Рішення

від 18.12.2019 по справі 916/2468/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2468/19

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Савченко А.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Соловйов В.В. на підставі ордеру;

Від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства „Хлібна Справа - Н» до товариства з обмеженою відповідальністю „Південний хліб» про стягнення 288 768,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Хлібна Справа - Н» (далі по тексту - ПП „Хлібна Справа - Н» ) звернулось до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Південний хліб» (далі по тексту - ТОВ „Південний хліб» ) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 288 768,00 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 286 053,25 грн. та пені у розмірі 2715,67 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору поставки №1 від 03.01.2018р. в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого позивачем товару.

ТОВ „Південний хліб» жодного разу в судові засідання по даній справі не з`явилось, про причини неявки суд не повідомило. При цьому, суд зазначає, що конверти із поштовими відправленням суду, які були надіслані на адресу місцезнаходження ТОВ „Південний хліб» згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 65078, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, буд. 14, були повернуті до суду у зв`язку із неможливістю вручення адресату. Оскільки ТОВ „Південний хліб» не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою від 02.09.2019р. судом було відмовлено ПП „Хлібна Справа - Н» у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2019р. було скасовано ухвалу господарського суду від 02.09.2019р. по даній справі, клопотання ПП „Хлібна Справа - Н» про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача - задоволено.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

03.01.2018р. між ПП „Хлібна Справа - Н» (Постачальник) та ТОВ „Південний хліб» (Покупець) було укладено договір поставки №1, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник поставляє та передає партіями у власність Покупцю, а Покупець приймає та оплачує на умовах даного договору кондитерські компоненти та домішки, в подальшому за текстом іменується - товар, зазначений в замовленнях та видаткових накладних.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Відповідно до п. п. 2.2, 2.3 договору поставки №1 від 03.01.2018р. розрахунки за цим договором за товар здійснюються у національній валюті у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Оплата вартості за цим договором здійснюється протягом 14 банківських днів з моменту поставки кожної партії товару.

Згідно з п. п. 3.3, 3.11 договору поставки №1 від 03.01.2018р. передача та прийом кожної партії товару здійснюється на підставі поданого Покупцем замовлення та оформляється підписанням обома сторонами відповідної видаткової накладної. При прийманні-передачі товару Постачальник зобов`язаний передати Покупцю оригінали наступних документів: видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, рахунок-фактуру, документи, що підтверджують якість товару.

Положеннями п. 4.4 договору поставки №1 від 03.01.2018р. визначено, що за прострочення здійснення розрахунку за товар Покупець зобов`язаний виплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості несплаченого товару за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 7.1 договору поставки №1 від 03.01.2018р. цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2018р. включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання своїх зобов`язань сторонами. Якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не висловить в письмовій формі свій намір про припинення дії цього договору, то він вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на таких самих умовах.

На виконання договору поставки №1 від 03.01.2018р., укладеного між сторонами по справі, ПП „Хлібна Справа - Н» було поставлено відповідачу товар на загальну суму 311 605,10 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: №0987 від 30.07.2019р. на суму 31 551,67 грн., №0995 від 17.07.2019р. на суму 31 512,76 грн., №0994 від 17.07.2019р. на суму 6060,00 грн., №0999 від 18.07.2019р. на суму 17 839,34 грн., №1000 від 18.07.2019р. на суму 9090,00 грн., №1008 від 19.07.2019р. на суму 21 351,77 грн., №1009 від 19.07.2019р. на суму 22415,40 грн., №1011 від 22.07.2019р. на суму 3030,00 грн., №1017 від 22.07.2019р. на суму 10049,11 грн., №1018 від 22.07.2019р. на суму 17 483,26 грн.,№1024 від 23.07.2019р. на суму 6624,84 грн., №1022 від 23.07.2019р. на суму 1904,28 грн., №1025 від 23.07.2019р. на суму 6060,00 грн., №1033 від 24.07.2019р. на суму 11404,20 грн., №1039 від 25.07.2019р. на суму 10014,07 грн., №1037 від 25.07.2019р. на суму 7844,16 грн., №1047 від 26.07.2019р. на суму 10241,22 грн., №1048 від 26.07.2019р. на суму 16812,00 грн., №1049 від 26.07.2019р. на суму 22032,24 грн., №1057 від 29.07.2019р. на суму 16374,84 грн., №1063 від 30.07.2019р. на суму 900,00 грн., №1066 від 30.07.2019р. на суму 21603,34 грн., №1067 від 30.07.2019р. на суму 9406,63 грн.

ТОВ „Південний хліб» на виконання прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки №1 від 03.01.2018р. було оплачено лише частину вартості отриманого від відповідача товару на суму 25 551,88 грн., на підтвердження чого позивачем було надано банківську виписку від 29.07.2019р. При цьому, під час вирішення судом даного спору позивачем було наголошено, що відповідачем 29.07.2019р. було перераховано на рахунок ПП „Хлібна Справа - Н» грошові кошти у розмірі 40 000,00 грн., лише частина з яких у розмірі 25 551,88 грн. була зарахована в рахунок оплати видаткової накладної №0987 від 30.07.2019р., інша сума перерахованих відповідачем 29.07.2019р. грошових коштів була зарахована в рахунок оплати вартості товару, який був поставлений раніше та стягнення заборгованості за який не є предметом спору по даній справі.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ „Південний хліб» , позивачем було наголошено, що у порушення зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору поставки №1 від 03.01.2018р., відповідачем не було своєчасно та у повному обсязі оплачено вартість поставленого позивачем товару.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено наступне: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, в порушення наведених норм закону ТОВ „Південний хліб» не було у повному обсязі оплачено вартості товару, придбаного за договором поставки №1 від 03.01.2018р., в результаті чого станом на момент вирішення даного спору у відповідача наявна заборгованість у загальному розмірі 286 053,25 грн. З викладених обставин, позовні вимоги ПП „Хлібна Справа - Н» до ТОВ „Південний хліб» про стягнення суми основного боргу у розмірі 286 053,25 грн. підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

З посиланням на умови п. 4.4 договору поставки №1 від 03.01.2018р., а також приписи чинного законодавства ПП „Хлібна Справа - Н» було нараховано відповідачу до сплати пеню у загальному розмірі 2715,67 грн., яка була розрахована позивачем по кожній із видаткових накладних окремо станом на 15.08.2019р.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» (з наступними змінами і доповненнями) огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, господарський суд дійшов висновку, що правильним розміром пені є сума у розмірі 2420,92 грн. Наведене має наслідком необхідність задоволення заявлених ПП „Хлібна Справа - Н» до ТОВ „Південний хліб» позовних вимог шляхом присудження до стягнення із відповідача пені у розмірі 2420,92 грн.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи вищезазначене, позов приватного підприємства „Хлібна Справа - Н» до товариства з обмеженою відповідальністю „Південний хліб» підлягає частковому задоволенню шляхом присудження до стягнення на користь позивача суми основного боргу у розмірі 286053,25, пені у розмірі 2420,92 грн. відповідно до ст. ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 615, 617, 901, 903, 905, 907 ЦК України, ст. ст. 179, 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань". В решті позову необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви, заяви про вжиття заходів забезпечення позову та судового збору, сплаченого за звернення до суду із апеляційною скаргою, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог до ст. 129 ГПК України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 33150,00 грн., клопотання про покладення яких на відповідача було заявлено позивачем під час розгляду судом даного спору, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положеннями ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем було надано суду договір про надання правової допомоги від 12.08.2019р., укладений між позивачем та адвокатом Соловйовим В.В., акт виконаних робіт від 18.12.2019р. до договору про надання правової допомоги від 12.08.2019р. на суму 33150,00 грн., а також платіжне доручення №1523 від 18.08.2019р. про сплату авансового внеску у розмірі 7650,00 грн.

Варто зауважити, що за умовами п. 4.4 договору про надання правової допомоги від 12.08.2019р. остаточний розмір наданих позивачу послуг повинен визначатись на підставі підписаного між позивачем та адвокатом акту. При цьому, сума, зазначена в акті повинна бути сплачена на рахунок адвоката протягом 3 робочих днів з моменту підписання акту.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019р. по справі №922/445/19 дійшла висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Оскільки вимогами ст. 129 ГПК України передбачена необхідність покладення судових витрат, тобто і витрат на правову допомогу, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, господарський суд, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, вважає за необхідне віднести на рахунок відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 33 000,00 грн., розмір яких є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Південний хліб» /65078, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, буд. 14, ідентифікаційний код 41740807/ на користь приватного підприємства „Хлібна Справа - Н» /65089, м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 59-В, ідентифікаційний код 40904080/ суму боргу у розмірі 286053,25 грн. /двісті вісімдесят шість тисяч п`ятдесят три грн. 25 коп./, пеню у розмірі 2420,92 грн. /дві тисячі чотириста двадцять грн. 92 коп./, судовий збір у розмірі 7208,62 грн. /сім тисяч двісті вісім грн. 62 коп./, витрати на правову допомогу у розмірі 33 000,00 грн. /тридцять три тисячі грн. 00 коп./.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18.12.2019р.

Суддя С.П. Желєзна