Рішення

від 11.10.2019 по справі 910/10653/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.10.2019Справа № 910/10653/19

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Приватного акціонерного товариства ВФ Україна (вул. Лейпцизька, буд. 15, м. Київ, 01601) до Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія ДДК (вул. Жилянська, буд. 29, м. Київ, 01033) про стягнення 18405,42 грн.,

Без виклику сторін

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Приватне акціонерне товариство ВФ Україна , звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія ДДК , в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія ДДК на користь Приватного акціонерного товариства ВФ Україна заборгованість за надані телекомунікаційні послуги в сумі 18405,42 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921,00 грн.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що між позивачем Приватним акціонерним товариством ВФ Україна (змінено назву з Приватного акціонерного товариства МТС Україна 23.05.2017) та відповідачем укладено договір про надання послуг стільникового радіотелефонного зв`язку № НОМЕР_4 від 04.02.2004 (контракт НОМЕР_5) на номер телефону № НОМЕР_1 . З метою нарахування тривалості і тарифікації розмов та здійснення розрахунків за послуги зв`язку відповідачу присвоєно особовий рахунок № НОМЕР_2 . З технічних причин, у зв`язку з переходом позивача на нову білінгову систему (автоматизовану систему розрахунків за послуги) особовий рахунок абонента замінено на НОМЕР_3. Відповідач не оплатив отримані ним послуги зв`язку ані самостійно, ані на підставі надісланих заявником на його адресу рахунків, виставлених із 31.10.2016 до 30.11.2016. Сума заборгованості відповідача становить 18405,42 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2019 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу запропоновано у строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив, відповідачу надано строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання такого) подати заперечення на відповідь на відзив.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі позивачем отримано 15.08.2019, відповідачем - 22.08.2019, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 68-69).

Відповідач не скористався правом подання до суду відзиву на позовну заяву, позивачем додаткових пояснень до суду подано не було.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

04.02.2004 між Спільним підприємством Український Мобільний Зв`язок (UMC) та Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична компанія ДДК укладено договір № НОМЕР_4/1.10876748 про надання послуг стільникового радіотелефонного зв`язку, за умовами якого UMC надає послуги стільникового радіотелефонного зв`язку в межах України на користь абонента Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія ДДК .

Відповідно до статті 1 статуту Приватного акціонерного товариства ВФ Україна останнє є правонаступником Приватного акціонерного товариства МТС Україна , яке в свою чергу перейменовано зі зміною типу та назви товариства Закрите акціонерне товариство Український Мобільний Зв`язок .

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується рахунками за телекомунікаційні послуги Приватного акціонерного товариства МТС України , позивачем виставлено відповідачу до сплати рахунки за розрахунковий період з 01.10.2016 до 31.10.2016 та за період з 01.11.2016 до 30.11.2016 по рахунку № НОМЕР_3 , відкритого на ім`я відповідача.

Відповідно до рахунку та телекомунікаційні послуги за період з 01.11.2016 до 30.11.2016 заборгованість абонента Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія ДДК станом на 30.11.2016 становить 18405,42 грн.

Згідно із п.п. 2.4.2. п. 2.4. розділу 2 договору абонент зобов`язаний своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги, авансові внески та плату за утримання номеру в мережі стільникового радіотелефонного зв`язку UMC по всіх телефонах, зареєстрованих на його особистому рахунку (плата за утримання номеру в мережі сплачується і в тому випадку, коли надання послуг призупинено за несплату попередніх рахунків або за заявою абонента).

Відповідно до п. 4.1. розділу 4 договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього договору згідно із законодавством України.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач у позовній заяві зазначає про наявність за відповідачем заборгованості за користування послугами у розмірі 18405,42 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав .

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами встановлено, що між Спільним підприємством Український Мобільний Зв`язок (UMC) (правонаступником всіх прав та обов`язків якого є позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична компанія ДДК укладено договір № НОМЕР_4/1.10876748 про надання послуг стільникового радіотелефонного зв`язку, за умовами якого позивачем надавалися послуги телефонного зв`язку на користь відповідача, а відповідачем приймалися такі послуги, що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача ( НОМЕР_3 ) по номеру телефону НОМЕР_6, тарифний пакет GSM ULTRA VIP Plus (а.с. 25-54). На виконання умов договору позивачем виставлено до сплати відповідачу рахунки за період з 01.10.2016-31.10.2016 та з 01.11.2016-30.11.2016. Згідно відомостей рахунку за період з 01.11.2016-30.11.2016 за рахунком № НОМЕР_3 наявна заборгованість у розмірі 18405,42 грн. Вказаний розмір заборгованості також відображений у деталізованій інформації про розрахунки за телекомунікаційні послуги Приватного акціонерного товариства МТС Україна . Вказаний факт відповідачем не спростовано, належних доказів, які б підтверджували оплату вартості отриманих послуг та відсутність заборгованості суду не надано.

Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, враховуючи порушення умов укладеного між сторонами договору з боку відповідача в частині погашення заборгованості за надані послуги, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 18405,42 грн. є обґрунтованими.

Таким чином, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача у справі 1921,00 грн. судових витрат зі сплати судового збору, на підставі положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 120, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія ДДК (вул. Жилянська, буд. 29, м. Київ, 01033, ідентифікаційний код 32155377) на користь Приватного акціонерного товариства ВФ Україна (вул. Лейпцизька, буд. 15, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 14333937) заборгованість у розмірі 18405 грн. 42 коп. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921 грн. 00 коп., а всього 20326 (двадцять тисяч триста двадцять шість) грн. 42 (сорок дві) коп.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 11.10.2019.

Суддя В.О.Демидов