Рішення

від 02.10.2019 по справі 916/1574/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" жовтня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1574/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання Фатєєвій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження позовну заяву Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» (65026, м. Одеса, площа Митна,1, код ЄДРПОУ 01125666)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕКСІМ» (65003, м. Одеса, вул. Миколи Гефта, буд. 3, код ЄДРПОУ 34871753)

про стягнення 310044 грн., -

за участю представників сторін :

від позивача: не з`явився

від відповідача: Сєвєров В.С., довіреність №ТРК-ЮР/1-19 від 01.07.2019

Суть спору: Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт» звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕКСІМ» про стягнення 310044 грн.

Позовні вимоги ДП «Одеський морський торговельний порт» обґрунтовані завданням матеріальної шкоди державному рухомому майну, яке обліковується на балансі ДП «Одеського морського торговельного порту» та знаходилось в оренді у відповідача на підставі укладених договорів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 03.07.2019 о 15:00.

У підготовчому засіданні 03.07.2019 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 17.07.2019 о 14:15.

17.07.2019 за вх.№14242/19 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатковими документами, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі із посиланням на те, що позивачем не надано доказів завдання йому збитків пошкодженням орендованого майна. Відповідач зазначає, що наданий позивачем звіт про незалежну оцінку майнової шкоди не містить розміру реальних витрат, понесених позивачем, а визначає склад майбутніх витрат на відновлення пошкодженого майна, що не є збитками у розумінні ч.2 ст. 224, ч.2 ст. 225 ГК України. Відповідач вказує, що позивачем в порушенням вимог законодавства України не надано жодного доказу скоєння відповідачем господарського правопорушення, а отже на його думку відсутні підстави для стягнення збитків з відповідача. Відповідачем зазначено, що всі документи, на які позивач посилається як на письмові докази своїх позовних вимог, а саме: протоколи, акти технічного стану, листування, висновки експертиз складено у 2016-2017 р.р., а звіт про незалежну оцінку - наприкінці 2018, а тому на думку відповідача вони є достовірними доказами, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. На думку відповідача жоден з договорів оренди не містить положень стосовно покладання ризику випадкової загибелі чи пошкодження об`єкта оренди на орендаря, а договорами оренди навпаки передбачено страхування орендованого майна орендарем на користь орендодавця, отже, ризик пошкодження майна несе саме ДП Одеський морський торговельний порт . Відповідач у поданому відзиві зазначає, що посилання позивача на лист ДФС як на підставу стягнення суми збитків не є законними.

У підготовчому засіданні 17.07.2019 судом у протокольній формі в порядку ст. 183 ГПК України оголошено перерву до 08.08.2019 о 16:30.

01.08.2019 за вх.№15317/19 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив з додатковими документами, які залучено судом до матеріалів справи. У поданій відповіді на відзив позивач наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, окремо зазначаючи, що відзив ТОВ Трексім жодним чином не спростовує правомірність позовних вимог ДП Одеський порт , а лише свідчить про намагання товариства уникнути відповідальності за порушення умов договорів, що в результаті спричинило погіршення стану орендованого товариством державного майна.

У підготовчому засіданні 08.08.2019 судом у протокольній формі в порядку ст.ст. 177, 183 ГПК України продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів та оголошено перерву до 21.08.2019 о 15:00.

Ухвалою суду від 21.08.2019 закрито підготовче провадження у справі; призначено справу №916/1574/19 до розгляду по суті в засіданні суду на 04.09.2019 о 10:30.

У судовому засіданні 04.09.2019 судом оголошено перерву до 17.09.2019 о 12:00.

У судовому засіданні 17.09.2019 судом оголошено перерву до 01.10.2019 о 12:00.

01.10.2019 за вх.№20013/19 до суду від позивача надійшли письмові пояснення з додатковими документами, строк для подання яких в протокольній формі судом поновлено та залучено надані документи до матеріалів справи. У поданих поясненнях позивач зазначив, що огляд технічного стану майна було проведено комісією за присутністю уповноваженого представника ТОВ Трексім Зубца М.М. При цьому позивач вказує, що факт користування товариством орендованим майном вже після закінчення строку дії договору оренди державного рухомого майна №КД-17456 від 27.07.2012 підтверджується рішенням господарського суду Одеської області у справі №916/1364/16 від 16.06.2016, яким встановлено факт користування орендарем орендованим державним рухомим майном вже після 31.12.2014. При цьому позивач зазначає, що між сторонами не було продовжено договірні відносини. Позивач вказує у поданих поясненнях на листування з товариством стосовно необхідності повернення орендованого майна у тому технічному стані, якій відповідає умовам договору.

У судовому засіданні 01.10.2019 судом оголошено перерву до 02.10.2019 о 13:45.

02.10.2019 за вх.№20138/19 до суду від відповідача надійшло клопотання з додатковими документами, строк для подання яких судом в протокольній формі поновлено та залучено надані документи до матеріалів справи.

У судовому засіданні 01.10.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити. У судове засідання 02.10.2019 представник позивача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.10.2019 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимогв повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до умов договорів оренди державного рухомого майна №КД-17456 від 27.07.2012 та №КД-18617 від 16.08.2013 Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" (орендодавець) передало, а ТОВ "Трексім" (орендар) прийняло в строкове платне користування державне рухоме майно, а саме:

- автонавантажувач вилковий "Хайстер" в/п 16т, модель Н1600ХМ-6, інвентарний №020055;

- автонавантажувач марки "Фантуці" в/п 8т, модель FDC18К6, інвентарний №026010;

- телескопічний контейнерний навантажувач марки "FANTUZZI", модель CS42КМ, інвентарний №026008;

- ковшовий навантажувач "KOMATSU", модель WA420-3Н, інвентарний №008502.

Згідно з п.п. 5.1, 5.3, 5.5-5.7, 5.10 договорів орендар зобов`язався використати орендоване майно у відповідності з його цільовим призначенням та умовами цього договору; забезпечити збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню та псуванню, здійснювати заходи протипожежної безпеки; утримувати орендоване майно в стані, передбаченому санітарними та протипожежними правилами, виконувати вимоги охорони праці, нести відповідальність за їх порушення згідно з чинним законодавством України; організовувати процес експлуатації майна, обслуговування та ремонту у відповідності з вимогами "Правилами пристрою і безпечної експлуатації підйомно-транспортного устаткування морських портів" /КНД31.4.002-96/, нормами з охорони праці, навколишнього природного середовища тощо; уникати ушкоджень та загибелі майна; своєчасно за свій рахунок виконувати усі види ремонтів, а також технічне обслуговування орендованого майна; у разі припинення або розірвання цього договору повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

У відповідності до п.9.1 договорів за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цими договорами сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до акту приймання-передачі від 27.07.2012 , який є додатком №1 до договору оренди державного рухомого майна №КД-17456 від 27.07.2012, що складений та підписаний уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплено печатками, орендодавець здав, а орендарприйняв в оренду автонавантажувач вилковий Хайстер в/п 16 т., інв. №020055, модель Н1600ХМ-6, заводський номер ЕО19ЕО2142В 2004 року випуску та автонавантажувач Фантуці в/п 8т. інвентарний номер 026010, моделі FDC18К6, заводський номер 102270, 2004 року випуску, що знаходяться на балансі ДП "Одеський морський торговельний порт", згідно договору №КД-17456 від 27.07.2012, укладеного між сторонами. У вказаному акті від 27.07.2012 зазначено, що в результаті огляду інвентарних номерів 020055, 026010 недоліки не виявлені; майно знаходиться в задовільному стані та відповідає пред`явленим договором №КД-17456 від 27.07.2012 вимогам.

Відповідно до акту приймання-передачі від 19.08.2013 , який є додатком №2 до договору оренди державного рухомого майна №КД-18617 від 16.08.2013, що складений та підписаний уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплено печатками, орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду згідно договору оренди державного рухомого майна від 16.08.2013, укладеному між сторонами, наступне рухоме майно, що обліковується на балансі Одеського порту: телескопічний контейнерний навантажувач марки "FANTUZZI", модель CS42КМ, інвентарний №026008 (технічно справний ); ковшовий навантажувач "KOMATSU", модель WA420-3Н, інвентарний №008502 (технічно справний ). У вказаному акті від 19.08.2013 зазначено, що сторони один до одного претензій не мають.

Строки дії договорів оренди техніки (п.10.1 договорів, з урахуванням укладених Додаткових угод) закінчились відповідно 31.12.2014 та 31.12.2015.

В матеріалах справи відсутні акти приймання-передачі майна з оренди, такі не були фізично підписані уповноваженими представниками сторін. Таким чином, сторонами не дотриманий договірний порядок повернення майна та визначення стану орендованого майна при поверненні його з оренди, зазначення про це у підписаних двохсторонніх актах.

Пояснення обох сторін щодо обставин нескладення та непідписання ними таких актів різняться, так само як різняться і періоди та дати фізичного повернення переданої за договорами оренди техніки, що унеможливлює для суду встановлення чітких дат повернення техніки та її поточного стану.

Натомість в матеріалах справи наявне чисельне листування сторін за період з серпня 2016 року по липень 2017 року з приводу основних двох спірних виниклих у них моментів:

- стану переданого в оренду майна та обставин непідписання актів повернення його з оренди, створення комісії з визначення фактичного стану майна;

- пролонгації оренди майна та проведення у зв`язку з цим нової оцінки вказаного майна.

Так, в матеріалах справи наявні два суперечливих один одному в частині стану майна експертні дослідження.

У наданих позивачем Висновках експертизи станом на початок 2017 року за результатами експертних досліджень автонавантажувача "HYSTER Н1600ХМ-6", в/п 15,6 т, інвентарний №020055, автонавантажувача "FANTUZZI FDC18 К6". В/П 8 т, інвентарний №026010, контейнерного навантажувача (річстакера) "FANTUZZI CS42КМ", в/п 42 т, інвентарний №026008, ковшового навантажувача KOMATSU "WA420-3Н", в/п 6,3 т, інвентарний №008502, проведених ТОВ фірмою "Діалаб" ЛТД, зафіксовано наявність дефектів у техніки.

У наданому відповідачем Висновку про оцінку майна станом на кінець 2016 року, здійсненому ТОВ "Експертне агентство Укрконсалт" щодо контейнерного навантажувача "FANTUZZI CS42КМ", в/п 42 т, ковшового навантажувача KOMATSU "WA420-3Н", в/п 6,3 т, зафіксовано стан техніки як задовільний.

У наданому позивачем зробленому в подальшому станом на 2018 рік Звіті, складеному ПП "Трікод", про незалежну оцінку матеріальної шкоди, завданої рухомому майну, яке обліковується на балансі ДП "Одеський порт" та знаходилось в оренді у ТОВ "Трексім" за договорами оренди державного рухомого майна №КД-18617 від 16.08.2013 та №КД-17456 від 27.07.2012, вартість розміру матеріальної шкоди, нанесеної державному рухомому майну становить 249370 грн., в т.ч.:

- автонавантажувач вилковий "Хайстер", в/п 16 т, модель Н1600ХМ-6, інвентарний №020055: 64334 грн.;

- автонавантажувач марки "Фантуці", в/п 8 т, модель FDC18К6, інвентарний №026010: 28718 грн.;

- телескопічний контейнерний навантажувач марки "FANTUZZI", модель CS42КМ, інвентарний №026008: 104180 грн.;

- ковшовий навантажувач "KOMATSU", модель WA420-3Н, інвентарний №008502: 52138 грн.

При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження наступних обставин:

- які причини завдання шкоди (матеріального збитку) державному майну;

- коли саме та на яку суму така шкода (матеріальний збиток) була завдана і ким.

Позиція позивача у справі зводиться до того, що оскільки техніка певний час перебувала в оренді відповідача - то саме відповідач завдав їй ту шкоду, яка зафіксована в звіті оцінки 2018 року. При цьому точної дати повернення з оренди встановити неможливо через непідписані сторонами акти повернення техніки з оренди, в матеріалах справи та листуванні сторін містяться суперечливі дані щодо того, чи продовжував відповідач користуватись технікою після спливу визначених у договорах оренди строків їх дії, а якщо продовжував - то протягом якого саме проміжку часу, та які дійсні причини та обставини передували тому, що наприкінці 2016 року позивачем стали вчинятись дії щодо створення комісії та оформлення повернення техніки з оренди та визначення її стану, в який саме момент техніка вибула з фактичного користування відповідача та в якому вона на той момент була стані.

Позиція відповідача зводиться до того, що в період дії договорів оренди та використання відповідачем техніки - у неї був придатний для використання стан, вона була застрахована за відповідними договорами добровільного страхування майна та шкоди, зафіксованої у звіті оцінки 2018 року, відповідач орендованій техніці не завдавав.

На запитання суду позивач не виявив наміру призначити у справі судову еспертизу розміру матеріального збитку, завданого відповідному майну, а також причин та обставин завдання таких збитків, та оплати вартості такої експертизи.

Дійсно, в матеріалах справи містяться односторонньо складені позивачем документи, які зафіксували наступні обставини:

- 19.12.2016 комісією, створеною наказом в.о. директора ДП "Одеський порт" №592 від 21.11.2016, проведено огляд автонавантажувача "Хайстер" моделі Н1600ХМ-6 інв. №020055, за результатами якої складено акт технічного стану рухомого майна автонавантажувача "Хайстер" моделі Н1600ХМ-6 інв. №020055, відповідно до якого зроблено висновок: автонавантажувач "Хайстер" моделі Н1600ХМ-6 інв. №020055 знаходиться у гіршому стані, ніж при передачі автонавантажувача в оренду ТОВ "Трексім" відповідно до договору №КД-17456 від 27.07.2012;

- 19.12.2016 комісією, створеною наказом в.о. директора ДП "Одеський порт" №592 від 21.11.2016, проведено огляд автонавантажувача "FANTUZZI", модель FDC18К6, інвентарний №026010, за результатами якої складено акт технічного стану рухомого майна автонавантажувача "FANTUZZI", модель FDC18К6, інвентарний №026010, відповідно до якого зроблено висновок: а"FANTUZZI", модель FDC18К6, інвентарний №026010, знаходиться у гіршому стані, ніж при передачі автонавантажувача в оренду ТОВ "Трексім" відповідно до договору №КД-17456 від 27.07.2012;

- 19.12.2016 комісією, створеною наказом в.о. директора ДП "Одеський порт" №592 від 21.11.2016, проведено огляд автонавантажувача "KOMATSU", модель WA420-3Н, інвентарний №008502, за результатами якої складено акт технічного стану рухомого майна ковшового автонавантажувача "KOMATSU", модель WA420-3Н, інвентарний №008502, відповідно до якого зроблено висновок: автонавантажувач "KOMATSU", модель WA420-3Н, інвентарний №008502 знаходиться у гіршому стані, ніж при передачі автонавантажувача в оренду ТОВ "Трексім" відповідно до договору №КД-18617 від 16.08.2013;

- 02.02.2017 комісією, створеною наказом в.о. директора ДП "Одеський порт" №592 від 21.11.2016, проведено огляд автонавантажувача "FANTUZZI", модель CS42КМ, інвентарний №026008, за результатами якої складено акт технічного стану рухомого майна автонавантажувача "FANTUZZI", модель CS42КМ, інвентарний №026008, відповідно до якого зроблено висновок: автонавантажувач "FANTUZZI", модель CS42КМ, інвентарний №026008 знаходиться у гіршому стані, ніж при передачі автонавантажувача в оренду ТОВ "Трексім" відповідно до договору №КД-18617 від 16.08.2013;

- 25.07.2017 складено протокол №1 засідання комісії, в якому зазначено, що комісією вирішено вважати майно за договором оренди державного рухомого майна №КД-17456 від 27.07.2012, а саме: автонавантажувач вилковий "Хайстер", в/п 16т, модель Н1600ХМ-6, заводський № НОМЕР_1 , 2004 року випуску, за інвентарним №020055 та автонавантажувач марки "Фантуцці", в/п 8т, модель FDC18К6, заводський №102270, 2004 року випуску, за інвентарним №026010 поверненим від контроль і розпорядження ДП "Одеський порт" з 19.12.2016№;

- 25.07.2017 складено протокол №2 засідання комісії, в якому зазначено, що комісією вирішено вважати майно за договором оренди державного рухомого майна №КД-18617 від 16.08.2013, а саме: ковшовий навантажувач "KOMATSU", модель WA 420-3Н, інвентарний №008502 та телескопічний контейнерний навантажувач марки "FANTUZZI", модель CS42КМ, інвентарний №026008 поверненим під контроль і розпорядження ДП "Одеський порт" з 19.12.2016 та з 06.02.2017 відповідно.

Натомість двосторонньо складених документів щодо дат та стану поверненої з оренди техніки матеріали справи не містять, так само як суду не доведені обставини того, чому відповідні дії та листи позивача щодо повернення майна з оренди та оцінки його стану не заявлялись позивачем одразу після закінчення строку дії укладених між сторонами договорів оренди майна, коли саме техніка вибула з користування відповідача і нею став розпоряджатись позивач та в якому вона в той момент була стані.

Претензії позивача про добровільну сплату відповідачем можливо завданих позивачу збитків залишені відповідачем без задоволення.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обовязку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

У відповідності до ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Особа може відмовитися від свого майнового права. Відмова від права власності на транспортні засоби, тварин, нерухомі речі здійснюється у порядку, встановленому актами цивільного законодавства. Особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Частиною першою ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Згідно з вимогами ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у виді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. За відсутності хоча б однієї із названих умов цивільно-правова відповідальність у виді відшкодування майнової шкоди не настає.

Виходячи з наявних матеріалів справи господарським судом встановлено, що договори рухомого майна №КД-17456 від 27.07.2012 та №КД-18617 від 16.08.2013 припинили свою дію 31.12.2014 та 31.12.2015 відповідно.

Проаналізувавши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності підстав для застосування до відповідача такої міри відповідальності як відшкодування збитків у заявленому позивачем розмірі, відповідно позовні вимоги ДП "Одеський морський торговельний порт" є недоведеними.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з наявних матеріалів справи позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин протиправної поведінки відповідача, завдання останнім шкоди (матеріального збитку) майну позивача у заявленій сумі, причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та розміром заявленої до стягнення шкоди (матеріального збитку) та вини відповідача у такому завданні.

За встановлених господарським судом обставин, приймаючи до уваги загальні засади цивільного законодавства, зокрема, свободу договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ДП "Одеський морський торговельний порт", а отже у задоволенні позову слід відмовити.

Іншого позивачем не доведено.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).

Доводи позивача про перебування техніки у відповідача впритул до кінця 2016 року не знайшли свого підтвердження у належних та допустимих доказах на підтвердження таких обставин, так само як і доводи про завдання саме відповідачем майну позивача матеріальних збитків на заявлену у позові суму.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 10 жовтня 2019 р.

Суддя Ю.С. Бездоля