Рішення

від 07.10.2019 по справі 922/1979/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1979/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АНТ", 61037, м. Харків, пр. Московський, 138, корп. А, код 37578527 до Акціонерного товариства "Укрпошта", 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22 , код 21560045 про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Сурков О.О. за наказом №03-вк від 12.07.2019

відповідача - Корольчук Ю.Ю. згідно ордеру №51 від 18.12.2018 (після перерви у судове засідання 07.10.2019 не з`явився)

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Компанія АНТ" (позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до ПАТ "Укрпошта" (відповідач) в якому просить суд виселити відповідача із належних йому нежитлових у приміщень першого поверху № 2-1, 2-2, 2-3,2-4,2-5,2-6 у нежитловій будівлі літ. «А-1» , що розташована за адресою м. Харків, вулиця Братська, будинок 25-а загальною площею 80,6 кв. м. та стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 128 960,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2019, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою суду від 01.07.2019 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження.

22.07.2019 відповідачем надано відзив на позовну заяву (вх. №17663) відповідно до якого відповідач повідомив суд про те, що змінено його найменування Акціонерне товариство відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України № 611 від 14.12.2018. Також, у своєму відзиві відповідач заперечує проти заявлених вимог в повному обсязі.

08.08.2019 до господарського суду Харківської області надійшла заява позивача (вх. № 19072) відповідно до якої позивач відмовився від позовних вимог про виселення відповідача із належних позивачу нежитлових приміщень першого поверху № 2-1, 2-2, 2- 3,2-4,2-5,2-6 у нежитловій будівлі літ. «А-1» , що розташована за адресою м. Харків, вулиця Братська, будинок 25-а загальною площею 80,6 кв. метри та зменшив позовні вимоги щодо стягнення коштів.

Ухвалою суду від 12.08.2019 було :

1. Прийнято відмову ТОВ "КОМПАНІЯ АНТ" від позовних вимог в частині виселення АТ "УКРПОШТА" із нежитлових у приміщень першого поверху № 2-1, 2-2, 2-3,2-4,2-5,2-6 у нежитловій будівлі літ. «А-1» , що розташована за адресою м. Харків, вулиця Братська, будинок 25-а загальною площею 80,6 кв. м.

2. Закрито провадження у справі №922/1979/19 за позовом ТОВ "КОМПАНІЯ АНТ" до АТ "УКРПОШТА" в частині виселення АТ "УКРПОШТА" із нежитлових у приміщень першого поверху № 2-1, 2-2, 2-3,2-4,2-5,2-6 у нежитловій будівлі літ. «А-1» , що розташована за адресою м. Харків, вулиця Братська, будинок 25-а загальною площею 80,6 кв. м.

3. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія АНТ" з Державного бюджету 960,50 грн. судового збору, що складає 50 % від 1 921,00 грн. судового збору, сплаченого до господарського суду Харківської області за немайнову вимогу згідно платіжного доручення № 54 від "20" червня 2019 р., відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

4. Прийнято заяву ТОВ "КОМПАНІЯ АНТ" про зменшення позовних вимог про стягнення грошових коштів та продовжити розгляд справи з її урахуванням.

Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги ТОВ "Компанія АНТ" (позивач) про стягнення з ПАТ "Укрпошта" (відповідач) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 112 840,00 грн.

Також, ухвалою суду від 13.08.2019 були продовжені строки проведення підготовчого провадження у справі до 28.09.2019.

Ухвалою суду від 28.08.2019 було закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 18.09.2019.

В судовому засіданні по розгляду справи по суті було оголошено перерву до 07.10.2019 для надання відповідачем додаткових доказів по справі.

07.10.2019 відповідач, через канцелярію суду) клопотанням вх. № 23941 надав для долучення до матеріалів справи додаткові докази.

Представник відповідача в судове засідання 07.10.2019 після перерви не з`явився.

Представник позивача, присутній в судовому засіданні не заперечував проти долучення, наданих відповідачем доказів до матеріалів справи, позовні вимоги підтримував з урахування уточнень від 08.08.2019 вх. № 19072.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України» ).

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 07.10.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які були надані суду, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Так, відповідно до укладеного між ТОВ Український зодчій (Продавець) та ТОВ КОМПАНІЯ АНТ (Покупець), ТОВ КОМПАНІЯ АНТ (позивач) є власником нежитлових приміщень першого поверху № 2-1, 2-2, 2-3,2-4,2-5,2-6 у нежитловій будівлі літ. А-1 , що розташована за адресою м. Харків, вулиця Братська, будинок 25-а загальною площею 80,6 кв. метри (далі нежитлові приміщення).

В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначає, що відповідач безпідставно займав з 06.09.2018 по 15.04.2019 приміщення, власником яких є позивач, у зв`язку з чим, відповідач зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування приміщенням, за відсутності укладеного договору, збільшує вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме коштів у розмірі орендної плати відповідача за рахунок позивача, чим порушені права та інтереси позивача на отримання доходу від своєї власності.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд дійшов висновку, що твердження позивача про безпідставність зайняття відповідачем вказаних приміщень не відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства (нормативно-правових актів).

Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з статтею 174 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 вересня 2012 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (надалі - Первісний Орендодавець) та Українським державним підприємством поштового зв`язку Укрпошта в особі Харківської дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку Укрпошта (правонаступник - Акціонерне товариство Укрпошта в особі Харківської дирекції Акціонерного товариства Укрпошта ) надалі - Орендар) було укладено договір оренди № 5431-Н нежитлових приміщень (надалі - договір №5431-Н), відповідно до якого:

Первісний Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення - 1/2 частини адміністративного одноповерхового будинку (інв. № 451, літ. А-1 ), загальною площею 81 кв.м, за адресою : м. Харків, вул. Братська, 25-а зі строком дії до 05 серпня 2015 року.

Відповідно до ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Згідно ж ч. 1 ст. 770 Цивільного кодексу України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Договір оренди №5431-1-1 додатковою угодою №2 від 19.04.2016 було подовжено до 05.08.2016 та після спливу цього терміну ще - 05.08.2017 та 05.08.2018. Як наслідок - відповідно до норм ст. 764 Цивільного кодексу України, в зв`язку відсутністю заперечень зі сторони Первісного Орендодавця та Орендодавця - дія вказаного правочину була подовжена до 05.08.2019.

Відповідно до п.10.5 договору оренди №5431-Н сторонами було визначено, що реорганізація Орендодавця або перехід права власності на орендоване майно третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності цього Договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступників), в даному випадку до 05.08.2019.

Статтею 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що Орендар стає правонаступником прав та обов`язків підприємства відповідно до договору оренди, а у разі оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - також правонаступником прав та обов`язків підприємства, пов`язаних з діяльністю цього структурного підрозділу.

У разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов`язки за договором оренди. Сторони можуть встановити в договорі оренди, що в разі відчуження власником об`єкта договір оренди припиняється.

Частиною 1 статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", визначено, що передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно. В разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника.

При дослідженні договору № 5431-Н судом встановлено, що у вказаному договорі відсутні умови про те, що в разі відчуження власником об`єкта договір оренди припиняється.

Таким чином, з урахуванням умов договору оренди № 5431-Н та вищезазначених норм, у даному випадку з моменту набуття позивачем права власності на вказаний об`єкт нерухомості - 05.09.2018 до ТОВ Компанія Ант перейшли всі права та обов`язки Орендодавця за договором оренди № 5431-Н від 05.09.2012.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що Акціонерне товариство Укрпошта в особі Харківської дирекції Акціонерного товариства Укрпошта з моменту укладення договору оренди №5431-Н від 05 вересня 2012 року до фактичного звільнення ним приміщень 15 квітня 2019 року, правомірно та на законних підставах знаходилося в спірних приміщеннях.

Посилання позивача на наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківська області № 417 від 04.03.2019 року Про припинення дії договору оренди № 5431-Н від 05.09.2012 року , згідно якого зазначено що Договір оренди нежитлових приміщень № 5431-Н від 05 вересня 2012 року припинено 05.09.2018 року, в обґрунтування безпідставності знаходження відповідача у спірних приміщенням у зв`язку з припиненням дії договору оренди, суд не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.06.2014 у справі "Суханов та Ільченко проти України" зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

За змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності. Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.

Отже, законне сподівання на те, що положення певного нормативно-правового акта будуть застосовані до тих чи інших правовідносин, не може перебувати поза зв`язком з дією такого нормативно-правового акту в часі.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Так, внаслідок юридичного факту, який уже відбувся (перехід права власності на спірні приміщення до позивача) відповідачем набуто майнове право в контексті правомірного очікування дотримання умов договору оренди (який було укладено з попереднім власником приміщень) та, відповідно, й норм закону (ст. 15, ст. 23 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна". Однак, до того як відповідач відповідне право встиг реалізувати, ФДМ України ухвалено акт індивідуальної дії, яким таке право припинено із наданням цьому актові ретроспективної дії щодо фактів, які відбулися до його прийняття. При цьому підстави, з яких відповідача позбавлено раніше набутого права, не пов`язані з його поведінкою.

Крім того, слід зазначити, що й умовами договору оренди №5431-Н (розділ 10) не передбачено такої підстави для припинення договору як наказ ФДМ України.

Додатково слід зазначити, що відповідач в зв`язку з закриттям ним відділення поштового зв`язку 66 Харківської дирекції АТ Укрпошта звільнив приміщення ТОВ Компанія Ант 17 квітня 2019 (про що свідчить лист Харківської дирекції АТ Укрпошта від 12.04.19 №12/656 та додаткова угода від 17.04.2019 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №011443 від 01.01.2019), надіславши позивачу листа від 01.04.2019 №10-48 з повідомленням про звільнення приміщень.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Відповідачем не оспорено вказану заборгованість, відзиву на позовну заяву не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що матеріалами справи спростовуються доводи позивача про безпідставність знаходження відділення відповідача у спірних приміщеннях, відповідно, й відсутні правові підстави для задоволення позову про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 112 840 грн.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, за розгляд цих позовних вимог покладається судом на позивача.

Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, ст. ст. 236-239 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АНТ" до Акціонерного товариства "Укрпошта" відмовити повністю.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АНТ" по сплаті судового збору залишити за позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія АНТ".

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

УЧАСНИКИ СПРАВИ

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія АНТ", 61037, м. Харків, пр. Московський, 138, корп. А, код 37578527.

Відповідач - Акціонерне товариство "Укрпошта", 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22, код 21560045.

Повне рішення складено "10" жовтня 2019 р.

Суддя С.А. Прохоров