Постанова

від 10.10.2019 по справі 922/754/13-г

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2019 р. Справа № 922/754/13-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М. , суддя Плахов О.В.

за участю секретаря судового засідання Черкас В.М.

за участю представників:

позивача - не з`явився,

1-го відповідача - Деонега І.М, (особисто, паспорт серії НОМЕР_1 від 13.11.2009), Яворський А.Р. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 23.01.2018 серії ПТ №2017),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Деонеги Ірини Миколаївни (вх.№ 2702)

на ухвалу господарського суду Харківської області від 29.07.2019

у справі №922/754/13-г , постановлену колегією суддів у складі: головуючого судді Жельне С.Ч., судді Жигалкіна І.П., судді Смірнової О.В. в приміщенні Господарського суду Харківської області 29.07.2019 о 14:28 (повний текст рішення складено та підписано 30.07.2019)

за заявою Фізичної особи-підприємця Деонеги Ірини Миколаївни про заміну сторони у виконавчому провадженні (вх.№17468 від 18.07.2019)

за позовом ПАТ "Кредобанк", м. Київ

до відповідачів 1.ФОП Деонеги Ірини Миколаївни , м. Харків,

2.ТОВ "Неолайн-Плюс", м. Харків

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.07.2019 у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Деонеги Ірини Миколаївни про заміну сторони у виконавчому провадженні (вх.№17468 від 18.07.2019) - відмовлено повністю.

Фізична особа-підприємець Деонега Ірина Миколаївна з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Харківської області від 29.07.2019 у справі №922/754/13-г скасувати і направити справу №922/754/13-г для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що суд першої інстанції при постановлені оскаржуваної ухвали не прийняв до уваги повідомлення від 25.06.2018 №27-26632/18/236, в якому повідомляється про заміну правонаступника на ТОВ Фінансова компанія Довіра та гарантія . А також, в апеляційній скарзі зазначає про нововиявлені обставини, а саме банк передав у власність всі права на іпотечне майно ТОВ Фінансова компанія Довіра та гарантія , а останнє передало у власність майно ОСОБА_4 , отже, на думку апелянта, відбулось погашення за кредитним договором. Крім того, апелянт зазначає, що судом при призначенні заяви до розгляду встановлено строк, за який неможливо не тільки з`явитись у судове засідання, але й підготувати та надати відзиви на заяву.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Деонеги Ірини Миколаївни та призначено справу до розгляду на 10.10.2019.

Від апелянта надійшло клопотання про надання додаткових доказів по справі (вх. 9517 від 07.10.2019), до якого додано, зокрема, договір факторингу від 23.06.2018 із відступленням права грошової вимоги за кредитним договором від 20.12.2011 №40/12-2011.

В обґрунтування заявленого клопотання апелянта зазначає, що 28.09.2019 апелянтом отримано копію договору факторингу, у зв`язку з чим апелянт не міг подати даний доказ до суду, який має суттєве значення для розгляду справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 09.10.2019 у зв`язку з відпусткою судді Бородіної Л.І. для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Здоровко Л.М., судді Плахова О.В.

У судовому засіданні 10.10.2019 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, ухвалу господарського суду Харківської області від 29.07.2019 у справі №922/754/13-г скасувати і направити справу №922/754/13-г для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Інші учасники своїм право участі у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать повернуті поштові повідомлення про вручення поштового відправлення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

У лютому 2013 року Публічне акціонерне товариство "Кредобанк" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи підприємця Деонеги Ірини Миколаївни та Товариства з обмеженою відповідальністю "Неолайн-плюс", в якому посилаючись на неналежне виконання ФОП Деонега І.М. своїх договірних зобов`язань за кредитним договором №40/12-2011 від 20.12.2011 щодо своєчасного повернення суми кредиту і сплати процентів за користування кредитними коштами, просило суд (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 06.03.2013):

- стягнути солідарно з ФОП Деонега І.М. та ТОВ "Неолайн-плюс", які згідно договору поруки № 40/12-2011 від 20.12.2011 року відповідають перед банком солідарно за порушення боржником основного зобов`язання, заборгованість за кредитним договором № 40/12-2011 від 20.12.2011 року в сумі 866 681,14 грн. (з яких прострочена заборгованість по кредиту становить 750 519,51 грн., прострочена заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами - 95 243,02 грн., прострочена заборгованість за комісію за управління кредитом -7 110,00 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 8132,13 грн, пеня за несвоєчасну сплату процентів - 5 315,70 грн., пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом - 360,78 грн);

- а також звернути стягнення на предмет іпотеки: нежитлову нерухомість загальною площею 1 044,3 кв.м. (літ. "А-3"), а саме: кімнати № 1, 2, 3, 21, 30, 31, 42, 43, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61 площею 834,0 кв. м., кімнати підвалу I, II, III, IV, V, VI, XIV, XV площею 210,3 кв. м., що знаходиться за адресою: Харківська область, Валківський район, вул. Лібкнехта Карла, 8 , іпотекодавцем якого є ТОВ "Неолайн-плюс" за договором іпотеки № 40/12-2011 від 20.12.2011 року, шляхом реалізації в порядку ст. 38 Закону України "Про іпотеку", в рахунок погашення кредитної заборгованості в сумі 866681,14 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.07.2013 у справі №922/754/13-г, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.2013 позов задоволено частково, звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки № 40/12-2011 від 20.12.2011, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харитоновою Я.М., реєстраційний запис № 2232, а саме - на нерухоме майно: на нежитлову нерухомість загальною площею 1 044,3 кв.м (літ. "А-3"), а саме кімнати № 1, 2, 3, 21, 30, 31, 42, 43, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61 площею 834,0 кв.м., кімнати підвалу I, II, III, IV, V, VI, XIV, XV площею 210,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, Валківський район, вул. Лібкнехта Карла, 8, що належить ТОВ "Неолайн-плюс" на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.10.2011 (серія САС №689827) шляхом його продажу ПАТ "Кредобанк" від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку", за початковою ціною 1356000 грн з метою погашення заборгованості ФОП Деонеги І.М. перед ПАТ "Кредобанк" за кредитним договором № 40/12-2011 від 20.12.2011 в сумі 866681,14 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2013 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" задоволено. Рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.2013 у справі №922/754/13-г в частині відмови в стягненні кредитної заборгованості в сумі 866681,14 грн з Фізичної особи підприємця ФОП Деонега І.М. скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким позов задоволено.

Стягнено з Фізичної особи-підприємця ФОП Деонега І .М. на користь Публічного акціонерного банку "Кредобанк" 866681,14 грн - заборгованість за кредитним договором від 20.12.2012 № 40/12-2011.

Стягнено з Фізичної особи-підприємця Деонега І.М. на користь Публічного акціонерного банку "Кредобанк" 8666,81 грн у рахунок відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, 8666,81 грн у рахунок відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2013 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" в доход державного бюджету 17333,62 грн судового збору.

Стягнено з Фізичної особи-підприємця Деонега І.М. в доход державного бюджету 17333,62 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

09.01.2014 на виконання вищевказаної постанови касаційної інстанції господарським судом Харківської області були видані відповідні накази.

Крім того, 17.01.2014 місцевим судом виданий також наказ на виконання рішення господарського суду Харківської області від 15.07.2013 в частині звернення стягнення на предмет іпотеки згідно договору від 20.12.2011 №40/12-2011.

18.07.2019 Фізична особа-підприємець Деонега І.М. звернулась до господарського суду Харківської області із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, в якій просить замінити стягувача ПАТ "Кредобанк" по справі №922/754/13-г на ТОВ Фінансова компанія Довіра та гарантія , а також замінити стягувача у відкритих виконавчих провадженнях Київського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області у справі №922/754/13-ц за позовом Публічного акціонерного банку "Кредобанк" до Фізичної особи-підприємця Деонеги Ірини Миколаївни та ТОВ "Неолайн-плюс" про стягнення кредитної заборгованості в розмірі 866 681,14 грн., та судовий збір.В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на те, що 26.06.2018 між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" укладено договір факторингу, відповідно до якого Новому кредитору - ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" перейшло право грошової вимоги до ФОП Деонеги І .М. за кредитним договором №40/12-2012 від 20.12.2011, укладеним між позивачем та відповідачем.

На підтвердження вказаних обставин заявником до заяви було додано копію повідомлення (про здійснене відступлення прав) ПАТ "Кредобанк" від 25.06.2018 за №27-26632/18/238, в якому ФОП Деонега І.М. було повідомлено про відступлення Банком новому кредитору - ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" права вимоги за кредитним договором від 20.12.2011 №40/12-2011 на підставі укладеного між Банком та ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" Договору факторингу від 24.06.2018.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.07.2019 у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні відмовлено повністю.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що матеріалами відповідної заяви ФОП Денега І.М належним чином не підтверджено перехід до фактора права вимоги за кредитним договором від 20.12.2011 №40/12-2011, тому відсутні підстави у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання апелянта про надання додаткових доказів по справі з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що були зібрані місцевим господарським судом, піддані оцінці і за результатами оцінки покладені в основу рішення цього суду або відхилені судом. Подання сторонами додаткових доказів апеляційному суду обмежено. Додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції. Обґрунтовуючи неможливість подання доказів суду першої інстанції, особа, яка бажає подати нові докази, має довести обставини, що об`єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду.

Обмеження права на подання доказів в суд апеляційної інстанції покликано активізувати змагальний процес в суді першої інстанції. Його можливо розглядати як своєрідну процесуальну санкцію за невиконання особою, що бере участь у справі, своїх обов`язків по доказуванню в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП Деонега І.М. звернулась до господарського суду Харківської області з заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні 18.07.2019, в якій посилається на те, що 23.06.2019 укладений договір факторингу між ПАТ Кредобанк та ТОВ Фінансова компанія Довіра та гарантія .

До суду апеляційної інстанції апелянт надає докази того, що 14.08.2019 здійснений адвокатський запит щодо надання договору факторингу від 23.06.2019.

Тобто, адвокатський запит був здійснений вже після винесення оскаржуваної ухвали.

Доказів в обґрунтування пропуску строку на подання додаткових доказів апелянтом не надано.

Враховуючи викладене, підстави для задоволення клопотання про прийняття додаткових доказів відсутні у відповідності до ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №905/1315/18.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з огляду на наступне.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.

Оскільки, виконання судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України Про виконавче провадження .

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України - і за її межами.

Згідно з ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником).

Процесуальне правонаступництво, передбачене ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, - це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Правонаступництво може бути універсальним або частковим (сингулярним). За універсального правонаступництва до правонаступника (фізичної або юридичної особи) переходять усі права і обов`язки того суб`єкта, якому вони належали раніше. За часткового (сингулярного) правонаступництва від одного до іншого суб`єкта переходять лише окремі права і обов`язки.

Правонаступництво слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб`єктивні права та обов`язки попередника. Правонаступництво для юридичних осіб може наступати в разі їх припинення з правонаступництвом. Припинення юридичної особи з правонаступництвом, тобто реорганізація юридичної особи, може проводитися у формі злиття, приєднання, виділу тощо.

Питання заміни сторони її правонаступником, у тому числі і в разі заміни боржника у зобов`язанні, вирішується виключно судом у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Таким чином, заміна сторони на стадії виконавчого провадження здійснюється відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України та Закону України Про виконавче провадження , у випадку переходу процесуальних прав та обов`язків однієї сторони до іншої, у зв`язку з вибуттям юридичної особи.

Відповідно до ст.334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 242 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП Деонега І.М. звернулась до господарського суду Харківської області з заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні 18.07.2019.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.07.2019 прийнято заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні та розгляд справи призначено на 29.07.2019.

Суд, призначаючи заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні на 29.07.2019Ю виконав вимоги норм процесуального законодавства, в якому зазначено, що суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до повернутих поштових повідомлень про вручення ухвали суду від 22.07.2019, ФОП Деонега І.М. отримала наведену ухвалу 25.07.2019, ТОВ Фінансова компанія Довіра та кредит отримало 25.07.2019, ПАТ Кредобанк - 26.07.2019 (т. 6, а.с. 47-50). Тобто всі учасники справи були повідомлені належним чином до дати призначеного судового засідання.

Крім того, як зазначено вище, що неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Таким чином, посилання апелянта на те, що судом при призначенні заяви до розгляду встановлено строк, за який неможливо не тільки з`явитись у судове засідання, але й підготувати та надати відзиви на заяву, чим і порушено права учасників справи не підтверджується вищевикладеним та спростовується матеріалами справи.

Згідно з ч.5 ст.15 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до положень частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус як сторони виконавчого провадження. Заміна такої особи належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", статті 334 Господарського процесуального кодексу України за заявою, зокрема, заінтересованої сторони зобов`язання, яким є і боржник.

Таким чином при заміні сторони у виконавчому провадженні суду необхідно встановити обставини щодо передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення, що зумовлює вибуття сторони виконавчого провадження та є підставою для її заміни.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що з наданої заявником копії повідомлення (про здійснене відступлення прав) ПАТ "Кредобанк" від 25.06.2018 №27-26632/18/238 неможливо дослідити умови передачі та встановити розмір переданих ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" за договором факторингу права вимоги до заявника за кредитним договором від 20.12.2011 №40/12-2011 з урахуванням відсутності такого договору в матеріалах справи.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодекс України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Копія повідомлення (про здійснене відступлення прав) ПАТ "Кредобанк" від 25.06.2018 №27-26632/18/238 не підтверджує факту правонаступництва ТОВ Фінансова компанія Довіра та гарантія , з надано повідомлення неможливо встановити обсяг переданих прав правонаступнику.

З огляду на вищевикладене, заявником не підтверджено належним чином перехід до фактора права вимоги за кредитним договором від 20.12.2011 №40/12-2011, тому заява про заміну сторони у виконавчому провадженні є такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо відмови у задоволенні клопотанні ФОП Деонега І.М. про витребування доказів колегія суддів зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.07.2019 ФОП Деонега І.М. звернулась до господарського суду першої інстанції з клопотанням про витребування доказів, в якому з посиланням на ст. 81 Господарського процесуального кодексу України просить витребувати копію договору факторингу із відступлення прав грошової вимоги за кредитним договором від 20.12.2011 №40/12-2011.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.07.2019, зокрема, відмовлено ФОП Деонега І.М. в задоволенні клопотання про витребування доказів. Ухвала місцевого господарського суду в цій частині мотивована тим, що ФОП Деонега І.М. взагалі не було надано доказів звернення до ТОВ Фінансова компанія Довіра та гарантія та відповідно відмови останнього у наданні запитуваних документів.

В день судового засідання 29.07.2019 на підтвердження звернення до ТОВ Фінансова компанія Довіра та гарантія ФОП Деонега І.М. звернулась до суду першої інстанції з клопотанням про долучення до матеріалів справи документів, а саме довідки ТОВ Фінансова компанія Довіра та гарантія про відсутність заборгованості від 26.06.2019 №256, заяви від 18.07.2019 про надання документів, адресованої ТОВ Фінансова компанія Довіра та гарантія .

Однак, з повторним клопотання про витребування доказів по справі ФОП Деонега І.М. до суду першої інстанції не зверталось.

Крім того, як вбачається, ФОП Деонега І.М. в якості доказу звернення до правонаступника за кредитним договором надає скріншоти зображень екрану телефону з смс-повідомленнями, направленими ТОВ Фінансова компанія Довіра та гарантія .

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ст. 96 ГПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно з ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 10 частини першої ст. 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" електронна позначка часу - електронні дані, які пов`язують інші електронні дані з конкретним моментом часу для засвідчення наявності цих електронних даних на цей момент часу.

На підтвердження доводів про направлення звернення до ТОВ ФК Довіра та гарантія апелянт надав скриншоти сторінок телефону.

Колегія суддів не може прийняти даний доказ в якості доказу напрпавлення звернень правонаступнику, оскільки надані заявником роздруківки екрану (скриншоти), не містять обов`язкових реквізитів електронних документів, а тому не можуть бути визнані належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 73, 76-79 ГПК України.

Системний аналіз Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закону України "Про електронні довірчі послуги" свідчить, що крім загальних реквізитів документу, передбаченого ДСТУ 4163-2003 (Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів), обов`язковими реквізитами електронного документу, є наявність електронного цифрового підпису та електронної позначки часу.

Однак, зазначеної вимоги щодо оформлення електронних документів заявником не дотримано.

Колегія суддів звертає увагу, що ФОП Деонега І.М. не позбавлена права звернутися до господарського суду Харківської області з заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, додавши до заяви пакет документів, який б підтверджував правомірність правонаступництва ПАТ Кредобанк та ТОВ Фінансова компанія Довіра та гарантія .

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Матеріали справи свідчать про те, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, надав вірну юридичну оцінку обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваної ухвали в апеляційному порядку, у зв`язку з чим апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Деонеги Ірини Миколаївни не підлягає задоволенню, а ухвалу господарського суду Харківської області від 29.07.2019 у справі №922/754/13-г слід залишити без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 129, 282 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 253, 254, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Деонеги Ірини Миколаївни залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 29.07.2019 у справі №922/754/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 11.10.2019.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.В. Плахов