Рішення

від 01.10.2019 по справі 500/1354/18

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 500/1354/18

Провадження № 2/500/265/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2019 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Присакар О.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Аубекерова Г.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

12.03.2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовними вимогами, які заявою від 11.05.2018 року (а.с. 48) уточнила та просить визнати дійсним договір купівлі-продажу 1/8 частки житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований Бесарабською товарною біржою за №192 - 01 від 21 серпня 2001 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та визнати за нею право власності на 1/16 частку житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 22.04.1998 року між позивачем та ОСОБА_6 укладено шлюб. 21.08.2001 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу 1/8 частки житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований Бесарабською товарною біржою за №192 - 01 від 21 серпня 2001 року. 16.11.2010 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. 1/8 частка житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 являється спільною сумісною власністю подружжя. У зв`язку з ухиленням іншої сторони від нотаріального посвідчення вищевказаної біржової угоди, ОСОБА_1 позбавлена можливості отримати свідоцтво про право власності у спільному сумісному майні подружжя. Згідно ст. 70 Сімейного кодексу України їй необхідно визначити свою частку в загальній сумісній власності подружжя, яка складає 1/8 частку житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1

Згідно письмових заперечень ОСОБА_4 від 13.04.2018 року, остання просить відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 позбавлена право звертатись до суду з позовними вимогами про визнання дійсним договору купівлі-продажу 1/8 частки житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого Бесарабською товарною біржою за №192 - 01 від 21 серпня 2001 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , у зв`язку з тим, що вона не являється стороною вищевказаного договору та не являється правонаступником після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, вищевказане майно купувалось ОСОБА_6 за кошти батька та для проживання батька, разом з колишньою дружиною він у вказаному будинку не проживав. Також на момент розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 спору щодо розподілу майна не виникало. 16.11.2010 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 розірвано, а отже строк позовної давності для звернення до суду із позовом про розподіл майна подружжя сплинув 26.12.2013 року та просила застосувати строк позовної давності.

Позивач та представник позивача в судовому засідання підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просили позов задовольнити. Крім того, згідно письмових пояснень, питання, щодо розподілу спільного майна подружжя виникло лише після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, підтримала письмові заперечення та просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23.03.2018 року провадження по справі відкрито.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11.06.2018 року залучено ОСОБА_7 в якості співвідповідача.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19.11.2018 року залучено ОСОБА_5 як правонаступника ОСОБА_7 до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_7 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23.01.2019 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлено, що 22.04.1998 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 укладено шлюб, що підтверджено свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 , виданим 22.04.1998 року відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Ізмаїльської міської Ради Одеської області.

21 серпня 2001 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу 1/8 частки житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований Бесарабською товарною біржою за №192 - 01 від 21 серпня 2001 року, що підтверджено довідкою КП Ізмаїльське МБТІ від 13.04.2018 року №568, згідно якої ОСОБА_6 належить 1/8 частка житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що складає квартиру АДРЕСА_2 , на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу. Вказаний договір не був нотаріально посвідчений (а.с. 9).

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, припинено діяльність Бесарабської товарної біржи, ідентифікаційний код юридичної особи - 30533830, дата запису: 18.10.2005 року, номер запису: 15531170001000513.

Згідно заочного рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16.11.2010 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 розірвано, рішення набрало чинності 26.11.2010 року (а.с. 10).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 03.07.2015 року Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 136).

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.03.2016 року спадкоємцем майна ОСОБА_7 є його син - ОСОБА_5 (а.с. 159).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 11.01.2017 року Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11).

Відповідно до заяви наявної в матеріалах спадкової справи, ОСОБА_1 26.09.2017 року звернулась до приватного нотаріуса Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Єфимової Т.І. із заявою про видачу свідоцтва про власності на 1/2 частку в спільному майні подружжя (а.с. 24).

Також в матеріалах спадкової справи наявний заповіт ОСОБА_6 від 07.12.2016 року, якім він все своє майно заповідав ОСОБА_4 (а.с 72), яка заявою від 21.03.2017 року прийняла спадщину (а.с. 68).

Письмовою відповіддю приватного нотаріуса Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Єфимової Т.І. від 23.08.2017 року №447/02-14 ОСОБА_1 повідомлено про необхідність надання нотаріусу документів для отримання свідоцтва про право власності у спільному сумісному майні подружжя, а саме: оригінал правовстановлюючого документу на 1/8 частка житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; свідоцтво про шлюб; паспорт; РНОКПП (а.с. 13).

Встановлено, що за змістом пункту 1 вказаного вище договору купівлі-продажу, ОСОБА_6 купив 1/8 частку житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 2 договору купівлі-продажу вказана частка будинку належить ОСОБА_7 (продавцю) на підставі договору дарування частки будинку серії АЕА №237628 від 12.04.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Єфименко М.Д.

З уточненої позовної заяви ОСОБА_1 від 11.05.2018 року (а.с. 48) вбачається, що після підписання біржового договору ОСОБА_6 та його жінка ОСОБА_1 отримали ключі від ОСОБА_7 , уклали всі договори про надання комунальних послуг та надали житло в користування третій особі.

Таким чином, з серпня 2001 року ОСОБА_1 знала про наявність договору купівлі-продажу 1/8 частки житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого Бесарабською товарною біржою за №192 - 01 від 21 серпня 2001 року.

Відповідно до статті 224 ЦК Української РСР, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.

Набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти.

При вирішенні питання щодо правомірності набуття права власності суд повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному законом.

Частиною першою статті 47 ЦК Української РСР, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

За змістом статті 153 ЦК Української РСР, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Встановлено, що спірний договір купівлі-продажу 1/8 частки житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 нотаріально не посвідчений, а лише зареєстрований Бесарабською товарною біржою за №192 - 01 від 21 серпня 2001 року.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що інша сторона договору ухилялася від нотаріального посвідчення спірного правочину.

Відповідно до частини 2 статті 47 ЦК Української РСР, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин - якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Так, у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року № 3 Про судову практику в справах про визнання угод недійсними (зі змінами та доповненнями) роз`яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання, застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі частини другої статті 47 ЦК Української РСР, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Тобто, для визнання судом угоди дійсною необхідним є не лише факт повного чи часткового виконання угоди, що потребує нотаріального посвідчення, а також факт ухилення іншою стороною від нотаріального оформлення угоди.

Відповідна позиція викладена в постанові Верховного суду від 06.03.2018 року у справі № 483/445/16-ц, № рішення 72850368, головуючий - Висоцька В.С. та постанові Верховного суду від 14.08.2019 року у справі № 475/965/16-ц, № рішення 83819687, головуючий - Крат В. І.

Позивачем не доведено, а у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що набувач за життя звертався до продавця про нотаріальне посвідчення договору, а з боку ОСОБА_7 починаючи з 2001 року до дня смерті мали місце дії, які б свідчили про ухилення від нотаріального посвідчення згаданого вище договору.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем не доведено факту ухилення іншою стороною від нотаріального оформлення угоди, на думку суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання дійсним договору купівлі-продажу 1/8 частки житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого Бесарабською товарною біржою за №192 - 01 від 21 серпня 2001 року.

З уточненої позовної заяви ОСОБА_1 від 11.05.2018 року (а.с. 48) вбачається, що обґунтовуючи своє право на 1/16 частку житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , позивач посилається на норми Сімейного кодексу України.

Оскільки спірні відносини між сторонами з приводу вказаного нерухомого майна виникли між сторонами до 01 січня 2004 року (дата набрання чинності ЦК України та СК України), то порядок набуття спільного майна та його правовий режим у даному випадку визначається за нормами Кодексу про шлюб та сім`ю України 1969 року (далі - КпШС України).

Відповідно до вимог статті 22 КпШС України 1969 року (закон, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно з положеннями частини першої статті 24 КпШС України 1969 року майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України роз`яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. При цьому належить виходити з того, що відповідно до статей 22, 25, 27-1 КпШС спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об`єктом права приватної власності (крім майна, нажитого кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу).

Якщо котрийсь із подружжя зробив вкладення у придбання спільного майна за рахунок майна, яке належало йому до одруження або було одержане ним під час шлюбу в дар, у порядку спадкування, надбане за кошти, що належали йому до шлюбу, або іншого роздільного майна, то ці вкладення (в тому числі вартість майна до визнання його спільною сумісною власністю на підставі статті 25 КпШС) мають враховуватися при визначенні часток подружжя у спільній сумісній власності (статті 28 КпШС).

Таким чином, з урахуванням положень законодавства України, чинного на момент набуття у власність спірної частини будинку, факт набуття спірного майна в період шлюбу одним із подружжя за грошові кошти, які ця особа могла отримати від іншої особи, може спростувати презумпцію спільної сумісної власності подружжя.

Відповідна позиція викладена в постанові Верховного суду від 10 липня 2019 року у справі № № 728/699/17 , № рішення 83335700, головуючий - Луспеник Д. Д.

В судовому засіданні встановлено, що 31 липня 2001 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстрований Бесарабською товарною біржою за №160 - 01 (а.с. 203).

Згідно п. 5 вищезазначеного договору об`єкт нерухомості проданий за 2500 грн.

Через незначний проміжок часу - 21 серпня 2001 року був укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 договір купівлі-продажу 1/8 частки житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований Бесарабською товарною біржою за №192 - 01 від 21 серпня 2001 року.

Згідно п. 5 вищезазначеного договору об`єкт нерухомості проданий за 2000 грн.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , пояснили, що 1/8 частку житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 придбав за кошти батька, який продав свій будинок в с. Голиця Болградського району та переїхав проживати до м. Ізмаїл, батько ОСОБА_6 мешкав за адресою: АДРЕСА_4 . Зазначили, що ОСОБА_1 у вищевказаному житловому будинку ніколи не проживала.

В судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечувала факт не проживання в 1/8 частці житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно будинкової книги на квартиру АДРЕСА_5 в даній квартирі був зареєстрований ОСОБА_10 з 14.11.2001 року та ОСОБА_6 з 25.01.2002 року (а.с. 71).

Таким чином, суд вважає доведеним той факт, що 1/8 частка житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 була придбана за грошові кошти ОСОБА_10 та він проживав в цієї квартирі до смерті.

Враховуючи, що 1/8 частка житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 була придбана не за спільні кошти подружжя, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/16 частку житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Приймаючи до уваги, що суд відмовив в задоволенні позову за безпідставності позовних вимог, питання про застосування строків позовної давності не вирішувалось.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_6 ) до ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_7 ), ОСОБА_5 (паспорт серії НОМЕР_6 , виданий 25.10.2001 року Ізмаїльським МВ ГУДМС України в Одеській області, місце проживання: АДРЕСА_8 ) про визнання дійсним договору купівлі-продажу 1/8 частки житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого Бесарабською товарною біржою за №192 - 01 від 21 серпня 2001 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/16 частку житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через суд першої інстанції, з урахуванням положень п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 11.10.2019 року.

Суддя: О.Я.Присакар