Рішення

від 03.10.2019 по справі 910/7982/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.10.2019Справа № 910/7982/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О. , за участю секретаря судового засідання Юрковської В.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження

справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Променергобуд (вул. Вадима Гетьмана, буд. 27, м. Київ, 03056) до Акціонерного товариства Українська залізниця (вул. Єжи Гедройця (вул. Тверська), буд. 5, 03680, м. Київ,) в особі Філії Центр забезпечення виробництва Акціонерного товариства Українська залізниця (пр-т Повітрофлотський, буд. 11/15, м. Київ, 03049) про стягнення заборгованості, пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат у розмірі 2090040,77 грн.,

Представники сторін:

від позивача: адвокат Тимошенко Павло Олександрович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ВН № 000525 від 24.07.2019, довіреність № 1308/1 від 13.08.2019);

від відповідача: адвокат Пегза Катерина Костянтинівна (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 1999, видане на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області від 18.01.2018 № 2, довіреність в порядку передоручення від 16.08.2019);

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Променергобуд , звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Філії Центр забезпечення виробництва Акціонерного товариства Українська залізниця , в якому просить суд стягнути з стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Філії Центр забезпечення виробництва Акціонерного товариства Українська залізниця на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Променергобуд загальну суму заборгованості в розмірі 1663881,30, інфляційні втрати в розмірі 96144,05 грн., три проценти річних в розмірі 47145,06 грн., пеню в розмірі 282870,37 грн. за договором поставки № ЦЗВ-07-06118-01 від 07.08.2018.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № ЦЗВ-07-06118-01 від 07.08.2018. Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язувався поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід`ємною частиною договору. Згідно п. 4.3. договору загальна сума на момент його підписання складає 11199131,40 грн. Поставка за видатковими накладними № 101 від 27.12.2018 та № 95 від 20.12.2018 оплачена частково, загальна основна заборгованість складає 1663881,30 грн. Загальний розмір пені становить 282870,37 грн., інфляційні нарахування - 96144,05 грн., сума 3% річних - 47145,06 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 у вказаній справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.07.2019. Відповідачу запропоновано у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу запропоновано у строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати відповідь на відзив в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України, визначено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі отримано позивачем та відповідачем 27.06.2019, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

05.07.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування заперечень щодо заявлених позовних вимог відповідач у відзиві зазначає, що стягнення такої значної кошти для АТ Українська залізниця може потягнути за собою значні збитки, що безпосередньо відобразиться на залізничній галузі України. Протягом останнього часу на підприємстві склалася складна ситуація у зв`язку з недофінансуванням (недостатність доходної частини, значне зменшення надходжень коштів, необхідність постійного ремонту та підтримання в належному робочому стані рухомого складу, а також негайна закупівля матеріально-технічних ресурсів для швидкого відновлення залізничної галузі в зоні проведення АТО. Крім того, АТ Українська залізниця здійснюються нагальні заходи щодо капітального відновлення рухомого складу, оновлення парку вагонів, закупівлі тепловозів, що потребує значного фінансування. Вважає, що строк прострочення оплати був незначним та така оплата здійснена добровільно у зв`язку з чим наявні підстави для зменшення відповідальності у зв`язку із несвоєчасною оплатою коштів. Також, на думку відповідача, позивачем не надано доказів спричинення матеріальної або будь-якої іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язань по оплаті.

Ухвалою суду від 11.07.2019 підготовче засідання відкладено на 15.08.2019, запропоновано позивачу у строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати до суду відповідь на відзив, визначено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

16.07.2019 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому позивач зазначив, що внаслідок затримки кожного очікуваного платежу з боку відповідача за поставлену продукцію позивачем упущено стратегічно важливі напрямки розвитку з іншими контрагентами у зв`язку з відсутністю вільних обігових коштів (які мали б надійти в тому числі від відповідача), відбулися затримки по виплаті заробітної плати (зокрема преміювання) працівникам, утворилися ризики неможливості виконання зобов`язань позивача перед третіми особами за іншими договорами в своїй господарській діяльності та можливість покладення на позивача відповідних штрафних санкцій. Подібні дії відповідача викликали необхідність зміни фінансового плану позивача та перерозподіл коштів на підприємстві.

14.08.2019 до суду від представника позивача Тимошенко П.О. надійшов детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних дня надання правничої допомоги.

14.08.2019 до суду від представника відповідача Пегза К.К. надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, оскільки сторонами вживаються заходи врегулювання спору мирним шляхом.

Ухвалою суду від 15.08.2019 строк підготовчого провадження у справі № 910/7982/19 продовжено на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 19.09.2019.

23.08.2019 до Господарського суду міста Києва від представника відповідача Пегза К.К. надійшли заперечення на детальний опис робіт (послуг) адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2019 підготовче провадження у справі № 910/7982/19 закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 03.10.2019.

В судове засідання 03.10.2019 з`явилися представник позивача та представник відповідача. Представник позивача в судовому засіданні зазначив про сплату відповідачем суму основного боргу. Представник відповідача в судовому засіданні просив суд зменшити розмір штрафних санкцій з підстав недоведеності позивачем настання шкоди.

В судовому засіданні 03.10.2019 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Статтею 194 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

07.08.2018 між Філією Центр забезпечення виробництва публічного акціонерного товариства Українська залізниця (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Променергобуд (постачальник) укладено договір поставки № ЦЗВ-07-06118-01, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію (регульоване, запобіжне, сигнальне та освітлювальне обладнання (обладнання СЦБ), найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені в цьому договорі.

Згідно п. 4.3. розділу 4 договору загальна сума даного договору на момент його підписання складає 9332609,50 грн., крім цього ПДВ 20% - 1866521,90 грн., що разом становить - 11199131,40 грн.

Відповідно до специфікації № 1 до договору поставки № ЦЗВ-07-06118-01 від 07.08.2018 сторонами погоджено найменування продукції, яка має бути поставлена за умовами договору, визначено вартість продукції у розмірі 11199131,40 грн.

За умовами п. 5.2. розділу 5 договору поставка продукції проводиться партіями протягом терміну дії договору, тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції. Кожна партія продукції постачається протягом 60 календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.

20.08.2018 відповідачем направлено на адресу позивача лист щодо надання дозволу на відвантаження обладнання СЦБ в серпні-вересні 2018 року на загальну суму 7537790,40 грн. з ПДВ. 13.12.2018 відповідачем направлено на адресу позивача лист щодо надання дозволу на відвантаження обладнання СЦБ на загальну сум 3354141,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 5.4. розділу 5 договору після готовності продукції до відвантаження, постачальник направляє замовнику факсом наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну або акт прийому-передачі, документи, що підтверджують якість продукції, зазначені у п. 2.2. даного договору.

Згідно видаткових накладних позивачем 04.09.2018 здійснено поставку продукції за умовами договору у розмірі 1789387,20 грн. (видаткова накладна № 22 від 04.09.2018), 18.09.2018 - 828120,00 грн. (видаткова накладна № 31 від 18.09.2018), 25.09.2018 - 1175930,40 грн. (видаткова накладна № 38 від 25.09.2018), 27.09.2018 - 2898352,80 грн. (видаткова накладна № 40 від 27.09.2018), 08.10.2018 - 414060,00 грн. (видаткова накладна № 48 від 08.10.2018), 22.10.2018 - 431940,00 грн. (видаткова накладна № 61 від 22.10.2018), 20.12.2018 - 969418,80 грн. (видаткова накладна № 95 від 20.12.2018), 27.12.2018 - 2358343,80 грн. (видаткова накладна № 101 від 27.12.2018).

Таким чином, загальна вартість поставленої продукції складає 10865553,00 грн. Вказана вартість поставленої продукції відображена у податкових накладних, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до п. 6.1. розділу 6 договору оплата за кожну партію поставленої продукції по даному договору проводиться замовником протягом десяти банківських днів з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності до вимог чинного законодавства України та у відповідності з рахунком-фактурою на поставлену партію продукції, обумовлену згідно з п. 5.2.

15.11.2018 відповідачем перераховано на рахунок позивача суму грошових коштів за поставлену продукцію за умовами договору у розмірі 1789387,20 грн. (платіжне доручення № 1365189 від 15.11.2018), 828120,00 грн. (платіжне доручення № 1365108 від 15.11.2018), 1175930,40 грн. (платіжне доручення № 1365397 від 15.11.2018), 2898352,80 грн. (платіжне доручення № 1365252 від 15.11.2018).

18.12.2018 відповідачем на рахунок позивача перераховано грошові кошти у розмірі 431940,00 грн. (платіжне доручення № 41 від 18.12.2018), 19.12.2018 - 414060,00 грн. (платіжне доручення № 263 від 19.12.2018), 03.05.2019 - 1663881,30 грн. (платіжне доручення № 2543 від 03.05.2019).

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач у позовній заяві зазначає, що поставка за видатковими накладними № 101 від 27.12.2018 та № 95 від 20.12.2018 з боку відповідача оплачена частково, загальна основна заборгованість складає 1663881,30 грн. у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку .

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджується факт укладення між сторонами договору поставки № ЦЗВ-07-06118-01 від 07.08.2018, за умовами якого позивачем здійснено на користь позивача поставку обумовленої продукції на загальну суму 10865553,00 грн., що підтверджується видатковими накладними. Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін постачальника та покупця, а також скріплені печатками позивача та відповідача. Факт поставки обумовленої договором продукції з боку позивача на користь відповідача не заперечується стороною відповідача.

Судом встановлено, що 15.11.2018, 18.12.2018, 19.12.2018, 03.05.2019 відповідачем здійснено часткову оплату вартості поставленої продукції у розмірі 9201671,70 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та не заперечувалося сторонами в судовому засіданні. Таким чином, станом на день звернення позивача до суду з даним позовом (19.06.2019) за відповідачем була наявна заборгованість з оплати поставки обумовленої договором поставки продукції у розмірі 1663881,30 грн.

В той же час 23.08.2019 відповідачем на користь позивача сплачено залишок вартості продукції за договором поставки у загальному розмірі 1663881,30 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2092136 від 23.08.2019 на суму 969418,80 грн. та платіжним дорученням № 2092137 від 23.08.2019 на суму 694462,50 грн.

Таким чином, враховуючи сплату відповідачем суми основної заборгованості у розмірі 1663881,30 грн., що не заперечувалося стороною позивача, суд дійшов висновку про відсутність спірних правовідносин між сторонами в частині заявлених позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості за договором поставки, у зв`язку з чим підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 1663881,30 грн. суми заборгованості у суду відсутні.

Крім того, позивачем у зв`язку з порушенням умов договору відповідачем розраховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 282870,37 грн., 3% річних - 47145,06 грн., інфляційних нарахувань - 96144,05 грн.

Відповідно до п. 10.1. розділу 10 договору за порушення термінів постачання постачальник оплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від суми непоставленої в строк продукції на умовах передбачених п. 5.2. даного договору, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 15% від суми непоставленої в строк продукції. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань до поставити продукцію, якщо про інше його не попередив письмово замовник.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 552 Цивільного кодексу України визначено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законодавчо кредитор має право вимагати від боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, повернення не тільки основного боргу, а й сплати встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, які є фактично платою за користування боржником грошовими коштами кредитора за весь період прострочки виконання грошового зобов`язання, а також пені, 3% річних. Твердження сторони відповідача про недоведеність стороною позивача факту завдання останньому шкоди внаслідок порушення строків оплати вартості продукції не приймаються судом, оскільки стороною відповідача не заперечувалося факту порушення строків оплати вартості поставленої продукції з боку відповідача, при цьому повна оплата вартості продукції здійснена відповідачем в серпні 2019 року.

Наданий позивачем розрахунок вказаних нарахувань відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 282870,37 грн., 3% річних у розмірі 47145,06 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 96144,05 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню з покладенням на відповідача у справі 6392,39 грн. витрат зі сплати судового збору на підставі положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 120, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця (вул. Єжи Гедройця (вул. Тверська), буд. 5, 03680, м. Київ,) в особі Філії Центр забезпечення виробництва Акціонерного товариства Українська залізниця (пр-т Повітрофлотський, буд. 11/15, м. Київ, 03049) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Променергобуд (вул. Вадима Гетьмана, буд. 27, м. Київ, 03056) пеню у розмірі 282870 грн. 37 коп., 3% річних у розмірі 47145 грн. 06 коп., інфляційні нарахування у розмірі 96144 грн. 05 коп. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6392 грн. 39 коп., а всього 432551 (чотириста тридцять дві тисячі п`ятсот п`ятдесят одну) грн. 87 (вісімдесят сім) коп.

3. В решті позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 11.10.2019.

Суддя В.О.Демидов