Рішення

від 08.10.2019 по справі 911/1442/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1442/19

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання О.О.Стаднік, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Хеліпорт , Одеська область, м. Южне

про стягнення неустойки та розірвання договору

за участю представників:

від позивача: А.А.Варданян

від відповідача: О.О.Булгаров

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз (далі - позивач) №534/19 від 06.06.2019 року (вх. №1499/19 від 07.06.2019 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю Хеліпорт (далі - відповідач) про стягнення неустойки у розмірі 209959,10 грн. та розірвання Договору поставки №940 від 31.08.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань за Договором поставки №940 від 31.08.2012 року, у зв`язку із чим просить суд стягнути з відповідача неустойку у сумі 209959,10 грн. та розірвати Договір поставки №940 від 31.08.2012 року.

Ухвалою суду від 21.06.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1442/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23.07.2019 року.

До суду від відповідача надійшла заява б/н від 19.06.219 року (вх. №12343/19 від 21.06.2019 року) про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки є таке, що набрало законної сили рішення суду у справі №901/2028/13 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, тому просить закрити провадження у справі, а також відзив на позовну заяву б/н від 18.07.2019 року (вх. №14176/19 від 22.07.2019 року). У поданому відзиві відповідач проти позову заперечує та посилаючись на ч. 4 ст. 75 ГПК України зазначає, що рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2013 року №901/2028/13 стягнуто з ПАТ Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз на користь ТОВ Хеліпорт заборгованість за Договором поставки №940 від 31.08.2012 року. Зазначеним рішенням встановлено, зокрема, що позивачем (ТОВ Хеліпорт ) виконано умови Договору поставки №940 від 31.08.2012 року, товар поставлено відповідачу (ПАТ Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз ) у кількості, що відповідає відповідній заявці та у встановлені Договором строки. На думку відповідача, подання даного позову є намаганням переглянути рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2013 року №901/2028/13.

Представник позивача у судовому засіданні 23.07.2019 року зазначив, що відзив на позовну заяву ним не отримано. Крім того, представник позивача у судовому засіданні 23.07.2019 року заперечив проти клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Представниками сторін у судовому засіданні 23.07.2019 року подано спільне клопотання про продовження строків підготовчого провадження на тридцять днів.

Ухвалою суду від 23.07.2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/1442/19 на тридцять днів та відкладено розгляд справи на 17.09.2019 року.

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 09.08.2019 року (вх. №15464/19 від 12.08.2019 року). У відповіді на відзив позивач з посиланням на правові позиції Вищого спеціалізованого суду України, Вищого адміністративного суду України та Вищого господарського суду України зазначає, що оцінка судом обставин справи щодо прострочення грошового зобов`язання з оплати поставленого товару за Договором, яка оспорювалась сторонами, правова кваліфікація відповідних спірних відносин та мотиви судового рішення у справі №901/2028/13 не мають преюдиційного значення для розгляду справи №911/1442/19. Позивач вважає, що відповідачем не надано належних доказів що вказують на преюдиційність фактів, встановлених при розгляді іншої справи, крім посилання на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2013 року №901/2028/13.

До суду від відповідача надійшли додаткові пояснення б/н від 13.09.2019 року (вх. №17559/19 від 16.09.2019 року) до відзиву на позовну заяву у яких зазначає, що ТОВ Хеліпорт відповідно до поданих заявок поставило а ПАТ ДАТ Чорноморнафтогаз прийняло товар, що підтверджується актами прийому-передачі товару та видатковими накладними. Відповідач стверджує, що інших заявок на поставку товару за Договором, крім тих, що були виконані, покупцем (позивачем) не подавались, а тому, відсутні факти невиконання або неналежного виконання умов Договору, що виключає стягнення з відповідача неустойки про стягнення якої заявлено позивачем у позові. На думку відповідача, відсутні умови, передбачені ч. 2 ст. 651 ЦК України для розірвання спірного Договору. Відповідач зазнає, що Договір поставки №940 від 31.08.2012 року припинив свою дію та не може бути розірваний судом. Крім того, відповідачем зазначено, що позивачем пропущено строки позовної давності для звернення з даним позовом, а сертифікат Торгово-промислової палати України №2018 від 03.12.2014 року не є належним доказом у справі, оскільки виданий після набрання рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2013 року №901/2028/13 законної сили та не засвідчує неможливість виконання позивачем зобов`язань за спірним Договором поставки.

Представник позивача у судовому засіданні 17.09.2019 року повідомив, що ним не отримано подані відповідачем додаткові пояснення та заперечив проти їх прийняття судом.

Ухвалою суду від 17.09.2019 року відмовлено у задоволенні заяви відповідача б/н від 19.06.2019 року (вх. №12343/19 від 21.06.2019 року) про закриття провадження у справі, закрито підготовче провадження у справі №911/1442/19 та призначено справу для судового розгляду по суті на 08.10.2019 року. У судовому засіданні 08.10.2019 року представник позивача зазначив, що відзив на позовну заяву, поданий відповідачем, не містить жодних пояснень та вказівки на незгоду відповідача з заявленими позовними вимогами, тому, згідно ч. 4 ст. 165 ГПК України, просить не брати до уваги при розгляді справи по суті будь-які пояснення відповідача, які стосуються заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 74, ч. 3 ст. 80, ч.1 ст. 86, ч. 4 ст. 165 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Стосовно заявленого представником позивача усного клопотання суд зазначає, що відповідачем під час підготовчого провадження подавались додаткові пояснення на позовну заяву, в яких відповідач з позовом не погоджується, зокрема, відповідачем висловлено заперечення щодо наявності підстав для стягнення неустойки та розірвання Договору, а також, заявлено про застосування строків позовної давності. Крім того, відповідачем такі заперечення також висловлювались усно під час підготовчих засідань. З огляду на викладене, вищезазначені заперечення позивача не приймаються судом до уваги, а заявлене клопотання задоволенню не підлягає.

Також, не приймаються до уваги заперечення позивача стосовно ненадання відповідачем доказів подачі/прийняття/повернення зустрічної позовної заяви поданої ПАТ ДАТ Чорноморнафтогаз до ТОВ Хеліпорт під час розгляду справи №901/2028/13 господарського суду Автономної Республіки Крим, оскільки ухвала господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.07.2013 року №901/2028/13 про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви ПАТ ДАТ Чорноморнафтогаз наявна у загальнодоступному Єдиному державному реєстрі судових рішень про що зазначалось відповідачем. Крім того, ухвалою господарського суду Київської області від 23.01.2019 року заяву Акціонерного товариства Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз № 1358/18 від 28.11.2018 про відновлення втраченого судового провадження у справі №901/2028/13 задоволено частково, відновлено втрачене судове провадження у справі №901/2028/13 за позовом ТОВ Хеліпорт до ПАТ Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз про стягнення 928695,52 грн. частково, в обсязі процесуальних документів, в тому числі й ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим про відмову в прийнятті зустрічної позовної заяви ПАТ ДАТ Черноморнафтогаз від 16.07.2013 року.

У судовому засіданні 08.10.2019 року оглянуто надані відповідачем на вимогу ухвали суду документи, зокрема, оригінал Договору поставки №940 від 31.08.2012 року, Додаткову угоду до Договору, видаткові накладні, акти здачі-приймання виконаних робіт та довіреності на отримання ТМЦ.

Усне клопотання представника позивача про надання часу для ознайомлення з оригіналами поданих відповідачем документів відхилено судом, оскільки у судовому засіданні 08.10.2019 року такі документи оглянуто судом і представником позивача.

Крім того, представником позивача у судовому засіданні 08.10.2019 року заявлено усне клопотання, в якому останній з посиланням на ч. 2 ст. 74 ГПК України просить суд встановити юридичний факт відсутності події, зокрема, що товарно-транспортні накладні на поставлений товар виписувались і була допоставка товару відповідно до Специфікації до Договору, оскільки такі докази не надані відповідачем, а на думку позивача взагалі відсутні, що підтверджує фіктивність поставки.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 ГПК України, у разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Із вказаної норми вбачається, що вчинення таких дій є правом, а не обов`язком суду. Частина 1 вказаної статті встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Ненадання доказів в підтвердження своїх доводів має певні правові наслідки.

У судовому засіданні 08.10.2019 року представник відповідача повідомив, що товарно-транспортна накладна - це юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також, для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Товарно-транспортна накладна є документом, що підтверджує витрати на перевезення вантажу а не факт здійснення господарської операції. Також представник відповідача зазначив, що не може надати таких товарно-транспортних накладних та доказів на допоставку товару, у зв`язку із тим, що такі документи у нього відсутні та не є доказами, що підтверджують факт поставки, оскільки докази належного виконання умов Договору поставки вже наявні в матеріалах справи.

За результатами розгляду у судовому засіданні 08.10.2019 року вказаного клопотання представника позивача, заслухавши усні пояснення присутніх представників сторін, суд вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Представник позивача у судовому засіданні 08.10.2019 року позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.10.2019 року проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та поясненнях до відзиву та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 08.10.2019 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Хеліпорт (за договором - постачальник) та Публічним акціонерним товариством Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз (за договором - покупець) 31.08.2012 року укладено Договір поставки №940 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати (поставити) у визначений строк у власність покупця товар згідно специфікації №1 (Додаток №1), яка є невід`ємною частиною Договору, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

Згідно п. 2.1. Договору, товар постачається постачальником на умовах DDP - база ПТОіК, АР Крим, Сакський р-н, село Каменоломня, вул. Київська №7 (відповідно до термінів правил ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року). Транспортні витрати з доставки товару в пункт призначення включені в ціну товару.

Відповідно до п. 2.2. Договору, поставка товару здійснюється протягом 5 днів з моменту одержання постачальником письмового замовлення від покупця. Поставка товару може здійснюватись партіями у відповідності до замовлення та потреб покупця.

Право власності на товар переходить з моменту отримання товару покупцем і підписання сторонами накладної. Приймання товару за кількістю та якістю проводиться покупцем за адресою: База ПТОіК, АР Крим, Сакський р-н, с. Каменоломня, вул. Київська, 7 (п.п. 2.3., 2.4 Договору).

Пунктом 3.5. Договору передбачено, що постачальник зобов`язаний надати покупцю 2-й примірник товарно-транспортної накладної, відповідно до розділу 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року за №363.

Згідно п.п. 4.1., 4.6. Договору, ціна договору складає 1182640,00 грн., у т.ч. ПДВ - 197106,67 грн. Дана ціна товару є звичайною. Ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Відповідно до п. 4.2. Договору, оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника з відстрочкою платежу протягом 120 календарних днів після поставки товару та підписання акта приймання-передачі.

Прийом-передача товару здійснюється в пункті поставки, який зазначено а п. 2.4. даного Договору (п. 5.1. Договору).

У пункті 11.1. Договору сторони погодили, що даний Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2012 року.

Згідно Додатку №1 до Договору №940 від 31.08.2012 року Специфікація №1 , сторони погодили найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю (без ПДВ), грн. та вартість (без ПДВ) грн.

Також, між сторонами 29.12.2012 року укладено Додаткову угоду №1/1505 до Договору згідно якої сторони дійшли згоди викласти п. 11.1. Договору в наступній редакції, а саме, Даний Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 30.04.2013 року .

Згідно замовлення №04/2.1-993 від 31.08.2012 року позивач (як покупець) просив відповідача (як постачальника) здійснити поставку товару згідно умов Договору №940 від 31.08.2012 року.

На виконання умов Договору, постачальник передав, а покупець прийняв на підставі довіреностей товар, що підтверджується видатковою накладної №РН-0000016 від 03.09.2012 року на суму 550283,83 грн., №РН-0000017 від 26.09.2012 року на суму 167345,40 грн., №РН-0000040 від 03.12.2012 року на суму 385714,70 грн., які підписано повноважними представниками сторін та скріплено їх печатками та довіреностями на отримання ТМЦ №500/634 від 31.08.2012 року, №583/634 від 24.09.2012 року, №789/634 від 26.11.2012 року. Також сторонами 03.09.2012 року, 26.09.2012 року, 03.12.2012 року складено акти прийому-передачі товару відповідно до яких продавець передав, а покупець прийняв товар на загальну суму 1103343,93 грн., які підписано повноважними представниками сторін без зауважень та скріплено їх печатками.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що господарських операцій з поставки товару на суму 550283,83 грн., на суму 167345,40 грн. та на суму 385714,70 грн. за Договором не було здійснено, підтвердженням чого, на думку позивача, є те, що документ із назвою Акти Прийому-передачі товару , що мають відмітку про їх складання 03.09.2012 року, 26.09.2012 року та 03.12.2012 року, як документи первинного бухгалтерського обліку мають відмітку про місце їх складання у місті Сімферополі, тоді як умовами п. 2.1. Договору визначено, що місцем поставки є: база ПТОіК, АР Крим, Сакський р-н, село Каменоломня, вул. Київська №7. На думку позивача, вказані поставки не здійснені у відповідності до п. 2.1. Договору, тобто, товар є непоставленим за місцем поставки.

На думку позивача, додатковим підтвердженням того, що фактичних господарських операцій з вказаних поставок не було здійснено є те, що довіреності на отримання ТМЦ №500/634 від 31.08.2012 року, №583/634 від 24.09.2012 року, №789/634 від 26.11.2019 року складено із грубим порушенням вимог п. 6 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року за №99.

Крім того, позивач вказує, що відповідно до п. 3.5. Договору, товарно-транспортні накладні на постачання товару не оформлювались у відповідності до розділу 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 на всю номенклатуру продукції виробничо-технічного призначення.

Згідно п. 2.2 Договору, поставка товару здійснюється протягом 5 днів з моменту одержання постачальником письмового замовлення від покупця. Як зазначає позивач, замовлення ПАТ ДАТ Чорноморнафтогаз №04/2.1.993 від 31.08.2012 року передбачало постачання продукції однією партією всієї номенклатури продукції, зазначеної у Специфікації №1 (Додаток №1 до Договору) загальною договірною вартістю 1182640,00 грн.

Тобто, товар відповідно до замовлення позивача повинен був бути поставлений відповідачем у строк до 05.09.2012 року. Однак, постачальник (ТОВ Хеліпорт ) здійснив поставку товару у встановлені терміни лише на суму 550283,83 грн., про що складено Акт прийому-передачі від 03.09.2012 року. Частина продукції на суму 553060,10 грн. поставлена із простроченням договірних зобов`язань, зокрема, на 21 календарний день згідно Акту прийому-передачі від 26.09.2012 року на суму 167345,40 грн.; на 88 календарних дні згідно Акту прийому-передачі від 03.12.2012 року на суму 385714,70 грн., а товар на суму 79296,07 грн. згідно із письмовим замовленням від 31.08.2012 року не було поставлено.

Вважаючи, що відповідач здійснив постачання товару без надання товарно-супровідних документів та не у обсязі, визначеному Замовленням від 31.08.2012 року та Специфікацією №1 до Договору, зважаючи на те, що відповідно до п.п. 4.1, 4.6 Договору загальний обсяг поставленої продукції повинен складати 1182640,00 грн., відповідач допустив прострочення зобов`язання за Договором щодо постачання товару на суму 1103343,93 грн., а на суму 79296,07 грн. взагалі не виконав у зв`язку із чим позивач, на підставі п. 8.1. Договору, нарахував неустойку в розмірі 209959,10 грн. яку просить суд стягнути з відповідача.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 268 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладений між сторонами Договір №940 від 31.08.2012 року за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 8.1. Договору передбачено, що за прострочення поставки товару постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується неустойка за кожен день прострочення, від суми непоставленого у строк товару.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, обов`язок сплати штрафних санкцій настає лише у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань, взятих стороною.

Позивач нарахував відповідачу неустойку у розмірі 209959,10 грн. за непоставку товару на загальну суму 1182640,00 грн. за період 10.10.2018 року по 08.04.2019 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно п. 2.3. Договору, право власності на товар переходить з моменту отримання товару покупцем і підписання сторонами накладної.

Так, постачальник передав, а покупець прийняв товар, що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними №РН-0000016 від 03.09.2012 року, №РН-0000017 від 26.09.2012 року, №РН-0000040 від 03.12.2012 року та актами прийому-передачі товару від 03.09.2012 року, 26.09.2012 року, 03.12.2012 року.

Стосовно тверджень позивача щодо відсутності товарно-транспортних накладних на підтвердження поставки товару суд зазначає, що відповідно до розділу 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином, товарно-транспортна накладна є документом, необхідним для підтвердження витрат на перевезення вантажу та розрахунків за такі послуги, а не факту здійснення господарської операції з поставки товару.

У доданих до матеріалів справи видаткових накладних та актах прийому-передачі товару міститься посилання на Договір поставки №940 від 31.08.2012 року, перелік товарів, найменування сторін, їх реквізити, підписи представників сторін, вказані документи скріплені печатками підприємств. За таких обставин, зазначені видаткові накладні та акти прийому-передачі товару, в розумінні ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є первинними документами бухгалтерського обліку та такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару відповідачем і прийняття товару позивачем. А тому, твердження позивача не є підставою для невизнання господарських операцій та не спростовують факту поставки товару за спірним Договором.

Крім того, судом встановлено, що рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2013 року у справі №901/2028/13 за позовом ТОВ Хеліпорт до ПАТ ДАТ Чорноморнафтогаз про стягнення 928692,52 грн. позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ ДАТ Чорноморнафтогаз на користь ТОВ Хеліпорт 903343,93 грн. основного боргу, 7243,31 грн. 3% річних та 18211,73 грн., в частині позовних вимог про стягнення 18108,28 грн. пені відмовлено.

У зазначеному рішенні господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2013 року у справі №901/2028/13 встановлено, що на виконання умов Договору поставки №940 від 31.08.2012 року постачальник (ТОВ Хеліпорт ) передав у власність, а покупець (ПАТ ДАТ Чорноморнафтогаз ) одержав товар на загальну суму 1103343,93 грн. Факт одержання ПАТ Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз товару на суму 1103343,93 грн. підтверджується актами прийому-передачі товару від 03.09.2012 року на суму 550283,83 грн., від 26.09.2012 року на суму 167345,40 грн., від 03.12.2012 року на суму 385714,70 грн. та відповідними видатковими накладними №РН-0000015 від 03.09.2012 року, №РН-0000017 від 26.09.2012 року, №РН-0000040 від 03.12.2012 року. Вказані документи підписано без зауважень уповноваженими представниками та скріплено їх печатками. Рішенням також встановлено, що ТОВ Хеліпорт виконало свої договірні зобов`язання, що підтверджується підписаними без зауважень актами прийому-передачі товару. Доказів протилежного ПАТ ДАТ Чорноморнафтогаз суду надано не було. Крім того, у вказаному рішенні зазначено, що п. 2.2. Договору сторони обумовили, що поставка товару здійснюється протягом 5 днів з моменту отримання постачальником письмової заявки від покупця. Поставка товару може здійснюватись партіями у відповідності із заявкою та потребою покупця. В заявці, яка надіслана ПАТ ДАТ Чорноморнафтогаз на адресу ТОВ Хеліпорт 31.08.2012 року конкретний перелік найменувань товару не визначений. З матеріалів справи №901/2028/13 вбачається, що ТОВ Хеліпорт здійснено поставку товару відповідно до наданих ПАТ ДАТ Чорноморнафтогаз довіреностей, в яких зазначено перелік товару, який належить отримати. Таким чином, ТОВ Хеліпорт виконано умови Договору поставки - товар поставлено ПАТ ДАТ Чорноморнафтогаз в кількості, яка відповідає заявкам ПАТ ДАТ Чорноморнафтогаз в обумовлений строк. З огляду на те, що своєчасна оплата отриманого товару є одним з основних обов`язків ПАТ ДАТ Чорноморнафтогаз , належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з ПАТ ДАТ Чорноморнафтогаз суми вартості товару у розмірі 903343,93 грн.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, вказане рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2013 року №901/2028/13 в апеляційному порядку не оскаржувалось, а отже, набрало законної сили, що також не заперечувалось сторонами під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, умовами п. 8.1. Договору встановлено, що відповідальність постачальника у вигляді сплати неустойки виникає лише у випадку прострочення поставки товару, яка нараховується на суму непоставленого в строк товару.

Матеріалами справи підтверджується факт здійснення ТОВ Хеліпорт поставок товару ПАТ ДАТ Чорноморнафтогаз на суму 1103343,93 грн. за Договором поставки №940 від 31.08.2012 року. Відповідні обставини також встановлені рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2013 року у справі №901/2028/13.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставними твердження позивача про непоставку товару на суму 1103343,93 грн., відповідно, і нарахування позивачем неустойки на загальну вартість непоставленого, на думку позивача, товару у сумі 1182640,00 грн., а тому, вимога позивача про стягнення з відповідача 209959,10 грн. неустойки задоволенню не підлягає.

Позивачем також заявлено позовну вимогу про визнання недійсним Договору поставки №940 від 31.08.2012 року. На думку позивача, Договір поставки №940 від 31.08.2012 року має бути розірвано внаслідок істотного порушення відповідачем умов договору в частині невиконання зобов`язань з поставки товару у повному обсязі, внаслідок чого таке зобов`язання втратило для позивача господарський інтерес. Зокрема, позивач зазначає, що відповідно до п. п. 4.1., 4.6. Договору загальний обсяг поставленої продукції повинен складати 1182640,00 грн., однак відповідач прострочив виконання зобов`язань за Договором на суму 553060,10 грн., а на суму 79296,07 грн. - взагалі не виконав.

Стосовно вказаної вимоги позивача про розірвання Договору поставки №940 від 31.08.2012 року суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Судом встановлено, що відповідач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором та поставив позивачу товар на загальну суму 1103343,93 грн.

Щодо непоставленого товару на суму 79296,07 грн., судом враховується, що при укладенні Договору сторони у п. 2.2. Договору погодили, що поставка товару здійснюється протягом 5 днів з моменту одержання постачальником письмового замовлення від покупця. Поставка товару може здійснюватись партіями у відповідності із заявкою і потребою покупця.

Матеріали справи не містять доказів ініціювання позивачем поставки партії товару на суму 79296,07 грн. шляхом виставлення відповідачу відповідного письмового замовлення на поставку товару.

Таким чином суд вважає, що позивачем не доведено належним чином факт істотного порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за спірним договором.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до п. 11.1. Договору в редакції Додаткової угоди №1/1505 від 29.12.2012 року, даний Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 30.04.2013 року. Умови укладеного сторонами Договору не передбачають можливість автоматичного продовження строку його дії на кожен наступний рік. Доказів укладення інших додаткових угод, крім Додаткової угоди №1/1505 від 29.12.2012 року, якими б строк дії Договору було продовжено сторонами, матеріали справи не містять та сторонами суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку що спірний Договір поставки №940 від 31.08.2012 року є припиненим у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Отже, оскільки позивачем не надано доказів здійснення відповідачем істотного порушення умов Договору та у зв`язку з тим, що Договір припинив свою дію із закінченням строку, на який його було укладено, позовні вимоги в частині розірвання Договору поставки №940 від 31.08.2012 року задоволенню не підлягають.

Усі інші твердження та заперечення позивача не спростовують вищевикладених висновків суду.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Частиною 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для розгляду справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене позивачем не доведено суду у встановленому порядку належними та допустимими доказами наявність підстав для задоволення позову, а тому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

Стосовно заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, у зв`язку з їх необґрунтованістю, що в свою чергу виключає підстави необхідності дослідження питання для застосування строків позовної давності до спірних правовідносин, суд залишає без розгляду заяву відповідача про застосування строків позовної давності.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 26, офіс 505, код ЄДРПОУ 00153117) до Товариства з обмеженою відповідальністю Хеліпорт (65481, Одеська область, м. Южне, вул. Берегова, буд. 3А, кабінет 1, код ЄДРПОУ 35565013) про стягнення 209959,10 грн. неустойки та розірвання Договору поставки №940 від 31.08.2012 року відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 11.10.2019 року.

Суддя Д.Г. Заєць