Рішення

від 01.10.2019 по справі 200/7479/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2019 р. Справа№200/7479/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Арестової Л.В., при секретарі судового засідання - Лисинської А.О.,

за участю представника відповідача - Пономарьова А.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Агропромсервіс (місце знаходження: вул. Шахтарська, б. 53, с. Желанне Друге, Мар`їнський район, Донецька область; код ЄДРПОУ: 31386832) до Головного управління ДФС у Донецькій області (місце знаходження: вул. 130-ї Таганрозької дивізії, б. 114, м. Маріуполь, Донецька область; код ЄДРПОУ: 39406028) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Агропромсервіс , позивач, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 11 травня 2019 року № 0003701418 та № 0003711418.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що податковим органом проведено документальну позапланову перевірку та протиправно зроблено висновок про збільшення підприємством податку на додану вартість на суму 82 047,34 грн., що відбулося у зв`язку з формуванням ТОВ "Агрофірма Агропромсервіс" податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентам ТОВ Альтар за лютий 2017 року та нараховано штрафні санкції. Підприємство не погоджується з даними висновками та податковими повідомленнями-рішеннями, вважає, що письмові докази у вигляді первинних документів, підтверджують здійснення господарських операцій позивача з контрагентом та спростовують висновки податкового органу щодо нереальності правочинів та відсутності доказів виконання договорів. З урахуванням зазначеного просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в обґрунтування зазначив, що при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Агропромсервіс контролюючим органом встановлено порушення вимог п. 14.1 ст. 14, п. 85.2 ст. 85, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України та винесені спірні податкові повідомлення-рішення № 0003411918 від 11 травня 2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 82 047,34 грн. та нараховані штрафні санкцій у сумі 20 511,84 грн., № 0003701418 від 11 травня 2019 року про зменшення суми від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 18 287 грн. Отже податкові повідомлення - рішення є правомірними. З урахуванням зазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 11 липня 2019 року.

11 липня 2019 року відкладено розгляд справи на 01 серпня 2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року продовжено строк проведення підготовчого судового засідання на 30 днів. Відкладено розгляд справи до 10 вересня 2019 року.

10 вересня 2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 01 жовтня 2019 року.

Представник позивача 30 вересня 2019 року надала заяву про розгляд справи за відсутності позивача.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, у вступному слові надав пояснення щодо правомірності висновків контролюючого органу, викладені в акті перевірки та відповідно спірного податкового повідомлення - рішення.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Агропромсервіс (код ЄДРПОУ 31386832) пройшов передбачену законом процедуру державної реєстрації є юридичною особою та платником податку на додану вартість, в даних правовідносинах, у відповідності до вимог ст.43 Кодексу адміністративного судочинства України, здатний особисто здійснювати свої права та обов`язки.

Відповідач, Головне управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028), є юридичною особою та у відповідності до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об`єктів оподаткування і обчислення податків та зборів та у відповідності до вимог ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України, здатний особисто здійснювати свої права та обов`язки.

Головним управлінням ДФС у Донецькій області проведено документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Агропомсервіс" з питань достовірності формування та віднесення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником: ТОВ Альтар за лютий 2017 року, за наслідком якої складено акт перевірки № 326/05-99-14-18/31386832 від 02 квітня 2019 року.

Згідно висновків акту перевірки від 02 квітня 2019 року № 326/05-99-14-18/31386832, яким встановлені порушення п.14.1 ст.14, п. 85.2 ст. 85, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 5 розділу III, п.п. 1 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року № 21, внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту у податковій звітності, а саме за неправомірно визначений у податковій звітності обсяг придбання на суму 501 671,68 грн., неправомірно визначеної у податковій звітності суми податкового кредиту на суму 100 334, 34 грн. та заниження показника на суму 82 047,34 грн., завищення показника на суму 18 287 грн. та на суму 18 287,00 грн.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Донецькій області сформовано податкові повідомлення-рішення № 0003911918 від 11 травня 2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 82 047,34 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 20 511,84 грн. та № 0003701418 від 11 травня 2019 року про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 18 287 грн.

16.04.2019 року позивач надав заперечення № 64 на Акт перевірки від 02 квітня 2019 року № 326/05-99-14-18/31386832.

Рішенням Головного управління ДФС у Донецькій області від 07.05.2019 року № 36243/10/05-99-14-18-16 про розгляд заперечення від 16.04.2019 року № 64 висновок розділу 4 акту перевірки залишено без змін.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ Альтар з ТОВ Агрофірма Агропромсервіс укладено договір поставки № 27-02.17 від 27.02.2017 року. ТОВ Альтар виступає в ролі Продавця, а ТОВ Агрофірма Агропромсервіс в ролі Покупця.

Умовами договору передбачено, що продавець зобов`язується продати та відвантажити погодженими партіями насіння сільськогосподарський культур та агрохімікати, дозволені до застосування на території України у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього визначену грошову суму.

Вказано, що товар вважається переданим покупцю при підписанні його представником видаткової або товарно-транспортної накладної Покупцем про отримання товару.

Договором передбачено, що Покупець оплачує продавцю товар відповідно до вказаного в специфікації графіка, а в разі відсутності останнього, оплата повинна здійснюватись не пізніше, ніж на протязі трьох банківських днів з моменту підписання податкової накладної Покупцем.

Договором передбачено порядок вирішення спорів, відповідальність сторін, форс-мажорні обставини, порядок внесення змін та доповнень до договору.

Договір набирає чинності від дати підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2019 року, а в частині оплати товару - до виконання зобов`язань Покупцем.

Даний договір підписаний від імені директора ТОВ Агрофірма Агропромсервіс Пожидаєва В.В. та директора ТОВ Альтар Гуцал А.М. та скріплено печатками сторін.

Також в матеріалах справи наявний додаток- специфікація № 1 від 27 лютого 2017 року до договору № 27-01.17 від 27 березня 2017 року .

Відповідно до умов Інкотермс-2010 умови поставки DDP-склад покупця, означають, що продавець надає товар у розпорядження покупця в названому місці призначення. Продавець зобов`язаний нести усі витрати і ризики, пов`язані з транспортуванням товару. Термін DDP припускає максимальні обов`язки продавця.

В матеріалах справи наявні також видаткові накладні № 0000000084 від 27 лютого 2017 року, № 0000000083 від 27 лютого 2017 року; рахунки-фактури № 0000000084 від 27 лютого 2017 року, та № 0000000083 від 27 лютого 2017 року; платіжні доручення № 153 від 14 березня 2017 року, № 2379 від 21 березня 2017 року, № 2350 від 09 березня 2017 року; № 2351 від 09 березня 2017 року; прибуткові накладні № 84 від 01.04.2017 року та № 83 від 01.04.2017 року; подорожній лист № 110 вантажного автомобіля від 27 лютого 2017 року; податкові накладні № 83 від 27.02.2017 року та № 84 від 27.02.2017 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд приходить до наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до висновків акту перевірки по операціям між ТОВ "Агрофірма Агропомсервіс" з контрагентом ТОВ Альтар за перевіряємий період не відбувся перехід права власності та як наслідок купівля - продаж товару.

Операції не мали реального товарного характеру та оформлені первинними документами, що суперечать законодавчим та нормативним актам та є такими, що не мають юридичної сили і доказовості. Правові наслідки у вигляді права на податковий кредит з ПДВ можуть мати реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, які фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Вбачається обов`язок суду надати оцінку наявним у справі доказам з метою встановлення відповідності даним вимогам формування позивачем витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом уважно досліджено надані позивачем докази на підтвердження реальності здійснення господарської операції.

Встановлено, що отриманий товар ТОВ "Агрофірма Агропомсервіс" по договору укладеному з ТОВ Альтар № 27-02.17 від 27 лютого 2017 року пов`язані з господарською діяльністю підприємства, чим дотримано вимоги п.14.1 ст.14 ПКУ., зокрема придбаний товар було використано ТОВ "Агрофірма Агропомсервіс" у власній господарській діяльності, придбаний товар є добривом, необхідним для вирощування сільськогосподарської продукції.

Товар було доставлено до підприємства позивача його власним автомобілем ГНРЗ 3309 з номерами НОМЕР_2 водієм ОСОБА_3 , якій є працівником ТОВ "Агрофірма Агропомсервіс", що підтверджується наявними у справі доказами, зокрема, копією трудової книжки ОСОБА_3 , наказами про прийняття його на роботу та про перевід на іншу роботу.

За отриманий товар підприємство перерахувало контрагенту грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями та зведеною інформацією по документам та сумам, що сторонами не оспорюється.

Відповідно до визначення у пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно даних Єдиного державного реєстру, безоплатний доступ до якого забезпечується на підставі Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 10.06.2016 року № 1657/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 червня 2016 року за № 839/28969, вбачається, що:

Позивач, ТОВ "Агрофірма Агропомсервіс" (код ЄДРПОУ 31386832) пройшов передбачену процедуру державної реєстрації 28.02.2001 року, номер запису: 1 244 120 0000 000158, здійснює діяльність:

Код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний);

Код КВЕД 01.42 Розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів;

Код КВЕД 01.45 Розведення овець і кіз;

Код КВЕД 03.12 Прісноводне рибальство;

Код КВЕД 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура);

Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;

Код КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Контрагент позивача ТОВ Альтар (код ЄДРПОУ 40790705), пройшов передбачену процедуру державної реєстрації 30.08.2016 року Номер запису: 1 608 102 0000 012832 здійснює діяльність:

Код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту;

Код КВЕД 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення;

Код КВЕД 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням;

Код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням;

Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний);

Код КВЕД 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах;

Код КВЕД 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах;

Код КВЕД 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами;

Код КВЕД 73.11 Рекламні агентства.

Отже, діяльність позивача та контрагента позивача відповідає меті господарської діяльності та предмету договору укладеного між позивачем та контрагентом позивача.

Положеннями п. 44.2 ст. 44 ПК України, закріплено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У пп. 44.1 цієї статті ПК України вказано, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно пп.14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України, передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції, для цілей визначення податкового кредиту та об`єкту оподаткування податку на додану вартість, мають бути фактично здійсненими, а також підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за спірні періоди, виписані контрагентами, які на момент спірних правовідносин були зареєстровані платниками ПДВ та зареєстровані в ЄРПН, що не спростовано в акті документальної перевірки відповідача.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами виписаними позивачу його контрагентом (договорами, видатковими накладними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями та ін.).

Господарські операції між позивачем та контрагентом здійснювалися в межах господарської діяльності позивача та контрагента, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Податковим кодексом України визначено, що платник податку (покупець товару, послуг) на час здійснення господарської операцій з придбання товару/послуг не зобов`язаний та не має повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками послуг у ланцюгу постачання, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників.

Доказів на підтвердження того, що позивач або контрагент позивача не мали адміністративно-господарських можливостей та трудових ресурсів на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань, відповідачем до суду не надано.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт постачання товару входить до предмету доказування у справі.

Згідно положень частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента. (Ухвала ВАСУ від "23" листопада 2016 р. справа № К/800/18675/16, ЄДРСРУ № 62961971).

Таким чином, судова практика виходить з того, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Суд зауважує, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, у разі можливості ідентифікації зазначеного документу та наявності головних реквізитів задля такої ідентифікації, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Так, відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління."

У той час, на підтвердження фактичного виконання господарських зобов`язань позивачем було надано належним чином оформлені первинні документи, та доведено, що укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача. Окрім того, наведене підтверджується висновком експертизи.

Слід також зазначити, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит та формування податку на додану вартість.

Отже, відповідачем не наведено переконливих доводів та не доведено існування обставин, які виключають право позивача на формування податкового кредиту у зв`язку із господарськими операціями, що відбулися між ним та контрагентом.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких підстав позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір сплачений позивачем при звернення до суду у сумі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,6,90,132,139,193,242-244,246,255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Агропромсервіс (місце знаходження: вул. Шахтарська, б. 53, с. Желанне Друге, Мар`їнський район, Донецька область; код ЄДРПОУ: 31386832) до Головного управління ДФС у Донецькій області (місце знаходження: вул. 130-ї Таганрозької дивізії, б. 114, м. Маріуполь, Донецька область; код ЄДРПОУ: 39406028) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 11 травня 2019 року № 0003701418 на суму 18 287,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 11 травня 2019 року № 0003711418 на суму 102 559,18 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Агропромсервіс судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 01 жовтня 2019 року.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 10 жовтня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.В. Арестова