Рішення

від 30.09.2019 по справі 922/2163/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2163/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпромзабезпечення", м. Харків про зобов`язання виконання договору за участю представників:

позивача - Кухтик В.М. (адвокат, довіреність №1-1159 від 06.06.2019);

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

10.07.2019 року позивач - Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпромзабезпечення", в якому просить суд зобов`язати ТОВ "Техпромзабезпечення" виконати в натурі зобов`язання передбачені договором №т-158/1611000282 від 08.11.2016р., а саме, поставити та передати АТ "Укртрансгаз":

- склотканиту Т-11, ширина полотна 1000мм, товщина полотна 0,28+-0,03 мм- у кількості 220 кв.м;

- склотканиту ТСР-140, ширина полотна 1000мм, товщина полотна 0,19 мм- у кількості 200 кв.м.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.07.2019 року позов залишено без руху, встановивши АТ "Укртрансгаз" спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання належним чином засвідчених копій додатків до позову.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.07.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №922/2163/19 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 21.08.2019 року.

21.08.2019 року протокольною ухвалою суду відкладено підготовче засідання на 18.09.2019 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.09.2019 року закрито підготовче провадження по справі №922/2163/19, призначено справу до розгляду по суті на 30.09.2019 р.

Представник позивача, який брав участь в судовому засіданні 30.09.2019 року, позов підтримував повністю.

Представник відповідача в судове засідання 30.09.2019 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, позовних вимог не заперечив.

Відповідно до ч.2 ст.27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Ухвали суду надсилалися на адресу відповідача, підтверджену витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, однак, повернулися до суду без вручення.

Отже, суд вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

08.11.2016 року між Акціонерним товариством Укртрансгаз в особі філії Виробниче ремонтно-технічне підприємство Укргазенергосервіс (далі - Позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕХПРОМЗАБЕЗПЕЧЕННЯ (далі - Відповідач, Постачальник) було укладено договір про закупівлю товару № т-158/1611000282 (далі - Договір).

Згідно з п.1.1 Договору Постачальник зобов`язується протягом строку дії Договору поставити і передати у власність Покупцю товари: Скловолокно (Скловолокно (Склострічки, склотканини, склолакотканини)) код предмета закупівлі за ДК 016:2010 - 23.14.1 (за ЄЗС ДК 021:2015 - 14830000-8) (далі - товари), зазначені в підписаній Сторонами Специфікації, яка є додатком до Договору, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити ці товари.

Відповідно до п.1.2 Договору встановлено, що найменування, номенклатура (асортимент) товару, технічні вимоги і якісні характеристики товарів, їх кількість, ціна за одиницю товару обумовлюється у підписаній Сторонами Специфікації.

Згідно з п.3.1 Договору ціна Договору (сума, визначена в договорі) становить 720000,00 грн. (сімсот двадцять тисяч гривень 00 копійок), у тому числі податок на додатну вартість - 120 000,00 грн. (сто двадцять тисяч гривень 00 копійок).

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 14.12.2016 року до Договору № т-158/1611000282 від 08.11.2016 року ціна Договору (сума, визначена в договорі) становить 497985,36 грн. (чотириста дев`яносто сім тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять гривень 36 копійок), у тому числі податок на додатну вартість - 82 997,56 грн. (вісімдесят дві тисячі дев`ятсот дев`яносто сім гривень 56 копійок).

Цей Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 01 квітня 2018 року, а в частині розрахунків та гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання (п. 9.1 Договору).

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що термін поставки товарів: партіями в період, зазначений в пункті 1.1. розділу 1 цього Договору, але не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів після надання Покупцем письмової рознарядки на передачу кожної окремої партії товарів, в якій зазначається: найменування, кількість товару та адресу місця доставки товару.

Керуючись умовами Договору, Покупцем була надана Постачальнику рознарядка №117/14 від 17.01.2017 року на поставку продукції та рознарядка №413/14-3 від 13.02.2017 року на поставку продукції.

У відповідності до умов п. 5.1 Договору Відповідач був зобов`язаний здійснити поставку продукції в повному обсязі згідно з зазначеними вище рознарядками Позивача, тобто, за таких обставин, Постачальник зобов`язаний був здійснити поставку Товару до 16.02.2017 року (включно) за рознарядкою №117/14 від 17.01.2017 року та до 15.03.2017 року (включно) за рознарядкою №413/14-3 від 13.02.2017 року.

Однак, у відповідності до зазначених вище рознарядок Відповідач здійснив поставку Товару на суму 470366,16 грн., частково з порушенням строку поставки, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000001 від 17.01.2017 року, № РН-008 від 17.02.2017 року, № РН-014 від 07.04.2017 року.

Таким чином, Відповідач не здійснив поставку наступних товарів:

- Склотканина Т-11, ширина полотна 1000мм, товщина полотна 0,28+-0,03мм, у кількості 220 кв.м.;

- Склотканина ТСР-140, ширина полотна 1000мм, товщина полотна 0,19мм, у кількості 200 кв.м.

Саме невиконання Відповідачем зобов`язання впродовж строку, встановленого сторонами для його виконання в Договорі, і стало підставою для звернення Позивача до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Згідно з ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, підставою звернення до суду є наявність порушеного особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч.3, 4, 7 ст.179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.1 ст.173 господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у томі числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно із ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з частиною першою статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події.

Відповідно до статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з статтею 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приписами статті 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду України.

За загальним правилом зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст.598 ЦК України, ст.202 ГК України). Перелік цих підстав наведено у ст.ст.599-601, 604-609 ЦК України. Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку про те, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору.

Вищезазначеному кореспондують висновки, викладені в Листі Верховного Суду України від 01.04.2014 Аналіз практики застосування судами ст. 16 ЦК України припинення строку дії Договору не свідчить ані про припинення договору, ані про припинення зобов`язань за договором, а тому не означає звільнення боржника від виконання обов`язку в натурі, тому кредитор має право вимагати виконання обов`язку в натурі впродовж того часу, коли існує відповідне зобов`язання, а не лише впродовж строку, встановленого сторонами для його виконання у договорі .

Закон не передбачає такої підстави для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору. Зобов`язання припиняється не внаслідок факту закінчення строку дії договору, а у зв`язку з належним та реальним виконанням зобов`язань, яке може відбутися як до, так і після закінчення дії договору.

Відповідач не надав до суду доказів належного виконання спірного договору.

Отже, позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 80, 86, 129, 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Техпромзабезпечення" (адреса: 61052, м.Харків, вул.Коцарська,3; код ЄДРПОУ 39875125) виконати в натурі зобов`язання, передбачені договором №т-158/1611000282 від 08.11.2016 року, а саме, поставити та передати Акціонерному товариству "Укртрансгаз" (адреса: 01021, м.Київ, Кловський узвіз, 9/1; код ЄДРПОУ 30019801):

- Склотканиту Т-11, ширина полотна 1000мм, товщина полотна 0,28+- 0,03 мм, у кількості 220 кв.м;

- Склотканиту ТСР-140, ширина полотна 1000мм, товщина полотна 0,19 мм, у кількості 200 кв.м.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпромзабезпечення" (адреса: 61052, м.Харків, вул.Коцарська,3; код ЄДРПОУ 39875125) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (адреса: 01021, м.Київ, Кловський узвіз, 9/1; код ЄДРПОУ 30019801) 1921,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "10" жовтня 2019 р.

Суддя К.В. Аріт