Рішення

від 03.10.2019 по справі 738/640/19

МЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 738/640/19

№ провадження 2/738/258/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2019 року місто Мена

Менський районний суд Чеpнiгiвської областi в складi:

судді - Волошиної Н.В.,

з участю секpетаpя судового засідання - Донець Г.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Висіцької ОСОБА_2

представника відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Медіа-центр Наше слово , редакції районної газети Наше слово , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про захист честі і гідності, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ Медіа-центр Наше слово , редакції районної газети Наше слово , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про захист честі і гідності, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди. Позовна заява мотивована тим, що у газеті Наше слово №6 (10771) від 08 лютого 2019 року на сторінці 2 був опублікований матеріал під заголовком Шановні жителі Менської громади! , у якому йшлося про начебто аферу у земельній сфері, за текстом вказаного матеріалу ОСОБА_1 начебто входить до списку тих, хто безпідставно на безоплатній основі отримав у власність земельну ділянку розміром 2 га. У статті зазначено, зокрема: Поверхневий аналіз списку обдарованих показав, що його основу становлять самі працівники апарату міської ради, їхні родичі, друзі та однопартійці. Серед них … начальник фінансового управління міської ради В. ОСОБА_8 … . Матеріал був опублікований ТОВ Медіа-центр Наше слово , редакцією районної газети Наше слово , за авторством депутатів міської ради: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , однак наведена інформація не відповідає дійсності та є такою, що ганьбить честь та гідність ОСОБА_1 , а також завдає великої шкоди його діловій репутації, оскільки він не лише не отримував у 2017-2019 роках земельної ділянки на території Менської ОТГ, а й не подавав до міської ради жодної заяви про це. Також зазначає про те, що він є депутатом Менської міської ради та обіймає посаду начальника фінансового управління Менської міської ради з серпня 2017 року, зарекомендував себе як гідний працівник та ОСОБА_9 народу. Передплатниками газети Наше слово є ледь не кожна родина Менського району, а тому негативна та недостовірна інформація про нього розповсюдилась на території району з неймовірною швидкістю, твердження авторів статті зазвичай не піддаються сумніву жителями міста та району, оскільки вони є депутатами міської ради - офіційними особами, а тому виборці негативно сприйняли викладену вище інформацію, у зв`язку з чим у нього відразу зменшилася кількість прибічників, що негативно впливає на його професійну діяльність, його звинувачують у незаконному присвоєнні земельної ділянки, а 29 березня 2019 року на зборах жителів села Стольного влаштували йому своєрідний допит щодо публікації в газеті, в зв`язку з чим він змушений був близько 30 хвилин виправдовуватися за дії, які не вчиняв. Поширена відповідачами інформація про вчинення ним протиправних діянь у вигляді зловживання владою та службовим становищем з метою заволодіння землею не відповідає дійсності, негативно впливає як на його особисте життя, так і на ділові відносини, у відповідності до вимог статті 277 ЦК України він має право на спростування відповідачами недостовірної щодо нього інформації, яке має бути опубліковане у найближчому номері газети Наше слово в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні у межах місячного строку з моменту набрання рішенням суду законної сили, та на відшкодування моральної шкоди, яку він оцінює у 100000 гривень, виходячи з характеру завданих йому моральних страждань - образи особливої зухвалості та цинічності, глибини душевних переживань з огляду на заподіяння відповідачами йому, публічній та шанованій у районі особі, шкоди діловій репутації, необхідності звернення за професійною правничою допомогою для відновлення свого емоційного стану та захисту законних прав та інтересів.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати інформацію поширену Товариством з обмеженою відповідальністю Медіа-центр Наше слово , редакцією районної газети Наше слово та авторами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у матеріалі під заголовком Шановні жителі Менської громади! , розміщеному на другій сторінці тиражу №6 (10771) від 08 лютого 2019 року районної газети Наше слово щодо ОСОБА_1 , а саме: Поверхневий аналіз списку обдарованих показав, що його основу становлять самі працівники апарату міської ради, їхні родичі, друзі та однопартійці. Серед них … начальник фінансового управління міської ради В.Костенко… недостовірною та такою, що принижує честь і гідність ОСОБА_1 ; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Медіа-центр Наше слово , редакцію районної газети Наше слово та авторів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 спростувати вищевказану недостовірну інформацію у найближчому номері газети Наше слово або іншому друкованому засобі масової інформації Менського району, який буде функціонувати на момент завершення розгляду справи по суті, в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні , у межах місячного строку після набрання рішенням суду законної сили; стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Медіа-центр Наше слово , редакції районної газети Наше слово та авторів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 100000 гривень в якості відшкодування моральної (немайнової) шкоди за поширення інформації, що є недостовірною та принижує честь і гідність ОСОБА_1 та судові витрати.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 12 квітня 2019 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Від представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Медіа-центр Наше слово до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що опублікований ІНФОРМАЦІЯ_1 лютого ІНФОРМАЦІЯ_2 року в газеті Наше слово матеріал під заголовком Шановні жителі Менської громади! не є редакційним, подавався в якості реклами, про що є відповідна відмітка з посиланням на останню сторінку газети, де зазначено про те, що публікації, позначені такими значками, друкуються на правах реклами, за їх зміст редакція відповідальності не несе. Відповідальність за достовірність наданого матеріалу несуть автори - створювачі такого рекламного матеріалу. Інформація, викладена у статті під назвою Шановні жителі Менської громади! , підпадає під сферу застосування Закону України Про рекламу , ТОВ Медіа-центр Наше слово є лише розповсюджувачем реклами, а інші відповідачі у даній справі відповідно є рекламодавцями та виробниками реклами. ТОВ Медіа-центр Наше слово як розповсюджувачем реклами жодних вимог у частині порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами здійснено не було.

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій остання не погодилась з твердженням відповідача ТОВ Медіа-центр Наше слово , викладеним у відзиві на позовну заяву, посилаючись на те, що опублікована відповідачем стаття під заголовком Шановні жителі Менської громади! була надрукована на замовлення фізичної особи та не пов`язана з підприємницькою діяльністю, що дія Закону України Про рекламу на дані правовідносини не поширюється, а відтак ТОВ Медіа-центр Наше слово не звільняється від відповідальності за зміст розміщеного матеріалу. Крім того, опублікована стаття в розумінні вказаного закону не є соціальною рекламою, яка спрямована на досягнення суспільно корисних цілей, популяризацію загальнолюдських цінностей і розповсюдження якої не має на меті отримання прибутку, а навпаки носить виключно інформаційний характер з елементами наклепу та приниження честі та гідності особи, але аж ніяк не пропагує позитивні людські моральні і духовні якості та/або навички. Враховуючи те, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Медіа-центр Наше слово , редакція районної газети Наше слово здійснювало редагування, підготовку інформації до друку та її поширення, тому воно є належним відповідачем у даній справі, а заявлені позовні вимоги позивача до нього є обґрунтованими, і такими що підлягають задоволенню.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 17 вересня 2019 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позову в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю Медіа-центр Наше слово , редакції районної газети Наше слово про відшкодування 100 000 гривень моральної шкоди та закрито провадження у справі в цій частині.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Висіцька І.В. підтримали позовні вимоги до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , просили задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та зазначили, що позивач не повинен доводити причетність відповідачів до опублікованої в газеті статті під їх авторством, позивачем надано усі належні докази, які доводять склад правопорушення. Щодо позовних вимог до ТОВ Медіа-центр Наше слово , редакції районної газети Наше слово про спростування недостовірної інформації, то на даний вимог до цього відповідача немає, оскільки останнім було надруковано в районній газеті Наше слово №37 (10802) від 13 вересня 2019 року спростування.

Представник відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - адвокат Загалець О.М. позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що його довірителі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 взагалі не мають ніякого відношення до опублікованої в районній газеті Наше слово статті, про її існування дізналися після отримання позовної заяви, вважає, що позивач повинен довести факт поширення інформації ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .. Не заперечував, що його довіритель ОСОБА_6 звертався до редакції районної газети, пояснив про наболіле, про те, що органом місцевого самоврядування здійснюється передача земельних ділянок особам, які мають відношення до міської ради, надав орієнтовний текст, а редакція газети сама його відреагувала на власний розсуд, він конкретних прізвищ у статті не вказував, а тому вважає, що саме газета повинна нести відповідальність за опублікований матеріал, вважає, що редакція газети визнала свою вину, а тому й опублікувала спростування. Зазначив, що опублікована в газеті стаття ніяким чином не направлення на приниження честі та гідності позивача, вона є критикою посадових осіб місцевої влади, які роздають землі наліво й направо, є оціночним судженням, яке не підлягає спростуванню. Крім того, зазначив, що позивач є публічною особою, оскільки обіймає посаду начальника фінансового управління міської ради, є депутатом міської ради, а тому повинен був бути готовим до того, що треба буде звітувати перед своїми виборцями, останній відповідно до закону мав право опублікувати відповідь, але не скористався наданим правом на відповідь. Вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди нічим не обґрунтовані, не підтверджені доказами, й не зрозумілим є те, з чого виходив позивач, оцінивши її в 100000 гривень.

Заслухавши учасників справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 обіймає посаду начальника фінансового управління міської ради та є депутатом Менської міської ради, тобто є публічною особою.

08 лютого 2019 року у районній газеті Наше слово №6 (10771) на другій сторінці була опублікована стаття під назвою Шановні жителі Менської громади! , авторами якої зазначені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ..

У статті її автори зазначають: Земельна лихоманка, викликана ухваленням рішення групою депутатів міської ради та міським головою Г ОСОБА_10 по розбазарюванню землі, набирає все нових і нових обертів та спливають неймовірні факти цієї афери. З`ясовується, що під роздачу пішли не тільки землі, виділені під громадські пасовища, а й остання надія і підтримка селянина - неоформлені людські городи, пайки та наділи. Почалося все 29 грудня 2018 року, коли депутати міської ради, в основному представники Радикальної партії, Аграрної партії та БЮТ, ухвалили рішення по виділенню землі по два гектари майже тисячі громадян. Незрозумілим від самого початку був як сам принцип розподілу ділянок, так і те, за які заслуги ділянки надавалися. Поверхневий аналіз списку обдарованих показав, що його основу становлять самі працівники апарату міської ради, їхні родичі, друзі та однопартійці. Серед них … начальник фінансового управління міської ради В.Костенко…

Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) і частинами другою та третьою статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Згідно із частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Як роз`яснено у пунктах 4, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи (далі - постанова ПВСУ від 27 лютого 2009 року № 1), під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

У пункті 15 постанови Пленум Верховного Суду України роз`яснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).

В абзацах третьому та п`ятому пункту 19 постанови ПВСУ від 27 лютого 2009 року № 1 роз`яснено, що відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Згідно із частинами першою, другою статті 30 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їм законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширення суджень, надавши їм іншу оцінку.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункт 46 рішення від 08 липня 1986 року у справі Лінгенс проти Австрії ).

Згідно з частинами четвертою та сьомою статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Крім того, у разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи (далі - Декларація), а також рекомендації, що містяться в Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).

У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі). У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися виставити себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Судом установлено, що ОСОБА_1 є публічною особою, відомим у суспільстві державним службовцем, який обіймає публічну посаду, а відповідно межа допустимої критики та обсяги поширеної інформації щодо нього є значно ширшими, оскільки він безпосередньо відіграє важливу роль у діяльності держави, та його безпосередні дії становлять суспільний інтерес.

За положеннями статті 29 Закону України Про інформацію суспільство має право на отримання суспільно необхідної інформації і предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

При цьому суспільство також має право на отримання інформації яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства, тому так важливо щоб інформація, яка розповсюджується будь ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності з одного боку, а з іншого була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб.

За таких обставин, з огляду на необхідність громадського контролю за діяльністю державних органів та посадових осіб інформація, яка розповсюджується щодо державних посадовців, публічних осіб є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо розповсюдження цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки є більш ширшими ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина.

Публічна особа, державний службовець, повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони обираючи кар`єру публічної особи погодились на таку увагу.

Європейський суд з прав людини на підставі своєї практики застосування Конвенції встановив, що її 10 стаття обумовлює різний ступінь захисту для тих чи інших категорій вираження поглядів.

Проблеми, пов`язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини.

У рішенні від 07 лютого 2012 року у справі Аксель Спрінгер проти Німеччини Європейський суд з прав людини вказав, що приватна особа, не відома для громадськості, може вимагати особливого захисту свого права на приватне життя, тоді як публічних осіб така норма не стосується.

Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод у рішеннях Газета Україна-центр проти України , Нікула проти Фінляндії , Яновський проти Польщі та інших, Суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.

Разом з цим в таких справах, як Лінгенс проти Австрії (1986 року); Обершлік проти Австрії (1991 року), у яких йшлось про публічну критику політиків, Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що публічні діячі повинні бути відкритими для критики з боку своїх опонентів.

Європейський суд з прав людини 2 червня 2016 року ухвалив рішення у справі № 61561/08 Інститут економічних реформ проти України , де розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи, зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції, існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес.

У зазначеному рішенні суд проводить відмінність між твердженнями про факти і оціночними судженнями. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не підлягає доведенню. Оціночне судження не може бути доведене, це порушує саму свободу думки, яка є основною частиною права, гарантованого статтею 10 Конвенції.

Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацію фактів.

У справі ОСОБА_11 і Кіслов проти Росії № ЄСПЛ зазначив: 37. Суд знову повторює, що свобода вираження являє собою одну з найважливіших основ демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу. Відповідно до частини другої статті 10 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), вона стосується не лише інформації або ідей , які сприймаються схвально або вважаються необразливими, або не викликають інтересу, але й тих, що ображають, шокують або непокоять. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та свободи поглядів, без яких не існує демократичного суспільства .

Також вказано 43. Він повторює, що фундаментальною вимогою права дифамації (the law of defamation) є те, що для виникнення підстави для подання позову про дифамацію необхідно, щоб дифамація була звернена до конкретної особи. Якби усім державним посадовцям було б дозволено звертатися до суду з позовами про дифамацію через будь-яку заяву критичного характеру стосовно ведення державних справ, навіть у ситуаціях, коли до посадовця не зверталися на ім`я або в інший (такий, що може бути ідентифікований) спосіб, журналісти були б завалені позовами. Це не лише вилилося б у накладення надмірного і непропорційного тягаря на засоби масової інформації, що здійснювало б тиск на їхні ресурси та затягло б їх у нескінченні судові тяжби. Безсумнівно, це мало б ефект стримування, яке відчувала б преса, виконуючи роль рупора інформації та громадського охоронця порядку (watchdog) .

За результатом аналізу вказаних рішень можна зробити висновок, що Європейський суд з прав людини вважає порушенням статті 10 Конвенції задоволення національними судами позовів публічних діячів про спростування поширеної проти них інформації та заборони поширення такої інформації, оскільки ступінь публічності, якого набули дії особи, ступінь її участі у публічній дискусії обумовлюють ступінь її толерантності, який вона повинна виявляти стосовно критики.

Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.

З урахуванням наведених норм матеріального права, прецедентної практики Європейського суду з прав людини, суд, дослідивши та оцінивши надані сторонами докази, дійшов висновку про те, що поширена відповідачами інформація була їх власними судженнями та критикою дій посадових осіб органу місцевого самоврядування, пов`язаних з питанням розподілу земельних ділянок, яке становить суспільний інтерес.

Вищенаведені фрази, які позивач просить спростувати, становлять основу права на свободу вираження поглядів та захищені на рівні національного законодавства і Конституції України, навіть у тих випадках, коли зміст висловлювань суб`єктивно здатний викликати негативну реакцію публічної особи, стосовно якої вони поширені, а тому у задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Кеpуючись статтями 34, 68 Конституції України, статею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 302, 270, 277 ЦК України, статтями 29-31 ЗУ Про інформацію , статтями 4, 12, 13, 76-80, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р I Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Медіа-центр Наше слово , редакції районної газети Наше слово , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про захист честі і гідності, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду через Менський районний суд Чернігівської області.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю Медіа-центр Наше слово , редакція районної газети Наше слово , місцезнаходження: вул. Робітнича, 2 м. Мена Чернігівська область, індекс 15600, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 02476095.

ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

ОСОБА_6 , місце проживання: АДРЕСА_5 .

Повний текст рішення виготовлений 11 жовтня 2019 року.

Суддя Н.В. Волошина