Постанова

від 07.10.2019 по справі 916/2468/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/2468/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Клименко О.В.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Соловйов В.В., ордер;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства Хлібна Справа-Н

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.09.2019 про відмову у забезпеченні позову, постановлену суддею Желєзною С.П. у м. Одеса

у справі №916/2468/19

за позовом: Приватного підприємства Хлібна Справа-Н

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю Південний хліб

про: стягнення 288 768,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2019 року Приватне підприємство Хлібна Справа-Н звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Південний хліб про стягнення заборгованості в сумі 288 768, 00 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 286 053, 25 грн. та пені у розмірі 2 715, 67 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконання відповідачем прийнятих на себе згідно договору поставки №1 від 03.01.2018 зобов`язань в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого позивачем товару, що також стало підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої п. 4.4 Договору, у вигляді пені.

30.08.2019 позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову.

Необхідність вжиття заходів позивач, посилаючись на відсутність у відповідача майна, за рахунок якого можливо було б задовольнити вимоги та наявність в провадженні Господарського суду Одеської області інших справ про стягнення з відповідача заборгованості за договорами поставки, обґрунтовував загрозою вжиття з боку відповідача заходів щодо списання грошових коштів на рахунки третіх осіб, що, відповідно, унеможливить виконання рішення суду по даній справі. При цьому, позивачем було наголошено, що у випадку накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову права останнього у здійсненні ним підприємницької діяльності обмежені не будуть.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.09.2019 Приватному підприємству Хлібна Справа-Н відмовлено у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову (вх. № 2-4090/19 від 30.08.2019).

Відмовляючи в задоволенні заяви місцевий господарський суд зазначав, що всупереч вимогам ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, необхідність вжиття заходів забезпечення позову обумовлена виключно припущеннями про можливе існування обставин, які можуть ускладнити виконання рішення суду у випадку задоволення позову, та не підтверджено жодними належними та допустимими доказами.

В свою чергу, за висновком суду, відсутність у відповідача речових прав на нерухоме майно, на підтвердження чого позивачем було надано суду інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №179026588 від 29.08.2019, не свідчить про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача. У той час як питання правомірності або неправомірності дій відповідача під час виконання договору поставки №1 від 03.01.2018 входить до предмету доказування при вирішенні спору по суті, а, отже, безпосередньо факт невиконання зобов`язань за договором не є підставою для задоволення поданої заяви.

Не погодившись з означеною ухвалою суду, Приватне підприємство Хлібна Справа-Н звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.09.2019 про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову скасувати та прийняти судове рішення про задоволення такої заяви; накласти арешт на грошові кошти, розташовані на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ Приватбанк (МФО 328704) на ім`я ТОВ Південний хліб в межах суми 288 768, 00 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невірне застосування норм ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, зазначаючи, що:

предметом позову є стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки від 03.01.2018 та пені за прострочення виконання грошового зобов`язання. На підтвердження вказаних обставин суду були представлені відповідні первинні документи;

відповідач перестав виконувати грошові зобов`язання перед позивачем та перед іншими контрагентами, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру судових рішень;

у відповідача відсутнє майно, за рахунок якого відповідно до ст. 48 Закону України Про виконавче провадження можливо було б задовольнити наявні грошові вимоги, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 179026588 від 29.08.2019;

накладення арешту на банківський рахунок відповідача в межах ціни позову є співмірним та адекватним заходом забезпечення позову. При цьому, права та законні інтереси відповідача в частині провадження ним підприємницької діяльності не будуть порушені;

будь-які інші заходи забезпечення позову, які передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не забезпечать виконання рішення суду;

суд першої інстанції, покладаючи на позивача обов`язок надати беззаперечні докази можливої протиправної поведінки відповідача не врахував, що позивач законом обмежений у здобутті таких доказів.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 09.09.2019 для розгляду апеляційної скарги по справі №916/2468/19 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Богацька Н.С., судді: Діброва Г.І., Принцевська Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства Хлібна Справа-Н на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.09.2019 у справі №916/2468/19; встановлено іншим учасникам справи згідно з нормами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами його направлення учасникам справи) до 23.09.2019; роз`яснено іншим учасникам справи їх право в строк до 23.09.2019 подати до суду разом з відзивом на апеляційну скаргу або окремо будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

У встановлений судом апеляційної інстанції строк відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 справу №916/2468/19 призначено до розгляду на 07.10.2019 о 13:45 год.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свої доводи апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, що з огляду на належне повідомлення про час, дату та місце розгляду справи, та враховуючи встановлені ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строки розгляду апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, не є перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції: про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Частинами 1, 3 статті 138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

За змістом ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, предметом спору у справі №916/2468/19 є вимоги Приватного підприємства Хлібна Справа-Н про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Південний хліб заборгованості за договором поставки у загальному розмірі 288 768,00 грн.

В даному випадку, виконання в майбутньому судового рішення з даної справи, в разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів для погашення заборгованості за договором.

Таким чином, в силу положень ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах заявлених позовних вимог є співмірним із заявленим предметом позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 14.08.2019 у справі №910/3802/19 та від 14.06.2018 у справі № 916/10/18.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Право на ефективний засіб юридичного захисту встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії , було зазначено що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Як зазначалося вище, предметом позову у даній справі є вимоги майнового характеру про стягнення заборгованості у загальному розмірі 288 768,00 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 286 053,25 грн. та пені у розмірі 2 715,67 грн.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Згідно поданої заяви позивач просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, розташовані на рахунку № НОМЕР_2 , відкритому у Акціонерному товаристві Комерційний Банк Приватбанк в межах ціни позову в сумі 288 768, 00 грн.

В силу приписів ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення конкретного позову та на які така сторона посилається.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, що мають значення для справи.

Належними згідно ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підтвердження обґрунтованості обраного способу забезпечення позову, скаржник, з огляду на Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 179026588 від 29.08.2019, посилався на відсутність у відповідача будь-якого нерухомого майна, за рахунок якого можливо б було задовольнити наявні грошові вимоги в порядку, визначеному Законом України Про виконавче провадження .

Позивач також доводив, що відповідач всупереч прийнятим на себе зобов`язанням припинив виконання грошових зобов`язань за договором перед ним, а також й перед іншими контрагентами, що свідчить про недобросовісність його поведінки.

За змістом заяви про забезпечення позову, метою застосування вищезгаданих заходів забезпечення позову є недопущення виведення відповідачем коштів, за рахунок яких може бути забезпечено виконання рішення суду у разі задоволенні позову, чи створення інших обтяжень, що може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушеного права позивача.

Вищенаведені заходи забезпечення позову відповідають вимогам ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України та сприяють ефективному захисту і відновленню порушених прав та інтересів заявника, у випадку прийняття рішення на його користь.

Водночас місцевий господарський суд не звернув уваги на вищенаведені обставини, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову, відтак дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову.

Разом з цим, апеляційний суд не знайшов підстав для вжиття зустрічного забезпечення.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, судова колегія дійшла висновку, що клопотання Приватного підприємства Хлібна Справа-Н про забезпечення позову містить обґрунтовані мотиви, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення саме такого позову та у визначений позивачем спосіб, у зв`язку з чим висновки місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для вжиття заходів до забезпечення позову на підставі ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України є помилковими.

Відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга Приватного підприємства Хлібна Справа-Н підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Господарського суду Одеської області від 02.09.2019 у справі № 916/2468/19 скасуванню, з прийняттям нового судового рішення про задоволення клопотання Приватного підприємства Хлібна Справа-Н про забезпечення позову.

Судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи, підлягають розподілу відповідно до правил, встановлених до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Хлібна Справа-Н задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області про відмову у забезпеченні позову від 02.09.2019 у справі №916/2468/19 скасувати.

Клопотання Приватного підприємства Хлібна Справа-Н про забезпечення позову задовольнити.

Вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю Південний хліб (ЄДРПОУ 41740807), розташовані на рахунку № НОМЕР_2 , відкритому у Акціонерному товаристві Комерційний Банк Приватбанк (МФО 328704), в межах ціни позову, у сумі 288 768,00 грн.

Стягувачем за даною постановою є Приватне підприємство Хлібна Справа-Н (65089, м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 59-В; код ЄДРПОУ 40904080).

Боржником за даною постановою є Товариство з обмеженою відповідальністю Південний хліб (65078, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 14, код ЄДРПОУ 41740807).

Ця постанова є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред`явлена до виконання протягом строків, встановлених ст. 12 Закону України Про виконавче провадження .

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 11.10.2019.

Головуючий суддя Н.С. Богацька

судді Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська