Рішення

від 01.10.2019 по справі 916/1644/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" жовтня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1644/19

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

За участю представників:

від позивача: Глух Н.А. - довіреність;

від відповідача: Павліщук В.М. - довіреність

розглянувши справу у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, за позовом Фермерського господарства "Агро-Вік" (вул. Миру, 37, смт. Ширяєве, Ширяївський район, Одеська область, 66800) до відповідача: Ширяївська селищна рада Ширяївського району Одеської області (вул. Коробченка, 1, смт. Ширяєве, Ширяївський район, Одеська область, 6680) про визнання додаткової угоди укладеною

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Фермерське господарство "Агро-Вік" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Ширяївської селищної ради Ширяївського району Одеської області, у якій просить суд про визнання додаткової угоди укладеною.

В обґрунтування позовної заяви ФГ ,,Агро-Вік» вказує, що після закінчення строку дії договору оренди землі позивач як орендар продовжує добросовісно користуватись земельною ділянкою та вносити орендні платежі, тому належним способом захисту порушеного права у випадку застосування положень ч.6 ст.33 Закону України ,,Про оренду землі» є позов про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.06.2019 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/1644/19 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 10.07.2019р. продовжено строк підготовчого провадження до 18.09.2019р.

Ухвалою суду від 04.09.2019року закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті в засідання суду.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує.

10.07.2019р.відповідач надав відзив на позов який судом до уваги не приймається з тих підстав, що на підставі акту Господарського суду Одеської області № 01-11/286/2019 від 10.07.2019р., що під час розкриття поштового відправлення, а саме: відзив вих.№1783 від 04.07.2019р. (вх.ГСОО № 13648/19 від 10.06.2019р.) по справі №916/1644/19 , яке надійшло від Ширяївська селищна рада Ширяївського району Одеської області, було виявлено недоліки, а саме не виявилось аркуша с прохальною частиною віздиву та переліку додатків, а також сторінки 2 та 3 були надані в двох екземплярах.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що судом не прийнято відзив на позов, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

У судовому засіданні 01.10.2019р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

21.01.2005 р. між ФГ ,,Агро-Вік» (орендар) та РДА (орендодавець) підписано договір оренди землі (Договір), згідно п.п.1 та 2 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Ширяївської селищної ради Ширяївського району Одеської області; в оренду передається земельна ділянка із земель запасу загальною площею 15,57 га, у т.ч. рілля 15,57 га.

В п.8 Договору закріплено, що його укладено на 10 років. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право його поновлення на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п.43 Договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір зареєстровано у Ширяївському районному відділі Одеської регіональної філії Державного підприємства ,,Центр ДЗК» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.03.2005 р. за № 040553700002.

Таким чином, Договір набув чинності 30.03.2005 р. Того ж дня сторонами оформлено акт прийому-передачі об`єкта оренди.

17.07.2012 р. орендарем та орендодавцем підписано додаткову угоду до Договору, якою внесено зміни до нього щодо розміру, строків внесення орендної плати, а також відповідальності за невиконання умов Договору.

30.03.2015 р. строк дії Договору, встановлений п.8, закінчився.

09.03.2017 (тобто після закінчення строку дії договору) Фермерське господарство "Агро-Вік" направило відповідачу лист № 12 щодо укладання додаткової угоди до договору оренди землі.

21.03.2017 Головне управління Держгеокадастру в Одеській області листом повідомило Фермерське господарство "Агро-Вік", що орендарем не дотримано вимог ст. 33 Закону України ,,Про оренду землі» стосовно повідомлення в передбачений договором термін про намір скористатись переважним правом на продовження дії орендної угоди, тому договір оренди землі припинився з 30.03.2015.

Вважаючи неправомірною отриману від Управління відмову та те, що згідно ч.6 ст.33 Закону України ,,Про оренду землі» Договір поновив свою на той самий строк і на тих самих умовах, які ним передбачені, ФГ ,,Агро-Вік» звернулось до господарського суду з позовом про визнання поновленим договору оренди землі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.07.2018 року по справі №916/600/18 у позові відмовлено.

Постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2018 по справі №916/600/18 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.03.2019р. касаційну скаргу Фермерського господарства "Агро-Вік" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 16 липня 2018 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13 грудня 2018 року у справі № 916/600/18 залишити без змін, виклавши мотивувальну частину оскаржуваних рішень суду в редакції даної постанови.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.03.2019р. по справі №916/600/18 встановлено, що ФГ Агро-Вік обрано невірний та неефективний спосіб захисту своїх порушених прав, оскільки сама по собі вимога про визнання поновленим договору оренди землі не може забезпечити реального захисту порушеного права, так як договір є поновленим в силу закону, а також в силу імперативного припису про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді (частина 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Належним способом захисту порушеного права у випадку застосування положень частини 6 статті 33 Закону України Про оренду землі є позов про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на той самий строк та на тих же умовах.

Враховуючи вищевикладене, позивач - Фермерське господарство "Агро-Вік" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Ширяївської селищної ради Ширяївського району Одеської області, у якій просить суд про визнання додаткової угоди укладеною.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

При вирішенні спору у справі господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Частиною 2 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Виходячи з системного аналізу ст. ст. 15 , 16 Цивільного кодексу України , ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 4 Господарського процесуального кодексу України , застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

У рішенні Конституційного суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 р . (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Верховний Суд України у Аналізі практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України вказав наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України , права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України , юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (ст. 12 Цивільного кодексу України ).

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб`єктам цивільного права.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Абзацом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України , визначено способи захисту порушеного права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. (абз. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України ).

До інших способів судового захисту цивільних прав чи інтересів можна віднести способи, які не охоплюються переліком їх у ст. 16 ЦК України , що визначені окремими законами та договорами або застосування яких випливає із загальних положень про судовий захист.

21.01.2005 року між Ширяївською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Агро-Вік" було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 15,57 га, яка знаходиться на території Ширяївської селищної ради Ширяївського району Одеської області.

З 1 січня 2013 року вступив в силу Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності №5245-VI , яким законодавець вніс зміни до Земельного кодексу України, зокрема до статті 122 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України).

У відповідності до прийнятих змін не адміністрації, а Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч.4 ст.122 ЗК України). Водночас сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст. 122 ЗК України).

Згідно з Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку вказана земельна ділянка зареєстрована за Ширяївською селищною радою Ширяївського району Одеської області, дата державної реєстрації права: 01.02.2019 року, номер запису про право: 30128280

Відповідно до ч.4 ст.32 Закону України Про оренду землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Також до 1 січня 2013 року державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок здійснювалася територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів (Центр ДЗК при Держкомземі).

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

- реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, шо діяло на момент їх виникнення: або

- на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації,

30.03.2005 року Договір оренди землі від 21.01.2005 року, укладений між Ширяївською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Агро-Вік", зареєстровано у Ширяївському районному відділі Одеської регіональної філії Державного підприємства „Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №040553700002 та передано земельну ділянку позивачу за актом прийому - передачі.

Договір оренди буя зареєстрований належним чином за Позивачем, як того вимагало законодавство, шо підтверджується відміткою на Договорі оренди

Враховуючи, що Повивач зареєстрував Поговір оренди Земельної ділянки відповідно до вимог законодавства, яке діяло на момент укладення такого договору, його право визнається державою та підлягає захисту у разі їх порушення.

Пунктом 8 Договору сторони узгодили, що його укладено на 10 років, тобто до 30.03.2015 року.

Частиною 4 статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ІІК України).

Відповідно до вимог ч.2 ст. 792 ІІК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України Про оренду землі , яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений ним договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлсння про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Крім того, стаття 764 ЦК України передбачає поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Аналогічний викладеному вище висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі №594/376/17-ц.

Отже, Позивач продовжує користуватися земельною ділянкою наданою в оренду згідно Договору та сумлінно виконувати його умови (в тому числі й сплачувати орендну плату) і після ЗО березня 2015 року - закінчення строку договору оренди земельної ділянки; лист-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку договору землі Позивачу не надходив; акт приймання-передачі щодо повернення земельної ділянки між сторонами не підписувався; на даний час на Земельній ділянці знаходяться посіви сільськогосподарських культур Позивача, тобто земельна ділянка використовується за цільовим призначенням .

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі. Відсутність такого заперечення може мати прояв у мовчазній згоді .

Вищезазначену правову позицію сформульовано Верховним судом у пунктах 6.8.- 6.9. мотивувальної частини постанови від 30 січня 2019 року у справі №908/1567/17.

Таким чином, наявність юридичних фактів, які є підставою для застосування частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі однозначно підтверджується належними і допустимими доказами, які містяться в матеріалах даної справи.

Відповідно до пункту 24 мотивувальної частини постанови Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №911/3225/17, належним способом захисту порушеного права у випадку застосування положень частини 6 статті 33 Закону України Про оренду землі с позов про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на той самий строк та на тих же умовах, оскільки сама по собі вимога про визнання поновленим договору оренди землі не може забезпечити реального захисту порушеного права, так як договір с поновленим в силу закону, а також в силу імперативного припису про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді (частина 8 статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Щодо способу захисту при поновленні договору оренди землі зазначає Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду і у постанові від 06.03.2019 року по справі № 916/600/18 у наступних пунктах:

7.6. У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення договір є поновленим автоматично, в силу закону, а орендар з метою приведення правовідносин оренди у відповідність до вимог чинного законодавства має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк, що безпосередньо випливає з частини 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

7.8. ...поновлення договору оренди землі в судовому порядку в передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі» спосіб вимагає укладення додаткової угоди між сторонами, як єдиної підстави продовження орендних правовідносин, що безпосередньо випливає зі змісту зазначеної правової норми.

7.9. Належним способом захисту порушеного права у випадку застосування положень частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" с позов про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на той самий строк та на тих же умовах, оскільки сама по собі вимога про визнання поновленим договору оренди землі не може забезпечити реального захисту порушеного права, так як договір є поновленим в силу закону, а також в силу імперативного припису про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді (частина 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Аналогічна правова позиція щодо способу захисту права орендаря на поновлення поговору оренди за статтею 33 Закону України Про оренду землі викладена в постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №922/1464/18. від 10.01.2019 у справі №918/850/17. від 06.12.2018 у справі №915/456/17 та №905/484/17. від 13.02.2019 у справі № 911/3225/17, від 16.01.2019 у справі №908/127/17.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.03.2019 року по справі №916/600/18 встановлено, що позивачем (ФГ Агро - Вік ) обрано невірний та неефективний спосіб захисту своїх порушених прав, оскільки сама по собі вимога про визнання поновленим договору оренди землі не може забезпечити реального захисту порушеного права, так як договір є поновленим в силу закону, а також в силу імперативного припису про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді (частина 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". А належним способом захисту порушеного права у випадку застосування положень частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" є позов про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на той самий строк та на тих же умовах.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.07.2018 року, Постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 року та Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.03.2019 року по справі №916/600/18 встановлено наступне:

- між Ширяївською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Фермерським господарством "Агро-Вік" (орендар) було укладено договір оренди землі від 21.01.2005 року, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Ширяївської селищної ради Ширяївського району Одеської області;

- Відповідно до п. 2 договору в оренду передано земельну ділянку із земель запасу загальною площею 15,57 га, у т.ч. рілля 15,57 га.

- Станом на теперішній час орендар продовжує вносити кошти за земельну ділянку загальною площею 15,57 га, яка знаходиться в його користуванні, а орендодавець приймати їх.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи, що позов про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на той самий строк та на тих же умовах та з урахуванням висновків Верховного Суду у справі №916/600/18, у зв`язку з формуванням та реєстрацією Земельної ділянки за Відповідачем та з метою поновлення права оренди, суд задовольняє позов про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі частково на той самий строк та на тих же умовах.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1 . Позов Фермерського господарства "Агро-Вік" задовольнити частково.

2 . Визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 21 січня 2005 року, зареєстрованого 30.03.2005 року у Ширяївському районному відділі Одеської регіональної філії Державного підприємства ,,Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №040553700002 щодо земельної ділянки, загальною площею 15,57 га, в наступній редакції:

Додаткова угода

до договору оренди землі від 21 січня 2005 року

смт.Ширяєве,

Ширяївський район,

Одеська область

Ширяївська селищна рада Ширяївського району Одеської області (код ЄДРПОУ - 04378994), в особі селищного голови Полюганіча Віктора Вікторовича, що іменується в подальшому - Орендодавець, з однієї сторони та Фермерське.господарство Агро-Вік (код ЄДРПОУ - 32356822), в особі голови Володівщук Людмили Миколаївни, що діє на підставі Статуту, що іменується в подальшому - Орендар, з іншої сторони, а разом іменуються як Сторони, уклали цю додаткову угоду про наступне:

1.В силу частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України Договір оренди землі від 21 січня 2005 року, зареєстрований 30.03.2005 року у Ширяївському районному відділі Одеської регіональної філії Державного підприємства „Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №040553700002 щодо земельної ділянки, загальною площею 15,57 га, поновити з 30 березня 2015 року на 10 років до 30 березня 2025 року на тих самих умовах.

2.Викласти пункт 8 Договору оренди землі від 21 січня 2005 року, зареєстрованого 30 03.2005року у Ширяївському районному відділі Одеської регіональної філії Державного підприємства „Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №040553700002 щодо земельної ділянки, загальною площею 15,57 га, у наступній редакції:

Договір укладається строком на 10 років, починаючи з дня його державної реєстрації та діє з 30.03.2015 року до 30.03.2025 року. .

3. Всі інші умови Договору оренди землі від 21 січня 2005 року, зареєстрований 30.03.2005року у Ширяївському районному відділі Одеської регіональної філії Державного підприємства „Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №040553700002 щодо земельної ділянки, загальною площею 15,57 га, залишаються без змін.

Реквізити сторін

Орендодавець Орендар

Ширяївська селищна рада Фермерське господарство Агро-Вік

Ширяївського району Одеської області 66800,Одеська обл. Ширяївський район

66800, Одеська обл., Ширяївський район, смт. Ширяєве, вул. Миру, буд. 37

смт. Ширяеве, вул. Коробченка, буд. 1 код ЄДРПОУ - 32356822

код ЄДРПОУ - 04378994 тел.: (048) 5821134

Селищний голова Голова

---

/Полюганіч В.В./

---

/Володівщук Л.М./

3 . В іншій частині позову відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 11 жовтня 2019 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов