 31.12.2016 - 159, 01 грн. (9 150, 75 грн. *3% /100% * 212днів /366днів); на суму 9 150, 75 грн. за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 - 274, 52 грн. (9 150, 75 грн. *3% /100% * 365днів /365днів); на суму 9 150, 75 грн. за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 274, 52 грн. (9 150, 75 грн. *3% /100% * 365днів /365днів); на суму 9 150, 75грн. за період з 01.01.2019 по 19.02.2019 - 37, 61 грн. (9 150, 75 грн. *3% /100% * 50днів /365днів).

За таких обставин, враховуючи приписи ст. 269 Господарського процесуального кодексу України та відсутність підстав для виходу за межі вимог апеляційної скарги (оскільки розмір заявлених до стягнення та задоволених судом вимог про стягнення інфляційних витрат є меншим від розміру, встановленого судом апеляційної інстанції, через наявність в розрахунку позивача арифметичної помилки), колегія суддів дійшла висновку про часткове скасування переглядуваного рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2,25грн.

Решта доводів та зауважень апелянта не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки вони не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Зокрема, судом відхиляються твердження апелянта про ненадання позивачем копії додаткової угоди № 01 договору банківського рахунку юридичної особи № НОМЕР_1 від 14.06.2013, оскільки відповідна угода долучена до матеріалів позовної заяви (а.с.15 на обороті).

Стосовно відсутності доказів направлення листа № 9-1/1700 від 31.03.2017, колегія суддів зауважує, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин у світлі висновків рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Згідно з приписами ст. 19 Господарського процесуального кодексу України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

У відповідності до приписів ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.05.2019 у справі №915/457/19 частково не відповідає обставинам справи та вимогам закону і є достатні правові підстави для його часткового скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи підлягають віднесенню на сторін.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агроторгівельна фірма Трихатське-Агро задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.05.2019 у справі №915/457/19 скасувати в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик (Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Славкіна М.А.) до Товариства з обмеженою відповідальністю Агроторгівельна фірма Трихатське-Агро про стягнення сплати за надані послуги за період з 14.04.2016 по 03.06.2016 в сумі 26, 75 грн., 3% річних за несвоєчасне погашення боргу в сумі 2, 25 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Пункти 1, 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.05.2019 у справі № 915/457/19 викласти в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агроторгівельна фірма Трихатське-Агро (вул. Степова, 3, с. Трихати, Миколаївський район, Миколаївська обл., 57120; код ЄДРПОУ 35287534) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик (вул. Хрещатик, 8-А, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 19364259)

9 150, 75 грн. - сплати за надані послуги за період з 14.04.2016 по 03.06.2016;

інфляційні витрати від прострочення сплати боргу;

3 193, 63 грн. - інфляційних витрат від прострочення сплати боргу;

782, 44 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення заборгованості;

1 916, 76 грн. - витрат по сплаті судового збору. .

В іншій частині рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.05.2019 у справі №915/457/19 залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик (вул. Хрещатик, 8-А, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 19364259) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агроторгівельна фірма Трихатське-Агро (вул. Степова, 3, с. Трихати, Миколаївський район, Миколаївська обл., 57120; код ЄДРПОУ 35287534) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 5, 04 грн.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати накази на виконання даної постанови.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Н.С. Богацька

судді Г.І. Діброва

Г.П. Разюк