Постанова

від 13.02.2020 по справі 916/1574/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2020 року м. ОдесаСправа № 916/1574/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Мишкіної М.А.

при секретарі - Лук`ященко В.Ю.

за участю представників:

від позивача: Науменко О.В.

від відповідача: Сєверов В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт»

на рішення господарського суду Одеської області від 02.10.2019, суддя в І інстанції Бездоля Ю.С., повний текст якого складено 10.10.2019 в м. Одесі

у справі № 916/1574/19

за позовом: Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕКСІМ»

про стягнення 310 044 грн.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт» (далі - Порт) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕКСІМ» (далі - Товариство) про стягнення 299 244 грн. збитків завданих внаслідок порушення зобов`язання за договорами оренди державного рухомого майна №КД-17456 від 27.07.2012 та №КД-18617 від 16.08.2013, що призвело до погіршення стану орендованого Товариством державного рухомого майна, а також 10 800 грн. витрат на проведення незалежної оцінки завданих відповідачем збитків.

Товариство не визнало позов посилаючись на те, що позивачем не надано доказів завдання йому збитків пошкодженням орендованого майна. В обґрунтування розміру збитків позивач посилається на звіт про незалежну оцінку майнової шкоди, який не містить розміру реальних витрат, понесених позивачем, а визначає склад майбутніх витрат на відновлення пошкодженого майна, що не є збитками у розумінні ч.2 ст. 224, ч.2 ст. 225 ГК України. Позивачем не надано жодного доказу скоєння відповідачем господарського правопорушення, що тягне за собою відсутність підстав для стягнення з останнього збитків. Всі документи, на які позивач посилається як на письмові докази своїх позовних вимог, а саме: протоколи, акти технічного стану, листування, висновки експертиз, тощо, складено у 2016-2017 р.р., а звіт про незалежну оцінку - взагалі наприкінці 2018р., не є достовірними в сенсі ст. 78 ГПК України, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, оскільки договір оренди від 27.07.2012 припинив свою дію 31.12.2014, а договір оренди від 16.08.2013 припинив свою дію 31.12.2015. Ні один з наведених договорів оренди не містить положень стосовно покладання ризику випадкової загибелі чи пошкодження об`єкта оренди на орендаря, в той же час договорами оренди передбачено страхування орендованого майна орендарем на користь орендодавця. Посилання позивача на лист ДФС як на підставу для стягнення ПДВ з суми збитків є незаконними.

Також Товариством заявлено про застосування позовної давності до пред`явлених Портом вимог.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.10.2019 у справі у задоволенні позову відмовлено з мотивів недоведеності позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позову суд керувався приписами ст. ст. 175, 193, 224, 225 ГК України, ст. ст. 11, 12, 509, 759, 626, 627, 628, 629, 530, 610, 615 ЦК України та виходив із того, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження наступних обставин: - які причини завдання шкоди державному майну; - коли саме та на яку суму така шкода була завдана і ким. При цьому точної дати повернення з оренди встановити неможливо через не підписання сторонами актів повернення техніки з оренди, в матеріалах справи та листуванні сторін містяться суперечливі дані щодо того, чи продовжував відповідач користуватись технікою після спливу визначених у договорах оренди строків їх дії, а якщо продовжував - то протягом якого саме проміжку часу, та які дійсні причини та обставини передували тому, що наприкінці 2016 року позивачем стали вчинятись дії щодо створення комісії та оформлення повернення техніки з оренди та визначення її стану, в який саме момент техніка вибула з фактичного користування відповідача та в якому вона на той момент була стані. У зв`язку з цим суд дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності підстав для застосування до відповідача такої міри відповідальності як відшкодування збитків у заявленому розмірі, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин протиправної поведінки відповідача, завдання останнім шкоди (матеріального збитку) майну позивача у заявленій сумі, причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та розміром заявленої до стягнення шкоди (матеріального збитку) та вини відповідача у такому завданні. За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ДП "Одеський морський торговельний порт", а тому у задоволенні позову відмовив.

Порт у поданій до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить рішення господарського суду Одеської області від 02.10.2019 у справі № 916/1574/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Скаржник вважає оскаржуване судове рішення ухваленим без додержання норм матеріального та процесуального права, при невідповідності викладених в оскаржуваному рішенні суду висновків, фактичним обставинам справи та при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що в порушення умов п.5.1., п.5.3., п.5.5. п.5.7., п.5.10. договорів оренди відповідач як орендар не забезпечив збереження орендованого майна у належному технічному стані, не виконував ремонти та технічне обслуговування орендованого майна, як те передбачено умовами договорів, внаслідок чого повернув Порту орендоване майно в неналежному (технічному несправному) стані, гіршому, ніж на час передачі його в оренду, що підтверджується актами технічного стану рухомого майна від 19.12.2016р. та від 02.02.2017р. наявними в справі. Проте зміст вказаних актів залишено господарським судом без належної уваги та відповідної правової оцінки.

Стосовно позовних вимог Порту в частині стягнення витрат в сумі 10 800 грн. оскаржуване рішення взагалі не містить будь-якої правової оцінки та жодних висновків судом не наведено. Підстави відхилення господарським судом позовних вимог у цій частині в оскаржуваному рішенні не зазначені, відтак, господарський суд відхилив позов у цій частині необґрунтовано, неповно з`ясувавши та не дослідивши обставини справи.

Скаржник звертає увагу апеляційного суду на те, що Порт обґрунтовує позовні вимоги невиконанням Товариством умов п.5.1., п.5.3., п.5.5.-п.5.7., п.5.10. договорів оренди в частині збереження орендованого майна у належному технічному стані, внаслідок чого завдано шкоду державному рухомому майну, яке обліковується на балансі Порту та знаходилось в оренді у Товариства на підставі договорів. При цьому, судом не встановлено та не проаналізовано питання виконання та дотримання відповідачем вищевказаних умов договорів оренди.

Вказані обставини підтверджуються, серед іншого, змістом звіту, складеного за замовленням позивача Приватним підприємством Трікод про незалежну оцінку матеріальної шкоди, завданої рухомому майну, яке обліковується на балансі ДП Одеський порт та знаходилось в оренді у ТОВ Трексім за договорами оренди державного рухомого майна № КД-17456 від 27.07.2012р. та № КД-18617 від 16.08.2013р. Вказаний звіт містить інформацію про особу, якою завдано збитки, їх розмір та причини. Між тим, господарський суд наведений звіт безпідставно залишив без належної правової оцінки, необґрунтовано зазначивши у рішенні, що матеріали справи начебто не містять підтвердження причин завдання шкоди державному майну, розміру завданої шкоди та ким така шкода завдана.

Скаржник зазначає, що господарським судом безпідставно не надано правової оцінки обставинам фактичного користування відповідачем орендованим майном вже після закінчення строків дії договорів. У той же час, відповідачем не спростовано позовних вимог Порту, які є предметом судового розгляду у даній справі, про що свідчать матеріали вказаної справи в цілому.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Доводи у відзиві на апеляційну скаргу аналогічні доводам, наведеним відповідачем у відзиві на позовну заяву.

За правилами встановленими ч. 2 ст. 216 ГПК України в судовому засіданні оголошувалася перерва до 13.02.2020.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 27.07.2012 року між Портом (орендодавець) та ТОВ «ТРЕКСІМ» (орендар) було укладено договір оренди державного рухомого майна № КД-17456, згідно з п.п. 1.1, 1.2, 1.3 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне рухоме майно, а саме: автонавантажувач вилковий "Хайстер" в/п 16т, модель Н16.00ХМ-6, інвентарний №020055, та автонавантажувач "Фантуці" в/п 8т, модель FDC18К6, інвентарний №026010, що знаходиться на балансі орендодавця; згідно з незалежною оцінкою вартість майна станом на 19.06.2012 становить 1 005 500 грн.; мета використання об`єкта оренди: для використання орендарем у виробничій діяльності.

16.08.2013 між Портом (орендодавець) та ТОВ «ТРЕКСІМ» (орендар) було укладено договір оренди державного рухомого майна № КД-18617, згідно з п.п. 1.1, 1.2, 1.3 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне рухоме майно, а саме: телескопічний контейнерний навантажувач марки "FANTUZZI", модель CS42КМ, інвентарний №026008 та ковшовий навантажувач "KOMATSU", модель WA420-3Н, інвентарний №008502, що знаходиться на балансі орендодавця; згідно з незалежною оцінкою вартість майна станом на 03.07.2013 становить 2 550 000 грн.; мета використання об`єкта оренди: для використання орендарем у виробничій діяльності.

Обидва договори ідентичні за своїм змістом. Згідно з п. 2.4 договору, у разі розірвання даного договору майно повертається орендодавцю. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі про повернення майна.

Згідно з п.п. 5.1, 5.3, 5.5-5.7, 5.10 договору орендар зобов`язався використовувати орендоване майно у відповідності з його цільовим призначенням та умовами цього договору; забезпечити збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню та псуванню, здійснювати заходи протипожежної безпеки; утримувати орендоване майно в стані, передбаченому санітарними та протипожежними правилами, виконувати вимоги охорони праці, нести відповідальність за їх порушення згідно з чинним законодавством України; організовувати процес експлуатації майна, обслуговування та ремонту у відповідності з вимогами Правил пристрою і безпечної експлуатації вантажо-підйомних кранів / ДНАОП 00.00-1.03-02/, Правил технічної експлуатації підйомно-транспортного устаткування морських портів / КНД 31.4.002-96/, нормами з охорони праці, навколишнього природного середовища тощо; уникати ушкоджень та загибелі майна; своєчасно за свій рахунок виконувати усі види ремонтів, а також технічне обслуговування орендованого майна; у разі припинення або розірвання цього договору повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Відповідно до п.9.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно з п. 10.5 договору, чинність договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

За умовами п.п. 10.9, 10.10 договору, у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю. Повернення майна здійснюється за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1. У разі якщо орендар затримав повернення майна він несе ризик його випадкового знищення або пошкодження; майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання орендарем та орендодавцем акту приймання- передачі (повернення) майна.

Згідно з п. 10.1 договору, договір оренди № КД-17456 діє до 31 грудня 2013 року, договір оренди № КД-18617 - до 31 грудня 2014 року.

Додатковою угодою № КД-17456/1 від 30.12.2013 до договору оренди № КД-17456 сторони продовжили строк його дії до 31.12.2014 року.

Додатковою угодою № КД-18617/1 від 31.12.2014 до договору оренди № КД-18617 сторони продовжили строк його дії до 31.12.2015 року.

Зазначене в даних договорах державне рухоме майно було передано орендареві від орендодавця за актами приймання-передачі від 27.07.2012 та від 19.08.2013 відповідно. При цьому, лише в акті від 27.07.2012 зазначено, що вказане у договорі № КД-17456 майно знаходиться в задовільному стані та відповідає пред`явленим договором вимогам; сторони одна до одної претензій не мають.

Отже, зі змісту вказаних актів вбачається, що орендоване за даними договорами майно було передано позивачем відповідачеві у користування без визначення його технічного стану на момент передачі його в оренду.

Наявне у справі листування між сторонами свідчить про те, що після закінчення строку дії вказаних договорів оренди відповідач продовжував користуватися орендованим майном та ухилявся від підписання неодноразово надісланих йому позивачем поштою (листи № 11/10-233 від 24.02.2017, № 11/10-350/291 від 04.04.2017, №11/10-415 від 07.04.2017, № 11/10-939/1136 від 20.07.2017) з повідомленням про вручення актів приймання-передачі (повернення) майна та актів технічного стану орендованого майна з пропозицією підписати зазначені акти та повернути їх Порту для реєстрації і належного оформлення закінчення дії вказаних договорів оренди. У зв`язку з цим комісією з приймання рухомого майна за вищевказаними договорами оренди, створеною розпорядженням директора Порту № 22 від 24.05.2017, були прийняті рішення вважати майно за договором оренди державного рухомого майна № КД-17456 від 27.07.2012, а саме: автонавантажувач вилковий "Хайстер" в/п 16т, модель Н16.00ХМ-6, інвентарний №020055 та автонавантажувач "Фантуці" в/п 8т, модель FDC18К6, інвентарний №026010, поверненим під контроль і розпорядження ДП «Одеський морський торговельний порт» з 19 грудня 2016 року, а за договором оренди державного рухомого майна № КД-18617 від 16.08.2013, а саме: ковшовий навантажувач "KOMATSU", модель WA420-3Н, інвентарний №008502, та телескопічний контейнерний навантажувач марки "FANTUZZI", модель CS42КМ, інвентарний №026008, поверненим під контроль і розпорядження ДП «Одеський морський торговельний порт» з 19 грудня 2016 року та з 06 лютого 2017 року відповідно, що підтверджується протоколами № 1 та № 2 від 25.07.2017р.

19.12.2016 та 02.02.2017 комісією у складі представників ДП Одеський морський торговельний порт було складено акти технічного стану рухомого майна, яке перебувало у користуванні ТОВ Трексім , за змістом яких майно знаходиться у гіршому стані, ніж при передачі його в оренду ТОВ Трексім відповідно до договору № КД-17456 від 27.07.2012 та договору № КД-18617 від 16.08.2013.

Згідно з висновками експертизи від 29.12.2016 та від 09.02.2017, складеними ТОВ фірмою ДІАЛАБ ЛТД на замовлення Порту, за результатами експертного обстеження автонавантажувачів "Хайстер", "FANTUZZI", контейнерного навантажувача "FANTUZZI" та ковшового навантажувача "KOMATSU" експертом зроблено висновок, що вони потребують проведення ремонтних робіт.

Відповідно до звіту про незалежну оцінку матеріальної шкоди, складеного 21.06.2018 ПП "Трікод", вартість розміру матеріальної шкоди, завданої рухомому майну, яке обліковується на балансі ДП Одеський морський торговельний порт , і знаходилося в оренді ТОВ "Трексім" за договорами оренди державного рухомого майна № КД-18617 від 16.08.2013 та №КД-17456 від 27.07.2012 становить 249 370 грн. без ПДВ, у тому числі:

- автонавантажувач вилковий "Хайстер", в/п 16 т, модель Н1600ХМ-6, інвентарний №020055 - 64334 грн. без ПДВ;

- автонавантажувач марки "Фантуці", в/п 8 т, модель FDC18К6, інвентарний №026010 - 28718 грн. без ПДВ;

- телескопічний контейнерний навантажувач марки "FANTUZZI", модель CS42КМ, інвентарний №026008 - 104180 грн. без ПДВ;

- ковшовий навантажувач "KOMATSU", модель WA420-3Н, інвентарний №008502 - 52138 грн. без ПДВ.

Витрати позивача на проведення ПП "Трікод" незалежної оцінки на підставі договору № КД-20452 від 13.10.2017 складають 10 800 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 814 від 26.07.2018р.

Претензією від 27.07.2018 № 20/6-658/2863 позивач повідомив відповідача про проведення незалежної оцінки з визначення розміру матеріального збитку, завданого орендованому рухомому майну, та посилаючись на закінчення строку дії договорів оренди і неналежне виконання договірних зобов`язань з боку орендаря щодо забезпечення збереження орендованого майна на підставі п.п. 5.1, 5.3, 5.5, 5.7, 5.10 договорів оренди виклав вимогу в добровільному порядку у строк встановлений чинним законодавством відшкодувати матеріальні збитки в сумі 299 244 (у тому числі ПДВ 20%) грн. та витрати на проведення незалежної оцінки в сумі 10800 грн.

Не одержавши від відповідача відповіді та задоволення своїх вимог, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову місцевий господарський суд керувався приписами ст. ст. 175, 193, 224, 225 ГК України, ст. ст. 11, 12, 509, 759, 626, 627, 628, 629, 530, 610, 615 ЦК України та виходив із того, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження наступних обставин: - які причини завдання шкоди державному майну; - коли саме та на яку суму така шкода була завдана і ким. При цьому точної дати повернення з оренди встановити неможливо через непідписані сторонами акти повернення техніки з оренди, в матеріалах справи та листуванні сторін містяться суперечливі дані щодо того, чи продовжував відповідач користуватись технікою після спливу визначених у договорах оренди строків їх дії, а якщо продовжував - то протягом якого саме проміжку часу, та які дійсні причини та обставини передували тому, що наприкінці 2016 року позивачем стали вчинятись дії щодо створення комісії та оформлення повернення техніки з оренди та визначення її стану, в який саме момент техніка вибула з фактичного користування відповідача та в якому вона на той момент була стані. У зв`язку з цим суд дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності підстав для застосування до відповідача такої міри відповідальності як відшкодування збитків у заявленому розмірі, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин протиправної поведінки відповідача, завдання останнім шкоди (матеріального збитку) майну позивача у заявленій сумі, причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та розміром заявленої до стягнення шкоди (матеріального збитку) та вини відповідача у такому завданні. За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ДП "Одеський морський торговельний порт", а тому у задоволенні позову відмовив.

Колегія суддів в цілому погоджується з правильним висновком місцевого суду про відмову у задоволенні заявлених Портом позовних вимог, з огляду на таке.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 299 244 грн. збитків, які необхідно понести Порту з метою відновлення орендованого рухомого майна за договорами № КД-17456 від 27.07.2012 та № КД-18617 від 16.08.2013, а також 10 800 грн. витрат на проведення незалежної оцінки завданих відповідачем збитків.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов`язання, які виникають з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 ст. 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 779 ЦК України наймач зобов`язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

За змістом ч. 1 ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Судом установлено, що умовами п. 5.10 договорів оренди № КД-17456 від 27.07.2012р. та № КД-18617 від 16.08.2013 встановлено обов`язок орендаря у разі припинення або розірвання цього договору повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Згідно з приписами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Судом установлено, що відповідно до п. 9.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіюваною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази повинні бути належними та допустимими.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження факту погіршення орендованого майна позивачем надано суду акти технічного стану рухомого майна від 19.12.2016 та від 02.02.2017, складені комісією у складі представників ДП Одеський морський торговельний порт , за змістом яких майно знаходиться у гіршому стані, ніж при передачі його в оренду відповідачеві, та висновки експертизи від 29.12.2016 та від 09.02.2017, складені ТОВ фірмою ДІАЛАБ ЛТД на замовлення Порту, згідно з якими за результатами експертного обстеження автонавантажувачів "Хайстер", "FANTUZZI", контейнерного навантажувача "FANTUZZI" та ковшового навантажувача "KOMATSU" експертом зроблено висновок, що вони потребують проведення ремонтних робіт.

Разом з тим, з огляду на те, що зазначені акти від 19.12.2016 та від 02.02.2017 складені позивачем в одностороннього порядку, за відсутності відповідача, зазначені докази колегією суддів оцінюються критично. Твердження позивача про те, що огляд технічного стану майна було проведено вказаною комісією у присутності уповноваженого представника Товариства Зубца М.М. об`єктивно нічим не підтверджено, будь-які відомості про те, що ця особа брала участь в огляді технічного стану орендованого майна, як в зазначених актах, так і в матеріалах справи відсутні. Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду факт присутності представника Товариства при огляді технічного стану майна категорично заперечував.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що висновки експертизи від 29.12.2016 та від 09.02.2017, складені ТОВ фірмою ДІАЛАБ ЛТД на замовлення Порту, не можуть бути визнані належними та допустимими доказами, з огляду на наступне.

Так, статтею 101 ГПК України передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи.

Частиною 6 ст. 101 ГПК України визначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно з ч. 5 ст. 101 ГПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Разом з тим, у висновках експертизи від 29.12.2016 та від 09.02.2017, складених ТОВ фірмою ДІАЛАБ ЛТД, не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду.

Крім того, можливість складання висновку за зверненням учасника справи на момент складання вказаних висновків експертного дослідження передбачено ще не було, оскільки така можливість була передбачена з 15 грудня 2017 року - дати набрання чинності такими змінами до ГПК України, в тому числі, в частині викладення ст. 101 цього Кодексу у вищевказаній редакції.

Відповідно до ст. 77 ГПК України докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також колегія суддів вважає, що позивачем, всупереч вимогам закону, не доведено розміру понесених збитків в сумі 299 244 грн, відшкодування яких є предметом спору у цій справі. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що орендоване майно знищено або пошкоджено настільки, що відновлення його є неможливим. Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що позивачем зроблені витрати, пов`язані із відновленням порушеного права, зокрема, витрати на ремонт орендованого майна, необхідні для його подальшої експлуатації.

Крім того, колегія суддів зазначає, що встановити розмір збитків (у разі їх наявності) можливо лише шляхом порівняння стану майна, яке передавалося в оренду, із станом, в якому це майно повернуто орендодавцеві. Однак, позивачем не подані документи або будь-які інші докази, що відображають технічний стан орендованого майна станом на момент передачі його в оренду 27.07.2012 року та 19.08.2013 року відповідно.

Таким чином, зважаючи на встановлення судом факту відсутності у матеріалах справи доказів, які б підтверджували технічний стан орендованого майна на момент його передачі в оренду, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність позивачем своїх позовних вимог.

Як вбачається зі змісту звіту про незалежну оцінку матеріальної шкоди, складеного 21.06.2018 ПП "Трікод", згідно з яким вартість розміру матеріальної шкоди, завданої рухомому майну, яке обліковується на балансі ДП Одеський морський торговельний порт , і знаходилося в оренді ТОВ "Трексім" за договорами оренди державного рухомого майна № КД-18617 від 16.08.2013 та №КД-17456 від 27.07.2012 становить 249 370 грн. без ПДВ, висновки даного звіту ґрунтуються, зокрема, на актах технічного стану рухомого майна від 19.12.2016 та від 02.02.2017, складених позивачем в одностороннього порядку, та висновках експертизи від 29.12.2016 та від 09.02.2017, складених ТОВ фірмою ДІАЛАБ ЛТД, які в свою чергу не є належними та допустимими доказами у справі. При цьому, оцінювач, який проводив оцінку, у звіті прямо зазначив про те, що він не несе відповідальності за достовірність отриманих даних, висновки у даному звіті повністю залежать від достовірності даних документів, при недостовірності даних документів даний звіт вважати недійсним.

Також, будь-яких документів, які б відображали технічний стан орендованого майна на момент його передачі в оренду, в розпорядження оцінювача позивачем надано не було.

Отже, відсутні підстави вважати цей звіт належним та допустимим доказом на підтвердження дійсного розміру завданих збитків.

Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставним висновок місцевого суду про те, що в матеріалах справи наявні два суперечливих один одному в частині стану майна експертні дослідження, оскільки у наданому відповідачем висновку про оцінку майна станом на кінець 2016 року, здійсненому ТОВ "Експертне Агентство Укрконсалт" щодо контейнерного навантажувача "FANTUZZI CS42КМ", в/п 42 т, ковшового навантажувача KOMATSU "WA420-3Н", в/п 6,3 т, зафіксовано стан техніки як задовільний.

У вказаному звіті № 1781 про незалежну оцінку вартості колісних транспортних засобів у кількості 2 од., що знаходяться на балансі ДП Одеський морський торговельний порт , виконаному ТОВ "Експертне Агентство Укрконсалт" станом на 09.11.2016 року, чітко зазначено про те, що даний звіт виконано з метою визначення ринкової вартості об`єкта оцінки для розрахунку орендної плати. Звіт про оцінку є достовірним лише в його повному обсязі і тільки для вказаної у ньому мети, з урахуванням всіх приведених припущень та обмежувальних умов. Окремі частини звіту не можуть тлумачитися самостійно, а тільки в контексті його повного тексту. У випадку використання звіту з іншою метою, він є недійсним. Отже, вказаний звіт не відображає технічний стан зазначених в ньому об`єктів та не може бути належним доказом на підтвердження стану орендованого майна.

За таких встановлених судом апеляційної інстанції обставин, колегія суддів приходить до висновку, що Портом не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 ГПК України протиправної поведінки відповідача, факту завдання відповідачем збитків у розмірі 299 244 грн. та причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача, що свідчить про відсутність у діях відповідача елементів складу цивільного правопорушення, з якими стаття 22 ЦК України та стаття 224 ГК України пов`язують застосування такої міри відповідальності до відповідача як стягнення збитків.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи колегія суддів вважає, що позовні вимоги про відшкодування збитків, завданих позивачеві порушенням зобов`язання за договорами оренди є необґрунтованими і місцевий господарський суд прийняв правильне рішення про відмову в їх задоволенні.

Похідна вимога позивача в частині стягнення 10 800 грн. витрат на проведення незалежної оцінки для визначення розміру матеріального збитку також задоволенню не підлягає, оскільки такі витрати не є збитками у розумінні ст. 22 ЦК України та ст. 225 ГК України, не носять для позивача обов`язковий характер та відсутня вина відповідача в їх заподіянні позивачеві.

Щодо заяви відповідача про пропущення Портом строків позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. А отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.

Неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при вирішенні даного спору по суті, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому доводи скаржника в цій частині не приймаються до уваги.

Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) та принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Апеляційним господарським судом при прийнятті рішення було дотримано вказаних принципів та забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, взято до уваги інтереси учасників справи та почуто їх, що відповідає вимогам ГПК України та п. 1 ст. 6 Конвенції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування рішення місцевого суду відсутні.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в сумі 6 975,99 грн. покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 02 жовтня 2019 року у справі № 916/1574/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 14.02.2020.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Богатир К.В.

Мишкіна М.А.