Рішення

від 03.10.2019 по справі 914/1108/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2019 справа № 914/1108/19

За позовною заявою: Селянсько фермерського господарства «Галичина» , с.Суха Долина, Миколаївського району, Львівської області

до відповідача: Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади, Миколаївського району, Львівської області

про визнання протиправним та скасування рішення Тростянецької сільської ради від 19.03.2019 №2609 «Про відмову у наданні в оренду земельних ділянок СФГ «Галичина» та зобов`язання вчинити дії

Суддя Ділай У.І.

Секретар Куць М.Я.

За участю представників:

Від позивача: Н.С. Костків - адвокат

Від відповідача: не з`явився

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Селянсько фермерського господарства «Галичина» , до відповідача: Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади, Миколаївського району, про визнання протиправним та скасування рішення Тростянецької сільської ради від 19.03.2019 №2609 «Про відмову у наданні в оренду земельних ділянок СФГ «Галичина» та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 18.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено судове засідання на 09.07.2019.

Ухвалою від 09.07.2019 розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 25.07.2019.

Ухвалою суду від 25.07.2019 продовжено строк підготовчого судового засідання та відкладено на 12.09.2019.

Ухвалою від 12.09.2019 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.10.2019.

Представник позивача в судовому засіданні 03.10.2019 підтримав позов, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

Відповідач в судове засідання 03.10.2019 явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

В процесі розгляду матеріалів справи суд -

встановив:

Селянське фермерське господарство Галичина використовує земельні ділянки для ведення фермерського господарства на території Тростянецької сільської ради (Бродківська сільська рада до об`єднання територіальних громад) Миколаївського району Львівської області площами 2,64 га, 2,61 га, 13,19 га та 6,9 га. Дані земельні ділянки, а також ділянка площею 15,69 га, що разом становить 41,03 га, ухвалою Бродківської сільської ради від 21.01.1993 надані в постійне користування для ведення селянського фермерського господарства голові господарства - Говенчуку ОСОБА_1 , у відповідності до ст.51 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року №561-XII (чинний на момент прийняття даного рішення).

На підставі даного рішення на ім`я голови селянського (фермерського) господарства Говенчука Василя Стаховича, відповідно до ч.5 ст.2 Закону України Про селянське(фермерське) господарство від 20 грудня 1991 року №2009-ХІІ (чинний на момент видачі державного акту) виготовлено державний акт на право постійного користування землею - Б№060379 від 10.02.1993, ОСОБА_2 залишається єдиним засновником та головою Селянського фермерського господарства Галичина .

В подальшому земельну ділянку площею 15,69 га вилучено з користування СФГ Галичина та в користуванні господарства залишилося 25,34 га земель (рілля). Факт користування землею СФГ Галичина підтверджується, крім іншого, довідкою Відділу у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 16.01.2019 №97-13-0.27-16/168-19.

Із Публічної кадастрової карти голові СФГ Галичина в грудні 2018 року стало відомо, що земельним ділянкам, які є в користуванні господарства, в результаті проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з метою подальшої передачі зазначених земельних ділянок у комунальну власність , відповідно до розпорядження Кабінету' Міністрів України від 31 січня 2018 року № 60-р, присвоєно кадастрові номери, а саме: ділянка площею 13,0449 га (площа відповідно до державного акту на право постійного користування 13,19 га) - КН 4623081200:10:000:0120, ділянка площею 6,8635 га (площа відповідно до державного акту 6,90 га) - КН 4623081200:11:000:0054, ділянка площею 2,5914 га (площа відповідно до державного акту 2,64 га) - КН 4623081200:10:000:0132.

22 грудня 2018 року дані земельні ділянки відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 20.12.2018 №13-6878/16-18-СГ за актом приймання- передачі передані із земель державної власності до земель комунальної власності - Тростянецькій об`єднаній територіальній громаді в особі Тростянецької сільської ради, відповідно до статті 117 Земельного кодексу України.

Засновником Селянського фермерського господарства Галичина 03 січня 2019 року прийнято рішення переоформити право постійного користування землею на право оренди земельних ділянок відповідно до абзацу 2 пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України. Селянське фермерське господарство Галичина звернулося до Тростянецької сільської ради з клопотанням №2 від 22 січня 2019 року про надання в оренду СФГ Галичина строком на 50 років земельних ділянок: площею 13.0449 га - КН 4623081200:10:000:0120, площею 6.8635 га - КН 4623081200:11:000:0054, площею 2.5914 га- КН 4623081200:10:000:0132 для ведення фермерського господарства, в порядку переоформлення права постійного користування земельними ділянками СФГ Галичина ( ОСОБА_2 ) на право оренди земель.

У зв`язку з тим, що впродовж місяця з дня отримання даного клопотання (зар. виконкомом Тростянецької сільської ради 24.01.2019 вх.№ 122/02.276) рішення Тростянецькою сільською радою не прийнято та жодної відповіді про результати розгляду клопотання не отримано, СФГ Галичина 01 березня 2019 року повторно звернулося до Тростянецької сільської ради з клопотанням №3 про надання в оренду зазначених земельних ділянок та укладення договорів оренди землі. До клопотання додано проекти договорів оренди в кількості 3 шт. - щодо кожної земельної ділянки).

Як зазначив позивач сільська рада реалізувала права власника на розпорядження земельною ділянкою (визначила особу, якій надано в користування ділянку та умови такого надання) ще у 1993 році, виносячи ухвалу від 21.01.1993. Надалі СФГ Галичина лише виконує вимогу закону про переоформлення права користування з постійного на тимчасове (оренду). Підстави для відмови в такому переоформленні, що фактично призводить до позбавлення права користування, у законі відсутні. Тому інше юридично допустиме рішення сільська рада приймати не може.

19 березня 2019 року Тростянецькою сільською радою прийняте рішення №2609 Про відмову у наданні в оренду земельних ділянок СФГ Галичина .

Позивач вважає дане рішення таким, що не ґрунтується на нормах закону, фактичних обставинах справи, та таким, що порушує право СФГ Галичина на оренду земельних ділянок, оскільки такі перебувають в постійному користуванні СФГ Галичина .

Також позивач звернув увагу, що в резолютивній частині рішення Тростянецької сільської ради №2609 від 19 березня 2019 року зазначено причини відмови СФГ Галичина у наданні в оренду земельних ділянок: 1) у зв`язку з несплатою за землю; 2) невикористання вищезгаданих ділянок; 3) включення масиву ІКН 4623081200:11:000:0054 в перелік земельних ділянок, які можуть бути надані учасникам АТО. Однак дані причини не підтверджені жодними документами.

За твердженням позивача сільською радою взагалі не досліджувалися такі обставини. Так, відсутні будь-які звернення до СФГ Галичина з проханням надати пояснення щодо здійснення плати за землю чи використання земельних ділянок. СФГ Галичина не має заборгованості зі сплати податків, що підтверджується довідкою Головного управління ДФС у Львівській області від 23.04.2019 №22453/10/54-17-14. Земельні ділянки використовуються за призначенням - для вирощування сільськогосподарських культур. Факт невикористання ділянок, про що зазначено в рішенні сільської ради, є помилковим і не підтверджений жодним доказом. На підтвердження використання землі за призначенням позивач подав довідку Відділу агропромислового розвитку Миколаївської районної державної адміністрації від 31.01.2019 №40.

Як зазначив позивач в оскаржуваному рішенні та у висновку комісії не вказано, на підставі яких даних, зафіксованих у документах, сільська рада робить висновок про невикористання землі та несплату земельного податку, а також не зазначено норми закону, що дає право сільській раді відмовляти постійному землекористувачу у переоформленні права користування земельною ділянкою на умовах оренди.

Щодо включення масиву ІКН 4623081200:11:000:0054 в перелік земельних ділянок, які можуть бути надані учасникам АТО, то СФГ Галичина стало відомо про рішення сільської ради з цього питання з моменту отримання відповіді на адвокатський запит - лист №02.2-26/368 від 23.05.2019. Однак, як вбачається із даного листа Тростянецькою сільською радою Тростянецької ОТГ 14.05.2019 прийнято рішення №2735 про включення ділянки площею 6,8635 га в перелік масивів для надання земельних відповідно до Положення Про порядок отримання учасниками АТО, які отримали статус учасника бойових дій, земельних ділянок на території Тростянецької сільської ради Тростянецької ОТГ від 20 листопада 2017 року №1483 . Тобто станом на дату розгляду клопотання СФГ Галичина та прийняття рішення про відмову в задоволенні клопотання - 19.03.2019 такої підстави як включення масиву ІКН 4623081200:11:000:0054 в перелік земельних ділянок, які можуть бути надані учасникам АТО не існувало.

За твердженням позивача земельні ділянки перебувають в постійному користуванні СФГ Галичина , право користування не припинено, ділянки не вилучені. А тому включення земельної ділянки площею 6,8635 га КН 4623081200:11:000:0054 в перелік земельних ділянок, які можуть бути надані учасникам АТО, без припинення постійного користування, без згоди землекористувача, є незаконним, і такі дії сільської ради свідчать про намір порушити права позивача на користування земельною ділянкою.

Спір виник внаслідок вилучення із землекористування ділянки та надання іншим особам без згоди законного користувача - СФГ Галичина . Відтак, позивач подав до Господарського суду Львівської області позов про визнання протиправним та скасування рішення Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади №2609 від 19 березня 2019 року Про відмову у наданні в оренду земельних ділянок СФГ Галичина ; а також зобов`язання Тростянецьку сільську раду Тростянецької об`єднаної територіальної громади надати в оренду СФГ Галичина строком на 50 років земельні ділянки площею 13,0449 га - КН 4623081200:10:000:0120, площею 6,8635 га - КН 4623081200:11:000:0054, площею 2,5914 га - КН 4623081200:10:000:0132 для ведення фермерського господарства та укласти договори оренди вказаних земельних ділянок, в яких розмір орендної плати визначити на рівні земельного податку.

Відповідач заперечив проти позову, зазначивши таке.

Тростянецькою сільською радою Тростянецької ОТГ правомірно було відмовлено позивачу у наданні в оренду земельних ділянок площею 2,5914га: ІКН4623081200:10:000:0120, площею 13,0449 га: ІКН4623081200:10:000:0054, площею 6.8635 та: ІКН4623081200:10:000:0132.

Підставами для такої відмови стали: несплата СФГ Галичина за землю, невикористання даних земельних ділянок та включення масиву НОМЕР_1 :10:000:0054 в перелік земельних ділянок, які можуть бути передані учасника АТО. Такі дані були отримані з висновку Постійної комісії з питань земельних відносин, будівництва. архітектури, просторового планування, природних ресурсів та екології, яка попередньо розглянула клопотання СФГ Галичина .

При цьому відповідач зазначив, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування шляхом укладення відповідного договору оренди. Тобто прийняття уповноваженим органом місцевого самоврядування рішення про передачу в користування (оренду) земельної ділянки, яка перебуває в комунальній власності, є необхідною умовою для передачі такої земельної ділянки в оренду. Водночас суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів, наприклад, про надання земельних ділянок у власність або в користування, укладення договорів купівлі-продажу або оренди земельних ділянок, а також зазначати, яке конкретно рішення повинно бути прийнято.

Необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або в комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки. Водночас зобов`язання цього органу в судовому порядку укласти такий договір за відсутності зазначеного рішення є неможливим (крім випадку, передбаченого статтею 120 ЗК України та статтею 377 ЦК України), оскільки це порушувало б його передбачену Конституцією України виключну компетенцію. Якщо на час звернення до суду з відповідним позовом не подано доказів прийняття відповідним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування рішення про передачу в оренду спірної земельної ділянки, вимоги позивача про зобов`язання такого органу укласти договір оренди задоволенню не підлягають.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із частиною 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом. Основний Закон України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону.

У пункті 6 розділу "Перехідні положення" ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Проте обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у пункті 6 розділу "Перехідні положення" ЗК України, визнаний неконституційним Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005.

Так, Конституційний Суд України вказав на таке:

-пункт 6 Перехідних положень Кодексу зобов`язує громадян та юридичних осіб переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на земельні ділянки. При переоформленні права постійного користування у довгострокову оренду її строк визначається "відповідно до закону", що є неконкретним у зв`язку з невизначеністю цього закону, як і закону, який встановив би порядок переоформлення;

-Конституційний Суд України вважає, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди, до 1 січня 2008 року потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини другої статті 14, частини другої статті 41 Конституції України. У зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку;

-громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою:

ЗК України визначив право постійного користування земельною ділянкою як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний ЗК України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки. Крім того, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" визнаються державою.

Згідно з пунктом 5 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року N 562-XII "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР" громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними в установленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Аналогічне положення міститься в пунктах 1 і 7 розділу X "Перехідні положення" ЗК України.

Як встановлено судом та не заперечено сторонами спору, ухвалою Бродківської сільської ради від 21.01.1993 надані в постійне користування для ведення селянського фермерського господарства голові господарства - Говенчуку ОСОБА_1 , у відповідності до ст.51 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року №561-XII (чинний на момент прийняття даного рішення). На підставі даного рішення на ім`я голови селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 , відповідно до ч.5 ст.2 Закону України Про селянське (фермерське) господарство від 20 грудня 1991 року №2009-ХІІ (чинний на момент видачі державного акту) виготовлено державний акт на право постійного користування землею - Б№060379 від 10.02.1993. ОСОБА_2 залишається єдиним засновником та головою Селянського фермерського господарства Галичина .

Відповідно до статті 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (в редакції, чинній на час утворення СФГ Галичина ) селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Згідно з ч. 5 статті 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" на ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

Частиною 2 статті 4 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" визначено, що у постійне користування земля надається громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебувають у державній власності.

Після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство").

ЗК УРСР 1990 року серед підстав припинення прав користування земельними ділянками не передбачали неоформлення або непереоформлення раніше наданих прав.

З 01.01.2002 набув чинності Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ.

За статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Крім того , стаття 13 Конституції України в свою чергу не виключає можливості для громадян користуватися землею на визначених у законі різних правових титулах, гарантуючи при цьому громадянам право власності на землю.

Також слід зазначити, що Земельним кодексом України в редакції від 13.03.1992 передбачено право колективної і приватної власності громадян на землю, зокрема право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (стаття 6). Громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства із земель, що перебувають у державній власності, земля надавалася у постійне користування (без заздалегідь установленого строку), а для городництва, сінокосіння, випасання худоби, ведення селянського (фермерського) господарства - у тимчасове користування (короткострокове - до трьох років і довгострокове - від трьох до двадцяти п`яти років) (стаття 7). Проте чіткого розмежування випадків, коли земельні ділянки можуть надаватися у користування для ведення селянського (фермерського) господарства, а коли - в оренду, в цьому Кодексі не здійснено.

Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір, забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь-якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з непереоформленням правового титулу.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_3 набув право постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі рішення, яке не скасоване, земельна ділянка в установленому законом порядку з користування не вилучалась, права користування нею в установленому законом порядку ОСОБА_3 не позбавлений.

Отже, право користування земельною ділянкою зберігається за ОСОБА_4 до його належного переоформлення.

Порядок звернення до органу місцевого самоврядування за набуттям права власності або правом користування земельними ділянками встановлено відповідно ст.ст. 128, 123 ЗК України.

За вимогами ч.ч. 1. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку. Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Отже, необхідною умовою реалізації права СФГ Галичина є рішення Тростянецької сільської ради про надання в оренду земельних ділянок та укладення договору оренди землі.

СФГ Галичина двічі зверталося до Тростянецької сільської ради із клопотанням про надання в оренду земельної ділянки. До клопотання від 01.03.2019 додано проекти договорів оренди земельних ділянок. Заперечень щодо умов договорів оренди від Тростянецької сільської ради до СФГ Галичина не надходило.

Відповідно до рішення Тростянецької сільської ради №2609 від 19 березня 2019 року зазначено причини відмови СФГ Галичина у наданні в оренду земельної ділянки ІКН4623081200:10:000:0120, площею 13,0449 га, земельної ділянки ІКН4623081200:10:000:0054, площею 6 , 8635 , та земельної ділянки ІКН4623081200:10:000:0132, площею 2,5914 га у зв`язку з несплатою за землю та невикористання вищезгаданих ділянок, а також включенням масиву ІКН НОМЕР_2 :11:000:0054 в перелік земельних ділянок, які можуть бути надані учасникам АТО.

Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, що земельні ділянки використовуються не за призначенням (для вирощування сільськогосподарських культур). Натомість позивач долучив до матеріалів справи довідку Відділу агропромислового розвитку Миколаївської районної державної адміністрації від 31.01.2019 №40 , яка підтверджує використання землі за призначенням.

Також слід зазначити що рішення про включення масиву ІКН НОМЕР_2 :11:000:0054 в перелік земельних ділянок, які можуть бути надані учасникам АТО, Тростянецькою сільською радою Тростянецької ОТГ прийнято 14.05.2019 (рішення №2735 про включення ділянки площею 6,8635 га в перелік масивів для надання земельних відповідно до Положення Про порядок отримання учасниками АТО, які отримали статус учасника бойових дій, земельних ділянок на території Тростянецької сільської ради Тростянецької ОТГ від 20 листопада 2017 року №1483).

Тобто станом на дату розгляду клопотання СФГ Галичина та прийняття рішення про відмову в задоволенні клопотання - 19.03.2019 такої підстави як включення масиву ІКН 4623081200:11:000:0054 в перелік земельних ділянок, які можуть бути надані учасникам АТО не існувало.

Враховуючи правові приписи, господарський суд зазначає, що без згоди законного користувача - СФГ Галичина вилучення із землекористування ділянки та надання іншим особам є незаконним і таким, що порушує права позивача .

Поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і. якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. (постанова Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі №806/1772/18).

Таким чином, сільська рада при розгляді клопотання про надання в оренду земельних ділянок в порядку переоформлення права постійного користування позбавлена дискреційних повноважень.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у застосуванні статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо втручання держави у право на мирне володіння майном (зокрема, рішення у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року), якою напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Так, втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно - правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Пунктом 2 Постанови КМУ від 02.04.2002 № 449 "Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинним і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб (Постанова Верховного суду України від 26.09.2011 № 6-14цс11).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 916/1979/13 зазначено, що рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства. Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права .

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Системний аналіз норм чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що спірне рішення Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади №2609 від 19 березня 2019 року Про відмову у наданні в оренду земельних ділянок СФГ Галичина встановленим критеріям не відповідає, оскільки прийнято з порушенням прав позивача, як добросовісного набувача, без належного обґрунтування та не містить посилання на норми чинного законодавства, яке б передбачало можливість відмови позивачу в укладенні договору оренди, не підтверджено доводів щодо несплати позивачем плати за землю, не надано доказів невикористання позивачем земельної ділянки переданої в постійне користування згідно акту на право постійного користування землею БС №060379 від 10.02.1993 .

Виходячи із вищенаведеного, проаналізувавши обставини справи, Господарський суд Львівської області вважає, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади №2609 від 19 березня 2019 року Про відмову у наданні в оренду земельних ділянок СФГ Галичина є підставною та підлягає задоволенню. При цьому, слід зазначити, що суд не може переймати на себе виключні повноваження органу місцевого самоврядування.

Щодо позовної вимоги СФГ Галичина , а саме зобов`язати Тростянецьку сільську раду Тростянецької об`єднаної територіальної громади надати в оренду СФГ Галичина строком на 50 років земельні ділянки площею 13,0449 га - КН 4623081200:10:000:0120, площею 6,8635 га - КН 4623081200:11:000:0054, площею 2,5914 га - КН 4623081200:10:000:0132 для ведення фермерського господарства та укласти договори оренди вказаних земельних ділянок, в яких розмір орендної плати визначити на рівні земельного податку - Господарський суд Львівської області звертає увагу, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що перелічені земельні ділянки з присвоєними кадастровими номерами відповідають відведеним землям в межах плану землекористування передбаченого Державним актом на право постійного користування землею БС №060379 від 10.02.1993, виданого ОСОБА_5 , враховуючи розбіжності у площі. Так, згідно довідки Відділу у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №97-13-0.27-16/168-19 від 16.01.2019 у користуванні СФГ Галичина знаходяться земельні ділянки площею сумарно 25,340га. Натомість, за позовними вимогами позивач просить передати в оренду 22,4998га. При цьому заяви про вилучення з користування частини земель СФГ Галичина не подавалось . Відтак, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 91, 96, 120, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади №2609 від 19 березня 2019 року Про відмову у наданні в оренду земельних ділянок СФГ Галичина

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади (81614, Львівська область, Миколаївський район, с. Тростянець, вул. Зелена, 2, ідентифікаційний код 40178802) на користь Селянського фермерського господарства «Галичина» (81612, Львівська область, Миколаївський район, с. Суха Долина, ідентифікаційний код 13796319) 1921,00грн судового збору.

5.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 11.10.2019.

Суддя Ділай У.І.